Ухвала

від 06.12.2024 по справі 201/15163/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/15163/24

Провадження № 1-кс/201/5376/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

у складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене заступником начальника відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42023040000000224,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувсядо судуз клопотаннямпро арештмайна тапросить накласти арешту кримінальномупровадженні №42023040000000224від 03.04.2023,на тимчасововилучене підчас затриманняособи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у ходіособистого обшуку майно: мобільний телефон iPhone 13 Pro Max, сірого кольору, з сім-карткою НОМЕР_1 , та заборонити будь- яким особам користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42023040000000224 від 03.04.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст.206-2, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 (в редакції Закону №770-VIII від 10.11.2015), ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Відповідно до постанови начальника слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області до складу слідчої групи включені слідчі слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні забезпечується Дніпропетровською обласною прокуратурою.

ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та інші учасники злочинної організації, будучи об`єднані єдиним злочинним умислом, в період часу з 05.06.2018 по 19.06.2018 протиправно заволоділи майном ТОВ Завод «Спецлит`є», що увійшло до статутного фонду ТОВ «ДП Спецлит`є», що еквівалентно 30 % розміру статутного фонду підприємства, які належать потерпілому ОСОБА_8 , на загальну суму 1959558, 34 грн., та 19% розміру статутного фонду підприємства, які належать потерпілому ОСОБА_9 , на загальну суму 1241053, 62 грн., а всього на загальну суму 3200611, 96 грн., що у більше ніж 3946 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, вчинені службовою особою з використанням службового становище, що спричинило тяжкі наслідки, а також вчинили дії спрямовані на легалізацію такого майна, тобто вчинили правочини з майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, а також вчинили дій, спрямовані на приховання незаконного походження такого майна, володіння ним, прав на таке майно, а так само набуття, володіння та використання майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненого злочинною організацією, що заподіяло матеріальну шкоду потерпілим на вказану суму.

Крім того, учасники злочинної організації, до складу якої увійшли ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 як організатори, та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 як учасники злочинної організації, після успішного протиправного заволодіння майном ТОВ Завод «Спецлит`є», що увійшло до статутного фонду ТОВ «ДП Спецлит`є», та його подальшої легалізації, в період часу з червня 2018 по 2023 роки стали незаконно використовувати майно вказаного товариства та отримувати прибутки фактично від господарської діяльності ТОВ «ДП Спецлит`є».

Для цього, організатори ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 створили в месенджері «WhatsApp» групу під назвою «Медяшники», до якої також включили ОСОБА_14 , та всі разом займались організацією подальшої господарської діяльності ТОВ «ДП Спецлит`є».

Крім цього організатори та виконавці злочинного плану вчинюваних злочинною організацією кримінальних правопорушень, розподілили між собою ролі (функції) наступним чином:

Як організатори злочинної організації ОСОБА_6 та ОСОБА_5 :

- разом із ОСОБА_7 здійснювали загальне керівництво діяльності злочинної організації;

- підшукали осіб, які повністю визнаватимуть їх організаційну роль, погоджуються залучати інших осіб для заняття злочинною діяльністю;

- розробили план скоєння злочинів, розподілили між учасниками злочинної організації функції, спрямовані на досягнення злочинного плану, слідкували за дотриманням злочинного плану учасниками організації;

- об`єднували дії та розподіляли обов`язки між іншими співучасниками злочинної організації, яких залучали з чітким визначенням ролей при вчиненні кримінальних правопорушень;

- керували та координували дії співучасників кримінальних правопорушень при їх вчиненні та інших осіб, яким не було відомо про злочинні наміри;

- організували реєстрацію кримінального провадження, шляхом подання ОСОБА_6 заяви про вчинення кримінального правопорушення, під час досудового розслідування у якому необхідно було отримати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно та корпоративні права ТОВ «ДП Спецлит`є»;

- використовувати відкрите кримінальне провадження, у якому є потерпілою стороною, для впливу на потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою відступлення останніми своїх часток у статурному капіталі ТОВ «ДП Спецлит`є»;

- залучили до злочинної організації ОСОБА_10 , який як директор ТОВ Завод «Спецлит`є» видав Довіреність від 01.06.2018, якою уповноважив ОСОБА_11 на вчинення певних дій;

- разом із ОСОБА_7 залучили до злочинної організації ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які б здійснювали фіктивні повноваження посадових осіб товариства;

- разом із ОСОБА_7 залучили до злочинної організації приватного нотаріуса ОСОБА_13 та державного реєстратора ОСОБА_17 , як б здійснювали необхідні нотаріальні та реєстраційні дії;

- організовували укладення фіктивних угод купівлі-продажу майна ТОВ Завод «Спецлит`є», для чого залучили ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ;

- організація подальшої діяльності товариств після «рейдерського захоплення» ТОВ Завод «Спецлит`є».

На ОСОБА_7 , як на організатора та активного члена злочинної організації покладались функції:

- разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_18 здійснювали загальне керівництво діяльності злочинної організації;

- підшукав осіб, які повністю визнаватимуть їх організаційну роль, погоджуються залучати інших осіб для заняття злочинною діяльністю;

- розробили план скоєння злочинів, розподілили між учасниками злочинної організації функції, спрямовані на досягнення злочинного плану,

- слідкували за дотриманням злочинного плану учасниками організації;

- об`єднували дії та розподіляли обов`язки між іншими співучасниками злочинної організації, яких залучали з чітким визначенням ролей при вчиненні кримінальних правопорушень;

- керував та координував дії співучасників кримінальних правопорушень при їх вчиненні та інших осіб, яким не було відомо про злочинні наміри;

- разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_18 залучили до злочинної організації ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які б здійснювали фіктивні повноваження посадових осіб товариства;

- разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_18 залучили до злочинної організації приватного нотаріуса ОСОБА_13 та державного реєстратора ОСОБА_17 , які б здійснювали необхідні нотаріальні та реєстраційні дії;

- організовував разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_18 укладення фіктивних угод купівлі-продажу майна ТОВ Завод «Спецлит`є», для чого залучили ОСОБА_15 та ОСОБА_16

- організація фізичного захоплення майна ТОВ Завод «Спецлит`є»;

- організація подальшої діяльності товариств після «рейдерського захоплення» ТОВ Завод «Спецлит`є».

На ОСОБА_10 , як виконавця злочинної організації, покладались функції:

- повне підпорядкування та неухильне виконання вказівок організаторів;

- видача фіктивної довіреності на ОСОБА_11 , якою уповноважив виступати посадовою особою від імені ТОВ Завод «Спецлит`є»;

- виступав представником потерпілої сторони у кримінальному провадження;

- звертався до суду з клопотання про скасування арешту з корпоративних прав та майна ТОВ Завод «Спецлит`є».

На ОСОБА_13 , як виконавця злочинної організації, покладались функції:

- повне підпорядкування та неухильне виконання вказівок організаторів;

- складав та посвідчував офіційні документи від імені товариства, за яких здійснювалось внесення відомостей про юридичну особу ТОВ «ДП Спецлит`є»;

- здійснював державну реєстрацію в Реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності нерухомого майна з ТОВ «ДП Спецлит`є» на нових власників.

На ОСОБА_11 , як виконавця злочинної організації, покладались функції:

- повне підпорядкування та неухильне виконання вказівок організаторів;

- на підставі фіктивної довіреності разом із ОСОБА_12 проводили фіктивні збори засновників ТОВ «ДП Спецлит`є», на яких виступав головою зборів;

- разом із ОСОБА_12 видавав офіційні документи з недостовірними відомостями щодо проведення зборів та прийнятих рішень засновників ТОВ «ДП Спецлит`є», що посвідчувались приватним нотаріусом ОСОБА_13 ;

- здійснював оплату адміністративного збору за здійснення реєстраційних дій щодо змін відомостей про юридичну особу ТОВ «ДП Спецлит`є».

На ОСОБА_12 , як виконавця злочинної організації, покладались функції:

- повне підпорядкування та неухильне виконання вказівок організаторів;

- на підставі фіктивної довіреності разом із ОСОБА_11 проводили фіктивні збори засновників ТОВ «ДП Спецлит`є», на яких виступав секретарем зборів;

- разом із ОСОБА_11 видавав офіційні документи з недостовірними відомостями щодо проведення зборів та прийнятих рішень засновників ТОВ «ДП Спецлит`є», що посвідчувались приватним нотаріусом ОСОБА_13 ;

- виступав заявником для здійснення реєстраційних дій щодо змін відомостей про юридичну особу ТОВ «ДП Спецлит`є»;

- виступав фіктивним директором ТОВ «ДП Спецлит`є»;

- укладав разом із ОСОБА_15 фіктивні угоди щодо продажу майна ТОВ «ДП Спецлит`є».

На ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , як виконавців злочинної організації, покладались функції:

- повне підпорядкування та неухильне виконання вказівок організаторів;

- виступали фіктивними новими власниками майна ТОВ «ДП Спецлит`є»;

- разом із ОСОБА_12 укладали фіктивні угоди щодо купівлі-продажу, застави та іпотеки майна ТОВ «ДП Спецлит`є»;

На ОСОБА_14 , як виконавця злочинної організації, покладались функції:

- повне підпорядкування та неухильне виконання вказівок організаторів;

- залучення до злочинної діяльності ОСОБА_15 для виконання останнім ролі фіктивного нового власника майна ТОВ «ДП Спецлит`є»;

- виконання вказівок ОСОБА_7 щодо подальшої діяльності ТОВ «ДП Спецлит`є»;

- контроль за фактичною господарської діяльністю ТОВ «ДП Спецлит`є» після його «рейдерського захоплення».

Таким чином, організаторами злочинної організації ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розроблено єдиний план злочинних дій з розподілом функцій (ролей) кожного учасника злочинної організації, направленого на єдину мету протиправного заволодіння майном ТОВ Завод «Спецлит`є» (код ЄДРПОУ 30797327), шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, вчинених службовою особою з використанням службового становища, а також подальшої легалізації майна підприємства, з метою його протиправного використання та отримання незаконного прибутку.

Таким чином, ОСОБА_5 , на виконання описаної вище своєї ролі у створеній ним разом із ОСОБА_19 , ОСОБА_6 злочинній організації, разом з іншими учасники злочинної організації, будучи об`єднані єдиним злочинним умислом, в період часу з 01.06.2018 по 19.06.2018, за вказаною вище схемою вчинення кримінального правопорушення, протиправно заволоділи майном ТОВ Завод «Спецлит`є», що увійшло до статутного фонду ТОВ «ДП Спецлит`є», а саме:

- нежитлова будівля, об`єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою: місто Дніпро, вулиця Ударників, будівля 27, корпус 3, приміщення 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №87749812101);

- пресувальне обладнання;

- оптичний емісійний спектрометр JВ-750, заводський номер 20150077, інвентарний номер 0032;

- екструдер для міді безперервної дії МFСССЕ 400, заводський номер 100317, інвентарний номер 0021;

- верстат для зняття броні і ізоляції для кабелів СБІК+С, заводський номер 20160094, інвентарний номер 023, що еквівалентно 30 % розміру статутного фонду підприємства, які належать потерпілому ОСОБА_8 , на загальну суму 1959558, 34 грн., та 19% розміру статутного фонду підприємства, які належать потерпілому ОСОБА_9 , на загальну суму 1241053, 62 грн., а всього на загальну суму 3200611, 96 грн., що у більше ніж 3946 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, вчинені службовою особою з використанням службового становище у складі злочинної організації, що спричинило тяжкі наслідки, а також вчинили дії спрямовані на легалізацію такого майна, тобто вчинили правочини з майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, а також вчинили дій, спрямовані на приховання незаконного походження такого майна, володіння ним, прав на таке майно, а так само набуття, володіння та використання майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненого злочинною організацією, що заподіяло матеріальну шкоду потерпілим на вказану суму.

28.11.2024 року в порядку ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 255, за ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 (в редакції Закону №770-VIII від 10.11.2015) КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працевлаштованого начальником Соборного відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області, раніше не судимого.

28.11.2024 року в порядку ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 255, за ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 (в редакції Закону №770-VIII від 10.11.2015) КК України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого.

28.11.2024 року в порядку ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 255, за ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 (в редакції Закону №770-VIII від 10.11.2015) КК України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого.

28.11.2024 року в порядку ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 255, за ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 (в редакції Закону №770-VIII від 10.11.2015) КК України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого.

Санкція ч. 1 ст. 255 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Санкція ч. 2 ст. 255 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Санкція ч. 3 ст. 206-2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Санкція ч. 3 ст. 209 (в редакції Закону №770-VIII від 10.11.2015) КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

28.11.2024 слідчим відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області в рамках вказаного кримінального провадження у порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ході особистого обшуку вилучено мобільний телефон iPhone 13 Pro Max, сірого кольору, з сім-карткою НОМЕР_1 .

28.11.2024 слідчим винесено постанову про визнання вказаних речей в якості речових доказів у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, слідчий посилався на те, що у разі незастосування заходу забезпечення кримінального провадження арешту майна щодо вилучених у ході обшуку речей, є розумні підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, знищене чи перетворене, та зазначила, що арешт на це майно з підстав передбачених ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час, при цьому забезпечити збереження речових доказів, що і дає достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

На думку слідчого, тимчасове обмеження прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак перераховані основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном, у зв`язку з чим арешт вилученого у ході обшуку майна є розумним та співрозмірним обмеженню права власності та завданням кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_20 подав до суду заяву з проханням розглядати клопотання без його участі та задовольнити клопотання.

Представник власника майна ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_21 подав до суду клопотання, в якому просив відмовити в арешті зазначеного майна, посилаючись на те, що вилучене майно не має ознак речового доказу та клопотання про його арешт не обґрунтоване.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього приходить до наступного.

Судом встановлено, що слідчим відділом ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42023040000000224 від 03.04.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 (в редакції Закону №770-VIII від 10.11.2015), ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

28.11.2024 слідчим відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області в рамках вказаного кримінального провадження у порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ході особистого обшуку вилучено мобільний телефон iPhone 13 Pro Max, сірого кольору, з сім-карткою НОМЕР_1 .

28.11.2024 слідчим винесено постанову про визнання вказаних речей в якості речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Аналізуючи встановлені обставини, та надаючи оцінку доводам слідчої і прокурора щодо необхідності арешту вилученого майна та документу, слідчий суддя виходить з наступного.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов`язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Отже, під час вирішення питання про наявність підстав для накладеного арешту на майно, слідчий суддя повинен надати оцінку обставинам, вказаним у ч. 2 ст. 173 КПК України.

В даномувипадку,слідчий суддяпогоджується,що вилученіу ОСОБА_5 мобільний телефонiPhone13ProMax,сірого кольору,з сім-карткою НОМЕР_1 ,які визнанослідчою речовимидоказами,відповідають критеріям,передбаченим ст.98КПК України,та підставидля арештуцього майна якформи забезпеченнядоказів шляхомзбереження речовихдоказів в розумінні вимог п.1 ч.2 ст.170 КПК України - наявні.

Визначаючись із обсягом втручання у право власності на вилучене майно, слідчий суддя враховує наступне.

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як зазначено в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п.п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Водночас, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їхнє застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Підсумовуючи викладене, слідчий суддя доходить до висновку про наявність підстав для арешту вилучених у ОСОБА_5 мобільного телефоун iPhone 13 Pro Max, сірого кольору, з сім-карткою НОМЕР_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 168-169, 170-173 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні №42023040000000224 від 03.04.2023 на тимчасово вилучене під час затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ході особистого обшуку майно: мобільний телефон iPhone 13 Pro Max сірого кольору, з сім-карткою НОМЕР_1 , та заборонити будь- яким особам користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.

Строк оскарження ухвали протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя ОСОБА_1