Постанова

від 09.12.2024 по справі 320/17251/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/17251/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» до Київської митниці, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості № UA100380/2023/000142/2 від 24 квітня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000142/2 від 24 квітня 2023 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу відповідача до розгляду в порядку письмового провадження на 04.12.2024.

04.11.2024, під № 43092 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розгляд апеляційної скарги 04.12.2024 не здійснювався, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відрядженні.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 квітня 2023 року позивачем через митного брокера ТОВ «Вант ЛТД» (далі - Декларант) до Київської митниці було подано електронну митну декларацію (далі - МД), якій присвоєно № 23UA100380605491U7.

Даною декларацією заявлено до митного оформлення в режимі імпорт: радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом, сталеві, TYPE 22 різних розмірів, загальною вагою 22 078 кг., торговельна марка - THERMOFIX, країна виробництва - Туреччина, виробник SAKRA-EMTAS DIS TICARET SAN.VE TIC.LTD.STI; клапана з контролем тиску під термоголовку для радіатора Teplover 200 наборів, загальною вагою 30 кг., торгівельна марка - Teplover, країна виробництва - Туреччина, виробник SAKRA-EMTAS DIS TICARET SAN.VE TIC. LTD.STI

Задекларовані товари поставлено на адресу позивача на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 09.08.2022UKR від 09 серпня 2022 року, який укладений з SAKRA-EMTAS DIS TICARET SAN.VE TIC.LTD (далі - Відправник).

24 квітня 2023 року Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100380/2023/000142/2.

Даним рішенням відмовлено Декларанту у визнання митної вартості Товару за основним методом та застосовано 6-ий метод визначення митної вартості - резервний метод.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, адже будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, тому подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору. Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій. У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом не було враховано недоліків поданого при митному оформленні пакету документів з точки зору встановлення митної вартості, тому, коригування митної вартості здійснено відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Митницею було зазначено чіткі розбіжності, які містилися в поданих документах, а також зазначено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, однак суд першої інстанції не дослідив наведені розбіжності у відзиві.

Апелянт зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених декларантом позивача за ЕМД на підставі розгляду поданих разом з митними деклараціями документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: 1) суду зверталась увага, що відповідно до п. 4.5 Контракту, передбачено надання таких товаросупровідних документів, як додаток на постачання. При цьому, вищезазначений документ до митного оформлення не надано; 2) згідно п. 1.1 Контракту та графи 20 митної декларації товар постачається в Україну на умовах поставки FCA- SAKARYA (TR). Суду першої інстанції зверталась увагу на те що, відповідно до договору транспортного експедирування № 83 від 18.07.2022 підтвердження факту виконання транспортно - експедиторських послуг, є акт виконаних робіт, також, ціни по кожному рейсу обумовлюються в заявці на перевезення. Однак, до митного оформлення таких документів не надано. Надано рахунок на оплату №68 від 18.04.2023 з посиланням на заявку № 449 від 10.04.2023, але до митного органу вказану заявку не було надано. Надана довідка про транспортні витрати № 482 від 18.04.2023 містить інформацію, що транспортні витрати з м. Сакар`я до м/п Порубне становить 29100 грн., у рахунку № 68 від 18.04.2023 вказано 37200 грн. Тобто, в наданих документах щодо підтвердження транспортних витрат містяться розбіжності. Таким чином, на переконання апелянта, відомості стосовно такої складової митної вартості, як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням п. 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, частині 2, 9, 10 та 21 статті 58 Митного кодексу України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України, регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Згідно з п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

У силу норм ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).

Згідно із ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

З наведеного слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Дійсно, митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно зовнішньоекономічного контракту, умовами поставки є РСА місто Сакар`я або будь-який порт Туреччини відповідно до «Інкотермс-2010».

Конкретні умови поставки Товару та вид транспорту позивачем були узгоджені з Відправником в проформі-інвойс № UKR20230316 від 16 березня 2023 року, що підтверджується також інвойсом № ЕХР2023000000104 від 14 квітня 2023 року та пакувальним листом б/н від 14 квітня 2023 року.

Згідно даних документів, товар поставлявся на умовах РСА місто Сакар`я (Туреччина), автомобільним транспортом.

У разі підписання додатку до Контракту (додаток на постачання), яким узгоджено інші умови поставки конкретної партії товару, то такий додаток на постачання відповідно до п. 4.5 Контракту додається до товаросупровідних документів на таку партію товару.

Як вказує позивач, у даному випадку, додаток на постачання даної партії товару не підписувався, а тому не міг бути поданий до митного оформлення.

У контексті доводів апелянта в цій частині, колегія суддів їх враховує, проте, останні не вказують, як дані обставини впливають на правильність визначення митної вартості, або які числові значення складових митної вартості вони мають підтвердити, які не були підтверджені декларантом. Також, відповідачем не вказано чому митний орган вважає, що додаток на постачання взагалі містить данні про митну вартість Товарів.

Отже, як правильно наголосив суд першої інстанції, неподання декларантом додатку на постачання для митного оформлення товарів, не є розбіжностями, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та такі документи не є необхідними для підтвердження числових значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці Товари через те, що такі данні містяться в поданих документах.

Відповідачем також зазначено, що декларантом не подано до митного оформлення заявки на перевезення, які передбачені договорами на перевезення. Неподання декларантом заявки на перевезення, на думку митниці, свідчить про непідтвердження складової митної вартості - витрат на транспортування.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що до митного оформлення товару разом з митною декларацією на підтвердження витрат на транспортування були подані: договір транспортного експедирування № 83 від 18 липня 2022 року; договір на перевезення вантажів № 237 від 20 вересня 2022 року; довідка про транспортні витрати № 482 від 18 квітня 2023 року. Додатково, для підтвердження витрат на транспортування декларантом було подано рахунок на оплату № 68 від 18 квітня 2023 року де зазначено вартість перевезення.

Колегією суддів досліджено, що для організації перевезень товарів позивачем було укладено договір транспортного експедирування № 83 від 18 липня 2022 року з ТОВ «Укр Транс Лайн» (далі - Експедитор).

Відповідно до п. 1.1. даного договору, експедитор зобов`язується за винагороду здійснити від свого імені послугу з організації перевезення вантажів позивача автомобільним транспортом, проводити всі необхідні розрахунки з учасниками транспортного процесу від свого імені.

З метою виконання умов даного договору Експедитором було залучено до транспортування Товарів перевізника ФОП ОСОБА_1 . З даним перевізником укладено відповідний договір на перевезення вантажів № 237 від 20 вересня 2022 року, який було додано до митної декларації.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (частина 2 статті 4).

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Тож, враховуючи, що згідно договору транспортного експедирування № 83 від 18 липня 2022 року експедитором здійснювалась організація перевезення товару з залученням стороннього перевізника, у відносинах з яким експедитор виступав від свого імені, то всі розрахунки позивач здійснював з експедитором та отримував від нього всі документи на підтвердження вартості перевезення.

Відповідно до п. 6.1. договору транспортного експедирування № 83 від 18 липня 2022 року, платежі та взаємні розрахунки за виконані послуги з перевезення вантажів проводяться шляхом банківського переказу за погоджену кількість рейсів за рахунком експедитора.

Водночас, на виконання даної умови, експедитором після перевезення товару, надано рахунок на оплату № 68 від 18 квітня 2023 року де визначено вартість перевезення товару до кордону України. Також вартість підтверджена довідкою про транспортні витрати № 482 від 18 квітня 2023 року.

На переконання колегії суддів, вказана довідка є достатнім документом для підтвердження витрат на перевезення, а неподання декларантом транспортних (перевізних) документів може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому разі, коли митний орган доведе, що таке неподання зумовило неповноту та/ або недостовірність відомостей про митну вартість товарів.

У даному випадку, в рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідачем не були зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору, на противагу чому, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Таким чином, на переконання колегії суддів, є обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України, позаяк, в оскаржуваному рішенні відсутні відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Слід також звернути увагу на те, що форми митних декларацій України та Туреччини є уніфікованими (мають майже однакову форму та правила заповнення) відповідно до міжнародних документів в рамках Всесвітньої митної організації, членами якої є як Україна, так і Туреччина, тому, у разі необхідності перевірки митної вартості товарів за даними декларація країни відправлення, її зміст щодо митної вартості можна встановити без перекладу. Навіть при наявності розбіжностей в декларації країни відправлення, враховуючи, що це додатковий документ та подається за бажанням або у разі витребування митницею, такі обставини не є підставою для витребування додаткових документів.

Твердження митниці про наявність в поданих документах розбіжностей та наявність підстав для коригування митної вартості, є лише припущенням, при цьому, саме митний орган зобовґязаний довести правомірність свого рішення, та таке рішення не може грунтуватися на припущенні. Натомість, оскаржуване рішення ґрунтується саме на припущенні, що декларантом заявлено недостовірні відомості про митну вартість товару, так званий сумнів митного органу.

Ураховуючи викладене, рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000142/2 від 24 квітня 2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Разом з тим, апелянтом не зазначено, які саме позиції, певні аргументи відповідача не були враховані судом, чи яким не було приділено уваги в оскаржуваному рішенні, та які могли б вплинути на правильність висновків суду та результат розгляду спору.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Є.О. Сорочко