Ухвала

від 11.12.2024 по справі 334/9426/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 11.12.2024

Справа № 334/9426/24

Провадження № 2-з/334/68/24

УХВАЛА

про забезпечення позову

11 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Телегуз С.М., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2024 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник: адвокат Кузнецов П.М. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину, в якому прохали: 1) визнати недійсним договір № 2342/2023/4177774 купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки «Renault Kangoo», 2006 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , укладений 29.11.2023 року між ОСОБА_2 в якості продавця та ОСОБА_3 в якості покупця; 2) застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу марки «Renault Kangoo», 2006 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , за ОСОБА_3 та поновити реєстрацію за ОСОБА_2

29.11.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовче засідання.

10.12.2024 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник: адвокат Кузнецов П.М. в інтересах ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову посилалися на те, що 29.11.2024 року судом відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2024 року у справі № 334/10735/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 11936 доларів США. Рішення набрало законної сили. В рамках справи № 334/10735/23 судом було задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль «Renault Kangoo», однак ухвала про забезпечення позову не була реалізована, оскільки 29.11.2023 року належний відповідачу ОСОБА_2 автомобіль був проданий своїй сестрі ОСОБА_3 за спірним договором вже після відкриття провадження у справі про стягнення з неї заборгованості. Очевидно, усвідомлюючи невідворотність стягнення в майбутньому за рішенням суду грошових коштів на користь позивача, ОСОБА_2 вирішила ухилитися від виконання своїх боргових зобов`язань, передавши право власності на нього ОСОБА_3 . При цьому, майно було продано за символічну суму в розмірі 15234 грн., що не відповідає ринковій. Зазначене свідчить про очевидну фіктивність правочину, дійсною метою якого було не настання визначених цим правочином наслідків, а ухилення ОСОБА_2 від виконання боргових зобов`язань перед ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим з метою повернення у власність боржника відчуженого ним майна позивачем заявлено позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , предметом якого є вимоги про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору договір купівлі-продажу транспортного засобу, як фраудаторного, та про скасування реєстрації права власності на таке майно за ОСОБА_3 . У випадку задоволення позовних вимог в цій справі, судове рішення призведе до повернення майна у власність ОСОБА_2 , що дасть змогу позивачу частково за рахунок транспортного засобу задовольнити свої вимоги в розмірі 11936 доларів США.

За даними виконавчого провадження № 76507837, відкритого 08.11.2024 року для примусового виконання рішення суду від 03.10.2024 року у справі № 335/10735/23, накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , однак на цей час грошових коштів для стягнення на користь позивача не знайдено, іншого, належного боржнику майна, не виявлено, рішення суду залишається не виконаним.

Зважаючи на вжиття ОСОБА_4 заходів у вигляді відчуження автомобіля, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості, є усі підстави вважати, що таким же чином відповідачі у цій справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спробують ухилитися від виконання можливого рішення суду про визнання недійсним укладеного між ними правочину та вчинити подальший перехід права власності на автомобіль на користь третіх осіб. Тобто на даний час існує висока вірогідність відчуження отриманого ОСОБА_3 від ОСОБА_2 автомобіля третій особі з метою унеможливити виконання рішення суду про визнання недійсним правочину, за яким таке майно набуте у власність ОСОБА_3 . У разі настання таких обставин рішення суду у цій справі буде неможливо виконати, і, як наслідок, позивач не зможе задовольнити свої грошові вимоги шляхом звернення стягнення на таке майно, тобто не будуть поновлені порушені права та інтереси позивача.

Саме задля упередження таких дій відповідачів є необхідність в обмеженні права ОСОБА_3 на розпорядження майном, отриманим у власність за фраудаторним правочином від ОСОБА_2 , що може бути досягнуто накладенням арешту на таке майно, що не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить її конституційних прав на володіння та користування вказаним рухомим майном, а лише тимчасово обмежить право ОСОБА_3 реалізувати вказане майно третім особам.

Прохали вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 , зокрема на автомобіль «Renault Kangoo», 2006 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см3.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу при розгляді даної справи не здійснювалось відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, так як розгляд справи здійснювався судом без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя знаходиться цивільна справа №334/9426/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину.

29.11.2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/10735/23 накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме на транспортний засіб марки RenaultKangoo»,2006року випуску,об`ємдвигуна 1461см3, та причеп марки «Лідер» модель 810081, 2020 року випуску.

29.11.2023 року належний ОСОБА_2 автомобіль «Renault Kangoo» був проданий ОСОБА_3 за договором № 2342/2023/4177774 купівлі-продажу транспортного засобу, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 19.11.2024 року.

Згідно відповіді Державної податкової служби України на запит приватного виконавця № 237867102 від 08.11.2024 року отриманий ОСОБА_2 дохід від продажу рухомого майна складає в розмірі 15234 грн.

03.10.2024 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/10735/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 11936 доларів США. Рішення набрало законної сили 05.11.2024 року.

За даними виконавчого провадження № 76507837, відкритого 08.11.2024 року з примусового виконання рішення суду від 03.10.2024 року у справі № 335/10735/23, накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , однак на цей час грошових коштів для стягнення на користь позивача не знайдено, іншого, належного боржнику майна, не виявлено, рішення суду залишається не виконаним.

Відповідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч.6 ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно ч.7 ст.153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно ч.10 ст.153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно ч.2 ст.157 ЦПК України примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Згідно Постанови Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі № 756/2609/20 «Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 вказано: «Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справа № 754/5683/22 вказано: «Оскільки визнання недійсним правочину, який є безпосередньою підставою для зміни власника спірної квартири, так чи інакше вплине на подальший правовий режим цього нерухомого майна, то вибраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленою в цій справі вимогою позову. Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред`явлення до державного реєстратора, як уже зазначалося вище, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваного договору, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що можливе подальше відчуження відповідачкою спірної квартири об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача з огляду на те, що оспорюваний у цій справі правочин не буде підставою для наступної зміни власника квартири, а тому визнання його недійсним не відновлюватиме порушене право позивача та спонукатиме останнього до ініціювання нових судових спорів».

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач з заявою про забезпечення позову, в якій прохав накласти арешт на майно відповідача ОСОБА_3 , зокрема на автомобіль «Renault Kangoo», у зв`язку з тим, що він звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину, за яким даний автомобіль був проданий відповідачем ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , оскільки вказане майно було відчужене ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання рішення суду про стягнення з неї боргу на користь позивача ОСОБА_1 .

Суд вважає, що визнання недійсним правочину, який є безпосередньою підставою для зміни власника спірного автомобіля, так чи інакше вплине на подальший правовий режим цього рухомого майна та призведе до повернення майна у власність ОСОБА_2 , що дасть змогу позивачу частково за рахунок транспортного засобу задовольнити свої вимоги в розмірі 11936 доларів США, то вибраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими в цій справі вимогами позову, а можливе подальше відчуження відповідачем спірного автомобіля об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача, не відновлюватиме порушене право позивача та спонукатиме останнього до ініціювання нових судових спорів.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

А тому заява підлягає задоволенню, як така, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину - задовольнити.

Накласти арешт на майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зокрема на автомобіль «Renault Kangoo», 2006 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см3.

Копію ухвали надіслати заявнику до відому, Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС), код ЄДРПОУ 43611797, адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України буд.57 - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від оскарження ухвали і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: С.М.Телегуз