Постанова

від 10.12.2024 по справі 732/1016/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 грудня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/1016/24

Головуючий у першій інстанції Лиманська М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1502/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Агропромисловий кооператив «Старосільський»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Агропромисловий кооператив «Старосільський»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про розірвання договору оренди земельної ділянки (суддя Лиманська М.В.), ухвалене в м.Городня, повний текст рішення складено 09 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеного 01 серпня 2013 року між нею і Агропромисловим кооперативом «Старосільський» (далі АПК «Старосільський»), предметом якого є земельна ділянка площею 5,1505 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0136, розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (наразі Чернігівського) району Чернігівської області, та припинення речового права права оренди вказаної земельної ділянки, зареєстрованого за АПК «Старосільський». Позов мотивовано тим, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №939370 від 09 липня 2008 року позивачці належить на праві власності земельна ділянка площею 6,04 га (у тому числі рілля 5,15 га) на території Андріївської сільської ради для ведення сільськогосподарського виробництва. 01 серпня 2013 року між ОСОБА_1 і АПК «Старосільський» був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 15 років зі сплатою орендної плати у розмірі 3% нормативної грошової оцінки землі, повний розрахунок не пізніше першого березня наступного за звітним роком. За доводами ОСОБА_1 , всупереч умовам договору відповідачем виплата орендної плати за 2013-2022 роки проводилась без урахування п.11, 12 договору, тобто без застосування індексів інфляції, порушення носило систематичний характер. За 2023 рік орендна плата взагалі не сплачена.

Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року позов задоволено повністю; розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та АПК «Старосільський», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 серпня 2013 року, предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 5,1505 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0136, та припинено речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0136, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський»; стягнуто з АПК „Старосільський" на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем було порушено обов`язок зі сплати орендної плати ОСОБА_1 , оскільки орендна плата за користування належною останній земельною ділянкою за період з 2013-2022 роки сплачувалась неналежним чином, залишалась недоплаченою, за 2023 рік орендна плата не була виплачена, відбувалося систематичне порушення умов договору з боку відповідача. У такому випадку наявні підстави вважати, що з боку відповідача має місце систематичне порушення обов`язку по сплаті орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

В апеляційній скарзі АПК «Старосільський» просить скасувати вказане рішення суду і направити справу на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи №908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський». Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач перебуває в спеціальному правовому статусі в процедурі банкрутства, відповідно спір має розглядатися судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство. Відповідач вважає, що оскільки ініціювання цього спору та вимоги у справі заявлені у межах захисту майнових прав (права оренди) АПК «Старосільський», тому їх розгляд повинен здійснюватися саме в межах справи про банкрутство АПК «Старосільський», незалежно від суб`єктного складу сторін такого спору.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Позивачка вказує, що в зв`язку з порушенням відповідачем умов договору вона тривалий час не отримує тих виплат за користування своєю власністю, на які вона розраховувала, укладаючи договір оренди землі. ОСОБА_1 наголошує, що через систематичне порушення АПК «Старосільський» обов`язку виплати орендної плати вона має право та категорично бажає розірвання договору оренди землі, оскільки таке право надано умовами договору (п.37) та положеннями ст.141 ЗК України. За доводами позивачки, АПК «Старосільський» на момент судового розгляду справи не заперечував проти обставин, викладених у позовній заяві, та жодним чином не спростував твердження про порушення ним умов договору і не підтвердив виконання своїх обов`язків орендаря. ОСОБА_1 категорично заперечує проти передачі справи до господарського суду, оскільки позовні вимоги є немайновими, спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов`язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону не відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що 01 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та АПК «Старосільський» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого земельна ділянка загальною площею 5,1505 га, у тому числі: рілля площею 5,1505 га (кадастровий номер 7421480400:05:000:0136), яка знаходиться на території Андріївської сільської ради, передана кооперативу в строкове платне користування на 15 років (а.с.6-7).

Пунктами 10, 11 вказаного договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, в розмірі 3% нормативної грошової оцінки землі, що становить 2263,91 грн на рік, яка здійснюється у грошовій, натуральній та відробітковій формах. Прибутковий податок в розмірі 15% сплачує орендодавець. Орендна плата вноситься у такі строки: у грошовій формі 1 раз у рік до кінця першого за звітним роком місяця, натуральна та відробіткова протягом року в міру потреби та можливостей у їх наданні. Повний розрахунок по орендній платі проводиться не пізніше як до 1 березня наступного за звітним року.

У пункті 12 договору оренди сторони узгодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 28 договору оренди визначені права орендодавця, зокрема, останній має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Разом з тим, орендар повинен своєчасно сплачувати орендну плату (пункт 31 договору оренди).

У пунктах 34-38 договору оренди визначено порядок зміни умов договору і припинення його дії.

Відповідно до пункту 36 договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0136 зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський», що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.12).

Позивачка вказувала, що всупереч умовам договору оренди, укладеного між сторонами, відповідачем виплата орендної плати за 2013-2022 роки проводилась без застосування індексів інфляції. Порушення носило систематичний характер. За 2023 рік орендна плата не була виплачена.

На підставі статей 316, 317, 319 ЦК України позивачка просила розірвати договір оренди земельної ділянки, як це передбачено статтею 32 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника (а.с.92-93).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11 червня 2024 року припинено повноваження керівника АПК «Старосільський» Савенка В.Г. і покладено виконання обов`язків керівника АПК «Старосільський» на розпорядника майна - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; зобов`язано керівника ОСОБА_2 протягом трьох днів з дати винесення ухвали передати розпоряднику майна боржника арбітражному ОСОБА_3 бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника - АПК «Старосільський» (а.с.41-45).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року, зокрема припинено процедуру розпорядження майном АПК «Старосільський»; припинено повноваження розпорядника майна боржника ОСОБА_3 ; визнано АПК «Старосільський» - банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. (а.с.86-87).

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися передбаченими у статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства, а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (стаття 19 ЦПК України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Відповідно до пункту 8 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частина друга статті 7 КУзПБ визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

У поданій до апеляційного суду апеляційній скарзі заявник зазначає, що звертаючись до суду 06 червня 2024 року із зазначеним позовом ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди землі, укладений 01 серпня 2013 року між нею та АПК «Старосільський», а також припинити право оренди зазначеної земельної ділянки, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський».

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року АПК «Старосільський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

У постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15 (провадження № 14-561цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України, аналогічні положення містяться у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, частини другої статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.

Оскільки вимоги позивача (боржника щодо якого порушено справу про банкрутство) про визнання недійсним правочину не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, тому немає підстав стверджувати, що на такі позовні вимоги поширюються норми права щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів.

Аналогічні висновки викладено у постановах КЦС ВС від 05 жовтня 2022 року у справі № 707/149/22 (провадження № 61-8654св22), від 15 березня 2023 року у справі № 711/7709/19 (провадження № 61-15615св20); від 20 вересня 2023 року у справі № 201/5683/22 (провадження № 61-9628св23).

У постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18 (провадження № 61-567св19) Верховний Суд зазначив, що спір за позовом орендаря щодо якого порушено справу про банкрутство про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового. Оскільки суди не встановили, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно позивача, яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника, тому його позовні вимоги є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, у зв`язку з чим не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство позивача, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) зауважив, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновий у розумінні положень цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18(916/1051/20) (провадження № 12-14гс21)).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19)).

Разом з тим відбулись зміни в законодавстві і відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX частину 5 статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02 травня 2023 року № 3065-IX частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

Наведеними змінами, внесеними Законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, від 02 травня 2023 року № 3065-IX до частини п`ятої статті 93 ЗК України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником.

Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21.

Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

Ліквідаційна маса це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.

Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

З огляду на положення частини п`ятої статті 93 ЗК України, із змінами, внесеними Законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, від 02 травня 2023 року № 3065-IX, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.

Заявлені у цій справі ОСОБА_1 вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі їх задоволення вплине та змінить розмір ліквідаційної маси боржника в тому числі і обсяг грошових зобов`язань божника АПК «Старосільський».

Таким чином, з врахуванням законодавчих змін, пов`язаних з наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги підлягають розгляду у порядку, визначеному ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексом України з процедури банкрутства.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року підлягає скасуванню, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі, - закриттю.

Керуючись ст. 255 ч. 1 п. 1, 367, 368, 374, 377 ч. 1, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Агропромислового кооперативу «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича задовольнити.

Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2024 року.

Головуючий: Судді: