Рішення

від 03.12.2024 по справі 172/1502/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/1502/23

Провадження № 2/172/393/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2024 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Битяка І.Г.

за участю секретаря судового засідання Глушко О.М.

представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В

До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82-х років померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 6,240 га, розташована на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області і яка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на землю серії IV-ДП № 131881, виданого 15.01.2003 року Васильківською районною державною адміністрацією. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, за яким все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповіла своїй доньці ОСОБА_4 . Враховуючи те, що ОСОБА_3 через свій похилий вік потребувала постійного догляду та піклування, перед смертю вона фактично проживала зі своєю донькою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни реєстрації місця проживання. Таким чином, ОСОБА_4 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 без подання відповідної заяви, оскільки на день смерті спадкодавці постійно проживала з нею. Однак, свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 не отримувала, оскільки в той період лікувалася від онкозахворювання, яке і стало причиною її смерті, тому часу та коштів на оформлення спадщини у неї фактично не було. Померла ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 62 років та на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . З метою оформлення переходу прав та обов`язків в порядку спадкування ОСОБА_2 як син померлої та єдиний спадкоємець звернувся до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори, де було заведено спадкову справу № 377/2013. Окрім нього заяв про прийняття спадщини до нотаріуса більше ніхто не подавав. Будучи єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , з метою оформлення права власності на земельну ділянку, в травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Восьмої дніпропетровської нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 6,240 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту IV-ДП № 131881. Однак, державний нотаріус Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори постановою від 30.05.2016 року відмовив йому у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю доказів, які б підтверджували факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_3 та виконання умов, передбачених ст. 1268-1269 ЦК України. Щодо спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазначає, що через похилий вік та стан здоров`я ОСОБА_3 проживала до дня своєї смерті із дочкою ОСОБА_4 та онуком ОСОБА_5 , які доглядали за нею. Вказане підтверджується свідоцтвом про смерть, де у графі «місце смерті» зазначена адреса: АДРЕСА_1 . Також вказані обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , які є родичами позивача, підтримували зв`язок з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і володіють інформацією про їх спільне проживання. Щодо відсутності у ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину представник зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 1297, ч. 1 ст. 1298 ЦК України та дату смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 могла отримати свідоцтво не раніше 08 березня 2013 року, однак остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 через невиліковну хворобу, тобто оформити права на спадщину шляхом отримання свідоцтва в неї фізично не було можливості. Просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на земельну ділянку площею 4,6111 га, розташовану на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області та надану у власність ОСОБА_3 на підставі Державного акту на землю серії IV-ДП № 131881, виданого 15.01.2003 року Васильківською районною державною адміністрацією.

Ухвалою від 08.09.2023 року провадження відкрито та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 07.12.2023 року Восьма дніпровська державна нотаріальна контора надала копію матеріалів спадкової справи № 377/2013 від 24.07.2013 року, відкритої після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_7 надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника селищної ради, рішення просить ухвали на розсуд суду.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона проживає по АДРЕСА_2 . Позивач це її рідний брат. Бабуся проживала у с. Богданівка. Коли вона була хвора, то мати забрала до себе, яка проживала з ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 . Проживання бабусі не оформляли, але вона була на обліку сімейного лікаря. Прожила близько 3-5 років. У ОСОБА_8 хату продали. Після смерті матір не зверталася за спадщиною так як хворіла. Після смерті матері вона не зверталася за отриманням спадщини, а брат звернувся, але коли не знає.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що позивач є братом дружини ОСОБА_6 . ОСОБА_4 забрала ОСОБА_3 до себе, бо та не могла сама вправлятися. В той же час Лідія також проходила лікування в МКЛ № 4 від онкозахворювання. Це було більше ніж 12 років тому. Скільки прожила ОСОБА_3 у доньки не пам`ятає. Була в кінці лежача і потребувала допомоги.

Вислухавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , місце смерті АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт,посвідчений секретаремвиконавчого комітетуБогданівської сільськоїради Васильківськогорайону Дніпропетровськоїобласті 21.01.1992 року, яким заповіла ОСОБА_4 все майно, з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті.

Згідно з Державним актом на землю серії IV-ДП № 131881, виданим 15.01.2003 року Васильківською районною державною адміністрацією ОСОБА_3 має у власності земельну ділянку площею 6,240 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовану на території Богданівської сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , місце смерті: м. Дніпропетровськ, Самарський район.

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 24.07.2013 року вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа № 377/2013.

Згідно з довідкою від 29.03.2016 року ОСОБА_4 до дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та мала склад сім`ї на день смерті: одну людину сина ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.05.2016 року на спадкове майно, що складається із 1/2 частини квартири, що розташована по АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 13.05.2016 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 6,240 га, розташовану на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, яка належала на підставі Державного акту на землю серії IV-ДП № 131881, виданого відповідно до розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації № 523-р від 27.11.2002 року ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невчинення ОСОБА_4 за життя дій, що свідчать про прийняття спадщини та передбачені ст.ст. 1268, 1269 ЦК України, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Відповідно до статей 1216, 1217ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устатях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу(стаття 1258 ЦК України).

Відповідно до частини третьоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Частиною першоюстатті 29 ЦК Українивизначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Право на вибір місця проживання закріплено устатті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом посилався на те, що його матір ОСОБА_4 прийняла спадщину після ОСОБА_3 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 718/3569/18-ц.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 до дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та мала склад сім`ї на день смерті: одну людину сина ОСОБА_2 .

Постійне місце проживання ОСОБА_3 у м. Дніпрі за вищевказаною адресою не було зареєстроване, тому постанова державного нотаріуса від 13.05.2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії є законною. У встановлений законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори не зверталася, однак мала таку можливість, але не скористалася правом на подання заяви, тому вважається такою, що відмовилася від прийняття спадщини відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України.

У судовому засіданні були допитані свідки сторони позивача, які є близькими родичами позивача, тому суд відноситься до їх показань критично та окрім цього, вказані свідки живуть в іншому районі міста.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів на підтвердження обставин про те, що ОСОБА_4 постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на день смерті останньої та відкриття спадщини, позивачем суду надано не було.

Окрім цього, суд враховує ту обставину, що державний нотаріус виніс постанову 13.05.2016 року, а з позовом до суду ОСОБА_2 звернувся лише у серпні 2023 року, тобто більше ніж через 7 років, що свідчить про згоду позивача з прийнятим рішенням.

Враховуючи викладене,беручи доуваги,що показаннямисвідків завідсутності іншихналежних доказівне можебути встановлений факт постійного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на час відкриття спадщини (постанова Верховного суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 221/4624/20 (провадження № 61-13965св21), інші належні письмові докази, які б підтверджували доводи позивача, в матеріалах справи відсутні, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача та відсутність підстав для встановлення факту постійного проживання його матері разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Щодо позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частини першоїстатті 1297 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимогстатті 68Закону України«Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Подібні висновки щодо застосуваннястатті 1301 ЦК Українивикладені в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справах № 2?1316/2227/11, від 23 вересня 2020 року в справі № 742/740/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 752/8119/17-ц.

З огляду на зазначене, встановивши, що ОСОБА_2 не довів позовних вимог в частині наявності факту постійного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та, як наслідок, наявність у нього права на спадкування майна померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Аналізуючи вищевикладенідоводи,беручи доуваги всівстановлені судомфакти івідповідні їмправовідносин,належність,допустимість ідостовірність кожногодоказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з підстав наведених вище.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1216-1218, 1258, 1264, 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11.12.2024 року.

Суддя І.Г. Битяк