Постанова

від 18.11.2024 по справі 456/2096/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/2096/24 Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В. М.

Провадження № 22-ц/811/2120/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,

суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю:позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Зелик Б.Б.., представника відповідачки ОСОБА_2 -адвоката Горзова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу №456/2096/24 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Горзова Олександра Олександровича на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Стрийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про оспорювання батьківства,

в с т а н о в и в :

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача адвокат Зелик Б.Б. заявив клопотання про призначення судово-імунологічної експертизи.

На вирішення експерта просить поставити питання: чи є ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .?

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2024 року клопотання задоволено.

Призначено у справі судово-імунологічну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи (юридична адреса м. Львів,79010, вул. Пекарська, 61).

На вирішення експертизи поставлено таке питання:

Чи є ОСОБА_3 біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .?

Зобов`язано сторін з`явитися та забезпечити явку малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до експертної установи з метою відібрання зразків для проведення експертизи.

Оплату за проведення експертизи покладено на позивачку ОСОБА_1 .

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 адвокат Горзов Олександр Олександрович.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною. Позиція позивача стосовно того, що її син не є батьком її онука, грунтується лише на її власних сумнівах. У позивача відсутнє законне право оспорювати батьківство ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 . Проведення судово-імунологічної експертизи у справі може впливати на результат розгляду справи тільки у випадку наявності у позивача права на звернення до суду з позовом з підстав ст.137 СК України, якою визначено коло осіб, наділених правом оспорювати батьківство особи після її смерті. Просить скасувати ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки-адвоката Горзова О.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу позивачки та її представника адвоката Горзова О.О., перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.

У позовній заяві зазначає, що її син ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойових завдань пов`язаних із захистом Батьківщини, що стверджується сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_3 та свідоцтвом про смерть. Її син ОСОБА_3 09.02.2006 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 .. ІНФОРМАЦІЯ_4 у шлюбі в них народився син ОСОБА_5 . Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.10.2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Зазначає, що протягом життя син мав сумніви щодо того чи є він батьком ОСОБА_5 , а тому мав намір провести тест на визначення батьківства, однак колишня дружина категорично відмовлялась у добровільному порядку надати необхідні зразки. Після смерті сина вона являється біологічною бабусею ОСОБА_5 , тому має право знати чи дійсно він є її онуком та сином ОСОБА_3 . Крім цього, просила призначити судово-імунологічну експертизу, на вирішення якої поставити питання :Чи є ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .?

Задовольняючи клопотання про призначення судово-імунологічної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки предметом доказування у справі є наявність кровного споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому призначення експертизи є доцільним.

Апеляційний суд погоджується з таким висновок суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст.5 ЦПК україни передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1-3 ст.12 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У абзаці 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності,а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Верховний Суд у постанові від 6 квітня 2021 року у справі № 676/1200/20 висловив висновок, що для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (справа «Калачова проти Російської Федерації» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року). Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення у процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України.

З врахуванням зазначеного, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність призначення судової імунологічної експертизи є правильним з врахуванням того, що сторони не надали суду відповідних висновків експертів з цього питання.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має права на подання зазначеного позову, оскільки оспорити батьківство може лише особа, яка записана батьком дитини не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, так як предметом цього апеляційного перегляду є ухвала про призначення експертизи, а зазначені доводи можуть бути предметом розгляду лише під час перегляду рішення суду ухваленого по суті справи.

Аргументи апеляційної скарги про те, що у цій справі не встановлено обов`язкових підстав для проведення експертизи є безпідставними, оскільки як зауважив Європейський суд з прав людини ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини.

Інші доводи апеляційної скарги стосуються розгляду справи по суті та не можуть бути предметом перевірки під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1;375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Горзова Олександра Олександровича залишити без задоволення..

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарження в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 28 листопада 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш

Судді: Т.І. Приколота

Р.В. Савуляк