Рішення

від 11.12.2024 по справі 756/281/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/281/24

Провадження № 2/756/1683/24

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Репецької О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до Київської міської державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником автомобіля Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 . 02.06.2023 вказаний автомобіль протягом усього дня був припаркований у незабороненому для паркування місці, без порушень правил дорожнього руху біля нежитлової частини будинку АДРЕСА_1 . Повертаючись додому близько 19:00 06.06.2023, позивач побачила, що стовбур дерева, яке росте в зеленій зоні поблизу зазначеного будинку, зламався. Верхня частина дерева впала на автомобіль, пробила лобове скло, торпеду та нанесло іншу шкоду. Не зволікаючи, позивач викликала поліцію, яка склала відповідний протокол. Крім цього, було залучено свідків події для її фіксування та документування. У подальшому позивачем було залучено судового експерта для визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля (завданої шкоди). Згідно із висновку експерта завдана шкода склала 120760,54 грн. Вартість проведення експертизи завданого збитку склала 4824,00 грн. На запит позивача щодо балансоутримувача дерева, що пошкодило автомобіль, Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва листом № 728 від 17.10.2023 повідомило, що не обслуговує територію, на якій знаходиться вказане дерево, та не є його балансоутримувачем. На аналогічний запит щодо балансоутримувача дерева, що пошкодило автомобіль, Житлово-будівельний кооператив «Київ-3» листом від 30.10.2023 повідомив, що є балансоутримувачем виключно житлової частини будинку АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надав витяг з кадастрової карти та відповідну схему. При цьому зазначив, що не обслуговує територію, на якій знаходиться вказане дерево, та не є його балансоутримувачем. На аналогічний запит Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація листом № 104-Г-5462/2-3017 від 31.10.2023 повідомила, що територія, на якій знаходиться вказане дерево не перебуває на утриманні Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва». На претензію щодо відшкодування шкоди Київська міська державна адміністрація відповідь не надала. Позивач зазначає, що у зв`язку з пошкодженнями вона не могла користуватися автомобілем майже чотири місяці, була позбавлена можливості на власному автомобілі відвозити сина до школи, здійснювати щотижневі поїздки до магазину для закупівлі продуктів харчування, їздити на роботу, був порушений звичайний спосіб її життя та життя її родини. Крім того, позивач була вимушена докладати додаткових зусиль з організації свого життя внаслідок пошкодження автомобіля, що полягали, зокрема, у необхідності пошуку організації для евакуації автомобіля після пошкодження, пошуку судового експерта для встановлення розміру понесеної шкоди, звернення до органів Національної поліції, вжиття заходів щодо формування належної доказової бази, ремонту транспортного засобу, звернення до відповідача з метою вирішення спору в позасудовому порядку, що очевидно спричинило глибокі душевні хвилювання та психологічний дискомфорт у зв`язку із подією. Відтак, завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 15000,00 грн. Крім того, позивач вважає, що оскільки дерево, яке впало на автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, тобто його власником є територіальна громада міста, відсутність даних що останнє у відповідності до вимог частини 5 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку, в той час як організація роботи з цього питання проводиться органами місцевого самоврядування, обов`язок по відшкодуванню заподіяної шкоди покладається саме на Київську міську державну адміністрацію, до відання виконавчого органу якої в силу підпункту 7 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належать організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення та яким не було належним чином забезпечено організацію роботу з питань благоустрою, а саме щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з Київської міської державної адміністрації на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 120 760,54 грн., моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн., а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1357,61 грн. та витрат на експертне дослідження у розмірі 4 824,00 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

14.03.2024 до суду від представника відповідача Київської міської державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача у задоволенні позовних вимог просить відмовити, серед іншого зазначає, що позивач дійшла висновків, що територія, де росло дерево є безхазяйною, проте, із такими висновками не можна погодитись, оскільки із наданих матеріалів справи неможливо встановити точне місце падіння дерева, навіть «орієнтовно» зазначена позивачем територія падіння стовбура дерева вказує, що балансоутримувачем є або ЖБК «Київ-3» або КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва». Із доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, неможливо встановити місце падіння дерева, а відтак - балансоутримувача території, відповідального за відшкодування збитків. Місцем падіння дерева є територія біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ., за якою знаходиться житловий будинок, балансоутримувачем якого є ЖБК «Київ-3», а також нежитлова будівля, балансоутримувачем якої є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду м. Києва». Представник відповідача зазначає, що до позову додано протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), який прийнятий поліцією, та який не містить жодних додатків, зокрема схем падіння дерева, підписаних зі сторони поліції, свідків. Долучена роздруківка з гул-карти, підписана чоловіком позивача та Головою правління ЖБК «Київ-3», за відсутності представників інших організацій, які, як і ЖБК «Київ-3» можуть бути балансоутримувачем вказаної території, де росло дерево. Також, не надано доказів, що під час прийняття заяви поліцією від позивача та в подальшому, під час перевірки обставин, поліцією було встановлено факт безхазяйності території, де сталося падіння дерева. Зазначається, що наразі балансоутримувачем нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 28-В є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва». У випадку, якщо дерево, яке впало на автомобіль позивача росло на безхазяйній території/землі запасу, то в даному випадку відповідальною особою є саме Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва. В свою чергу, докази, які б беззаперечно свідчили про балансоутримувача території падіння дерева - відсутні, відтак відсутній ключовий елемент складу цивільного правопорушення, а саме особа, відповідальна за відшкодування збитків. У разі підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує позов, такий пред`явлено до неналежного відповідача. Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні.

09.05.2024 на адресу суду від позивача надійшли письмові заперечення, в яких, серед іншого підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

15.05.2024 від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в яких серед іншого, просив відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду від 17.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 29.10.2024 судом було ухвалено направити запит до Житлово-будівельного кооперативу «Київ-3»

12.11.2024 на адресу суду від голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Київ-3» надійшла відповідь на запит суду.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся. При цьому, 21.11.2024 від представника позивача надійшла заява, у якій просить розглянути справу за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся. При цьому, 21.11.2024 представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечує.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.05.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2023 на належний на праві власності позивачу автомобіль марки «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був припаркований за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 28-В, впало дерево, в результаті чого було пошкоджено вказаний автомобіль.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 02.06.2023 вбачається, що працівниками поліції Оболонського УП ГУНП у м. Києві було прийнято усну заяву від ОСОБА_1 , остання заявила про такі обставини: 02.06.2023 близько 19 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, просп. Оболонський 28-В на автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , впало дерево та пошкодило капот, лобове скло та салон автомобіля.

У листі Оболонського УП ГУНП у м. Києві адресованому позивачу від червня 2023 року, зазначено, що її заява щодо пошкодження автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яке мало місце 02.06.2023 за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 28-В, в Оболонському УП ГУНП у м. Києві зареєстрована та розглянута. Зазначено, що згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподаткований мінімум доходів громадян (НМДГ), то для цілей їх застосування для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги визначеної 169.1.1 Податкового кодексу України для відповідного року, що в 2023 році становить 1342,00 гривень, та те, що умисне знищення або пошкодження чужого майна має місце тоді, коли потерпілому заподіяно шкоду у великих розмірах, яка в 250 разів перевищує НМДГ, що в 2023 році становить 335,500 гривень.

Відповідно до Висновку експерта №01-12/06 транспортно товарознавчої експертизи по дослідженню колісного транспортного засобу RENAULT DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 12.06.2023, вартість відновлювального ремонту автомобіля внаслідок його пошкодження 02.06.2023 у цінах станом на дату розрахунку 12.06.2023 становить 120760,54 грн., вартість матеріального збитку - 97845,20 грн.

З відповіді Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва від 17.10.2023 за №728 на претензію позивача, убачається, що останнє не обслуговує прибудинкову територію за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 28В. Інформацією, хто здійснює обслуговування даної території підприємство не володіє, отже не може надати інформацію, в кого на балансі знаходиться дерево за цією адресою. З урахуванням зазначеного, територія за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 28В на якій сталася подія та дерево, яке впало на автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не підпорядкована КП УЗН Оболонського району та на балансі підприємства не знаходиться (а.с.42).

У відповіді Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» від 23.08.2024 на адвокатський запит Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» повідомило, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:043:0054 не надана у власність чи у користування КП «Керуюча компанія»(а.с.143).

У відповідь на звернення ОСОБА_1 . Житлово-будівельний кооператив «Київ-3» у листі від 30.10.2023, зазначило, що територія, на якій відбулося падіння дерева на автомобіль, не належить до земельної ділянки ЖБК «Київ-3»(а.с.43).

У відповіді Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.10.2023 на виконання доручення заступника голови Київської міської державної адміністрації, за результатами розгляду звернення позивача щодо відшкодування ремонту автомобіля, який постраждав від падіння дерева 02.06.2023 за адресою: просп. Оболонський, 28-В, зазначено, що повалене дерево, яке упало на автомобіль зростало на зеленій зоні за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 28-В. Дана поштова адреса об`єднує житловий будинок, який належить ЖБК «Київ-3» та нежитлову будівлю комунальної власності. За інформацією голови правління ЖБК «Київ-3» ОСОБА_2 зелена зона, на якій зростало повалене дерево, поза межами прибудинкової території житлово-будівельного кооперативу. Разом з тим, за інформацією Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» територія, на якій зростало повалене дерево, не перебуває на утриманні підприємства. Ураховуючи вищенаведене, та те що жодна із сторін не взяла на себе відповідальність за утримання зелених насаджень на даній ділянці та сторони спору не прийшли до згоди, повідомлено, що такі спори розв`язуються у судовому порядку (а.с.46).

Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначила, що оскільки дерево, яке впало на її автомобіль, було розташоване на землі комунальної власності, а дані, що дерево, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», перебувало на балансовому обліку відсутні, то обов`язок по відшкодуванню заподіяної шкоди лежить саме на Київській міській державній адміністрації. Вказуючи, що відповідно до підпункту «7» пункту «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до її відання належать організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення та яким не було належним чином забезпечено організацію роботи з питань благоустрою, а саме щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом абзацу 1 пункту другого постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що саме потерпілий має довести належними та допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами частин першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних і міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Відповідно до частин першої, третьої статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об`єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.

Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідно до пункту 5.5 Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Таким чином, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень.

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до Законів України «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2010 року №787 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09 вересня 2010 року №7/4819 Про питання організації управління районами в місті Києві», з метою забезпечення ефективного функціонування районних в місті Києві державних адміністрацій та належної реалізації прав мешканців територіальних громад районів в місті Києві, розпорядженням від 31 січня 2011 року №121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень» доручено районним в місті Києві державним адміністраціям реалізовувати окремі повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надані виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими актами законодавства, зокрема: здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, благоустрою, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, у тому числі внутрішньоквартальними проїздами, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; о р г а н і з а ц і я б л а г о у с т р о ю т е р и т о р і ї в і д п о в і д н о г о р а й о н у, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; з д і й с н е н н я к о н т р о л ю за с т а н о м б л а г о у с т р о ю, у т. ч. виробничих територій, о р г а н і з а ц і ї о з е л е н е н н я, о х о р о н и з е л е н и х н а с а д ж е н ь і в о д о й м, створення місць відпочинку громадян; здійснення контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах; виконання функцій замовника відповідно до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за програмами, пов`язаними з житлово-комунальним господарством на відповідній території; контроль за забудовниками щодо збереження зелених насаджень, які залишаються на ділянках забудови на території відповідного району; погодження проектів благоустрою та озеленення районних територій, паспортів на опорядження та колористичне вирішення фасадів, зовнішнє архітектурне освітлення об`єктів та територій; передача житлових комплексів на баланс об`єднань співвласників багатоквартирних будинків; передача житлових комплексів або їх частин на баланс інших юридичних осіб, статут яких передбачає можливість провадження такої діяльності, та інше.

Таким чином, розпорядженням від 31.01.2011 №121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень» виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначив Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію балансоутримувачем, який відповідає за утримання та збереження зелених насаджень на прибудинковій території у Оболонському районі м. Києва.

Також судом встановлено, що розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2015 №41 «Про деякі питання комунального майна територіальної громади міста Києва, що віднесене до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації», відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», рішення Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.12.2010 №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» від 31.01.2011 №121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень», закріплено на праві господарського відання без права розпорядження за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» майно, що передане до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, згідно з додатками 1-4 до цього розпорядження.

Згідно із Додатку 2 до розпорядження до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2015 №41, Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» передано серед іншого, нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.11.2022 №423 «Про внесення змін у додаток 2 до розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 31 січня 2015 року №41» внесено зміни у додаток 2 до розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2015 №41 «Про деякі питання комунального майна територіальної громади міста Києва, що віднесене до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації», зокрема позицію 87 розділу 1.2 «нежитлові приміщення», яка стосується нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_2 викладено у новій редакції.

При цьому, з вищевикладеного не убачається та у судовому засіданні судом не було встановлено, що дерева та інші зелені насадження, що розташовані на прибудинковій території нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 передавалися у користування або на баланс Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва».

Отже, надаючи оцінку вищевикладеному, у суду відсутні підстави для здійснення висновку, що відповідач Київська міська державна адміністрація є належним відповідачем, оскільки належним відповідачем у цій справі є Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункти 40, 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (пункт 33.2).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року в справі № 755/10537/21 вказано, що: «належними сторонами в цивільному процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. При цьому, належний позивач особа, якій належить право вимоги; належний відповідач особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, неналежними сторонами у справі є ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Разом із тим, суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

В свою чергу, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві (див. постанову Верховного Суду 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17).

У постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 761/30025/16-ц, від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

При цьому суд не надає оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті спору, оскільки питання про їх обґрунтованість у такому випадку мало б вирішуватися судом під час вирішення справи по суті за належного складу учасників справи, питання про права та обов`язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року в справі №659/954/18.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 1, 3 статті 13 ЦПК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 , пред`явленої до Київської міської державної адміністрації про стягнення матеріальної шкоди внаслідок її пред`явлення до неналежного відповідача.

Оскільки, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження позові вимоги щодо стягнення із відповідача матеріальної шкоди, тому похідна вимога щодо стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягає.

Ураховуючи вищевикладене, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11.12.2024.

Відомості про сторони:

1. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 );

2. Відповідач: Київська міська державна адміністрація (код ЄДРПОУ 00022527, юридична адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36).

Суддя М. М. Ткач