Рішення

від 09.12.2024 по справі 177/1717/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1717/24

Провадження № 2/177/931/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 грудня 2024 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі:

секретаря судового засідання Черниш А.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Піцик А.В., звернувся 26.07.2024 до суду з указаним позовом, та просив визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельні ділянки, а саме: на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:1479, з призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельну ділянку площею 0,128 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:1480, з призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 , позивач звернулася 08.07.2024 по приватного нотаріуса Січкар Б.В. із заявою про видачу свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначені земельні ділянки, право власності на які за життя належало спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23.09.2016 державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В. Позивач, будучи спадкоємцем за заповітом, набула право власності на спадкове майно, що розташоване на вказаних земельних ділянках, а саме, на житловий будинок садибного типу. У видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки нотаріусом було відмовлено, оскільки вказані земельні ділянки не охоплено заповітом, відтак, останні спадкуються у загальному порядку, за законом. Проте, позивач, посилаючись на вимоги ст. 120 ЗК України, вказуючи, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, просить визнати за нею право власності на спірні земельні ділянки, у порядку спадкування, у зв`язку з чим, звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 31.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Від приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Січкар Б.В. 12.08.2024 надійшла копія спадкової справи № 16/2022 та інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 07.08.2024 № 77916331, на виконання ухвали суду від 31.07.2024 у частині витребування доказів (а.с.37-112).

Відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожним окремо, подано заяви про визнання позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.36, 114).

У підготовче засідання сторони та їх представники не з`явилися.

Від представника позивача, адвоката Піцика А.В., надійшло клопотання, в якому він просив розглядати справу без його та позивача участі, позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову та просив задовольнити з підстав, що наведені в ньому.

Відповідачі у своїх заявах про визнання позову зазначили про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У раз визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України, у випадку визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, що не суперечить ст. 223 ЦПК України.

Через неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши матеріали спадкової справи № 16/2022, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10, 43, 50).

Після її смерті до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Січкар Б.В. 14.02.2022 звернулися діти померлої - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та 27.04.2022 ОСОБА_3 , із заявами про прийняття спадщини за заповітом та законом, на підставі чого, приватним нотаріусом заведена спадкова справа № 16/2022, номер у Спадковому реєстрі 69137048 (а.с.40, 44, 46, 48 зворот, 52-53, 53 зворот 54, 58 зворот, 60).

За життя ОСОБА_4 склала заповіти, якими на випадок своєї смерті належне їй майно заповіла своїм дітям, а саме: земельну ділянку площею 3,510 га, що розташована на території Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, із цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.2015 (кадастровий номер 1221881200:03:01:1463) ОСОБА_3 , згідно з заповітом від 25.06.2015, посвідченим секретарем виконкому Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстрованого у реєстрі за № 40 (а.с.44 зворот 45, 57 зворот 58, 61, 69, 72); земельну ділянку площею 3,510 га, що розташована на території Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ДП № 130449 від 10.08.1999 (кадастровий номер 1221881200:03:001:1485) ОСОБА_2 , згідно з заповітом від 13.06.2016, посвідченим секретарем виконкому Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за № 125 (а.с.44 зворот 45, 49, 69, 80); житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, зареєстрований у КП ДОК Криворізьке БТІ 10.12.1996 ОСОБА_1 , згідно з заповітом від 13.06.2016, посвідченим секретарем виконкому Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за № 126 (а.с.42 зворот, 44 зворот 45, 69, 92-102).

Приватним нотаріусом Січкар Б.В. видано свідоцтва про право на спадщину серії НСТ 564038 від 19.01.2023, номер у реєстрі 66, ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1221881200:03:001:1463; серії НСТ 564102 від 03.02.2023, номер у реєстрі 166, ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1221881200:03:001:1485; серії НТМ 901127 від 20.07.2024, номер у реєстрі 1262, ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11, 38, 74 зворот, 75 зворот 76, 86 зворот, 87 зворот 88, 110, 111).

За відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно, окрім зазначеного вище майна, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-1754, виданого 23.09.2016 державним нотаріусом Шостої криворізької державної контори Деркач Я.В., належали земельна ділянка площею 0,128 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:1480, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, та земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:1479, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с.7, 8, 9, 71, 106).

Зі змісту наявних у спадковій справі заповітів, що складені за життя ОСОБА_4 , слідує, що зазначені земельні ділянки з кадастровими номерами 1221881200:01:001:1479 та 1221881200:01:001:1480, заповітами не охоплені.

Звернувшись до приватного нотаріуса Січкар Б.В. 08.07.2024 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки, ОСОБА_1 отримала постанову від 20.07.2024 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відмова приватним нотаріусом обґрунтована тим, що земельні ділянки з кадастровим номерами 1221881200:01:001:1479 та 1221881200:01:001:1480 заповітами не охоплені, з огляду на що, мають спадкуватися за законом усіма спадкоємцями, а саме, окрім ОСОБА_1 також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.13, 112)

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутись до суду за захистом своїх прав за правилами позовного провадження в рамках вирішення цивільно-правового спору.

За приписами ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою

Відповідно дост.1223ЦК України,право наспадкування маютьособи,визначені узаповіті. Уразі відсутностізаповіту,визнання йогонедійсним,неприйняття спадщиниабо відмовивід їїприйняття спадкоємцямиза заповітом,а такожу разінеохоплення заповітомусієї спадщиниправо наспадкування зазаконом одержуютьособи,визначені уст.ст.1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтями 1268-1269 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми померлої ОСОБА_4 .

Інших спадкоємців за законом, які б належали до першої черги спадкування, під час судового розгляду судом не встановлено.

Як передбачено ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємцівжитлового будинку,інших будівельта споруд,об`єкта незавершеногобудівництва,щодо якогозареєстровано правовласності/спеціальнемайнове право,переходить правовласності абоправо користуванняземельною ділянкою,на якійвони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

До особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта (ст. 377 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 16 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), від 16.03.2020 № 675/2372/16-ц та від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) вказано, що: «…чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства».

Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком, спорудою після їх набуття (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18); від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18); від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (провадження № 14-438цс19).

Із зазначеного слідує, що визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ, зокрема, в нотаріальному порядку.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Також, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

З оглядуна викладеніобставини,з урахуванням цільовогопризначення спірнихземельних ділянок,які належаласпадкодавцю направі власності,а такожволю спадкодавця, визнання відповідачами позовних вимог у повному обсязі, із метою захисту спадкових прав позивача, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 76, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:1479, із призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельну ділянку площею 0,128 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:1480, із призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: