Постанова

від 05.12.2024 по справі 810/1820/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1820/16 Суддя (судді) першої інстанції: Волков А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (Київської митниці ДФС України) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпас» (ТОВ «Фоззі-Фуд») до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (Київської митниці ДФС України) про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулося з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень щодо коригування митної вартості товарів, а саме: від 12.10.2015 № 125110010/2015/010112/2; від 15.10.2015 №125110010/2015/010116/2; від 15.10.2015 № 125110010/2015/010117/2; від 19.10.2015 №125110010/2015/010121/2; від 19.10.2015 № 125110010/2015/010119/2; від 19.10.2015 №125110010/2015/010120/2; від 26.10.2015 № 125110010/2015/010133/2; від 26.10.2015 №125110010/2015/010135/2; від 26.10.2015 № 125110010/2015/010134/2; від 02.11.2015 №125110010/2015/010146/2; від 02.11.2015 № 125110010/2015/010145/2; від 02.11.2015 №125110010/2015/010144/2; від 04.11.2015 № 125110010/2015/010163/2; від 09.11.2015 №125110010/2015/010169/2; від 09.11.2015 № 125110010/2015/010175/2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у митних деклараціях та деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в яких вказано, що документи, які подані разом з митними деклараціями, містили розбіжності. Також відповідач зазначає, що підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару стала відсутність об`єктивних, достовірних та документально підтверджених даних щодо включених до митної вартості товарів фактично понесених обов`язкових складових, а саме - витрат на транспортування товару та його страхування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 суд постановив роз`єднати позов, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування кожного з оспорюваних рішень відповідача виділити і розглядати в межах окремого позовного провадження.

Таким чином, у даній справі предметом судового розгляду була позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів від 19.10.2015 № 125110010/2015/010121/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що документи для визначення митної вартості товару відповідно до ч.1 ст.53 МК України надані позивачем не у повному обсязі та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості. З наданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, тому застосування резервного методу та визначення митної вартості товару є виправданим та обґрунтованим.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 задоволено клопотання Київської митниці Державіної фіскальної служби про зупинення провадження у праві №810/1820/16.

Зупинене апеляційне провадження в адміністративній справі №810/1820/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень до надання відповіді за судовим дорученням про надання правової допомоги до Окружного адміністративного суду м. Амстердам Королівства Голландії для з`ясування інформації (відповідності вартості товарів при митному оформленні, реальній вартості при продажі товару TOB «VION Food International В.V.» відповідно до контракту № 709 від 26 листопада 2014 року), яке видано в рамках розгляду адміністративної справи №810/1076/16.

Зобов`язано сторін надати інформацію щодо відповіді на судове доручення про надання правової допомоги до Окружного адміністративного суду м. Амстердам Королівства Голландії у рамках розгляду адміністративної справи №810/1076/16.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 клопотання ТОВ «Ромпас» про поновлення провадження у справі №810/1820/16 задоволено.

Крім того, даною ухвалою замінено відповідача Київську митницю Державної фіскальної служби на правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України та змінити назву позивача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромпас».

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» є юридичною особою, що зареєстрована 02.12.2002 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 21.01.2005 № 13391200000000782).

У жовтні 2015 року позивач здійснював ввезення на територію України партії товару - свинячої печінки мороженої без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервованої, без вмісту складових сумішей, харчових добавок та приправ, торгівельної марки «Food Family», придбаного у виробника VION Food International B.V (Нідерланди), на підставі контракту від 26.11.2014 № 709, митне оформлення якого здійснювалось через Київську митницю ДФС.

19 жовтня 2015 року з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію № 125110010/2015/180671, в якій задекларував зазначений товар за основним методом - за ціною договору у сумі 6656,00 євро, з урахуванням складових митної вартості - витрат на транспортування до кордону України у сумі 30537,00 грн та страхування - у сумі 485,84 грн.

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (d 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 15.10.2015 № 853432; (3004) рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 06.10.2015 № 4861; (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, довідка від 16.10.2015 № 709-123; (3105) рахунок-фактуру (інвойс) від 15.10.2015 № 5415002908; (3141) пакувальний лист від 15.10.2015 № 5415002908; (3530) страховий поліс від 16.10.2015 № 6400; (m 4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 26.11.2014 № 709; (m 4301) договір (контракт) про перевезення від 13.03.2012 № 24; (5503) інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 15.10.2015 № 2730; (5504) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 15.10.2015 № 2730; (5508) інформацію про позитивні результати проведення ветеринарно-санітарного контролю від 15.10.2015 № 2730; (7011) сертифікат про походження товару загальної форми від 15.10.2015 № S103180102 0915157574; (m 9000) договір страхування від 06.12.2013 № 101014611; (m 9000) додаток № 1 до договору про перевезення від 26.06.2012; (m 9000) додаток № 3 до договору про перевезення від 01.10.2014; (m 9000) додаток № 4 до договору про перевезення від 02.02.2015; (9000) заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.10.2015 № 709-123; (9000) сертифікат якості б/н від 15.10.2015.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником «митна вартість товару».

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

Відповідач зазначає, що документи, що підтверджують вартість транспортування товару (рахунок на оплату транспортних послуг від 16.10.2015 № 4861 та довідка від 16.10.2015 № 709-123 про транспортні витрати до Договору від 13.03.2012 № 24), складені перевізником на декілька днів раніше, ніж товар перетнув кордон України (18.10.2015 - згідно з відбитком печатки митного органу на СМR); до митного оформлення не представлено акт виконаних робіт, що підтверджує факт надання перевізником транспортних послуг; представлені декларантом документи щодо вартості транспортних послуг не містять відомостей про вартість експедиційних послуг як складової послуг перевізника.

Крім того, у документах, що підтверджують витрати на страхування товару виявлено розбіжності, які, на думку посадової особи митного органу, свідчать про заниження декларантом митної вартості товару. Так, згідно з даними страхового полісу від 16.10.2015 №6400, визначена між позивачем і страхувальником страхова сума становить 303 649,00 грн, а контрактна вартість товару згідно з інвойсом від 08.10.2015 № 5415002807 становить 6 656,00 євро (161 036,50 грн за офіційним курсом НБУ на дату складання митної декларації); умовами генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611 страховий тариф визначено у розмірі 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню, а згідно з даними страхового полісу від 16.10.2015 № 6400 страховий тариф становить 0,16 %.

З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару інспектор митного органу витребував від декларанта додаткові документи, а саме: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платежі то/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправника; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що підтверджують транспортно-експедиційні витрати.

19 жовтня 2015 року посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 125110010/2015/010121/2, відповідно до якого визначено митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

19 жовтня 2015 року позивач подав до Київської митниці ДФС нову митну декларацію №125110010/2015/180706, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

У зв`язку з цим Київською митницею ДФС прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг за митною декларацією від 19.10.2015 № 125110010/2015/180706.

Позивач вважаючи вищевказане рішення про коригування митної вартості товару прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до відповідача повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний , перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.

З декларації митної вартості вбачається, що до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його транспортування до кордону України (прикордонний перехід «Дорохуськ - Ягодин») у сумі 30 537,00 грн.

Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту від 26.11.2014 № 709 (з урахуванням додаткових угод) та інвойсом від 15.10.2015 № 5415002908 поставка товару здійснювалась на умовах FCA (Нідерланди). Згідно з умовами Інкотермс FCA (named place) це означає, що продавець має передати товар, який пройшов митне очищення (у режимі експорту), вказаному покупцем перевізнику у зазначеному покупцем місці.

Від місця поставки до місцезнаходження позивача на території України транспортування товару здійснювалось перевізником - ТОВ «Агротеп» на підставі договору від 13.03.2012 № 24 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування, заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.10.2015 № 709-123 та міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 15.10.2015 № 853432.

Згідно з умовами вказаного договору від 13.03.2012 № 24 замовник, не пізніше ніж за три дні до строку надання транспортних засобів (позивач), повинен направити перевізнику заявку на перевезення, в якій зазначити, зокрема, вид та найменування вантажу, маршрут та умови перевезення, адреси місць навантаження, розвантаження та здійснення митних формальностей, а також визначити фрахтову ставку (пункти 3.1 - 3.4 Договору). Вартість фрахту та інших послуг перевізника визначаються у заявці на перевезення, платежі та взаємні розрахунки здійснюються між замовником та перевізником на підставі акту виконаних робіт та виставленого рахунку упродовж 30 банківських днів (пункти 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до згаданої вище заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом перевізник був зобов`язаний доставити товар від місця навантаження в місті Апелдорн (Нідерланди) до місця розвантаження на території України (Броварський район, с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1 А).

Із змісту вказаної заявки убачається, що її складено і погоджено між замовником і перевізником за декілька днів до дня навантаження товару, у заявці визначено: місце і час навантаження товару, місце розвантаження, таким чином, що маршрут транспортування товару складався з двох частин: 1) від місця навантаження до кордону з Україною; 2) по території України; оголошену вартість фрахту (обумовлена договором плата за перевезення вантажу) у сумі 43135,00 грн; зроблено застереження на випадок збільшення вартості послуг перевізника.

Згідно з даними відбитку печатки митного органу на вказаній міжнародній автомобільній накладній (CMR) та товар перетнув кордон України 18.10.2015 і до 19.10.2015 перебував під митним контролем.

Розмитнення товару відбувалось 19.10.2015.

З метою митного оформлення на підтвердження транспортних витрат декларант представив митному органу вказані вище документи, а саме: договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування (з додатками); міжнародну автомобільну накладну (CMR); заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.10.2015 № 709-123, рахунок на оплату транспортних послуг від 16.10.2015 № 4861, а також довідку про транспортні витрати від 16.10.2015 № 709-123 (про вартість витрат на транспортування від місця навантаження до кордону з Україною, а також по території України).

Згідно з рахунком на оплату транспортних послуг від 16.10.2015 № 4861 та довідкою про транспортні витрати від 16.10.2015 № 709-123 загальна вартість витрат по транспортуванню вантажу за маршрутом «Апелдорн (Нідерланди) - Димитрове (Україна)» збігається з оголошеною у заявці вартістю фрахту і становить 43 135,00 грн, з яких: 30 537,00 грн - вартість транспортування від місця навантаження (Апелдорн (Нідерланди) до кордону України (прикордонний перехід «Дорохуськ - Ягодин»); 12 598,00 грн - вартість транспортування по території України (від прикордонного переходу «Дорохуськ - Ягодин» до с. Димитрове).

Жодних суперечностей у представлених декларантом документах, що стосуються транспортування товару не виявлено.

Щодо вимог митного органу про надання акту прийому передачі та документів про оплату, суд першої інстанції вірно вказав, що на момент митного оформлення такі документи були відсутні, адже час їх складання ще не настав. Акт виконаних робіт має складатися між замовником і перевізником по факту доставки товару до місця розвантаження на території України - с. Димитрово, Броварський район, а перерахування коштів в оплату послуг перевізника має відбуватися впродовж 30 банківських днів після виставляння рахунку та складання акту.

На підтвердження достовірностей відомостей про транспортні витрати позивач також надав суду документи, які з`явились після завершення митного оформлення товару, а саме: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4861 від 21.10.2015, відповідно до якого загальна вартість транспортування становить 43 135,00 грн, у тому числі від місця навантаження до кордону України (прикордонний перехід «Дорохуськ - Ягодин») - 30 537,00 грн; копію виписки по рахунку позивача, з якої вбачається, що позивач перерахував вказану загальну суму на рахунок перевізника (ТОВ «Агротеп»).

Таким чином, усі відомості щодо транспортних витрат були в наявності у документах, наданих декларантом для митного оформлення.

З декларації митної вартості вбачається, що до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його страхування у сумі 485,84 грн.

На підтвердження вказаної суми як складової митної вартості декларант надав митному органу разом з іншими документами Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611, страховий поліс від 16.10.2015 № 6400, виданий ПрАТ «Страхова компанія ГРАВЕ Україна», що є додатком до вказаного Генерального договору.

Зі змісту вказаного страхового полісу вбачається, що оголошена страхова сума становить 303 649,00 грн, страховий тариф - 0,16 %, а страхова премія - 485,84 грн.

Як вже зазначалось, контрактна вартість товару згідно з інвойсом становила 6 656,00 євро (у гривнях по курсу НБУ на день складання митної декларації - 161 036,50 грн.)

Відповідно до Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Згідно з пунктом 3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611 страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та витрат, пов`язаних із транспортуванням, митним оформленням та іншими додатковими витратами, пов`язаними із перевезенням вантажу у пункт призначення. Страховою сумою за кожним перевезенням вважається сума, заявлена страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику.

