Рішення

від 05.12.2024 по справі 725/4329/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 725/4329/24

Провадження № 2/727/1312/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді: Гавалешка П.С.,

за участі секретаря судового засідання: Макаренко Б.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду м. Чернівці звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку про визнання права власності.

Позивач просить суд встановити право власності на коридор І орієнтовною площею 6,9 м2, коридор ІІ орієнтовною площею 6,2 м2, комора V орієнтовною площею 6,5 м2, коридор VI орієнтовною площею 7 м2, комора VII орієнтовною площею 4,4 м2, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зазначає, що є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири. В довідці № 110 від 17.01.2024 р. зазначено, що при обстеженні квартири АДРЕСА_2 встановлено, що її загальна площа складає 75,90 кв.м., в тому числі дві житлові кімнати площею 29,00 кв.м. У примітці вказано, що площі квартири змінились за рахунок внутрішнього перепланування та проведення поточного ремонту з використанням сучасних оздоблювальних матеріалів згідно вимоги «Порядку проведення технічної інвентаризації затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 488. На вказані приміщення позивач хоче отримати дозвіл на приватизацію.

Для того щоб законно безоплатно приватизувати та оформити документи ОСОБА_1 подала клопотання до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради та отримала відповідь, відповідно до якої зазначено, що будинок, включаючи його допоміжні приміщення та приміщення загального користування, за адресою АДРЕСА_3 , не являються комунальною власністю Чернівецької міської територіальної громади. Вирішення даного питання є компетенцією ОСББ за адресою АДРЕСА_3 .

Позивач звертає увагу суду, що згоду Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на передачу в особисту власність вищезазначених приміщень позивач отримала. Проте позивач хоче законно безоплатно оформити право власності на себе, а саме на коридор І орієнтовною площею 6,9 м2, коридор ІІ орієнтовною площею 6,2 м2, комора V орієнтовною площею 6,5 м2, коридор VI орієнтовною площею 7 м2, комора VII орієнтовною площею 4,4 м2, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Отже, враховуючи все вищезазначене, позивач зазначає, що коридор І орієнтовною площею 6,9 м2, коридор II орієнтовною площею 6,2 м2, комора V орієнтовною площею 6,5 м2, коридор VI орієнтовною площею 7 м2, комора VII орієнтовною площею 4,4 м2, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 не є допоміжними приміщеннями і можуть підлягати приватизації.

Оскільки, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 надали згоду на приватизацію, то позивач вважає, що має повне право на законне безоплатне оформлення в приватну власність коридору І орієнтовною площею 6,9 м2, коридору ІІ орієнтовною площею 6,2 м2, комори V орієнтовною площею 6,5 м2, коридору VI орієнтовною площею 7 м2, комори VII орієнтовною площею 4,4 м2, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 червня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

У судове засідання відповідач свого представника не направили, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Відзив та клопотання, пов`язані з розглядом справи до суду не надходили.

Відповідно дост.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.10.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької обл. Савчук В.Г. (а.с. 17).

В довідці № 110 від 17.01.2024 р. Міського комунального бюро технічної інвентаризації зазначено, що при обстеженні квартири АДРЕСА_2 встановлено, що її загальна площа складає 75,90 кв.м., в тому числі дві житлові кімнати площею 29,00 кв.м. У примітці вказано, що площі квартири змінились за рахунок внутрішнього перепланування та проведення поточного ремонту з використанням сучасних оздоблювальних матеріалів згідно вимоги «Порядку проведення технічної інвентаризації затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 488 (а.с. 18).

Мешканці будинку по АДРЕСА_3 надали згоду на передачу в особисту власність ОСОБА_1 коридор І орієнтовною площею 6,9 м2, коридор II орієнтовною площею 6,2 м2, комора V орієнтовною площею 6,5 м2, коридор VI орієнтовною площею 7 м2, комора VII орієнтовною площею 4,4 м2 (а.с. 13).

Відповідно до інформації з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 (а.с. 16).

Статтею 41Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За положеннями статті 47Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Статтею 391ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частиною третьою статті 358ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частинами першою, другою статті 364ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Статтею 367 ЦК України передбачено право співвласників поділити в натурі між ними майно, що перебуває в спільній частковій власності.

Відповідно до ч.2 ст.367ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За змістом ст. 364 ЦК України, виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. N 55.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Статтею 328ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до статті 382ЦКУкраїни квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно ч.1 Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до статті 328ЦК набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382ЦК України в редакції діючій на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до преамбули Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набрав чинності з 01 липня 2015 року, цей закон визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Спільне майно багатоквартирного будинку, це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша та друга статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (пункт 1 частини першої та частина друга статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

До матеріалів позовної заяви позивачем не додано документів, які б підтверджували її або інших власників право власності на приміщення коридору, комори. Згідно договору купівлі-продажу квартири від 05.10.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької обл. Савчук В.Г., позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , а інші приміщення коридор І орієнтовною площею 6,9 м2, коридор ІІ орієнтовною площею 6,2 м2, комора V орієнтовною площею 6,5 м2, коридор VI орієнтовною площею 7 м2, комора VII орієнтовною площею 4,4 м2, перебувають у загальному користуванні, однак перебування у користуванні позивача даних приміщень не породжує право власності, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання право власності на коридори та комору необхідно відмовити.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

При цьому, відповідач до якого позивач звертається з позовом, жодних прав позивача не порушували.

Тому суд, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та про відмову в їх задоволенні в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинкупро визнанняправа власностівідмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя П.С. Гавалешко