Ухвала

від 04.12.2024 по справі 465/3762/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/3762/24

1-кп/465/952/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Задільське Сколівського району, Львівської області, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого на посаді директора ПП «Карпатбуд-Сервіс»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України,

В С Т А Н О В И В:

14.05.2024 року в провадження Франківського районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024142080000030 від 14.03.2024 року, відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження відносно нього.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні підтримали подане захисником клопотання та просили звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.

Прокурор в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання захисника.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши заявлене клопотання та наявні у суду матеріали кримінального провадження та обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з обвинувального акту, затвердженого 19.03.2024 року прокурором Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_3 , ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, яке було вчинено ним 25.11.2021 р.

Відповідно до положення статті 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Згідно санкціїч.1ст.367КК Українислужбова недбалість,тобто невиконанняабо неналежневиконання службовоюособою своїхслужбових обов`язківчерез несумліннеставлення доних,що завдалоістотної шкодиохоронюваним закономправам,свободам таінтересам окремихгромадян,державним чигромадським інтересамабо інтересамокремих юридичнихосіб - карається штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно ч.4 ст.12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Положеннями ч. 1 ст.44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Таким чином, згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких зупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення від слідства та суду, та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового кримінального правопорушення.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-5 ст. 49 КК України).

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч. 3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підстави, які б свідчили про зупинення або переривання вказаних строків, відсутні.

Встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, суд зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_5 суть пред`явленого обвинувачення зрозуміла, він розуміє свої права, визначені ч.ч. 2-3 ст.285 КПК України та підставу звільнення від кримінальної відповідальності. Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_5 , що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності за статтею 49 КК України є нереабілітуючою підставою.

Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 розуміє наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та бажає бути звільненими від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Враховуючи те, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло 3 роки, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю в зв`язку із закінченням строку давності, встановленого ст. 49 КК України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно нього на підставі ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Прокурором ОСОБА_3 в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Львівське територіальне медичне об`єднання "Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги" до обвинуваченого ОСОБА_5 заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Суд виходить з того, що за змістом положень чинного КПК України, зокрема ст. 129 КПК України, рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути ухвалене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

При цьому, вирішення цивільного позову при закритті провадження у справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 10.07.2021 року у справі №161/694/20 (провадження №51-811км21) зроблено правовий висновок, про те, що закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п.1 ч.2 ст.284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, заподіяну її протиправними діями; у такому разі позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні слід залишити без розгляду, що не позбавляє права потерпілого на звернення з тими самими вимогами до ОСОБА_5 в порядку цивільного судочинства.

При вирішенні питання процесуальних витрат суд враховує, що в межах кримінального провадження №142024142080000030 від 14.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, проводилась будівельно-технічна експертиза, результати якої оформлено висновком судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №1836-Е від 06.03.2024року.

Згідно наявного у матеріалах справи акту №2 здачі-приймання висновку експерта №1836-Е вартість виконання вказаної експертизи складає 53009,60 грн., яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Оскільки, відповідно до п.3 ч.1 ст.118 КПК України до складу процесуальних витрат входять, в тому числі, витрати, пов`язані із залученням експертів.

При цьому, положеннями ч.1 ст.126 КПК України передбачено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Таким чином, законодавчих обмежень для вирішення судом питання стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат у справі судовим рішенням у формі ухвали немає, більш того, можливість такого прямо передбачена положеннями ч.1 ст.126 КПК України.

Крім цього,у постановівід 17.06.2020року усправі № 598/1781/17(провадження№ 13-47кс20) Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат; суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Також усвоїй постановівід 29.09.2021року ВерховнийСуд усправі №342/1560/20(провадження№ 51-2331км21) констатував, що процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Аналогічно таку ж позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 року всправі № 930/497/23(провадження№ 51-4798км23), вказавши, що закриття кримінального провадження стосовно особи на нереабілітуючих підставах і застосування до неї більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє таку особу від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи.

За таких обставин, за наведеного правого регулювання питання стягнення судових витрат у кримінальному провадженні та за наявності відповідних висновків Верховного Суду, які є обов`язковими для врахування судом першої інстанції, підстав відмовляти у стягненні з обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальних витрат, понесених у справі на проведення судових експертиз, немає.

У кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування правових приписів ст.174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 284, 370-372, 395 КПК України, ст.ст. 12, 49, 286 КК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

клопотання адвоката ОСОБА_6 , подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та підтримане останнім про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задоволити.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України - закрити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи №1836-Е від 06.03.2024 року в розмірі 53009 (п`ятдесят три тисячі дев`ять) грн. 60 коп.

Цивільний позов залишити без розгляду.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 09.12.2024р.

Суддя ОСОБА_1