Постанова

від 10.12.2024 по справі 120/12513/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/12513/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

10 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду із позовом до Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження) на території України від 21.11.2023 серії АА № 00014962, винесеною головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко І.В., Лозенка В.В., жителя м. Бершадь, Вінницької області, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП) притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 роз`яснено, що згідно з частиною 2 статті 308 КУпАП в разі не сплати ним штрафу в строк, установлений частиною 2 статті 300-2 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягнуть штраф у подвійному розмірі 34000,00 грн (далі постанова від 21.11.2023 серії АА №00014962).

Зазначена постанова від 21.11.2023 набула законної сили 03.01.2024.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження) на території України від 24.11.2023 серії АА № 00015156, винесеною головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко І.В., Лозенка В.В., жителя м. Бершадь, Вінницької області, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП) притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 роз`яснено, що згідно з частиною 2 статті 308 КУпАП в разі не сплати ним штрафу в строк, установлений частиною 2 статті 300-2 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягнуть штраф у подвійному розмірі 34000,00 грн (далі постанова від 21.11.2023 серії АА №00015156).

Зазначена постанова від 24.11.2023 набула законної сили 09.01.2024.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження) на території України від 27.11.2023 серії АА № 00015242, винесеною головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В., Лозенка В.В., жителя м. Бершадь, Вінницької області, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП) притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 роз`яснено, що згідно з частиною 2 статті 308 КУпАП в разі не сплати ним штрафу в строк, установлений частиною 2 статті 300-2 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягнуть штраф у подвійному розмірі 34000,00 грн (далі постанова від 21.11.2023 серії АА №00015242).

Зазначена постанова від 27.11.2023 набула законної сили 09.01.2024.

Відповідно до ч. 3 ст.291 КУпАП України постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Укртрансбезпека надіслала на адресу Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постанову від 21.11.2023 серії АА №00014962 для примусового виконання про стягнення з ОСОБА_1 , штрафу у розмірі 34000,00 грн.

За результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови від 21.11.2023 серії АА №00014962, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2024 ВП№74216290.

20.02.2024 державним виконавцем також винесено постанову про арешт коштів боржника на суму 37565,91 грн.

Укртрансбезпека надіслала на адресу Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постанову від 27.11.2023 серії АА №00015242 для примусового виконання про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000,00 грн.

За результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови від 27.11.2023 серії АА №00015242, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2024 ВП№74243746.

Укртрансбезпека надіслала на адресу Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постанову від 24.11.2023 серії АА №00015156 для примусового виконання про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000,00 грн.

За результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови від 24.11.2023 серії АА №00015156, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2024 ВП№74243895.

Не погоджуючись із даними постановами позивач звернувся до суду для їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон N 1404-VII), Законом України від 02.06.2016 N 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012р. №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016р. № 2832/5), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012р. за №489/20802

Частиною 2 статті 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом

Частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VІІІ, встановлено вимоги до виконавчого документа, а саме визначено, що у виконавчому документі зазначаються - назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; - дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; - повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; - ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); - резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); - строк пред`явлення рішення до виконання.

Також, відповідно до вимог частини 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ, визначено випадки у разі чого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: - рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); - пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; - боржника визнано банкрутом; - Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; - юридичну особу - боржника припинено; - виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; - виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; - стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; - виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; - виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; - відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII, передбачено, що, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частина перша статті 18 Закон №1404-VIII, передбачає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 18 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавець зобов`язаний: - здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; - надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; - розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; - заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; - роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; - невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Держав-ного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Відповідно до частин 4, 5, 8 статті 19 Закону №1404-VIII, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Стаття 26 Закону №1404-VIII, визначає, що виконавець розпочинає процедуру примусового виконання на підставі виконавчого документу, передбаченого статтею 3 цього Закону, за наявності підстав, що передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно із частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 299 КУпАП, передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно із приписами частини 1 статті 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, спірним, в межах даного предмету спору, є питання про порядок звернення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання з урахуванням комплексного застосування положень Закону № 1404-VIII.

