Ухвала

від 04.12.2024 по справі 761/40340/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/40340/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/7318/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

адвоката: ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №22024000000000288 від 27 березня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержання законів органами безпеки Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно - задоволено.

Накладено арешт на майно, вилучене 25 жовтня 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone», модель «Iphone Xs Max», № моделі MT5C2LL/A, IMEI: НОМЕР_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Уважає, що висновки, які зроблені в оскаржуваній ухвалі, є хибними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого та неправомірного рішення.

У мотивування апеляційної скарги зазначає, що предмет арешту - мобільний телефон вилучено з очевидним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки у порушення частини десятої статті 236 КПК України співпрацівниками СБ України в ході проведення обшуку місця мешкання ОСОБА_7 повна відеофіксація обшуку не здійснювалась, у зв`язку з чим докази на підтвердження законності його вилучення не можуть бути взяті судом до уваги.

Вказує, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_7 є свідком, тобто особою, яка не підозрюється у вчинені будь-якого кримінального правопорушення.

Зауважує, що слідчим суддею проігноровані заперечення представника ОСОБА_7 про те, що згідно матеріалів кримінального провадження інформація з телефона марки «Iphone», модель «Iphone Xs Max», № моделі MT5C2LL/A, IMEI: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , була вже знята та зафіксована органом досудового розслідування в ході проведення негласних слідчих розшукових дій - протокол за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій доданий до клопотання про арешт майна.

Посилається на те, що у даному кримінальному провадженні доказове значення має саме інформація з мобільних телефонів фігурантів справи, а не самі по собі пристрої.

Уважає, що клопотання прокурора не відповідає вимогам статті 171 КПКУкраїни з огляду на те, що на момент звернення з клопотанням не враховано вимог чинного кримінального процесуального закону та не визначено правову підставу для арешту майна, не визначено можливий розмір шкоди, завданої злочином, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Звертає увагу на те, що у даному випадку потреби досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні не виправдовують саме такий ступінь втручання у права і свободи осіб, а розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження у клопотанні прокурором не обґрунтовано.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000288 від 27 березня 2024 року за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що громадянами України організовано ведення фінансово-господарської діяльності в інтересах держави-агресора на території України, у тісній взаємодії з рядом суб`єктів підприємницької діяльності держави-агресора, зокрема, постачання за посередництва останніх трубопрокатного обладнання українського виробництва на користь представників держави-агресора, а також підконтрольних їм іноземних компаній, чим надається сприяння останнім у завданні шкоди Україні, шляхом перерахування (передачі) вищезазначених матеріальних ресурсів та інших активів.

Згідно з наявними даними, представник корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» (код ЄДРПОУ 24068988), ТОВ «Ландшафт» та ТОВ «ТД Дніпропетровський трубопрокатний завод» ОСОБА_10 , спільно із засновником та директором компанії-нерезидента EAST-EUROPEAN PIPELINE HUB LTD ОСОБА_9 , комерційним директором ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» (код ЄДРПОУ 42188571) та працівником ТОВ «Торговий Дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» ОСОБА_11 , а також іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, розробили злочинний план, відповідно до якого вчиняються умисні дії, спрямовані на допомогу державі агресора з метою завдання шкоди Україні шляхом підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави агресора, а саме постачання трубопрокатного та іншого обладнання, яке виготовляється та на праві власності належить ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» (код ЄДРПОУ 05393122) (далі - ПАТ «ДТЗ»), на адресу суб`єктів господарської діяльності, зареєстрованих на території держави-агресора із залученням підконтрольних українських компаній, серед яких ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» (код ЄДРПОУ 42188571), ТОВ «Ландшафт» (код ЄДРПОУ 32128537), ТОВ НВП «Екологія Дніпро 2000» (код ЄДРПОУ 30012497), ТОВ «Тандем 2006» (код ЄДРПОУ 34513163), а також підконтрольної іноземної компанії EAST-EUROPEAN PIPELINE HUB LTD (KRS 0000771840, NIP 5272882873, директор Riepkin O.) («Восточно-Европейский Трубопрокатный ХАБ», «ВЕТХ», далі - EEPH LTD).

27 вересня 2021 року опубліковано постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року у справі №904/7022/20 про визнання банкротом ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» за заявою ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун».

Вказаною постановою ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» визнано банкрутом та призначено арбітражну керуючу ОСОБА_12 (свідоцтво №1778 від 27 грудня 2016 року) ліквідатором банкрута ПАТ «Дніпропетровський трубний завод».

Одночасно з цим, на акредитованому офіційному майданчику системи публічних закупівель «Українська універсальна біржа» (https://sale.uub.com.ua/) були розміщені лоти з продажу майна ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», зокрема, трубопрокатного обладнання.

Відповідно до протоколів про проведення аукціону з продажу майна боржника ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» переможцями аукціонів стали, у тому числі, ТОВ НВП «ЕКОЛОГІЯ ДНІПРО 2000» (код ЄДРПОУ 30012497) та ТОВ «ТД ФІТОЛІТ - ЛАЙМСТОУН» (код ЄДРПОУ 42188571).

Надалі, посадові особи ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», з метою виконання наявних зобов`язань, передали в управління ТОВ «Ландшафт», ТОВ НВП «ЕКОЛОГІЯ ДНІПРО 2000» (код ЄДРПОУ 30012497), ТОВ «ТД ФІТОЛІТ - ЛАЙМСТОУН» (код ЄДРПОУ 42188571), ТОВ «Торговий Дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» трубопрокатне обладнання, зокрема, стан (верстат) трубопрокатного агрегату-80 (ТПА-80) із технічною документацією та комплектуючими, стан для виготовлення насосно-компресорних труб (НКТ), вертикальні одношпиндельні муфтонарізні верстати EMAG тип VSC 400 тощо.

У подальшому, ОСОБА_9 , спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи з метою реалізації попередньо розробленого та узгодженого злочинного плану та приховання факту вчинення протиправної діяльності, залучили до протиправної діяльності посадових осіб ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» (код ЄДРПОУ 42188571), ТОВ «Ландшафт» (код ЄДРПОУ 32128537), ТОВ НВП «Екологія Дніпро 2000» (код ЄДРПОУ 30012497) та ТОВ ТОВ «ТД Дніпропетровський трубопрокатний завод», зокрема, громадян України: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також ОСОБА_7 тощо, розподіливши обов`язки кожного відповідно до рольової участі.

Таким чином, ОСОБА_13 , відповідно до покладених обов`язків, здійснював контроль за грошовими розрахунками та отриманням грошових коштів від компаній-резидентів держави-агресора за відвантажене на територію рф обладнання.

У свою чергу, відповідно до розробленого плану на ОСОБА_14 покладено обов`язок щодо супроводу контактів, укладених в рамках розробленого плану, що зокрема полягало в організації завантаження та подальшого ведення обліку завантаженого обладнання, що експортувалось, а також інформування представників компанії-резидента рф перед безпосередньою відправкою обладнання із складських приміщень ПАТ «ДТЗ».

Водночас, на ОСОБА_7 , відповідно до розробленого плану, покладено обов`язок щодо реалізації плану у розрізі ведення фінансової звітності щодо надходження грошових коштів за відвантажене обладнання, а також забезпечення обходу наявних санкційних обмежень щодо валютних операцій між Україною та рф, шляхом залучення підконтрольних компаній-нерезидентів.

Крім того, на ОСОБА_15 , який у період з вересня 2019 року по вересень 2023 року обіймав посаду директора ТОВ «Ландшафт» та був наділений правом підпису, покладено обов`язки з укладання від імені ТОВ «Ландшафт» контрактів щодо відвантаження обладнання з компаніями-нерезидентами, які надалі здійснювали експорт обладнання ПАТ «ДТЗ» до території рф.

Так, починаючи з листопада 2021 року, а також у подальшому, після початку повномасштабного вторгнення у період з березня 2022 року по листопад 2023 року, ОСОБА_9 , спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими особами, використовуючи підконтрольні компанії-резиденти, зокрема, ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» (код ЄДРПОУ 42188571), ТОВ «Ландшафт» (код ЄДРПОУ 32128537), ТОВ НВП «Екологія Дніпро 2000» (код ЄДРПОУ 30012497), ТОВ «ТД Дніпропетровський трубопрокатний завод» (код ЄДРПОУ 39879565), здійснили експорт трубопрокатного обладнання, зокрема стану ТПА-80 та стану для виготовлення насосно-компресорних труб (НКТ) на адресу польської компанії EAST-EUROPEAN PIPELINE HUB LTD («Восточно-ЕвропейскийТрубопрокатный ХАБ», «ВЕТХ», далі - EEPH LTD, директор громадянин України ОСОБА_9 , колишній співробітник групи компаній «ІСД»).

Одночасно з цим установлено, що директором компанії-нерезидента EAST-EUROPEAN PIPELINE HUB LTD ОСОБА_9 та громадянами України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,, ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими особами, на виконання попередньо узгодженого злочинного плану, у період з січня 2022 по листопад 2023 року, організовано постачання того самого обладнання, тієї ж номенклатури і в тій же кількості у розібраному вигляді на адресу російської компанії ООО «Спецморстрой» (ООО «СМС», рф, м. Москва), підконтрольної ОСОБА_16 із подальшою передачею на адресу інтегрованого металургійного холдингу, до складу якого входить ТОВ «Загорський трубний завод» (ОДРН 1087746455719, Російська Федерація) та АТ «Уральська Сталь» (ОДРН: 1055607061498, зареєстроване за адресою: Російська Федерація, генеральний директор ОСОБА_16 ).

Водночас, установлено, що інтегрований металургійний холдинг, до складу якого входить ТОВ «Загорський трубний завод» та АТ «Уральська Сталь», є постачальником продукції у 160 державних контрактах держави-агресора на загальну суму близько 325 млн рос. руб.

Крім того, основним покупцем товарів вищевказаного інтегрованого металургійного холдингу на суму 196,6 млн рос. рублів є «АО «Научно-производственная корпорация «Уралвагонзавод» имени ОСОБА_17 » (далі - АО «НПК «Уралвагонзавод»), яке спеціалізується на виробництві військової техніки, дорожньо-будівельних машин, залізничних вагонів, що входить до санкційних списків та використовуються для ведення агресивної війни країною-агресором проти України.

22 жовтня 2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/39353/24 (провадження №1-кс/761/26140/2024) надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою відшукання, виявлення та вилучення речей та документів, що містять відомості про факти та обставини, що встановлюються у кримінальному провадженні №22024000000000288, які можуть бути доказами під час судового розгляду: чорнові записи, на яких зберігається або може зберігатися інформація з відомостями про обставини щодо організації сталого каналу постачання трубопрокатного обладнання на адресу суб`єктів господарської діяльності на території держави-агресора, передачі на територію рф станів трубопрокатного агрегату-80 (ТПА-80), станів для виготовлення насосно-компресорних труб (НКТ), зовнішньоекономічні контракти укладені між ТОВ «ТД Дніпропетровський трубопрокатний завод», ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун», ТОВ «Ландшафт», ТОВ НВП «Екологія Дніпро 2000», EAST-EUROPEAN PIPELINE HUB LTD («Восточно-ЕвропейскийТрубопрокатный ХАБ», «ВЕТХ»), «TRIA IC VE DIS TICARET LOJISTIK INSAAT KIMYA SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI», ООО «Спецморстрой» (ООО «СМС»), ТОВ «Загорський трубний завод», АТ «Уральська Сталь» та іншими суб`єктами господарської діяльності держави-агресора різних форм власності, додаткові угоди до них та специфікації, укладені між вищеописаними суб`єктами господарської діяльності, договори з надання брокерських послуг, інвойси, сертифікати, митні декларації, заявки на транспорт (залізниця, морські судна тощо).

25 жовтня 2024 року на підставі вказаної ухвали проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Iphone», модель «IphoneXsMax», № моделі MT5C2LL/A, IMEI: НОМЕР_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

25 жовтня 2024 року вказані предмети слідчим визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, як такі, що містять відомості, які можуть бути використані як такі, що є знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

28 жовтня 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержання законів органами безпеки Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, а саме мобільний телефон марки «Iphone», модель «Iphone Xs Max», № моделі MT5C2LL/A, IMEI: НОМЕР_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 у кримінальному провадженні №22024000000000288 від 27 березня 2024 року.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержання законів органами безпеки Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно - задоволено.

Накладено арешт на майно, вилучене 25 жовтня 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone», модель «Iphone Xs Max», № моделі MT5C2LL/A, IMEI: НОМЕР_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон марки «Iphone», модель «Iphone Xs Max», № моделі MT5C2LL/A, IMEI: НОМЕР_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який було вилучено 25 жовтня 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , з тих підстав, що вказане майно зберегло на собі сліди злочину та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що ненакладення арешту на майно може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного посилання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на те, що у даному випадку потреби досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні не виправдовують саме такий ступінь втручання у права і свободи осіб, а розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження у клопотанні прокурором не обґрунтовано, спростовуються матеріалами кримінального провадження та встановленими слідчим суддею обставинами.

Посилання скаржника на те, що предмет арешту - мобільний телефон вилучено з очевидним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки у порушення частини десятої статті 236 КПК України співпрацівниками СБ України в ході проведення обшуку місця мешкання ОСОБА_7 повна відеофіксація обшуку не здійснювалась, у зв`язку з чим докази на підтвердження законності його вилучення не можуть бути взяті судом до уваги, є безпідставними, оскільки це не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

У той же час, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, та доводи апелянта про те, що у даному кримінальному провадженні доказове значення має саме інформація з мобільних телефонів фігурантів справи, а не самі по собі пристрої, підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Аргументи адвоката, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_7 є свідком, тобто особою, яка не підозрюється у вчинені будь-якого кримінального правопорушення, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Посилання апелянта на те, що слідчим суддею проігноровані заперечення представника ОСОБА_7 про те, що згідно матеріалів кримінального провадження інформація з телефона марки «Iphone», модель «Iphone Xs Max», № моделі MT5C2LL/A, IMEI: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , була вже знята та зафіксована органом досудового розслідування в ході проведення негласних слідчих розшукових дій - протокол за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій доданий до клопотання про арешт майна; клопотання прокурора не відповідає вимогам статті 171 КПК України з огляду на те, що на момент звернення з клопотанням не враховано вимог чинного кримінального процесуального закону та не визначено правову підставу для арешту майна, не визначено можливий розмір шкоди, завданої злочином, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим та прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучений мобільний телефон зберіг на собі сліди злочину та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3