Постанова

від 10.12.2024 по справі 600/8149/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/8149/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

10 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Сушка О.О. Граб Л.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвин Д. С.,

представника позивача: Іванюка О.О.

представника відповідача: Калініченко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростар Оіл" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростар ОІЛ" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 01.12.2023 №00000/5932/Ж10/24-13-07-09 в частині нарахованого Товариству з обмеженою відповідальністю "Євростар ОІЛ" грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в загальному розмірі 1331128,75 грн, з яких податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1064903,00 грн та штрафна санкція в сумі 266255,75 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги податкового органу.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростар ОІЛ" з 26.04.2019 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Чернівецькій області як платник податків. Основним видом економічної діяльності за КВЕД 47.30 є роздрібна торгівля пальним (Т.1 а.с. 24-29).

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлень від 10.10.2023 №2118/ЖЗ/24-13-07-09, №2119/ЖЗ/24-13-07-09, №2120/ЖЗ/24-13-07-09, №2121/ЖЗ/24-13-07-05, №2122/ЖЗ/24-13-07-05, №2123/ЖЗ/24-13-07-04, №2124/ЖЗ/24-13-07-04, №2125/ЖЗ/24-13-24-07, №2125/ЖЗ/24-ІЗ-09- 04 та від 24.10.2023 року №2297/ЖЗ/24-13-23, виданих ГУ ДПС у Чернівецькій області, відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.77.1, п.77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82, п.п.69.35 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, відповідно до плану-графіка на 2023 рік проведення документальних планових перевірок та п.2 ч.1 ст.13, п.923 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на підставі наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 25.09.2023 №1147-п, посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Євростар ОІЛ", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.05.2019 по 30.06.2023, валютного законодавства за період з 02.05.2019 по 30.06.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 02.05.2019 по 30.06.2023, іншого законодавства за період з 05.12.2022 по 30.06.2023 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевірка проводилась з 11.10.2023 по 24.10.2023. Термін проведення перевірки продовжувався з 25.10.2023 по 31.10.2023 на підставі наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 24.10.2023 №1270-п.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Євростар ОІЛ" податкового законодавства за період з 02.05.2019 по 30.06.2023, валютного - за період з 02.05.2019 по 30.06.2023, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 02.05.2019 по 30.06.2023 від 07.11.2023 №6751/Ж5/24-13-07-09/42978086, яким зафіксовано наступні порушення:

-п. 103.9 ст.103 ПК України, встановлено не подання Звітів про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів (додаток ПН декларації з податку на прибуток) за: II квартал (Півріччя) 2022 року, III квартал (Три квартали) 2022 року, IV квартал (Рік) 2022,1 квартал 2023 року, II квартал (Півріччя) 2023 року, при наявності таких виплат слідуючим нерезидентам: "BUKOWINA - TRANS Sp.z о.о." (код PL364431250), Республіка Польща; "Sm - Bukovina Sp.z о.о." (код PL 147263211), Республіка Польща; "Euronexx Sp. z.o.o." (код PL389117143), Республіка Польща.

- п. 185.1 ст.185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.1, п. 187.8 ст.187, п. 208.2 ст. 208 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1278190 грн, в тому числі за вересень місяць 2019 року в сумі 4333 грн, за червень місяць 2022 року в сумі 26440 грн, за липень місяць 2022 року в сумі 44473 грн, за серпень місяць 2022 року в сумі 43988 грн, за вересень місяць року в сумі 175176 грн, за грудень 2022 року в сумі 208954 грн, за січень місяць 2023 року в сумі 139598 грн, за березень місяць 2023 року в сумі 131400 грн, за квітень місяць 2023 року в сумі 281773 грн, за травень місяць 2023 року в сумі 80708 грн та червень місяць 2023 року в сумі 141347 грн;

- ст. 243 ПК України, встановлено заниження суми екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в сумі 138,75 грн, а саме: II квартал 2019 року - 16,01 грн, III квартал 2019 року - 16,01 грн, ІV квартал 2019 року - 16,01 грн, І квартал 2020 року - 16.01 грн, II квартал 2020 року - 16.01 грн, III квартал 2020 року - 16.01 грн, ІУ квартал 2020 року - 16.01 грн, І квартал 2021 року 16.01 грн, та II квартал 2020 року - 10,67 грн;

-п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, ст. 250, п. 120.1 ст.120 ПК України - неподання податкової декларації за II квартал 2019 року, III квартал 2019 року, ІУ квартал 2019 року, І квартал 2020 року, II квартал 2020 року, III квартал 2020 року, ІУ квартал 2020 року та І квартал 2021 року (8 податкових періодів);

-п. 176.2.6) ст. 176 та п. 119.1 ст. 119 ПК України, а саме: встановлено подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за II квартал 2019 року з недостовірними відомостями;

пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 176.2а) п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок на загальну суму 1177,20 грн;

-п. 161 підрозділу 10 Розділу XX, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп. 176.2 а), п. 176.2 ст.176 ПК України, а саме: не утримано та не перераховано військовий збір що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок на загальну суму 98,10 грн;

- п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995.

- п.1.2 розділу II "Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів" №13 від 21.01.2016 (Т. 1 а.с. 38-104).

У зв`язку із порушенням позивачем п.185.1 ст.185, п.186.3 ст.186, п.187.1, п.187.8 ст.187, п.208.2 ст.208 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1278190 грн., в тому числі за листопад місяць 2019 року в сумі 4333 грн., за червень місяць 2022 року в сумі 26440 грн., за липень місяць 2022 року в сумі 44473 грн., за серпень місяць 2022 року в сумі 43988 грн., за вересень місяць 2022 року в сумі 175176 грн., за грудень 2022 року в сумі 208954 грн., за січень місяць 2023 року в сумі 139598 грн., за березень місяць 2023 року в сумі 131400 грн,, за квітень місяць 2023 року в сумі 281773 грн., за травень місяць 2023 року в сумі 80708 грн, та червень місяць 2023 року в сумі 141347 грн, 01.12.2023 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення-рішення №00000/5932/Ж10/24-13-07-09.

Згідно податкового повідомлення-рішення №00000/5932/Ж10/24-13-07-09 від 01.12.2023 податковим органом збільшено суму грошового забезпечення за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1597737,50 грн, в тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями у сумі 1278190,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 319547,50 грн.

Вважаючи податкове протиправним повідомлення-рішення №00000/5932/Ж10/24-13-07-09 від 01.12.2023 в частині нарахованого ТОВ "Євростар ОІЛ" грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в загальному розмірі 1331128,75 грн, з яких податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1064903,00 грн та штрафні санкції в сумі 266255,75 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

За результатом судового розгляду справи, суд першої інстанції, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ПК України).

Згідно зі ст. 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За приписами п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 77.1 ст. 77 ПК України визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до положень п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідки), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 2 порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, згідно з яким - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з матеріалів справи, з 11.10.2023 по 31.10.2023 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Євростар Оіл", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.05.2019 по 30.06.2023, валютного законодавства за період з 02.05.2019 по 30.06.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 02.05.2019 по 30.06.2023, іншого законодавства за період з 05.12.2022 по 30.06.2023.

В ході перевірки, працівниками Головного управління ДПС у Чернівецькій області зроблено висновок про порушенням позивачем п.185.1 ст.185, п.186.3 ст.186, п.187.1, п.187,8 ст.187, п.208.2 ст.208 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1278190 грн, в тому числі за листопад місяць 2019 року в сумі 4333 грн, за червень місяць 2022 року в сумі 26440 грн, за липень місяць 2022 року в сумі 44473 грн, за серпень місяць 2022 року в сумі 43988 грн, за вересень місяць 2022 року в сумі 175176 грн, за грудень 2022 року в сумі 208954 грн, за січень місяць 2023 року в сумі 139598 грн, за березень місяць 2023 року в сумі 131400 грн, за квітень місяць 2023 року в сумі 281773 грн, за травень місяць 2023 року в сумі 80708 грн, та червень місяць 2023 року в сумі 141347 грн.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач частково погоджується із висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки, зокрема в частині застосування на підставі п. 123.2 ст. 123 ПК України до ТОВ "Євростар Оіл" штрафної санкції в розмірі 25 відсотків від суми обґрунтовано визначеного зобов`язання з ПДВ, тобто від суми 213287,00 грн та частково погоджується із висновком податкового органу в частині визначення штрафу за вказані порушення у розмірі 53321,75 грн.

