Постанова

від 10.12.2024 по справі 580/7238/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/7238/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту - 23.08.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.07.2024 №232730022602 щодо відмови у здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплатити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з дати призначення, тобто з 07.11.2023 на підставі довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 26.06.2024 №04-8757/24 з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач отримав довідку ТУ ДСА у Черкаській області від 26.06.2024 №04-8757/24 та набув права на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідач всупереч вимог закону відмовив у проведенні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідачами подано відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі проти позову заперечували та вказали, що відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.07.2024 №232730022602 щодо відмови у здійсненні йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з дати призначення, тобто з 07.11.2023, на підставі довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 26.06.2024 №04-8757/24 з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин у справі. Свої доводи обґрунтовує тим, що діючим законодавством не передбачено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки розрахунок цієї виплати має робитись з прожиткового мінімуму 2102 грн і цей показник не змінювався у 2023 році. Посилаючись на статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» апелянт зазначає, що обрахування щомісячного грошового утримання судді робиться не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684 грн, а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні.

Згідно з ч.4 статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.10.2023 Вища рада правосуддя ухвалила рішення №948/0/15-23 про звільнення позивача з посади судді у відставку.

29.01.2024 Черкаський окружний адміністративний суд у справі №580/11370/23 виніс рішення, що набрало законної сили, яким зобов`язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області підготувати і надати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з 04.10.2023 (наступний день за звільненням), виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.

Отримавши вказану довідку вих.№04-8757/24 від 26.06.2024, в якій вказано про загальний розмір суддівської винагороди 152 988,00 грн станом на 04.10.2023, позивач через веб-портал подав заяву про перерахунок його довічного грошового утримання.

Вказані матеріали розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та винесло рішення від 04.07.2024 №232730022602 щодо відмови у здійсненні позивачу перерахунку посилаючись на те, що нормативно зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на посаді, з 01.01.2024 не відбулося.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що довідка ТУ ДСА у Черкаській області від 26.06.2024 №04-8757/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про несення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).

Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 5 статті 142 Закону №1402- VIII).

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно ст. 142 Закону №1402- VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відносини щодо порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульовано правовими нормами Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 .

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці) або за зверненням судді у відставці за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку (пункт 6 розділу IV Порядку № 3-1).

Пунктом 1 розділу III Порядку № 3-1 встановлено, що заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання реєструється в електронному журналі звернень органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання. Приймання, розгляд та опрацювання заяви та документів, необхідних для призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, здійснюється відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас закони про державний бюджет на 2021-2023 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Однак, означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22).

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX та Закону № 1982-IX, була неправомірною.

Колегія суддів підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Окрім того, у судовому рішенні по зразковій справі № 620/1116/20 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, на переконання колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

На виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 у справі №580/2522/24.

Таким чином посилання скаржника на те, що починаючи з 01.01.2020 не відбулося зміни розміру складових суддівської винагороди, що могло б бути підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, колегія суддів відхиляє.

Разом із тим , щодо органу, який має здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області. Саме вказаний орган здійснює нарахування та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до п.4.10 Постанови правління Пенсійного фонду України №25-1 від 16.12.2020 року після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання і реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином здійснення перерахунку та виплати позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці здійснюється за місцем реєстрації і знаходження пенсійної справи позивача.

Окрім того, як вже зазначалося, безвідносно до того чи була подана позивачем заява про перерахунок його утримання, обов`язок здійснити такий перерахунок та виплату відповідних коштів покладено саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Передача звернення позивача на розгляд іншого територіального органу, не скасовує таких обов`язків Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № №540/7777/21.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з дати призначення, тобто з 07.11.2023, на підставі довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 26.06.2024 №04-8757/24 з урахуванням раніше виплачених сум».

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10.12.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна