Ухвала

від 10.12.2024 по справі 278/3486/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

Справа № 278/3486/24

10 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Муніципальної інспекції Житомирської міської ради на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Муніципальної інспекції Житомирської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Також, апелянтом, на виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, подано заяву про поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення суду від 02 жовтня 2024 року.

Надаючи оцінку доводам вказаної заяви, колегія суддів зокрема враховує, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.

В розрізі розгляду питання про поновлення процесуальних строків слід звернути увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст.73,74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені нею обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатись наданим їй правом звернення до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави… (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїй заяві скаржник зокрема посилається на те, що копія оскаржуваного рішення отримана останнім лише 08.10.2024.

Однак, судом в ухвалі від 27.11.2024 вже надавалась оцінка таким твердженням скаржника. Зокрема, в ухвалі зазначено, відповідач був належними чином повідомлений про час та місце розгляду справи (в судовому засіданні 02.10.2024 був присутній представник відповідача). При цьому, згідно наявної у справі довідки суду, копія оскаржуваного судового рішення доставлена до електронного кабінету відповідача 04.10.2024, що спростовує твердження останнього, що копія рішення отримана ним лише 08.10.2024.

Щодо посилання Муніципальної інспекції Житомирської міської ради на те, що з 08.10.2024 по 18.10.2024 відбувались регулярні надходження на лінію 102 про замінування Житомирської міської ради, колегія суддів вказує на таке.

Як вбачається із долученого до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження листа Управління патрульної поліції в Житомирській області від 29.11.2024, дійсно 09.10.2024, 14.10.2024, 15.10.2024, 16.10.2024 та 17.10.2024 надходили повідомлення про замінування Житомирської міської ради.

В той же час, відомості про те, що заходи, пов`язані з перевіркою даної інформації проводилсь у вказані дні повний робочий день, що унеможливало виконання посадовою особою відповідача своїх обов`язків, відсутні.

Крім того, у робочі дні-04.10.2024, 07.10.2024, 08.10.2024, 10.10.2024 та 11.10.2024 повідомлень про замінування не було, однак відповідачем не наведено обставин, які перешкоджали останньому виконати свої процесуальні обов`язки щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Варто звернути увагу і на те, що строк на апеляційне оскарження судового рішення від 02.10.2024, закінчився 14.10.2024, а відтак є безпідставним посилання скаржника на те, що через надходження 15.10.2024, 16.10.2024 та 17.10.2024 повідомлення про замінування перешкоджало останньому подати апеляційну скаргу.

За висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

У рішенні від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

За змістом ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів відзначає, що апелянт є суб`єктом владних повноважень і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

В даному випадку відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Невмотивоване задоволення клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.

Також, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 286 КАС України та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення процесуального строку.

Згідно з ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Визнати неповажними, зазначені Муніципальної інспекції Житомирської міської ради причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та відмовити останньому в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку.

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Муніципальної інспекції Житомирської міської ради на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Муніципальної інспекції Житомирської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.