Натомість щодо визначення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 1331128,75 грн, з яких податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 1064903,00 грн та штрафна санкція в сумі 266255,75 грн, по отриманим послугам від нерезидентів "Sm - BUKOVINA Sp.z.o.o." (Республіка Польща), "Sm - BUKOVINA Sp.z.o.o." (Республіка Польща), "Euronexx Sp. Z o.o." (Республіка Польща), представник позивача заперечував.

Судом встановлено, що підставою для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростар ОІЛ" штрафних санкцій у сумі 319547,50 грн стало заниження позивачем податкового зобов`язання зі сплати ПДВ по операціях з отримання транспортно-експедиційних послуг від нерезидентів всього в сумі 420063 грн та за заниження податкового зобов`язання зі сплати ПДВ по операціях з оперативної оренди рухомого майна (автоцистерн) від нерезидента всього в сумі 853794 грн.

Надаючи оцінку доводам представника позивача і відповідача щодо заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростар ОІЛ" податкового зобов`язання зі сплати ПДВ по операціях з отримання транспортно-експедиційних послуг від нерезидентів, суд зазначає наступне.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що 13.06.2022 між ТОВ "Євростар ОІЛ" (Замовник) та ТОВ "Sm - Bukovina Sp.z.o.o." (Перевізник) укладено договір №13-6-1 на транспортне перевезення, згідно п. 1.1 даного договору Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Згідно п. 2.1 Договору Замовник зобов`язується:

надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що - є невід`ємною частиною цього Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги;

забезпечити оформлення товарно-супровідних документів (CMR, T1R-CARNET для міжнародних перевезень) і, в разі необхідності інших митних документів в узгоджений термін.

до прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином підготувати вантаж до перевезення - затарити, замаркувати, згрупувати по вантажоодержувачам (якщо таких декілька);

провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню митного контролю, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу;

організувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більш чим: за 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України та 24 години на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за виключенням вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано менш ніж за 36 годин до початку таких) і за 24 години при перевезеннях по Україні (12 годин на завантаження і оформлення документів і 12 годин на розвантаження і оформлення документів), якщо інше не обумовлене в Замовленні на перевезення;

при отриманні від Перевізника інформації в порядку п. 2.2.6. Договору Замовник зобов`язаний в найкоротші строки надати Перевізнику інструкції (на вимогу Перевізника - письмові) про наступні дії водія. Для перевізника пріоритетними є інструкції державних органів (митниці, міліції, пожежної інспекції, ветеринарної служби та інших). Замовник відшкодовує Перевізнику витрати, пов`язані із запитуванням або виконанням інструкцій Замовника, якщо виконання цих інструкцій виходить за межі обов`язків Перевізника, визначених цим Договором та замовленням, і ці витрати не є наслідком вини Перевізника;

здійснювати завантаження автомобілів з врахуванням встановлених у державах, по території яких виконується перевезення вантажів, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на вісь автомобіля. Замовник відшкодовує збитки, завдані Перевізнику невиконанням чи неналежним виконанням вказаного обов`язку;

оформити попереднє повідомлення (попередню декларацію) і повідомити Перевізнику номер попереднього повідомлення (попередньої декларації) не пізніше ніж за 2 години до прибуття автомобіля на митницю України;

зміна місця завантаження/розвантаження автомобіля можлива тільки після письмового узгодження з Перевізником, що повинно бути відмічено у товарно-подорожньому листі водіїв, і веде до зміни суми вартості фрахту;

своєчасно оплачувати послуги Перевізника.

Замовник бере на себе повну відповідальність за витрати та збитки перевізника, понесені внаслідок невиконання Замовником обов`язків, встановлених п.п. 2.1.1.-2.1.10. цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що Перевізник зобов`язується направляти Замовнику підтверджене штампом Перевізника "Замовлення на перевезення" з вказівкою водія та державного номера (-ів) автомобіля (-ів);

направляти у розпорядження Замовника автомобілі у належному технічному стані;

забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень;

подати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою і в терміни, вказані в узгодженому Замовленні на перевезення;

при міжнародних перевезеннях, забезпечити страхування вантажу на умовах CMR страхування;

повідомляти Замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо);

доставити і здати вантаж вантажоодержувачу;

у випадку простою автомобіля на кордоні з причини, що не залежить від Перевізника та Замовника (черга, закриття кордонів), термін доставки вантажу автоматично збільшується на час простою.

Як встановлено судом, та відповідно не заперечувалось відповідачем, на виконання даного договору ТОВ "Євростар OІЛ" згідно актів надання послуг та рахунків - фактур отримано від іноземної фірми "Sm - Bukovina Sp.z.o.o." (Республіка Польща) послуги з організації і виконання перевезень за маршрутом - м. Радзьонку (Республіка Польща) -м. Чернівці (Україна) на загальну суму 1300,00 Євро або 39864,44 грн.

Фактичне надання послуг з перевезення здійснювалось перевізником "Sm-Bukovina Sp.z.o.o." (Республіка Польща), що підтверджується CMR від 15.06.2022 №381728 та CMR від 24.06.2022 №381727.

Оплата за надані транспортні послуги ТОВ "Євростар OІЛ" перерахована на рахунок іноземної фірми "Sm - Bukovina Sp.z о.о." (Республіка Польща), який вказаний в договорі, на загальну суму 1300,00 Євро або 40011,00 грн.

Станом на 30.06.2023 по бухгалтерському обліку ТОВ "Євростар ОІЛ" на рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" по Договору на транспортне перевезення №13-6-1 від 13.06.2022 заборгованість не рахується.

Окрім цього, 13.03.2023 між ТОВ "Євростар ОІЛ" (Замовник) та ТОВ "Bukovina trans" (Перевізник) укладено договір №13-03 на міжнародні транспортні перевезення, згідно п. 1.1 даного договору Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Права Замовника та обов`язки Перевізника аналогічні тим, що визначені договором від 13.06.2022 №13-6-1.

На виконання даного договору позивачем згідно актів надання послуг та рахунків - фактур отримано від іноземної фірми "BUKOWINA - TRANS Sp.zo.o." (Республіка Польща) послуги з організації і виконання перевезень за маршрутом: м. Бяла (Болгарія) - м. Чернівці (Україна), на загальну суму 25634,00 Євро або 1015687,01 грн.

Фактичне надання послуг з перевезення здійснювалось перевізником "BUKOWINA- TRANS Sp.z.o.o." (Республіка Польща), що підтверджується CMR: №1 від 15.03.2023, №1 від 21.03.2023, №1 від 28.03.2023, №1 від 11.04.2023, №1 від 18.04.2023, №1 від 21.04.2023, №1 від 26.04.2023, №1 від 18.05.2023, №1 від 01.06.2023, №б/н від 08.06.2023, №1 від 15.06.2023, №1 від 26.06.2023, №1 від 29.06.2023.

Оплата за надані транспортні послуги ТОВ "Євростар ОІЛ" перерахована на рахунок іноземної фірми "BUKOWINA-TRANS Sp.z.o.o." (Республіка Польща), який вказаний в договорі, на загальну суму 25634,00 Євро або 1015743,00 грн.

Станом на 30.06.2023 по бухгалтерському обліку ТОВ "Євростар ОІЛ" на рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" на міжнародне транспортне перевезення №13-03 від 13.03.2023 заборгованість не рахується.

Здійснюючи планову виїзну документальну перевірку позивача, контролюючий орган дійшов висновку, що умови договору на транспортне перевезення від 13.06.2022 №13-6-1 та умови договору на міжнародні транспортні перевезення від 13.03.2023 №13-03 відповідають умовам договору транспортного експедирування.

Разом з тим, з вказаними висновками податкового органу суд не погоджується, з огляду на наступне.

Статтею 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ) договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами. Договір мультимодального перевезення за участю автомобільного транспорту укладається відповідно до Закону України "Про мультимодальні перевезення".

Відповідно до ст. 51 Закону №2344-ІІІ замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом має право отримати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки. Замовник за договором про перевезення вантажу зобов`язаний: забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу; утримувати власні під`їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху; здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув`язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення транспортного засобу від залишків вантажу; забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці та техніки безпеки при вантажних операціях.

Автомобільний перевізник має право: відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів; відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо; одержувати відшкодування від замовника, якщо транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника. Автомобільний перевізник зобов`язаний: при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачати для свого персоналу встановлені законодавством умови праці та відпочинку; забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення; відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу (ст. 52 Закону №2344-ІІІ).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 306 Господарського кодексу України (далі ГК України) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Частинами 1 та 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1-2 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 929 ЦК за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 932 ЦК України встановлено право експедитора залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Транспортно-експедиторська діяльність врегульована також окремим Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №1955-IV (далі Закон №1955-IV).

Статтею 8 Закону №1955-IV визначені види транспортно-експедиторських послуг, зокрема експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

За частинами 8, 9, 10 статті 9 Закону №1955-IV у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Дослідженням змісту договору на транспортне перевезення від 13.06.2022 №13-6-1 та договору на міжнародні транспортні перевезення від 13.03.2023 №13-03 судом встановлено, що Перевізники, у даних випадках іноземні фірми "Sm - Bukovina Sp.z. о.о." та "BUKOWINA - TRANS Sp.z о.о." здійснювали безпосереднє перевезення вантажу.

Судом встановлено, що згідно п. 2.1.10 п. 2.1 договору на транспортне перевезення від 13.06.2022 №13-6-1 та договору на міжнародні транспортні перевезення від 13.03.2023 №13-03 Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги Перевізника.

Окрім цього, ціни на послуги узгоджуються Сторонами в Замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах Перевізника. У випадку, якщо Сторонами в Замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України з офіційним курсом НБУ на розвантаження (п. 3 зазначених вище договорів).

Отже, у вищезазначених договорах з нерезидентами погоджена оплата за послуги перевезення вантажу, а не за послуги експедитора у вигляді винагороди.

Пунктами 5.9 Договору на транспортне перевезення від 13.06.2022 №13-6-1 та договору на міжнародні транспортні перевезення від 13.03.2023 №13-03 визначено, що у випадку покладення Стороною виконання зобов`язання, що виникло з цього Договору, на третю особу, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання вказаною третьою особою несе Сторона за цим Договором.

Тобто, незалежно від залучення до перевезення третьої особи, Перевізник залишається для Замовника Перевізником.

Таким чином, з аналізу змісту наданих до позовної заяви договору про транспортне перевезення та договору на міжнародні транспортні перевезення, які на думку відповідача є договорами транспортного експедирування, вбачається, що такі відповідають змісту саме договору перевезення, а не транспортного експедирування.

Посилання відповідача, якими останній обґрунтовує свої доводи є помилковими та не узгоджуються із нормами чинного законодавства, якими врегульовані особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу, а також транспортно-експедиторська діяльність.

У зв`язку із цим, суд зазначає, що відповідно до п. п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Тобто, сама по собі економічна суть податку на додану вартість, як непрямого податку, полягає в тому, що сплата його припадає саме на кінцевого споживача, тобто на позивача, який має право використати податковий кредит (фактично сплачений ПДВ контрагентам - постачальникам товарів та послуг) для зменшення податкового зобов`язання по податку на додану вартість.

При цьому, право на віднесення сум податкового кредиту згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; 6) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності), в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких Е митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 180.2 ст. 180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Так, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 186.1 ст. 186 ПК України, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п. 186.3 ст. 186 ПК України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Підпунктом "ж" п. 186.3 ст. 186 ПК України визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Відповідно до п. 186.4 ст. 186 ПК України, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3-1 цієї статті.

Таким чином, якщо послуги з перевезення надаються перевізником (резидентом), то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах (незалежно від того, замовнику-резиденту чи замовнику - нерезиденту надаються такі послуги).

Якщо послуги перевезення надаються перевізником (нерезидентом), що не має постійного представництва на митній території України, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об`єкт оподаткування ПДВ (незалежно від того, замовнику-резиденту чи замовнику - нерезиденту надаються такі послуги).

Згідно п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Відповідно до абзацу "а" підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту.

Законодавством не передбачено оформлення міжнародного перевезення різними документами, в залежності від відрізка маршруту. Нульова ставка ПДВ, визначена п.п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України, застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Пунктом 208.2 ст. 208 ПК України визначено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі №804/667/17 вказав, що з метою оподаткування ПДВ операції з постачання транспортно-експедиторських послуг та послуг з міжнародного перевезення вантажів слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику-резиденту, то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою (незалежно від того, резидентом чи нерезидентом надаються такі послуги). Операції же з міжнародного перевезення вантажів, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом, оподатковуються за нульовою ставкою, яка, у свою чергу, не поширюється на інші послуги, які надаються при перевезенні, зокрема на ті, що надає експедитор.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що іноземна фірма "Sm - Bukovina Sp.z. о.о." та іноземна фірма "Bukovina trans Sp.z о.о.", які є нерезидентами, надавали ТОВ "Євростар ОІЛ" саме послуги за договором перевезення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку висновку, що у позивача відсутній обов`язок щодо нарахування податку на додану вартість на вартість отриманих ним від "Sm - Bukoyina Sy.z. о.о." та "BUKOWINA - TRANS Sp.z о.о." послуг перевезення.

Таким чином, за наведених обставин, відсутні правові підстави для збільшення ТОВ "Євростар ОІЛ" податкового зобов`язання зі сплати ПДВ на суму 211109 грн, в тому числі: за червень 2022 року в сумі 7973 грн., за березень 2023 року в сумі 59942 грн., за квітень 2023 року в сумі 63657 грн., за травень 2023 року в сумі 10191 грн., за червень 2023 року в сумі 69346 грн.

Щодо заниження податкового зобов`язання зі сплати ПДВ за наданими нерезидентом послугами з операційної оренди транспортних засобів, суд вірно вказав, що 27.05.2022 та 01.03.2023 між позивачем (Орендар) та іноземною фірмою "Euronexx Sp. z.o.o." (Орендодавець) укладено договори Оренди автомобіля б/н, №2, №3 та №4, згідно яких Орендодавець надає, а Орендар орендує відповідні транспортний засоби. Орендар не може передати транспортні засоби третім особам.

Відповідно до п. 2 розділу 2 даних договорів транспортні засобі передаються на підставі актів приймання-передачі з описом технічного стану транспортних засобів, як під час доставки транспортних засобів, так і під час їх повернення.

Згідно розділу 3 Договорів оренди орендар зобов`язаний використовувати транспортні засоби відповідно до правил експлуатації, нести вартість зборів, пов`язаних з переміщенням екранів транспортними засобами на платних дорогах, повернення транспортних засобів після закінчення оренди в стан, який не погіршився, ніж стан який виник у результаті належного користування, проведення поточного ремонту та оновлення за власні кошти.

Згідно договору оренди автомобіля №б/н від 27.05.2022 та №2 від 27.05.2022 місячна орендна плата за оренду транспортних засобів становить 3000,00 Євро, а згідно договору оренди автомобіля №3 від 01.03.2023 та №4 від 01.03.2023 - 4500,00 Євро. Орендна плата сплачується наперед до 15 числа кожного місяця шляхом перерахування на рахунок на підставі рахунку-фактури, виставленого Орендодавцем.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що фактично орендоване рухоме майно (автоцистерни) використовувались позивачем для перевезення паливно-мастильних матеріалів на митну територію України відповідно до вантажно-митних декларацій, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

На виконання вищевказаних договорів ТОВ "Євростар ОІЛ", згідно актів виконаних робіт та виставлених рахунків - фактур, отримано від іноземної фірми "Euronexx Sp. z.о.о." (Республіка Польща) послуги по операційній оренді транспортних засобів на загальну суму 111000,00 Євро або 4268961,90 грн.

На цій підставі, як зазначено у акті перевірки, товариство перерахувало на валютний рахунок іноземної фірми "Euronexx Sp. z.o.o." (Республіка Польща), який вказаний в договорах оренди, валютні кошти в сумі 111000,00 Євро або 4302803,00 грн.

Станом на 30.06.2023 по бухгалтерському обліку ТОВ "Євростар ОІЛ" на рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" по договорах №б/н від 27.05.2022, №2 від 27.05.2022, №3 від 01.03.2023 та №4 від 01.03.2023 заборгованості не рахуються.

Таким чином, відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ по операціях з оперативної оренди майна (автоцистерн) від нерезидента, всього в сумі 853794 грн, в тому числі: за червень 2022 року в сумі 18467 грн, за липень 2022 року в сумі 44473 грн, за серпень 2022 року в сумі 43988 грн, за вересень 2022 року в сумі 175176 грн, за січень 2023 року в сумі 139598 грн, за березень 2023 року в сумі 71458 грн, за квітень 2023 року в сумі 218116 грн, за травень 2023 року в сумі 70517 грн, за червень 2023 року в сумі 72001 грн.

Згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ автомобільний транспортний засіб колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

причіп транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

напіввпричіп-причіп, обладнаний зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).

транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Автомобілем вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону №2344-ІІІ державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.

Частинами 2 ст. 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення (ч. 3 ст. 34 Закону №2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону №2344-ІІІ державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Отже, напівпричіп - цистерна, у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ, враховуючи його цільове призначення, відноситься до транспортного засобу спеціалізованого призначення, яке підлягає державній реєстрації.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що отримані позивачем від нерезидента - іноземної фірми "Euronexx Sp. z.o.o." в оренду транспортні засоби, а саме напівпричіп - цистерну Stokota №PKR75F7 PL №VTN YA93SB03AE1191268, напівпричіп - цистерну Stokota №LPU6V84 PL №VTN YB4106003FL050639, напівпричіп - цистерну Stokota Ш WGM1562R, напівпричіп - цистерну Stokota №WGM 11564R №VIN НОМЕР_1 в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" відноситься до транспортних засобів.

Відтак, твердження відповідача щодо віднесення зазначених напівпричепів-цистерн до рухомого майна є помилковими та не узгоджуються з положенням чинного законодавства, яким визначено поняття та класифікацію транспортних засобів.

Згідно п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 186.4 статті 186 ПК України встановлено, що місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Відповідно до п. 186.2 ст. 186 ПК України місцем постачання послуг є: місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов`язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов`язані з рухомим майном; фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов`язані з нерухомим майном: а) послуг агентств нерухомості; б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт; в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується.

Згідно п. 186.3 ст. 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Як вбачається із матеріалів справи, орендодавцем згідно договорів оренди транспортного засобу є іноземна фірма "Euronexx Sp. z/о.о.", місцем реєстрації якої є вул. Стефана Окржея, буд. 1А, 10П, Варшава.

Відповідно до п. 208.2 ст. 208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

Отже, місцем постачання послуг з передачі в оренду транспортних засобів є місце реєстрації постачальника відповідно до п.186.4 ст.186 ПК України, оскільки такі операції у п. 186.3 ст. 186 ПК України не зазначені.

Зважаючи на те, що послуги з надання в оренду транспортних засобів, а саме напівпричепа - цистерни Stokota №PKR75F7 PL №VTN YA93SB03AE1191268, напівпричепа - цистерни Stokota №LPU6V84 PL №VTN YB4106003FL050639, напівпричепа - цистерни Stokota Ш WGM1562R №VIN НОМЕР_2 , напівпричепа - цистерни Stokota №WGM 11564R №VIN YA93SB03BP1191504, здійснювались нерезидентом України - іноземною фірмою "Euronexx Sp. z.o.o.", яка не має постійного представництва на митній території України, то така послуга оренди, не є об`єктом обкладення ПДВ.

Відтак, збільшення ТОВ "Євростар ОІЛ" податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на суму 853794 грн, в тому числі: за червень 2022 року в сумі 18467 грн, за липень 2022 року в сумі 44473 грн, за серпень 2022 року в сумі 43988 грн., за вересень 2022 року в сумі 175176 грн„ за січень 2023 року в сумі 139598 грн., за березень 2023 року в сумі 71458 грн, за квітень 2023 року в сумі 218116 грн., за травень 2023 року в сумі 70517 грн., за червень 2023 року в сумі 72001 грн є протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 01.12.2023 №00000/5932/Ж10/24-13-07-09 в частині нарахування ТОВ "Євростар ОІЛ" грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в загальному розмірі 1331128,75 грн, з яких податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1064903,00 грн та штрафна санкція в сумі 266255,75 грн, контролюючий орган діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб визначений законом.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 грудня 2024 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Сушко О.О. Граб Л.С.