Разом з тим, постанови від 21.11.2023 серії ААА № 00014962, від 24.11.2023 серії ААА № 00015156, від 27.11.202 серії ААА № 00015242 за своїми змістом відповідають пункту 6 частини 1 статті 3 та частині 1 статті 4 Закону №1404-VIII, у зв`язку із чим підлягають примусовому виконанню в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Учасники виконавчого провадження (стягувач, боржник, державний виконавець) наділені сукупністю прав та обов`язків, які реалізують у визначеній законом послідовності. Спільною вимогою законодавця до учасників виконавчого провадження є обов`язок сумлінного використання усього обсягу прав з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина 8 статті 19 Закону №1404-VIII).

Учасники виконавчого провадження не є рівноправними суб`єктами правовідносин. Перш за все, вказане обумовлене правовим статусом державного виконавця, як суб`єкта, що реалізує в таких правовідносинах владні управлінські функції по відношенню до двох інших учасників (стягувача та боржника).

Правовим наслідком реалізації владних управлінських функції державного виконавця є його рішення, якій приймаються у формі постанов. Такі рішення (постанови) державного виконавця є індивідуальними актами права, оскільки головним чином стосуються прав та обов`язків двох інших суб`єктів стягувача та боржника.

Аналіз Закону №1404-VIII (в частині спірних правовідносин) дає підстави дійти висновку, що відкриттю виконавчого провадження передують три стадії:

- звернення стягувача із заявою про примусове виконання рішення (стаття 26 Закону №1404-VIII, пункт 3 розділу Інструкції №512);

- перевірка державним виконавцем поданого виконавчого документу щодо наявності підстави для повернення стягувачу без прийняття до виконання (частина 4 статті 4 Закону №1404-VIII, пункт 4 Інструкції №512);

- прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження (стаття 26 Закону №1404-VIII, пункт 5 Інструкції №512).

Звернення стягувача із заявою про примусове виконання, є втіленням принципу диспозитивності у виконавчому провадженні (пункт 6 частини 1 статті 2 Закону №1404-VIII), оскільки пов`язується виключно із правом стягувача на примусове виконання рішення.

Для відкриття виконавчого провадження стягувач пов`язаний обов`язками дотримання (1) вимог до форми та змісту виконавчого документа, (2) вимог щодо форми та змісту заяви про примусове виконання, (3) порядку звернення із такою заявою до державного виконавця та (4) строків пред`явлення виконавчого документу до виконання.

На другому етапі, державний виконавець перевіряє виконавчий документ щодо наявності правових підстав для прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. (частина 4 статті 4 Закону № 1404-VIII).

За умов відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, державний виконавець, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 06.05.2020 у справі №815/6844/17 зазначив, що органи ДВС і приватні виконавці у силу Закону України «Про виконавче провадження» не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку, перевірки правильності заповнення найменувань сторін виконавчого провадження тощо. Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов`язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.

Таким чином, на переконання колегії суддів, державний виконавець за умов відсутності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, «має своїм обов`язком» винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Це узгоджується із спеціальним дозвільним видом регулювання суспільних відносин, в яких бере участь суб`єкт владних повноважень, що передбачений частиною 2 статті 19 Конституції України «дозволено те, що передбачено законом».

Оскільки державний виконавець у спірних правовідносинах реалізує свої владні управлінські функції, то вчиняючи дії та приймаючи рішення державний виконавець має своїм обов`язком діяти: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 КАС України).

Даючи оцінку доводам апелянта в частині не дотримання державним виконавцем зазначених критеріїв поведінки суб`єкта владних повноважень під час реалізації владних управлінських функцій у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту постанови від 21.11.2023 серії ААА № 00014962, така вступила в законну силу 03.01.2024, строк пред`явлення до виконання встановлено до 02.02.2024.

