Постанова

від 10.12.2024 по справі 320/21048/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/21048/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азот-Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Азот-Плюс» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

-визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН про відповідність/невідповідність платника податків на додану вартість критеріям ризиковості платника податків від 19.05.2023 №57457 та від 27.03.2023 №33815 про відповідність ТОВ «АЗОТ-ПЛЮС» критеріям ризиковості платника податків на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків;

-зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві виключити ТОВ «АЗОТ-ПЛЮС» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 19.05.2023 №57457 про відповідність ТОВ "АЗОТ-ПЛЮС" критеріям ризиковості платника податків.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 27.03.2023 №33815 про відповідність ТОВ "АЗОТ-ПЛЮС" критеріям ризиковості платника податків.

Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві виключити ТОВ "АЗОТ-ПЛЮС" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь ТОВ "АЗОТ-ПЛЮС" судовий збір у розмірі 5368,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) як і протокол Комісії не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків. У зв`язку з цим, оскаржуване рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку є законним та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства України. При цьому, апелянт послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2020 р. по справі №240/3665/19, зазначивши, що такого ж висновку дійшов Верховний Суд.

Також апелянт зазначає, що не погоджується із стягненням з нього витрат на правничу допомогу, оскільки сума витрат є неспіввісною із складністю цієї справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азот-Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Позивач подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У цих поясненнях позивач зазначає, що питання відповідності підприємства Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації, однак у спірних рішеннях відсутнє посилання на податкову накладну, за результатом моніторингу якої прийняті рішення про відповідність ТОВ «АЗОТ-ПЛЮС» критеріям ризиковості платника податку. Отже, оскаржувані рішення суперечать приписам Порядку № 1165.

Позивач наголошує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відповідність позивача - платника податків критеріям ризиковості платника податку п.8 Критеріїв, відповідачем зазначені операції з придбання послуг у платника податку, щодо якого прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, а саме: придбання послуг у період з 01.01.2022 по 19.05.2023 за кодом операції згідно з ДКПП 49.41 у ТОВ «АТРИЯ-ЛОЖИСТИК» (податковий номер 43690769). Однак, документи, які містяться в матеріалах справи свідчать про реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «АРТРИЯ ЛОЖИСТИК».

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «АЗОТ-ПЛЮС» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа 24.06.2020, за адресою: 02072, м. Київ, вул. Чавдар, буд.34 кв. 274.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами (КВЕД 46.75). Здійснюючи господарську діяльність Позивач закуповує хімічні продукти у постачальників та одразу транспортує їх до покупців.

Для перевезення хімічної продукції позивачем укладено договори з транспортними підприємствами ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК», ТОВ «АМАДЕУС-ЛОГІСТІК», АТ «Українська залізниця».

Хімічна продукція, яка в подальшому реалізовується контрагентам - покупцям, придбавається позивачем за договорами поставки у ТОВ «ТД «Укрмінхім», ТОВ «ОЛАВ».

Для здійснення своєї діяльності позивач орендує складські приміщення загальною площею 100 кв м. відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022 та від 01.01.2023, актів приймання-передачі приміщення, оплата проведена згідно платіжних доручень про перерахування орендної плати.

Позивачем зареєстровано в податковому органі Повідомлення про об?єкти оподаткування або об?єкти, пов?язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, форма №20-ОПП, в якому відображено наявність даного складського приміщення в оренді.

Відповідачем прийнято рішення від 27.03.2023 №33815 про відповідність позивача п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Як підставу для такого висновку зазначено, що комісією регіонального рівня відповідно до п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 №1165, у зв?язку із виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. При цьому зазначено наступні коди податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку:

03 - відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання товарно- матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливо-мастильних матеріалів тощо) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності;

07 - недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції);

13 - придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Інформація за якою встановлена відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку за цим кодом зазначена наступна:

-контрагент ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК», період придбання з 01.01.2022 по 27.03.2023;

-контрагент ФГ «ЗЛАГОДА», період постачання з 01.01.2022 по 27.03.2023;

-контрагент ТОВ «Україна», період постачання з 01.01.2022 по 27.03.23.

Позивачем подано повідомлення №1 від 04.05.2023 про надання пояснень та копій документів щодо невідповідності позивача критеріям ризиковості платника податку шляхом надання письмових пояснень та документів.

З урахуванням отриманих пояснень, інформації та копій документів, комісією відповідача повторно прийнято рішення про відповідність позивача п.8 Критеріїв ризиковості платника податків від 19.05.2023 №57457. Як підставу для такого висновку зазначено, що комісією регіонального рівня відповідно до п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 №1165, «з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 04.05.2023 № 1» прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. При цьому зазначено наступні коди податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку:

13 - придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку. Інформація за якою встановлена відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку за цим кодом зазначена наступна:

-контрагент ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК», період придбання послуг з 01.01.2022 по 27.03.2023.

Коди 03 та 07, які зазначені в рішенні від 27.03.2023 №33815, в цьому рішенні вже відсутні, а щодо коду 13, то відповідачем зазначено як підставу податкова інформація щодо взаємодії позивача з ризиковим контрагентом -ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК».

У рішенні від 19.05.2023 №57457 зазначено ненадання платником податку копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку:

Договір з додатками до нього;

Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/ послуг;

Рахунки-фактури/інвойси;

Атк приймання-передачі товарів (робіт, послуг);

Розрахунковий документ;

Банківська виписка з особових рахунків.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності позивача, а його контрагента, у якого придбавались послуги з перевезення - ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК», щодо якого винесене рішення про відповідність критеріям ризиковості. Проте, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань.

При цьому, матеріали справи не містять інформації, що рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості прийнято за результатом моніторингу поданої на реєстрацію податкової накладної ТОВ «АЗОТ-ПЛЮС».

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено той факт, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідними наслідками у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознакою «придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку», у зв`язку з чим спірні рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 27.03.2023 № 33815 та від 19.05.2023 №57457 є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, на думку суду першої інстанції, належним способом захисту прав позивача, який забезпечить ефективне поновлення прав позивача, є зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п. 201.16 ст. 201 ПК України).

З 01 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», яка визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Так, відповідно до п. 6 Порядку зупинення №1165 у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

При цьому, додатком 4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено типову форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яка містить наступне формулювання: «Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.».

Отже, з наведеного убачається, що положення Порядку №1165 встановлюють можливість платника податку оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, у тому числі у судовому порядку.

Тож, надання оцінки правомірності такому рішенню у межах судового оскарження на відповідність критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідає завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на викладене, рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН про відповідність/невідповідність платника податків на додану вартість критеріям ризиковості платника податків від 19.05.2023 №57457 та від 27.03.2023 №33815 про відповідність ТОВ «АЗОТ-ПЛЮС» критеріям ризиковості платника податків на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків, є індивідуальним актом у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, а тому може бути оскаржено у судовому порядку.

Так, пунктами 5-7 Порядку зупинення №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з додатком 4 Порядку №1165 в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов`язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуване рішення №33815 від 27.03.2023 прийнято Комісією відповідача з підстав відповідності позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на підставі податкової інформації, отриманої контролюючим органом у процесі поточної діяльності, в якому зазначено наступні коди податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку:

03 - відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання товарно- матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливо-мастильних матеріалів тощо) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності;

07 - недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції);

13 - придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Інформація за якою встановлена відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку за цим кодом зазначена наступна:

-контрагент ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК», період придбання з 01.01.2022 по 27.03.2023;

-контрагент ФГ «ЗЛАГОДА», період постачання з 01.01.2022 по 27.03.2023;

-контрагент ТОВ «Україна», період постачання з 01.01.2022 по 27.03.23.

Після отримання від позивача повідомлення про надання пояснень та документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, контролюючий орган прийняв рішення №57457 від 19.05.2023 про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку «з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 04.05.2023 № 1» та на цей раз зазначено один код податкової інформації, який є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку:

13 - придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Інформація за якою встановлена відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку за цим кодом зазначена наступна:

-контрагент ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК», період придбання послуг з 01.01.2022 по 27.03.2023.

У рішенні від 19.05.2023 №57457 зазначено ненадання платником податку копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку:

Договір з додатками до нього;

Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/ послуг;

Рахунки-фактури/інвойси;

Атк приймання-передачі товарів (робіт, послуг);

Розрахунковий документ;

Банківська виписка з особових рахунків.

Отже, контролюючим органом виокремлені господарські операції, які послугували підставою для винесення рішення від 19.05.2023, та зазначено ТОВ «АЗОТ-ПЛЮС» здійснювало придбання послуг у ризикового суб`єкта господарювання ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК».

Разом з тим, позивачем надані до суду документи, які свідчать про придбання ним у ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК» транспортних послуг з перевезення вантажу «селітра аміачна (нітрат амонію).

Так, відповідно до Договору №1 від 01.01.2021 про вантажні автомобільні перевезення сторони домовились, що Перевізник ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК» зобов`язується доставити автомобільним транспортом довірений йому вантаж до пункту призначення, а Вантажоодержувач ТОВ «АЗОТ-ПЛЮС» зобов`язується сплатити за перевезення вантажу передбачену договором винагороду.

У період, зазначений в рішенні, з 01.01.2022 по 19.05.2023 ТОВ «АТРИЯ-ЛОЖИСТИК» були надані ТОВ «АЗОТ-ПЛЮС» транспортні послуги з перевезення вантажу «селітра аміачна (нітрат амонію) для СФГ «Прометей», підтвердженням чого є наступні документи:

1. Транспортні послуги по маршруту м. Сіверодонецьк -с.Сіверськ Бахмутський р-н Донецька область, автомобіль Вольво НОМЕР_3. причіп НОМЕР_1 на загальну суму 7200,00 грн.:

-рахунок на оплату №10811 від 16.02.2022;

-акт надання послуг №10811 від 16.02.2022;

-платіжне доручення №282 від 18.02.22 р. на суму 7200,00 грн.;

-податкова накладна від 16.02.2022 №51;

-товарно-транспортна накладна №3 від 16.02.2022 на перевезення 22,6 тони селітри аміачної (нітрат амонію) на суму 616 980,00 грн.;

- довіреність № 6 від 15.02.22;

2. Транспортні послуги по маршруту м. Покровськ, вул. Залізнична, 2 - м. Сіверськ, Бахмутський р-н, ДАФ НОМЕР_2 на загальну суму 9000,00 грн:

-заявка №14 до Договору № 1 від 01.01.2021 на перевезення 22, 4 тон селітри аміачної; -рахунок на оплату №10482 від 02.02.2022;

-акт надання послуг №10482 від 02.02.2022;

-платіжне доручення №277 від 08.02.2022 р. на суму 9000,00 грн.;

-податкова накладна №4 від 02.02.2022 р„ яка зареєстрована в ЄДРПН;

-товарно-транспортна накладна №1 від 02.02.2022 на перевезення 22,4 тони селітри аміачної (нітрат амонію) на суму 611 520,00 грн.

Покупцем (селітри аміачної (нітрат амонію) та вантажоодержувачем є СФЕ «Прометей», підтвердження отримання та оплати вантажу є наступні документи:

договір поставки №4 від 31.01.2022;

специфікація №1 від 31.01.2022 на поставку 45,0 тон селітри аміачної на загальну суму 1 228 500,00 грн;

видаткова накладна №1 від 02.02.2022 (кількість 22,4 т на загальну суму 611 520,00 грн);

рахунок на оплату № 4 від 31.01.2022 (45 т на суму на суму 1 228 500,00 грн.);

видаткова накладна №5 від 16.02.22 р. (22,6 т на суму 616 980,00 грн.);

платіжне доручення №12763 від 14.02.2022 на суму 628 500.00 грн.;

платіжне доручення №12761 від 09.02.2022 на суму 400 000,00 грн.;

платіжне доручення №12760 від 04.02.2022 на суму 200 000,00 грн.;

довіреність на отримання вантажу № 5 від 02.02.2022.

Також матеріали справи містять документи, які свідчать про придбання ТОВ «АЗОТ-ПЛЮС» мінеральних добрив у ТОВ «ОЛАВ», які у подальшому були перевезені вантажним транспортом ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК» до СФГ «ПРОМЕТЕЙ», що підтверджується наступними документами:

- Договір №1-21/12/21 поставки (оптової партії товарів) від 21.12.2021;

- специфікація №1 від 21.12.2021 до Договору поставки на 67 тон селітри аміачної;

- рахунок-фактура № СФ-0000045 від 21.12.2021;

- платіжна інструкція №270 від 06.01.2022 на суму 634 400,00 грн (призначення платежу передплата за селітру аміачну відповідно рахунку № СФ-0000045 від 21.12.2021);

- платіжна інструкція №269 від 05.01.2022 на суму 732 000,00 грн (призначення платежу передплата за селітру аміачну відповідно рахунку № СФ-0000045 від 21.12.2021);

- видаткова накладна №РН-0000001 від 17.01.2022 на отримання 66.5 тон селітри аміачної;

- платіжне доручення №275 від 21.01.2022 на суму 2000.00 грн) призначення платежу за перевезення вантажу та додаткові послуги).

Отже, зазначені документи підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій з отримання ТОВ «АЗОТ-ПЛЮС» послуг транспортного перевезення, наданих ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК», а також придбання вантажу (мінеральні добрива), що перевозився, та подальша його реалізація.

Тож, негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності позивача, а його контрагента, у якого придбавались послуги з перевезення, ТОВ «АТРИЯ ЛОЖИСТИК», щодо якого винесене рішення про відповідність критеріям ризиковості.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками/покупцями правил оподаткування; платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №340/422/19, від 23 липня 2020 року у справі №816/1122/16.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №815/2417/16 дійшов висновку, що порушення податкової дисципліни контрагентами «по ланцюгу» не є підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки вона є індивідуальною. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

У постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 Верховний Суд зазначив, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати суду, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації. При цьому, незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, зазначене не скасовує обов`язок доказування, покладений на суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 КАС України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд також у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 340/474/20, від 5 січня 2021 року у справі № 640/10988/20, від 5 січня 2021 року у справі № 640/11321/20.

Колегія суддів наголошує, що критерії ризиковості платника податків на додану вартість викладено у Додатку 1 до Порядку № 1165, відповідно до яких таким критерієм є, зокрема:

« 8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.»

Тобто, законодавцем установлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Так, рішенню Комісії щодо відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, за наслідками чого здійснюється моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Отже, питання відповідності підприємства Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.

Разом з тим, матеріали справи не містять інформації, що рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості прийнято за результатом моніторингу поданої на реєстрацію податкової накладної ТОВ «АЗОТ-ПЛЮС».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідними наслідками у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознакою «придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку», у зв`язку з чим спірні рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 27.03.2023 № 33815 та від 19.05.2023 №57457 є протиправними та підлягають скасуванню.

Як вже було зазначено вище, положеннями п. 6 Порядку зупинення №1165 закріплено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Отже, саме по собі скасування у судовому порядку рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості є безумовною підставою для виключення комісією регіонального рівня платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

При цьому відповідно до п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

Суд зазначає, що включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником до ЄРПН. При цьому, такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів.

Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначеного рішення полягають і у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Внаслідок прийняття рішення про включення платника до переліку ризикових платників податків позивач потрапляє у стан правової невизначеності.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява N 25701/94, п. п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування».

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява N 29979/04, п. 71).

За таких обставин колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що належним і повним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головне управління Державної податкової служби у м. Києві виключити ТОВ "АЗОТ-ПЛЮС" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Щодо доводів апелянта про необґрунтоване стягнення з нього судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

При цьому, згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 року у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 року у справі №826/856/18 вказав про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до заяви від 03.10.2023 року надано:

- копію договору про захист, представництво та надання правової допомоги від 17.04.2023 №17-04/23;

-копію додатку №1 від 25.05.2023 до Договору про захист, представництво та надання правової допомоги від 17.04.2023 №17-04/23;

- рахунок-фактура № 15 від 20.06.2023 у розмірі 7000, 00 грн;

- платіжна інструкція від 29.06.2023 № 325 у розмірі 7000, 00 грн.

З наданих доказів вбачається, що позивач просив суд першої інстанції стягнути 14000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На виконання умов договору позивач сплатив 7000,00 грн.

Оскільки робота з надання вказаних послуг у суді першої інстанції станом на час вирішення справи тривала, то позивач зобов`язався подати суду докази надання такої допомоги на іншу суму (7000,00 грн) протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи передбачені статтею 134 КАС України критерії, зокрема:

складність справи (розгляд справи №320/21048/23 здійснювався в порядку спрощеного провадження, оскільки спір з огляду на предмет доказування та ціну позову є незначної складності);

обсяг наданих адвокатом послуг;

ціну позову;

значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача (14 000, 00 грн), суд першої інстанції, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру та за конкретних обставин справи, дійшов правильного висновку про те, що справедливою та реальною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу, є 3000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна