Постанова

від 09.12.2024 по справі 380/27063/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27063/23 пров. № А/857/10614/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі №380/27063/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Морська Г.М.,

дата ухвалення рішення 09 квітня 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 09 квітня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів -Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 23 жовтня 2023 року №134450001106 про відмову щодо перерахунку її пенсії згідно з Законом України "Про державну службу" та перехід на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ з дня звернення із заявою від 19 жовтня 2023 року та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 19 жовтня 2023 року №2 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 19 жовтня 2023 року №1, виданих управлінням культури департаменту розвитку Львівської міської ради.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунку пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 жовтня 2023 року №134450001106, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію згідно з Законом України Про державну службу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889, на підставі поданої заяви від 19 жовтня 2023 року з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Вважають, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 покликається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо не врахування судом першої інстанції довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 19 жовтня 2023 року №2 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 19 жовтня 2023 року №1, виданих управлінням культури департаменту розвитку Львівської міської ради. Вказує, що довідки складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 та місять відображення усіх складових заробітної плати. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_2 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723 -XII з дня звернення із заявою від 19 жовтня 2023 року та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 19 жовтня 2023 року №2 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 19 жовтня 2023 року №1, виданих управлінням культури департаменту розвитку Львівської міської ради.

Апелянт- Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області покликається на те, що підстави для врахування під час обчислення розміру пенсії за нормами Закону №1058 показника середньої заробітної плати в Україні за 2020, 2021, 2022 роки відсутні, адже у даному випадку має місце не первинне призначення пенсії в розумінні частини 2 статті 40 Закону №1058, а переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування на пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у своїй апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Зазначає, що ст.25 Закону №3723-ХІІ визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії державних службовців нових провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Службовцям, які займали посади, віднесені до категорії посад державної служби, встановлювався відповідний ранг. Таким чином, оскаржуваним рішенням правомірно відмовлено позивачці у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому підстави для задоволення позову відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзиви на апеляційні скарги сторонами подані не були. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1ст.311 КАС Українирозглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком з 04 липня 2018 року.

Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , позивачка з 18 лютого 2004 року працювала на наступних посадах, в тому числі в органах місцевого самоврядування:

18 лютого 2004 року призначена за конкурсом на посаду спеціаліста першої категорії відділу праці та соціального захисту населення Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради. Приведено до присяги посадової особи місцевого самоврядування. Присвоєно 13-тий ранг посадової особи органу місцевого самоврядування;

01 червня 2006 року присвоєний 12 ранг в межах 6-ї категорії посадової особи місцевого самоврядування;

03 січня 2007 року звільнена із займаної посади у зв`язку із реорганізацією та скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України;

16 лютого 2007 року призначена за конкурсом на посаду референта, спеціаліста першої категорії управління культури і туризму департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради;

20 травня 2008 року переведена за її згодою з кадрового резерву, головним спеціалістом управління культури управління культури і туризму департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради;

16 лютого 2009 року підвищено черговий наступний ранг з 12 -го на 11 - й в межах шостої категорії посад органів місцевого самоврядування;

01 вересня 2010 року управління культури і туризму департаменту гуманітарної політики перейменовано в управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради;

01 вересня 2010 року переведена за її згодою на рівнозначну посаду головного спеціаліста фінансово - економічного відділу управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради;

02 січня 2017 року переведена за її згодою на рівнозначну посаду головного спеціаліста фінансово - економічного відділу управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради;

22 травня 2020 року звільнена за угодою сторін за ч.1 ст.36 КЗпП України.

19 жовтня 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою №8086 щодо переведення її на пенсію державного службовця, надавши наступні документи, а саме: ID - картку, ідентифікаційний код, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 19 жовтня 2023 року №1 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 19 жовтня 2023 року №2, виданих Управлінням культури департаменту розвитку Львівської міської ради.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Львівській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області з прийняттям рішення від 23 жовтня 2023 року №134450001106 про відмову у переведенні на пенсію з виду на вид ОСОБА_1 .

Спірне рішення мотивоване наступним:

… З 1 травня 2016 року набрав чинності Закон України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889), яким визначено право на призначення пенсій відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723), тільки осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 мають особи, які на день набрання чинності цим Законом (1 травня 2016 року) обіймають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, або які станом на 1 травня 2016 року мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 25 Закону №3723 визначено сім категорій посад державних службовців, в залежності від яких, встановлюються ранги державних службовців. Віднесення наявних посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводяться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Згідно з наданих документів стаж державної служби станом на 01 травня 2016 року - відсутній.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

Враховуючи вищенаведене, права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу ОСОБА_1 не має, оскільки на день набрання чинності Закону №889 (1 травня 2016 року) відсутній необхідний стаж роботи на посадах, передбачених ст. 25 Закону 3723….

Не погодившись із цим рішенням, позивачка звернулась у суд з вказаним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про відсутність у позивача права на пенсію державного службовця від 23 жовтня 2023 року №134450001106 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки станом на дату набрання чинності Закону №889 позивач займала посади державної служби та стаж її роботи на посадах віднесених до посад державної служби становив більш як 10 років; позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктами 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII для призначення їй пенсії за віком на умовах статті 37 Закону №3723-ХІІ, зокрема, вік позивачки - 63 роки, стаж державної служби станом на дату набрання чинності Закону №889 - більш як 10 років, страховий стаж - понад 30 років (що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та індивідуальними відомостями про застраховану особа (форма ОК-5), а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати пенсійний орган перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889, на підставі поданої заяви від 19 жовтня 2023 року з урахуванням висновків суду. Щодо позовних вимог у частині здійснення обрахунку пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 19 жовтня 2023 року №2 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 19 жовтня 2023 року №1, виданих управлінням культури департаменту розвитку Львівської міської ради, то суд зазначив про передчасність заявлених вимог у зв`язку з тим, що спору в цій частині фактично не існує, оскільки переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивача у цій справі, пенсійним органом не вирішувалось, тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 №1058-IV (далі Закон №1058), який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Починаючи з 28 грудня 1993 року (дати набрання чинності Законом України №3723-XII від 16 грудня 1993 року) і до 01 травня 2016 року (дати набрання чинності Закону №889-VIII), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалось Законом України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року.

Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 93, передбачені розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII з 01 травня 2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889 передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Колегія суддів зазначає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 93 №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі №466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі №538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі №308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі №234/6967/17 та від 29 листопада 2022 року у справі №431/991/17.

Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 18 лютого 2004 року до 03 січня 2007 року працювала у відділі праці та соціального захисту населення Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради; у період з 16 лютого 2007 року до 22 травня 2020 року в управлінні культури управління культури і туризму департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що позивачці не зараховано до стажу державної служби роботу на посадах в органах місцевого самоврядування з 18 лютого 2004 року до 22 травня 2020 року.

Щодо зарахування до стажу державної служби періодів роботи з 18 лютого 2004 року до 22 травня 2020 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Частина 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

З 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Так, механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 (далі - Порядок №229).

Згідно з п.6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII.

Відповідно до п.8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

За змістом п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1994 року №239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" затверджений Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців (далі- Порядок №239).

Пункт 1 Порядку №239 передбачає, що до посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до:

- шостої категорії, зокрема, посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів і міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади.

Згідно з п.4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

З наведених вище правових норм Порядку №283, так і чинного Порядку №229 вбачається, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

04 липня 2001 року набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III).

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися.

За змістом статті 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII та пункту 4 Порядку №229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", зараховується до стажу державної служби.

З наведених вище правових норм вбачається, що позивач має право на зарахуванням періоду роботи з 18 лютого 2004 року до 03 січня 2007 року та з 16 лютого 2007 року до 22 травня 2020 року до стажу державної служби, а тому дії відповідача щодо не зарахування до стажу державної служби стаж роботи ОСОБА_1 на посадах в органах місцевого самоврядування з 18 лютого 2004 року є протиправними.

Крім того, щодо доводів пенсійного органу про те, що на час набрання чинності Законом України №889 (01 травня 2016 року) у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пенсійним органом залишено поза увагою той факт, що станом на дату набрання чинності Законом №889 (тобто станом на 01 травня 2016 року) позивач займала посади державної служби та стаж її роботи на посадах віднесених до посад державної служби становив більше як 10 років.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про відсутність у позивача права на пенсію державного службовця від 23 жовтня 2023 року №134450001106 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки станом на дату набрання чинності Закону №889 позивач займала посади державної служби та стаж її роботи на посадах віднесених до посад державної служби становив більш як 10 років; позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктами 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII для призначення їй пенсії за віком на умовах статті 37 Закону №3723-ХІІ, зокрема, вік позивачки - 63 роки, стаж державної служби станом на дату набрання чинності Закону №889 - більш як 10 років, страховий стаж - понад 30 років (що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та індивідуальними відомостями про застраховану особа (форма ОК-5), а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати пенсійний орган перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889, на підставі поданої заяви від 19 жовтня 2023 року.

Щодо підставності відмови суду першої інстанції в частині позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за буду-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 19 жовтня 2023 року №2 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 19 жовтня 2023 року №1, виданих управлінням культури департаменту розвитку Львівської міської ради, то колегія суддів зазначає, що позивачем при зверненні до відповідача із заявою було порушено питання переведення позивачки на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, при цьому переведення на вищевказаний вид пенсії здійснено не було, оскільки відповідач відмовив у такому, покликаючись на відсутність підстав для здійснення такого переведення у зв`язку з відсутністю належного стажу державної служби, тобто питання здійснення обчислення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889 не вирішувалося.

Процесуальними нормами передбачено, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи і інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому вказані позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають, і суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог у зв`язку з їх передчасністю.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2ст.6 КАС Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, аст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржників у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі №380/27063/23 переглянуто в межах доводів апеляційних скарг та вважає недоцільним виходити за межі апеляційних скарг та переглядати оскаржуване рішення в решті вимог.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі №380/27063/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 09 грудня 2024 року.