Приймаючи постанову від 20.02.2024 про відкриття виконавчого провадження №74216290 державний виконавець вірно виходив з того, що виконавчий документ набрав законної сили та пред`явлений до виконання в межах строку, вказаного у виконавчому документі, підстави для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відсутні.

Також, стосовно постанови від 27.11.2023 серії ААА № 00015242, така вступила в законну силу 09.01.2024, строк пред`явлення до виконання встановлено до 08.02.2024.

Приймаючи постанову від 22.02.2024 про відкриття виконавчого провадження №74243746 державний виконавець вірно виходив з того, що виконавчий документ набрав законної сили та пред`явлений до виконання в межах строку, вказаного у виконавчому документі, підстави для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відсутні.

Стосовно постанови від 24.11.2023 серії ААА № 00015156, така вступила в законну силу 09.01.2024, строк пред`явлення до виконання встановлено до 08.02.2024.

Приймаючи постанову від 22.02.2024 про відкриття виконавчого провадження №74243895 державний виконавець вірно виходив з того, що виконавчий документ набрав законної сили та пред`явлений до виконання в межах строку, вказаного у виконавчому документі, підстави для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відсутні.

Водночас, суд звертає увагу на те, що за результатами оскарження зазначених постанов до Бершадського районного суду Вінницької області рішенням від 11.06.2024 відмовлено у задоволенні позову, а в подальшому, судом апеляційної інстанції постановою від 21.08.2024 у справі № 126/496/24 рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Таким чином, постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.01.2024 серії ААА № 00014962, від 27.11.2023 серії ААА № 00015242 та від 24.11.2023 серії ААА № 00015156 остаточно набрали законної сили.

Аналізуючи доводи апелянта щодо виконання останнім у добровільному порядку постанови та сплату штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 300-2 КУпАП визначено, що у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною.

Разом з тим, відповідно до вимог, ч. 2 ст 308 КУпАП у разі не сплати позивачем штрафу в строк, установленого ч. 2 ст. 300-2 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі.

Державним виконавцем відкрито виконавчі провадження 20.02.2024 та 22.02.2024 з примусового виконання постанов про адміністративні правопорушення серії ААА № 00014962, серії ААА № 00015242, серії ААА № 00015156.

З матеріалів справи встановлено, що 21.08.2024 ОСОБА_1 сплатив штрафи за вказаними постановами в сумі 17 000,00 грн за кожною постановою. При цьому, Державною службою України з безпеки на транспорті було пред`явлено штрафи у подвійному розмірі, тобто в сумі 34 000,00 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що станом на дату відкриття виконавчих проваджень 20.02.2024 та 22.02.2024 доказів сплати штрафів ОСОБА_1 у державного виконавця не було.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державний виконавець правомірно зарахував частково сплачені кошти на рахунок стягувача.

У зв`язку з чим вищевказані доводи про сплату штрафів у повному розмірі спростовуються зазначеними фактами, що свідчить про їх безпідставність.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що навіть у випадку скасування постанов, постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень не можуть бути визнанні протиправними, оскільки протиправними є дії та рішення, які вчинені всупереч критеріям, що передбачені частиною 2 статті 2 КАС України. Натомість, скасування виконавчого документа не робить дії (рішення) державного виконавця такими, що вчинені всупереч закону, який їх регулює.

Так, у випадку скасування виконавчого документу в судовому порядку, державний виконавець має своїм обов`язком прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження, про що виносить постанову в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (пункт 5 частини 1 статті 39, частини 2, 3 статті 39 Закону №1404-VIII).

Не прийняття такого рішення є підставою для звернення боржника до адміністративного суду із позовною заявою про визнання бездіяльності державного виконавця протиправною та зобов`язання прийняти рішення (стаття 287 КАС України).

Враховуючи, що дії та рішення державного виконавця відповідали критеріям, передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ у п. 36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.