Постанова

від 17.12.2007 по справі 11345-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11345-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.12.2007Справа №2-27/11345-2007А

За позовом – Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно –виробнича компанія «Орхідея», м. Сімферополь, вул.. Кубанська, 23 –а.

До відповідача – ДПІ в м.  Сімферополь, м. Сімферополь, вул. М. Залкі, 1/9.   

За участю третьої особи  - ПП «Надія», м. Сімферополь, вул.  Артилерійська, 90.

Про    визнання нечинними  податкових повідомлень – рішень.     

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача –       Солодовников Є. М., дор. у справі.          

Від відповідача –     Жаворонкова Г. В., дор. у справі.    

Від третьої особи    -     не з'явився.

Сутність спору:          

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно – виробнича компанія «Орхідея» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача  про визнання нечинними  податкових повідомлень – рішень від 08.08.2007 р. №0012542301/0, від 08.08.2007 р. № 0012552301/0 та від 08.08.2007 р. №0012642301/0.

Позовні вимоги позивач  обґрунтовує тим, що відповідачем було необґрунтовано і незаконно зроблено висновок про недійсність податкових накладних, виданих  ПП «Надія», яка  на момент проведення господарських операцій була зареєстрована органами державної податкової служби, мала індивідуальний податковий номер, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, що підтверджує статус його статус як платника податків. ПП «Надія» на момент проведення господарських операцій значилася в реєстрі як юридична особа.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.  

Ухвалою ГС АР Крим від 18.09.2007 р. було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ПП «Надія», м. Сімферополь, вул.. Артилерійська, 90.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що вважає податкові повідомлення – рішення такими,  що винесені обґрунтовано та у відповідності до норм чинного законодавства України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у відзиві на позов.

Третя особа явку представника жодного разу не забезпечила, письмових пояснень по справі не представила,  про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

В період з 17.07.2007 р. по 30.07.2007 р. відповідачем була проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з  питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Надежда»  за період з 01.04.2003 р. по 01.04.2006 р.

По результатам перевірки було складено акт №4934/23-7  від 30.07.2007 р.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

1. по податку на прибуток: порушено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,   встановлено завищення валових витрат на 207038,28 грн., що привело до заниження податку на прибуток на суму 50,4 тис. грн..  

2.  по податку на додану вартість: встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  в наслідок  чого за перевіряємий період було донараховано податку на додану вартість у розмірі 22945,00 грн. та зменшено від'ємне значення по ПДВ за березень 2005 р. в сумі 17370,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення – рішення від 08.08.2007 р. №0012542301/0 про донарахування податкового забовязання по податку на прибуток в сумі 50400 грн. і нарахування штрафних санкцій в сумі 25200 грн.;  від 08.08.2007 р. № 0012552301/0 про донарахування забовязання по податку на додану вартість  в сумі 22945 грн. і нарахування штрафних санкцій у розмірі 11472,50 грн.  та від 08.08.2007 р. №0012642301/0 про нарахування штрафної санкції у розмірі 8685 грн. та завищення бюджетного відшкодування в сумі 17370 грн.  

Вказані  податкові повідомлення - рішення позивач в адміністративному порядку, відповідно до ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників  податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181, не оскаржував.

При таких обставинах справи,  позовні вимоги необхідно задовольнити,    виходячи з наступних підстав.

Під час проведення перевірки було встановлено наявність фінансово -  господарських відносин позивача по справі з ПП «Надія». Позивач по справі придбав у вищевказаного підприємства вино і горілку через розрахунковий рахунок. До складу валових витрат за перевіряємий період позивачем віднесено витрати на придбання товарно – матеріальних цінностей ( виною,  горілка ) від ПП «Надія» на суму 207038,28 грн., загальна сума: 248445,33грн. в тому числі ПДВ у розмірі 41407,05 грн., а саме: в 2003 р. – 5465,86 грн.; в 2004 р. – 57878,63 грн. і в 2005 р. – 143693,79 грн.

Відповідно до договорів купівлі – продажу товарів без номер від 15.05.2003 р., від 01.02.2004 р., від 05.01.2005 р. з ПП «Надія», сума 207038,28 грн. було включено до складу валових витрат в декларацію з податку на прибуток за відповідні періоди 2003 – 2006 р. р.

ПП «Надія» зареєстровано як платник ПДВ,  про що видано свідоцтво від 12.03.2001 р. №00951048. Індивідуальний податковий номер 313364401294.

Судом встановлено, що постановою Центрального районного суду м. Сімферополь від 20.02.2007 р. визнано недійсними установчі документи ПП «Надія» з моменту реєстрації. Припинено державну реєстрацію ПП «Надія»,  а саме запис, здійснений державним реєстратором виконкому Сімферопольської міської ради від 21.02.2001 р. про проведення державної реєстрації ПП «Надія».

    Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України “”Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність – це будь – яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

• дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом встановлено, що витрати на придбання товарно – матеріальних цінностей  у ПП «Надія» протягом 2003-2005 років підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, віднесені до складу валових витрат згідно до вищезазначених норм законодавства та відображені  у деклараціях з податку на прибуток підприємства у відповідні  податкові періоди.

Також під час проведення перевірки було встановлено, що відповідно до податкових накладних, виписаних ПП «Надія» за відповідними договорами купівлі – продажу, сума придбання склала 248445,33 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 41407,05 грн. Сума ПДВ у розмірі 41407,05 грн. була включена до податкового кредиту за період з 2003 по 2006 р.р. Вищевказані податкові накладні були включені до книги придбання товарів,  робіт ( послуг ) та в реєстр отриманих податкових накладних в 2003 – 2006 р. р.

Постановою Центрального районного суду м. Сімферополь від 20.02.2007 р. було визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ ПП «Надія» від 12.03.2001 р. №00951048 з моменту реєстрації в ДПІ в м. Сімферополь, що мала місце 12.03.2001 р.    

Відповідно до п. 1. 7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану  вартість”  податковий  кредит  -  сума, на яку платник податку має право  зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до  п. п. 7.2.1 п. 7.2  ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити певні реквізити, передбачені цим підпунком.

Податкова накладна  виписується  на  кожну повну або часткову поставку товарів  (робіт,  послуг).  У  разі  коли  частка  товару (робіт,   послуг)   не  містить  відокремленої  вартості,  перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до  податкової  накладної  у  порядку,  встановленому  центральним органом  державної  податкової  служби  України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку   повинні   зберігати   податкові   накладні протягом  строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість”  податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох  примірниках.  Оригінал податкової  накладної  надається  покупцю,  копія  залишається   у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України  “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням товарів   (послуг),  не  підтверджені  податковими  накладними  чи митними   деклараціями.

В матеріалах справи наявні всі необхідні податкові накладні, що підтверджують право позивача на податковий кредит. Дослідивши вказані податкові накладні, суд дійшов висновку вони складені у чіткої відповідності до вимог    п. п. 7.2.1 п. 7.2  ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість датою виключення платника ПДВ та анулювання свідоцтва платника ПДВ, яке відбувається у випадках прийняття судом рішення про відміну державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду ( господарського суду ), є відповідна дата прийняття рішення.

Однак позивач по справі мав фінансово  - господарські відносини з ПП «Надія» на протязі 2003 р. – 2006 р. р., а постанова  Центрального районного суду м. Сімферополь про визнання недійсним свідоцтво платника ПДВ ПП «Надія» була винесена 20.02.2007 р.,  тобто під час укладання договорів купівлі – продажу контрагент позивача був цілком законним платником податку на додану вартість та  мав право складати податкові накладні.   

Відповідач не заперечує проти того факту, що на момент здійснення господарських операцій продавець – ПП «Надія»   не  був виключений  в Єдиному державного реєстру.

У відповіді на запит ГС АР Крим від 05.11.2007 р. Головне управління статистики в АР Крим повідомило, що ПП  «Надія» з ЄДРПОУ не виключено.

Відповідно до п. 19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від   26.04.2002 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів,  пов'язаних з визнанням операцій недійсними» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України запису про її припинення.

Відповідно до ч. 5 ст. 111 ЦК України юридична  особа  є  ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період з 2003 – 2006 р.р.  позивачем  були надані податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством.

З 01.01.2004 р. вступив в силу Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.

Відповідно до ст.. 179 Цивільного кодексу України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. 2. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом не вбачається, що при укладані  договору з  третьою особою    було порушено якась з вищенаведених умов.

Відповідно до ст..ст.. 9, 10 Закону України “Про систему оподаткування” для платників податків не передбачено право або забовязання вимагати від іншого платника податку будь – яких відомостей ( у тому числі і відомостей про реєстрацію платника податку, ведення будь – яких бухгалтерських книг, журналів та інше ).  

Відповідно до ст.. 61 Конституції України    ніхто не може бути двічі притягнений до  юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.      Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»  платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем, або його контрагентами (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця ( позивача по справі )  та суму бюджетного відшкодування.

Треба вказати, що відповідачем по справі не надано доказів того, що договори купівлі – продажу товарів без номеру від 15.05.2003 р., від 01.02.2004 р., від 05.01.2005 р., укладені позивачем  з ПП «Надія» визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно  ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідачем вказане належним чином зроблено не було.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна і резолютивна частини постанови було проголошено 17.12.2007 р.

Постанову у повному обсязі складено 21.12.2007 р.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    1.  Позов задовольнити.

    2. Визнати   податкові повідомлення-рішення Державної Податкової Інспекції в м. Сімферополь від 08.08.2007 р. №0012542301/0, від 08.08.2007 р. № 0012552301/0 та від 08.08.2007 р. №0012642301/0 нечинними.

          3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно – виробнича компанія «Орхідея», м. Сімферополь, вул.. Кубанська, 23 –а, ( ЄДРПОУ 13781559, п/р 26005000001001 в філії ВАТ КБ «Надра», МФО 384823 )  3,40  грн. судового збору.

           Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

           У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.