Рішення

від 25.11.2024 по справі 274/4304/24

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/4304/24 Провадження № 2/0274/1169/24 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б. за участю секретаря судового засідання Павлюк-Жук А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Замеги О.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклуваня виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно спільної дитини: дочки - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.09.2019. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Фактично з 2019 року, відповідач ухиляється від обов`язків по вихованню доньки, протягом тривалого часу не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, належного лікування, не спілкується з нею. Відповідач свідомо усунувся від спілкування з дитиною.

Відповідач, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, телефонував доньці та говорив, що вона не його дитина і потрібно зробити ДНК тест. Декілька разів писав їй пости в соціальних мережах, які носили образливий характер. Після таких спілкувань дитина перебувала в стані сильного хвилювання та плакала.

Указані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 21.05.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, які були нею усунуті 29.05.2024.

Ухвалою суду від 30.05.2024 відкрито загальне позовне провадження.

17.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій відповідач проти позову заперечує з наступних підстав. У 2019 році у сім`ї відбулися події, які були підставою подальшого розірвання шлюбу. Позивач мала стосунки з іншим чоловіком, від якого народила другу дитину, у зв`язку з чим відповідач написав відмову від батьківства. Чоловік позивача має також дитину від іншого шлюбу, даний позов поданий для уникнення його мобілізації, оскільки у такий спосіб він буде батьком трьох неповнолітніх дітей, які знаходяться на його утриманні. За угодою з позивачем, відповідач сплатив їй 100 000,00 грн у рахунок аліментів на дитину, кошти були передані позивачу 30.09.2019 у день розірвання шлюбу. Також зазначав, що від своєї дитини не відмовлявся, по можливості спілкується з нею, вітає її з днем народження, цікавиться її життям, на даний час більше спілкується з донькою в телефонному режимі, адже перебуває на військовій службі. На засідання Органу опіки та піклування його не викликали. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.07.2024 на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 23.09.2024 закрито проведення підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду .

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Позивач також зазначила, що у неї є ще менша донька, у чоловіка від попереднього шлюбу є син, теперішній чоловік має намір усиновити її доньку.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та у судовому засіданні зазначив, що хоче спілкуватися з дитиною, вважає, що мати налаштовує дитину проти нього.

Представник третьої особи подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, висновок про доцільність позбавлення батьківських прав поданий до суду підтримує.

Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного пристрою на підставі ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 15 СК України, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим кодексом або домовленістю (договором сторін).

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язанні виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У ст. 166 СК України визначено правові наслідки позбавлення батьківських прав.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Так, принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до п. п. 15, 16. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Стаття 27 Конвенції про права дитини, прийнята резолюцію 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, визначає, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 , змінила прізвище на « ОСОБА_5 », після укладення шлюбу 05.10.2021, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 09.11.2021 за № 11504 та витягом з реєстру територіальної громади від 25.08.2023 за № 2023/006708552.

Відповідно до довідки від 30.04.2024 за № 89/01-22, виданої Ліцеєм «Територія 12» м. Бердичева Житомирської області, ОСОБА_3 є ученицею 8-А класу Ліцею, зі слів класного керівника мати ОСОБА_1 виховує доньку самостійно, батько ОСОБА_2 не бере участі у вихованні доньки (не цікавиться її навчанням, не приходить на батьківські збори).

Відповідно до заяви від 30.09.2019, яка посвідчена приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчуком А.М., ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_2 кошти в сумі 1000000,00 грн (сто тисяч гривень) в рахунок виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань щодо сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення дочкою повноліття. Претензій до ОСОБА_2 , щодо сплати ним аліментів на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття ОСОБА_4 не має та в майбутньому не буде мати.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 15.07.2024 за № 232, батько тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно доньки, зокрема, протягом п`яти років не навідує її, не цікавиться її життям, здоров`ям, захопленнями та не намагається змінити своєї поведінки. Дитина не заперечує щодо позбавлення батька батьківських прав. Орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_2 , з 13.04.2023 призваний під час мобілізації із ІНФОРМАЦІЯ_2 , наразі проходить військову службу, що підтверджується витягом з наказу начальника об`єднаного вузла зв`язку Національної гвардії України № 78 від 13.04.2023 та службовою характеристикою від 10.07.2024.

Досліджена судом переписка у месенджерах між відповідачем та дитиною, свідчить, що батько спілкується з дитиною, а також свідчить про наявний конфлікт між батьком та матір`ю дитини.

У судовому засіданні 29.10.2024 допитано свідків.

Так свідок ОСОБА_6 , яка є матір`ю позивача повідомила, що відповідач перебував у шлюбу з її донькою, їх життя не склалося. Відповідач спілкувався з дитиною, коли вона була молодшого віку, наразі вже п`ять років з нею не спілкується. Дитина ображена на батька, що він не приділяє їй уваги, а їй цього б дуже хотілося.

Свідок ОСОБА_7 , яка є рідною сестрою позивача, повідомила, що знає сторін від початку їх відносин. Пояснила, що зі слів дитини, батько з нею не спілкується, однак вона хотіла з ним спілкуватися, що батько їй нічого не дарує. Зі слів дитини їй відомо, що вона хотіла спілкування з батьком.

Також 29.10.2024 судом з`ясовано думку дитини.

ОСОБА_3 пояснила, що з татом не спілкується, останній раз спілкувалася з ним у п`ятому класі. Ображена, що батько не приділяє їй уваги, спілкувалася з ним весною чи влітку, після подання заяви до суду писав, що вона погана, що їй потрібні лише гроші, не знає для чого їй потрібен такий батько, не заперечила про позбавлення його батьківських прав.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, відповідача та свідків, з`ясувавши думку дитини, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків, свідомого нехтування ним своїми обов`язками і допускається тоді, коли неможливо змінити ставлення батьків до виховання дитини.

Так, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. При цьому, суд приймає до уваги ставлення батька до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 по справі «Савіни проти України» зазначається «що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

Пунктами 15, 16постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновленнябатьківських прав"судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Ураховуючи те, що відповідач заперечує проти позбавлення батьківських прав, наразі мобілізований та проходить військову службу, намагається спілкуватися з донькою засобами телефонного зв`язку , матеріалами справи та дослідженими доказами не підтверджується, що відповідач свідомо та остаточно знехтував своїми обов`язками відносно неї, втратив цікавість до дитини, а інтереси дитини вимагають застосування такого крайнього заходу як позбавлення батька батьківських прав. Окрім того, під час розгляду справи позивачем підтверджено, що відповідач спілкується з дитиною засобами телефонного зв`язку.

Так, матеріалами справи встановлено зміни поведінки відповідача, який від виконання батьківських обов`язків не відмовляється та робить спроби налагодити зв`язки з донькою.

Позивачем не наведено достатніх підстав та аргументів, які б вказували на можливість позитивного впливу такого рішення на інтереси неповнолітньої дитини сторін.

Суд вважає, що відмова у позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 відповідає якнайкращим інтересам дитини та збереженню її зв`язків з сім`єю, зокрема, з батьком.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склалися, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відмовити повністю, однак, ураховуючи поведінку відповідача по виконанню своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої дитини, його слід попередити, що у разі продовження такої поведінки він може бути позбавлена батьківських прав.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно дост. 141 ЦПК Українивимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклуваня виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування - виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, адреса: пл. Центральна, 1, м. Бердичів, Житомирська область, 13300, ЄДРПОУ 04053602.

Повний текст рішення виготовлено05.12.2024.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА