Постанова

від 10.12.2024 по справі 120/2162/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2162/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

10 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про стягнення вихідної допомоги при звільненні у розмірі двох середньомісячних заробітних плат - 25062,84 гривень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Ухвалою від 02 вересня 2024 року замінено відповідача - Управління Держпраці у Вінницькій області на його правонаступника - Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника відділу нагляду в АПК в СКС Управління Держпраці у Вінницькій області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці, наказу Держпраці від 17.01.2022 № 26 Про ліквідацію Управління Держпраці у Вінницькій області, Управління Держпраці у Вінницькій області перебуває в стані припинення та з 06.12.2022, на підставі наказу Державної служби з питань праці від 05.12.2022 № 235 Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій, припинило здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Держпраці у Вінницькій області перебуває в стані припинення з 18.01.2022 (номер запису 11741340000013277). Даний запис внесено на підставі наказу Держпраці Про ліквідацію Управління Держпраці у Вінницькій області від 17.01.2022 № 26.

Наказом Управління Держпраці у Вінницькій області №248-к від 01.12.2022 ОСОБА_1 звільнено 01.12.2022 з посади заступника начальника відділу нагляду в АПК в СКС Управління Держпраці у Вінницькій області, згідно пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці у Вінницькій.

При звільненні ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 наказу Управління від 01.12.2022 № 248-к Про звільнення ОСОБА_2 , було нараховано та сплачено заробітну плату за грудень 2022 року: компенсацію за невикористанні дні щорічних, основних, додаткових відпусток та вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України Про державну службу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі №120/11140/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці у Вінницькій області №248-к від 01.12.2022 року "Про звільнення ОСОБА_2 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу нагляду в АПК та СКС Управління Держпраці у Вінницькій області з 02.12.2022 року. Стягнуто з Управління Держпраці у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.12.2022 року по 24.05.2023 року включно у розмірі 82507,12 без урахування податків та обов`язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

На виконання рішення суду наказом голови комісії з ліквідації від 25.05.2023 № 278-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_2 " позивача поновлено на посаді заступника начальника відділу нагляду в АПК та СКС Управління Держпраці у Вінницькій області з 02.12.2022.

Крім того, наказом від 25.05.2023 № 279-к "Про оголошення простою" вирішено оголосити простій, не з вини працівника, ОСОБА_3 , з 26.05.2023 та дозволено йому не перебувати за місцем роботи до закінчення простою, здійснюючи нарахування заробітної плати на весь період простою в розмірі двох третин посадового окладу, встановленого штатним розписом Управління, введеним в дію з 01.01.2022.

Наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 287-к Про звільнення ОСОБА_2 позивача звільнено з посади 26.01.2024 у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону Про державну службу.

Пунктом 2 вказаного наказу визначено провести остаточний розрахунок та виплатити грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби та вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України Про державну службу з урахуванням перерахунку раніше виплачених сум при звільненні у зв`язку з ліквідацією.

Відповідно повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні №3 від 26.01.2024 позивачеві нарахована вихідна допомога при звільненні у розмірі 14200 грн. Також з врахуванням раніше виплаченої вихідної допомоги у зв`язку із звільненням по ліквідації (28611,34 грн) здійснено перерахунок вихідної допомоги на -14200 грн.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що не погоджується з такими діями відповідача, зазначає, що вихідна допомога є державною гарантією, завданням якої є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку нової роботи. Тому підстав для відмови у її виплаті, зменшенні її розміру чи перерахунку законодавством не передбачені.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною першою статті 87 Закону №889-VIIІ визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

При цьому, у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті, державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону №889-VIIІ).

Отже, наведені положення Закону №889-УШ надають право громадянам на отримання вихідної допомоги у разі звільнення з державної служби у зв`язку, зокрема, з ліквідацією державного органу.

Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

В даному випадку, вищевказані норми передбачають одноразову виплату державному службовцю вихідної допомоги при звільненні на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на посаді заступника начальника відділу нагляду в АПК в СКС Управління Держпраці у Вінницькій області та наказом Управління Держпраці у Вінницькій області від 01.12.2022 № 248-к "Про звільнення ОСОБА_2 " на підставі п. 1-1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу, у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці у Вінницькій області.

При звільненні позивача, відповідно до пункту 2 наказу Управління від 01.12.2022 № 248-к Про звільнення ОСОБА_2 , останньому було нараховано заробітну плату за грудень 2022 року: компенсацію за невикористанні дні щорічних, основних, додаткових відпусток та вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України Про державну службу у розмірі 28611,34 грн.

Факт нарахування та виплати відповідачем ОСОБА_1 вказаної вище вихідної допомоги у сумі 28611,34 грн, відповідно наказу від 01.12.2022 №248-к, підтверджується розрахунковими листами, наявними у матеріалах справи та не заперечується позивачем.

Таким чином, позивач реалізував своє право, передбачене частиною четвертою статті 87 Закону №889-VIIІ, на отримання вихідної допомоги у разі звільнення з державної служби у зв`язку з ліквідацією державного органу - Управління Держпраці у Вінницькій області у грудні 2022 року.

В даному випадку, спір виник з підстав неправомірного, на думку позивача, розрахунку та не виплати вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 287-к Про звільнення ОСОБА_2 , яким наказано комісії із ліквідації виплатити позивачу вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України Про державну службу з урахуванням перерахунку раніше виплачених сум при звільненні у зв`язку з ліквідацією.

З цього приводу суд першої інстанції вірно вказав, що на виконання рішення суду від 24.05.2023 у справі №120/11140/23 наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 25.05.2023 № 278-к позивача поновлено на посаді заступника начальника відділу нагляду в АПК в СКС Управління Держпраці у Вінницькій області з 02.12.2022.

Наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 287-к позивача звільнено з посади 26.01.2024 у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону Про державну службу.

Отже, позивача було звільнено з посади заступника начальника відділу нагляду в АПК в СКС Управління Держпраці у Вінницькій області у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону Про державну службу вдруге.

Разом з тим, вихідна допомога при звільненні є одноразовою виплатою у відповідності до підпункту б) пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (зі змінами та доповненнями), а тому з урахуванням викладеного, нарахування та виплата такої одноразової вихідної допомоги позивачеві при звільненні вдруге не передбачена ні приписами Закону України Про державну службу, ні Порядком № 100.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини справи.

Таким чином, у ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області відсутні законодавчі підстави для виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні з державної служби відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону Про державну службу вдруге.

Також судом встановлено, що у випадку звільнення позивача, складові, які впливають на розмір вихідної допомоги, в період між двома звільненнями (01.12.2022 та 26.01.2024) у позивача в сторону збільшення не змінилися.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даних правовідносинах, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не порушив прав та інтересів позивача, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги при звільненні в розмірі двох середньомісячних зарплат в сумі 25062,84 грн.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Сушко О.О.