Рішення

від 28.11.2024 по справі 463/5380/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/5380/24

Провадження № 2/463/1349/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.

з участю секретаря судового засідання Косопуд М.В.,

законного представника позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу запозовомОСОБА_1 , як законного представника малолітньої ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця « ОСОБА_5 », треті особи: ОСОБА_6 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ»про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

представник позивача звернулась в суд з позовом до відповідача та просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця « ОСОБА_5 » на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 300 000 (триста тисяч) грн.

Позовні вимоги мотивують тим, що 10.09.2020 року мала місце дорожньо-транспортна пригоди за участі транспортного засобу марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухаючись по вулиці Галицька міста Винники від центру міста Винники у напрямку до виїзду за межі міста, поблизу буд. 80, здійснив наїзд на малолітнього пішохода - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження. Зокрема, згідно висновку експерта №224/20 від 14.09.2020 року, ОСОБА_4 отримала наступні ушкодження: струс головного мозку, забійна рана голови, перелом сідничної кістки зліва. Крім цього, під час проведення судово-медичної експертизи при огляді у потерпілої було виявлено: рану в потиличній ділянці, синець на лівій гомілці, садна на шиї, на лівому стегні, правій кисті, правому коліні та стопах. В результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_6 . ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду. Зазначає, що за фактом вчинення ОСОБА_6 дорожньо-транспортної пригоди на розгляді Личаківського районного суду м. Львова перебувало кримінальне провадження №12020140040001194 від 10.09.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Разом з тим, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15.02.2024 року було звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження за №12020140040001194від 10.09.2020 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди керував маршрутним транспортним засобом. У протоколі допиту ОСОБА_6 зазначено, що останній працює у ФОП « ОСОБА_5 » на посаді водія та станом на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував маршрутне перевезення (маршрут №464). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки БАЗ А079.14, р.н. НОМЕР_1 , такий транспортний засіб належить ОСОБА_5 . При цьому, згідно ліцензійної карти, ОСОБА_5 має дозвіл на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автобусами. Таким чином, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_5 » та виконував свої трудові обов`язки.

Ч.1 ст.1172 ЦК передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. З огляду на вказане, ФОП « ОСОБА_5 » зобов`язане відшкодувати шкоду позивачці, завдану внаслідок дій ОСОБА_6 .В даному випадку моральна шкода, заподіяна ОСОБА_4 , полягає у фізичному болю та стражданнях, яких остання зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, та у душевних стражданнях, яких малолітня ОСОБА_4 зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою ОСОБА_6 . Просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді від 03липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

23 липня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позову заяву. Так зазначає, що на підтвердження того, що в результаті протиправних дій ОСОБА_6 позивачу заподіяно морально шкоду, належних, допустимих та достатніх доказів не надано. Тобто, позивач повинен надати докази на підтвердження саме протиправних дій, докази спричинення їй моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між протиправними діями та спричиненою шкодою. Проте, жодних доказів наведених обставин до суду не подано. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова про закриття кримінального провадження і звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності від 15 лютого 2024 року, не встановлена вина ОСОБА_6 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Також вина вказаного водіяне доведенапозивачем, а відтак підстави для задоволення позову за вимогами ст.1167 ЦК України відсутні.

Крім того, представником відповідача подано клопотання про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ».

Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року постановлено залучити до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ». Відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_6 прозупинення провадженнясправі. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

26липня 2024 року представником позивача подано відповідь на відзив. Зазначає, що в межах кримінального провадження №№12020140040001194 від 10.09.2020 року було встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_6 , який керував транспортним засобом марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 було завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості.При цьому, звертає увагу суду на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 було всього 8 років, остання внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, а також внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 (наїзд на малолітню дитину на пішохідному переході) пережила значні фізичні та моральні страждання. Таким чином, факт заподіяння ОСОБА_4 моральної шкоди внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 та причинний зв`язок між такими діями та шкодою є доведеними та очевидними.

Щодо доводів відповідача з приводу завищеного розміру відшкодування, суд має врахувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та інші обставини. Зокрема, як вже згадувалось, моральна шкода завдана позивачу внаслідок протиправних дій водія транспортного засобу, а саме наїзду на неї водієм ОСОБА_7 на пішохідному переході в світлу пору доби, за обставин, встановлених в межах кримінального провадження. ОСОБА_6 було роз`яснено про те, що закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не є реабілітуючою підставою та останній має право на повний розгляд кримінального провадження, в якому прокурор мав би довести усі обставини кримінального провадження.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення аналогічні наведеним в позовній заяві. Просять позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з мотивів наведених у відзиві, вважає що підстави для задоволення позов відсутні. Додатково зазначив, що не оспорює факту ДТП за участю ОСОБА_6 , який на цей момент перебував у трудових відносинах з відповідачем. Однак просить суд врахувати, що цивільна відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_1 , застрахована в ТзДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ». В зв`язку з чим вважає, що позов до відповідача, як власника авто та працедавця водія, подано передчасно. Спершу необхідно було звернутись з вимогою про відшкодування завданої шкоди до страхової компанії.

Треті особи та їх представники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, клопотання про відкладення не подавали.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження. Зокрема, згідно висновку експерта №224/20 від 14.09.2020 року, ОСОБА_4 отримала наступні ушкодження: струс головного мозку, забійна рана голови, перелом сідничної кістки зліва. Крім цього, під час проведення судово-медичної експертизи при огляді у потерпілої було виявлено: рану в потиличній ділянці, синець на лівій гомілці, садна на шиї, на лівому стегні, правій кисті, правому коліні та стопах.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15.02.2024р. у кримінальній справі № 463/11613/23, постановлено закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140040001194 від 10.09.2020, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності. Цивільний позов ОСОБА_1 до ФОП « ОСОБА_5 », третя особа ОСОБА_6 про відшкодування шкоди залишено без розгляду, роз`яснено ОСОБА_1 право на його пред`явлення до суду в порядку цивільного судочинства.

Також з наведеної вище ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 15.02.2024р., вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що 10.09.2020 близько 14-00 год., керуючи автобусом, марки «БАЗ А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул.Галицька м.Винники від центру м.Винники у напрямку до виїзду за межі міста, поблизу буд.80, що знаходиться по вул.Галицька м.Винники, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а сама: п.п. 1.5.; п.2.3; п.18.1 був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, коли наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому в цей момент переходила проїзну частину дороги з права на ліво по ходу його руху малолітній пішохід ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зменшив швидкість, не зупинився, щоб дати дорогу даному пішоходу, продовжив рух вищевказаним автобусом та скоїв наїзд на зазначеного пішохода. В результаті чого пішохід ОСОБА_4 , отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я. Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Вказане кримінальне провадження було закрито за згодою обвинуваченого ОСОБА_6 з нереабілітуючих його підстав. Правом на доведення своєї невинуватості обвинувачений скористатись не бажав.

Згідно висновкуексперта №224/20від 25.09.2020у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було діагностовано:«Струс головногомозку.Забійна ранаголови.Перелом сідничноїкістки зліва».Крім цьогопід часпроведення судово-медичної експертизи при огляді у потерпілої було виявлено: Рану в потиличній ділянці; синець на лівій гомілці; садна на шиї, на лівому стегні, правій кисті, правому коліні та стопах. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів або при ударі до таких, котрими могли бути виступаючі частини кузова автомобіля, під час дорожньо-транспортної пригоди (наїзд транспортного засобу на пішохода). Перелом сідничної кістки відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров?я. Забійна рана голови, струс головного мозку легкого ступеня, садна та синці відносяться до легких тілесних ушкоджень».

Таким чином виходячи із змісту наведеної ухвали суду, матеріалів кримінального провадження №12020140040001194 від 10.09.2020 та враховуючи вимоги ч. 6 ст. 82 ЦПК України, суд вважає доведеним факт спричинення ОСОБА_6 ДТП за наслідками якої ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження описані у висновку експерта.

Разом з тим, під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 виконував трудові обов`язки у ФОП « ОСОБА_5 » та керував автомобілем, який належить відповідачу. Вказані обставини представником відповідача визнані та підтверджуються матеріалами справи, а саме: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого транспортний засіб марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_1 належить ОСОБА_5 .

За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, за змістом зазначеної норми закону, саме володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність по використанню яких є джерелом підвищеної небезпеки.

В постанові Верховного Суду від 05.09.2018р. у справі № 534/872/16 зазначено, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, під час виконання трудових обов`язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна або моральна) відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.

Отже у даному випадку обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, водієм під час виконання трудових обов`язків, покладається саме на роботодавця та власника транспортного засобу, тобто ФОП « ОСОБА_5 ».

З приводу заперечень представника відповідача, щодо передчасності позовних вимог, в зв`язку з наявністю у відповідачки діючого на момент ДТП, страхового полісу, слід зазначити наступне.

Згідно вимог ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

В судовому засіданні встановлено, що вимоги зі сторони потерпілої про страхове відшкодування майнової шкоди, пов`язаної з витратами на лікування, не заявлялись. Законний представник позивача пояснила, що витрати на лікування становили незначну суму. Враховуючи наведене, на даний момент відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди страховою компанією.

У постанові Верховного Суду від 14.07.2020р. у справі № 460/1061/19 зазначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п. 5 цієї постанови згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи, що внаслідок ДТП ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження, які безспірно супроводжувались фізичним болем та значними фізичними і психологічними стражданнями, потягли за собою тривале лікування, необхідність докладати додаткових зусиль, як потерпілою так і членами її сім`ї для організації її життя, з урахуванням принципів розумності і справедливості, суд вважає за можливе та доцільне стягнути з відповідачки на користь позивача 200000 грн на відшкодування моральної шкоди.

На думку суду, саме визначений судом розмір відшкодування відповідає ступеню та характеру моральних страждань позивачки, а сума на стягненні якої наполягала позивач є завищеною.

Питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу судом не розглядається, оскільки стороною позивача, у відповідності до вимог ч.8. ст. 141 ЦПК України, не надано доказів, що підтверджують розмір таких судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-82, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

позов - задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця « ОСОБА_5 » на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Стягнути з фізичної особи-підприємця « ОСОБА_5 » на користь держави судові витрати, що становлять 2000,00 грн (дві тисячі гривень двадцять копійок) судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 9 грудня 2024 року.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження)

Позивач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: фізичнаособа-підприємець« ОСОБА_5 », місцезнаходження: Львівська область, с. Заставне, РНОКПП НОМЕР_2 ;

Третя особа: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», місцезнаходження: ЄДРПОУ 32404600, адреса: 04210, Україна, м.Київ, пр.Героїв Сталінграда буд.4.

Суддя Г.Б. Жовнір