Ухвала

від 10.12.2024 по справі 380/22205/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 380/22205/21

адміністративне провадження № К/990/46885/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" про примусове стягнення податкового боргу з банківських рахунків та за рахунок готівкових коштів платника податків, накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" до бюджету грошові кошти в розмірі 1 904 293,00 грн, які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та готівкових коштів; накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп", що знаходяться у банках.

Ухвалою суду першої інстанції відкрито провадження у справі та справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" грошові кошти до бюджету в розмірі 1 904 293,00 грн, які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування ПДВ, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та готівкових коштів; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року змінено в частині мотивів часткового задоволення позову Головного управління ДПС у Львівській області, виклавши такі в мотивувальній частині постанови апеляційного суду. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що підставами на касаційне оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України та підпункти б), г) пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України.

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Вважає, що суди не врахували суми позовних вимог, а саме суми податкового боргу, яка значно перевищує сто неоподаткованих мінімумів громадян.

Водночас скаржник не враховує, що відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Крім того, у касаційній скарзі Позивач стверджує, що суд не дослідив зібрані у справі докази з посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України в сукупності з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Втім наведений вище зміст пункту 1 частини другої статті 353 КАС України як передбачена процесуальним законом підстава касаційного оскарження вимагає не лише констатації та обґрунтування не дослідження зібраних у справі доказів, а й обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 КАС України.

У поданій позивачем касаційній скарзі передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження не наведені, що свідчить про неналежне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Крім того, касаційні скарги скаржником вже подавались, проте ухвалами Верховного Суду від 18 вересня 2024 року та від 15 жовтня 2024 року їх повернуто як такі, що не містили підстав касаційного оскарження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

Однак, звертаючись втретє з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" про примусове стягнення податкового боргу з банківських рахунків та за рахунок готівкових коштів платника податків, накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська