Рішення

від 10.12.2024 по справі 638/20619/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/20619/24

Провадження № 2/638/6910/24

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Оскільська сільська рада Ізюмського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку пл. 10,8690 га, кадастровий номер 6322880800:02:000:0020, ОСОБА_2 заповідав дружині - ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивача.

ОСОБА_3 оформила право власності на земельну ділянку пл. 10,8690 га, кадастровий номер 6322880800:02:000:0020, та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 2016 року, спадкова справа № 30/2016.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_3 не оформила право власності на житловий будинок, оскільки свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане Бражківською сільською радою Ізюмського району Харківської області 25 вересня 2009 року, не було зареєстровано в КП «Архітектурне бюро та бюро технічної інвентаризації Ізюмського району».

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла належні їй земельні ділянки позивачці та своїм онукам синам позивачки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

В подальшому позивач разом із синами отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки. Звернувшись із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, позивач отримала постанову приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцової О.О. № 328/02-31 від 19 квітня 2023 року, якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю відомостей та документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, та рекомендовано звернутися до суду.

Позивач зазначає, що є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері, спадщину після смерті матері прийняла, однак позбавлена можливості оформити спадкові права у нотаріуса. З цих підстав ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом спадкових прав та просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з: А-1 - житловий будинок з тамбуром під літ. а, загальною площею 71,5 кв.м., житловою - 44,0 кв.м., з надвірними будівлями: літня кухня під літ. Б, веранда під літ. б, гараж під літ. В, погріб під літ. Г, сараї під літ. Д,Е, вбиральня під літ. Ж, паркан під № 1, ворота з хвірткою під № 2, колонка під № 3, в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28 листопада 2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, про що повідомлено сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися, позивач просила справу розглянути за її відсутністю, Оскільська сільська рада Ізюмського району Харківської області також надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, проти позовних вимог не заперечувала.

Враховуючи положення ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років у с. Бражківка Ізюмського району Харківської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Бражківською сільською радою Ізюмського району Харківської області 19 жовтня 2015 року, актовий запис № 02.

На час смерті ОСОБА_2 йому на праві власності йому належало таке майно:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з: А-1 - житловий будинок з тамбуром під літ. а, загальною площею 71,5 кв.м., житловою - 44,0 кв.м., з надвірними будівлями: літня кухня під літ. Б, веранда під літ. б, гараж під літ. В, погріб під літ. Г, сараї під літ. Д,Е, вбиральня під літ. Ж, паркан під № 1, ворота з хвірткою під № 2, колонка під № 3; що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житловий будинок, виданим Бражківською сільською радою Ізюмського району Харківської області 25 вересня 2009 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області Мітіною В.В. 20 листопада 2023 року, номер відомостей про речове право 52652339, реєстрацій номер об`єкта нерухомого майна 2835453663040 (Витяг з Державного реєстру речових прав № 355607093 від 23 листопада 2023 року);

- земельна ділянка пл. 10.8690 га, кадастровий номер 6322880800:02:000:0020, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Відповідно до довідки старости Малокомишуваського старостинського округу № 02-02-26/99 від 27 вересня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , з 1960 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті з померлим була зареєстрована дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 43555673 від 12 квітня 2016 року, приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю. заведено спадкову справу № 30/2016 (номер у спадковому реєстрі - 58837517) щодо майна померлого ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

07 квітня 2016 року приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов С.Ю. видав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку загальною площею 10,8690 га за цільовим призначенням: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: Землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, кадастровий номер 6322880800:02:000:0020.

13 березня 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження:

«належну мені на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р2 №744680, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 22 , земельну ділянку площею 6,7073 га, розташовану на території Малокомишуваської сільської ради Ізюмського району Харківської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповідаю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

належну мені на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від двадцять сьомого квітня дві тисячі шістнадцятого року , зареєстрованого в реєстрі за №2149, видавник: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області С.Ю.Чистов, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 14336981 , земельну ділянку загальною площею 10,8690 га, кадастровий номер: 6322880800:02:000:0020, за цільовим призначенням: 01.01, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бражківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в рівних долях кожному.»

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ізюм Харківської області у віці 85 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 , виданим Барвінківським відділом ДРАЦС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12 січня 2023 року, актовий запис № 43.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується наступними доказами

10 березня 2023 року приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцовою О.О. заведено спадкову справу № 281/2023 (номер у Спадковому реєстрі 70370888) щодо майна померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71744764 від 10 березня 2023 року.

19 квітня 2024 року приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцова О.О. розглянула документи, подані ОСОБА_1 , для видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, на майно неохвачене заповітом, на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на майно неохоплене заповітом, на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Спадкова справа після смерті, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена Чистовим Сергієм Юрійовичем, приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області, отримати копію спадкової справи не має можливості в зв`язку зі знищенням архівних документів, пов`язаних з агресією з боку РФ.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Згідно з ч. 1 та 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.

У справі, що розглядається, встановлено, що за життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів дружині ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку. ОСОБА_3 на час смерті ОСОБА_2 проживала з ним за однією адресою та на підставі ч. 3. ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину після його смерті, оскільки проживала зі спадкодавцем за однією адресою та протягом шести місяців не заявила про відмову від спадщини. Відомостей про охоплення заповітом житлового будинку з надвірними будівлями матеріали справи не містять.

ОСОБА_3 також є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 , яка у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 1268 ЦК України) прийняла спадщину після його смерті. Таким чином, ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом успадкувала житловий будинок житловий будинок АДРЕСА_1 .

При цьому, незважаючи на відсутність у ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями, майнові права власності на нього у неї виникли з моменту відкриття спадщини відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України.

В подальшому ОСОБА_3 померла, у зв`язку з чим житловий будинок з надвірними будівлями увійшов до складу її спадщини, оскільки на час відкриття спадщини їй належали майнові права власності на вказане майно та не припинилися внаслідок її смерті.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті розпорядилася частиною належного їй майна, а саме земельними ділянками. Таким чином, житловий будинок з надвірними будівлями залишився неохопленим заповітом, у зв`язку з чим спадкування цього майна відбувається за законом.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та єдиним спадкоємцем першої черги в порядку спадкування за законом, яка у встановленому законом порядку та у визначений законом строк прийняла спадщину після смерті матері, звернувшись у шестимісячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса для оформлення права власності в порядку спадкування за законом на неохоплене заповітом майно - житловий будинок з надвірними будівлями, проте їй відмовлено у нотаріальному оформленні майнових прав на спадкове майно, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на цей будинок.

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно з п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (п. 4.16 глави 10 Порядку № 296/5).

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про нотаріат», неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Таким чином, обов`язковою підставою для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є наявність реальних та достатніх перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як установлено судом, спадкова справа щодо майна ОСОБА_2 була заведена приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю. Листом від 11 січня 2024 року «Щодо надання копії спадкової справи» приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов С.Ю. повідомив приватному нотаріусу Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцовій О.О., що в березні 2022 року під час окупації міста Ізюм Харківської області військовими РФ вказане робоче місце приватного нотаріуса було пошкоджено, було викрадено майно приватного нотаріуса та втрачені документи нотаріального діловодства, що зберігались за вищевказаною адресою. У зв`язку з чим приватним нотаріусом у відповідності до ст. 55, 56, 214, 215 Кримінального процесуального кодексу України було подано заяву до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про досудове розслідування у формі досудового слідства за вчинення дій, які мають ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України. Вказана заява була зареєстрована в журналі єдиного обліку Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області 28.03.2023 року за № 2526, а 29.03.2023 року слідчим відділом Ізюмським РУП ГУНП в Харківській області внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12023221070000485 (копія Витягу з ЄРДР додається), за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (за фактом порушення законів та звичаїв війни). На запит приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області С.Чистова від 30.05.2023 року за № 9/01-16 про результати розгляду вищевказаної заяви заступник начальника РУП - начальник СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковник поліції Т.О. Тертишний листом від 30.05.2023 року за № 4667/119-81/02-14-2023 повідомив, що матеріали кримінального провадження передані до слідчого відділу УСБУ у Харківській області для здійснення досудового розслідування.

Таким чином, приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцовій О.О. позбавлена можливості отримати копію спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_2 та перевірити обставини щодо прийняття спадщини ОСОБА_3 , що свідчить про неможливість нотаріального оформлення спадкових прав позивача.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наданих позивачем доказів, які відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності судом встановлено і не викликає сумніву, що після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина, до складу, якої увійшли майнові права власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого спадщину прийняла його дружина, ОСОБА_3 , але за життя не оформила своїх спадкових прав на цей будинок. ОСОБА_1 , будучи єдиним спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину, неохвачену заповітом, після смерті матері ОСОБА_3 , а саме на житловий спадкоємцем позбавлена можливості оформити нотаріально спадкові права, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а отримати копію спадкової справи немає можливості в зв`язку зі знищенням архівних документів, пов`язаних з агресією з боку РФ.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Відповідна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц.

З оглядуна вищевикладене,виходячи з принципу пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшоввисновку про наявність підстав для судового захисту спадкових прав позивача шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки позивачем доведено склад спадкового майна, неохопленого заповітом, прийняття у встановленому законом порядку спадщини після смерті матері, відсутність інших спадкоємців, які у визначеному законом порядку прийняли спадщину за законом, та наявність реальних та достатніх перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Керуючись ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з: А-1 - житловий будинок з тамбуром під літ. а, загальною площею 71,5 кв.м., житловою - 44,0 кв.м., з надвірними будівлями: літня кухня під літ. Б, веранда під літ. б, гараж під літ. В, погріб під літ. Г, сараї під літ. Д,Е, вбиральня під літ. Ж, паркан під № 1, ворота з хвірткою під № 2, колонка під № 3.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 грудня 2024 року.

Суддя І.П. Латка