Таким чином, «страхова сума» визначає межі відповідальності страховика перед страхувальником для цілей здійснення страхових виплат в разі настання страхового випадку. При цьому, відповідальність страховика стосується не тільки відшкодування інвойсної вартості вантажу, а також й інших витрат, пов`язаних з транспортуванням, митним оформленням цього вантажу, зберіганням та іншими можливими додатковими витратами. Страхова сума визначається страхувальником самостійно на власний розсуд, виходячи з уявлення про можливі страхові ризики і, як правило, не збігається з договірною (контрактною) вартістю товару та є вищою.

Таким чином, розбіжність між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару жодним чином не свідчить про заниження митної вартості товару.

Умовами Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 передбачено загальне положення, відповідно до якого страховий тариф становить 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню (пункт 3.6.1 Генерального договору).

У той же час, згідно з приписами пункту 3.6.3 Генерального договору розміри страхових сум визначаються страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику, а розмір страхової премії по кожному перевезенню визначається страховиком у полісі, який є невід`ємною частиною договору.

Таким чином, Генеральний договір містить загальні положення щодо страхової суми, страхового тарифу і страхової премії, однак щодо кожного перевезення ці відомості конкретизуються у страховому полісі, який є додатком і невід`ємною складовою Генерального договору.

Дані висновки є очевидними і базуються на аналізі положень чинного законодавства і поданих декларантом документів, а висновки митного органу про те, що ці розбіжності свідчать про заниження декларантом митної вартості є безпідставними.

Крім того, жодних відомостей про суть виявлених розбіжностей в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено, жодних вимог на підтвердження витрат на страхування митний орган декларанту не висував, а зауваження до документів виникли лише під час судового розгляду.

19 жовтня 2015 року декларант надіслав митному органу повідомлення вих. № 2164 до якого додав такі документи: прайс-лист б/н від 09.10.2015 та комерційну пропозицію б/н від 09.10.2015. Крім того, декларант повідомив, що документи, які підтверджують витрати на транспортування та страхування вже надавалися митному органу разом з електронною декларацією.

Декларант також зазначив у повідомленні, оскільки пунктом 8.1 Контракту від 26.11.2014 №709 передбачено, що оплата за товар здійснюється через 30 календарних днів з моменту його отримання, надати виписку з бухгалтерської документації щодо оплати товару не має можливості. Інші документи також надати не має можливості у зв`язку з їх відсутністю.

Крім того, витребуючи у позивача додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.

При цьому, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Вказані митним органом розбіжності та недоліки не дають підстав для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення митний орган визначив митну вартість товарів за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України.

Натомість, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.

Між тим, як слідує з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено, що рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, без зазначення відомостей, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

Проте, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

У зв`язку з наведеним доводи, які зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Також, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Такі дії відповідача є порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням зазначеного, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що неподання позивачем витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №810/1479/16.

Колегія суддів зазначає, що відомості з інформаційних баз даних, в даному випадку АСАУР, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом документи.

Спрацювання профілів ризиків АСАУР та наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави, не може бути самостійною підставою для відмови у прийняття заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №810/1823/16 звернув увагу на те, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Також. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №810/1479/16 за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Київської митниці ДФС наголосив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Таким чином, доводи апелянта про те, що жодним нормативно-правовим актом із тих, що входять до законодавства України з питань державної митної справи не встановлено для посадових осіб митниці обов`язку деталізувати та конкретизувати кожну із вказаних у рішенні про коригування митної вартості причин його прийняття, в тому числі, не визначено обсяг інформації, що має бути визначена у рішенні, колегія суддів вважає безпідставними.

Крім того, виходячи з вказаного, необґрунтованими є доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості повністю відповідає вимогам ст. 55 МК України та Порядку №598, оскільки, містить обґрунтування причин, через які заявлена митна вартість не може бути визнана, наявну у митного органу інформацію про рівень митної вартості подібного товару, права декларанта здійснити випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання та оскаржити спірне рішення про коригування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, тому рішення відповідача від 19.10.2015 № 125110010/2015/010121/2 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (Київської митниці ДФС України) - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 09.12.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна