Ухвала

від 09.12.2024 по справі 320/31608/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/31608/24

УХВАЛА

09 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Оксененка О.М., суддів Ганечко О.М., та Кузьменка В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного Підприємства «Чернігівнафтопродукт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року, апеляційну скаргу було повернуто скаржнику.

18 листопада 2024 року скаржник звернувся вдруге з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.

Копію зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції отримано 25 листопада 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку документів в електронній формі в Електронний кабінет скаржника.

02 грудня 2024 року скаржником на адресу суду апеляційної інстанції надіслано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року.

Вказане клопотання обгрунтовано тим, що з огляду на неможливість проведення платежів, недостатність фінансування та скрутний майновий стан, податковий орган був позбавлений можливості вчасно сплатити судовий збір.

Крім того, скаржник звертає увагу на Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що також вказує про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Як наслідок, ГУ ДПС у Київській області просить визнати обставини, які слугували невчасному повторному зверненню з апеляційною скаргою поважними, та поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження у даній справі.

Розглянувши вищевказані доводи щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, з наступних підстав.

Так, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, первинну апеляційну скаргу на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року було залишено без руху.

Втім, зазначену апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року.

У подальшому, відповідачем 18 листопада 2024 року направлено вдруге апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, тобто з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України.

У свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 6-7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього апелянт як особа, що бере участь у розгляді справи в якості відповідача, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством щоб бути обізнаним з результатом розгляду справи.

Відповідно, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Разом з тим, скаржником до суду апеляційної інстанції не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу, що унеможливило останнього подати у встановлений адміністративним судочинством 30-денний термін апеляційну скаргу.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.

У той же час, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Крім того, ЄСПЛ зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі «Пономарьов проти України». Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Шишков проти Росії».

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

У даному випадку, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне та подальше звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 по справі № 819/1224/15-а.

Відповідно, відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору.

Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.

При цьому, колегія суддів зауважує, що введення на території України воєнного стану та ускладнення повсякденного життя громадян не зупинило перебігу процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі №620/830/23.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22), від 29 серпня 2024 року (справа №420/11219/23) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Втім, скаржник не зазначив обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відтак, доводи скаржника щодо неможливості своєчасного подання апеляційної скарги з огляду на проаналізовані обставини, колегія суддів вважає необґрунтованими й погоджується із висновком апеляційного суду щодо недоведення скаржником поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

У свою чергу, праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.

Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Враховуючи зазначене вище, апеляційний адміністративний суд, з урахуванням правової позиції Європейського суду з прав людини та Верховного Суду приходить до висновку, що оскільки зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені апелянтом для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними, а пропущений строк таким, що підлягає поновленню.

Дослідивши обставини справи та клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не було виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року та недоліки апеляційної скарги не усунено в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 299, 321, 329, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного Підприємства «Чернігівнафтопродукт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтею 329 КАС України.

Суддя-доповідач О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко