Постанова

від 03.12.2024 по справі 569/10289/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/10289/22

Провадження № 22-ц/4815/1056/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

відповідач ОСОБА_4 ,

відповідач Рівненська міська рада Рівненської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників

багатоквартирного будинку «Островського, 24»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління

містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління земельних

відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Курганської Олени Вікторівни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2024 року у складі судді Панас О.В., постановлене в м. Рівне о 09 годині 09 хвилин, повний текст рішення складено 24 червня 2024 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернуласядо судуз позовомдо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,Рівненської міськоїради,треті особи:Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Островського,24»,Управління містобудуваннята архітектуриВиконавчого комітетуРівненської міськоїради,Управління земельнихвідносин Виконавчогокомітету Рівненськоїміської ради,про виділчастки змайна,що єу спільнійчастковій власностів об`єктсамостійної власностіта встановленняфакту переходуправа користуванняземельною ділянкою.Свої позовнівимоги обґрунтовувалатим,що ОСОБА_1 ,відповідно доДоговору купівлі-продажувід 27.06.2012р.придбала квартиру АДРЕСА_1 ,яка належалана правіспільної сумісноївласності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .Відповіднодо п.1Договору купівлі-продажувід 27.06.2012р.передбачено,що квартирарозташована убудинку,який розміщуєтьсяна земельнійділянці,виділена частина якоїплощею 0,0290га призначенадля будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельта спорудза кадастровимномером 5610100000:01:028:0490.Відповіднодо Довідкиуправління Держкомземуу містіРівному від24.08.2011р.згідно земельно-обліковихдокументів земельнаділянка площею0,0290га обліковуєтьсяза ОСОБА_6 для будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельта споруд,тому донеї якнабувача правана квартиру АДРЕСА_1 разоміз квартироюперейшло іправо користуванняземельною ділянкоюзгідно ізположеннями ст.377ЦК Українита ст.120ЗК України.На данийчас убудинку булоштучно створенооб`єднання співвласниківза участівласників двохквартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ,головою об`єднанняобрану особу,яка неє співвласникомбудинку ОСОБА_7 .Таким чином,на данийчас вона,будучи формальновласником квартирив будинку,де створенооб`єднання співвласниківбуде зобов`язанасплачувати внескина утриманнябудинку,хоча вонаповністю утримуєсвою квартиру,ніяких спільнихвитрат наутримання будинкунемає,оскільки будинокна АДРЕСА_4 одноповерховий,немає приміщеньспільного користування,кожна квартирамає самостійнихвхід ізвулиці.При цьомуреконструкцію будинкуоб`єднання співвласниківпровести неспроможне завідсутністю відповіднихматеріальних ресурсів,а їїправа напроведення реконструкціїналежної їйквартири штучнообмежуються.Таким чином,вважає,що їїправо власностіна квартирута правокористування земельноюділянкою,на якійвона розміщена,підлягають захистув судовомупорядку.Вона яквласник частинижитлового будинкуу виглядіквартири АДРЕСА_5 ,та землекористувачземельної ділянки,на якійвона розміщенаплощею 0,0290га,бажає виділуналежної часткимайна внатурі вокремий ізольованийоб`єкт -окреме будинковолодіння(садибу)з метоюреалізації правомочностейвласника майна,так яквона,маючи можливістьвиділити своюсадибу вокремий об`єктне зобов`язананести витратина утриманняштучно створеногооб`єднання співвласниківбудинку,у якомунемає жодноїпотреби,а маєбажання самостійнопроводити реконструкціюналежного їйнерухомого майнаі здійснюватийого належнеутримання.Просила суд встановити факт переходу до неї, ОСОБА_1 , права користування присадибною земельною ділянкою площею 0,0290 га на АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5610100000:01:028:0490 в межах, відображених на геодезичному плані земельної ділянки, виготовленому ПП «Геопростір», а саме визначеними розмірами в метрах по периметру земельної ділянки 13,82-19,08-2,66-11,00-3,00-1,26-2,28-3,75-1,90-1,00-1,80-2,30-1,50-2,30- 3,70-0,27-6,18; виділити їй, ОСОБА_1 , в натурі частину житлового будинку з надвірними будівлями (домоволодіння) - приміщень квартири АДРЕСА_1 в об`єкт самостійної власності у виді ізольованого домоволодіння АДРЕСА_6 загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м. у складі приміщень: 2-1 , 2-2-, 2- 3, 2-4 та приміщень підвалу та горища, які розміщені під та над приміщеннями квартири, припинивши право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; покласти на відповідачів судові витрати по справі.

Рішенням Рівненськогоміського суду Рівненської областівід 13 червня 2024року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями закону, які визначають, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку, та обґрунтоване відсутністю належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження того, що відповідачами у справі чиняться перешкоди позивачці у її вільному володінні та користуванні прибудинковою земельною ділянкою та порушення її прав, які б підлягали судовому захисту. Судом також враховано, що факт користування позивачкою всією земельною ділянкою житлового будинку по АДРЕСА_4 , в якому знаходиться її квартира, встановлено рішенням суду, а виділення частки у цій земельній ділянці відноситься до виключної компетенції міських рад.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 адвокат Курганська Олена Вікторівна оскаржила йогов апеляційномупорядку.В поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд, відмовляючи узадоволенні позовувказав,що ОСОБА_1 була належнимчином повідомленапро анульовануадресу (поштовуадресу) АДРЕСА_6 Наказом №128від 19.10.2020р.Управління містобудуваннята архітектури.Додає,що належному ОСОБА_1 об`єкту нерухомогомайна земельній ділянцібула присвоєнапоштова адреса АДРЕСА_6 наказом Управліннямістобудування таархітектури №269від 13.12.2013р.,і проїї анулюванняза заявоюголови ОСББ ОСОБА_7 наказом №128від 19.10.2020р. ОСОБА_1 стало відомоіз заявпо сутіта додатків,поданих ОСББ«Островського,24»у межахцієї справи,а томувисновок судупро належнуобізнаність ОСОБА_1 про анулюванняадреси (поштовоїадреси)зроблений судомна припущеннях.Стверджує,що судпомилково вказав,що будинокна АДРЕСА_4 налічуєтри квартири,централізовано забезпечуєтьсяпослугами водопостачання,водовідведення,газопостачання,електропостачання;має підвальнеприміщення,горище,які відносятьсядо місцьзагального користуваннямешканців даногобудинку (встановленопри розглядісправ №№569/16944/15-ц,569/7291/18,569/15555/21)та ненавів всуперечвимогам ст.265ЦПК Українимотивів відхиленнядоказів наявниху матеріалахсправи,на якісторона позивачапокликалась якна підставусвоїх вимог.Зазначає,що саме скасування права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 рішенням суду у справі № 569/169544/15-ц та не визнання відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 переходу до ОСОБА_1 як набувача квартири АДРЕСА_1 права користування сформованою земельною ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:028:0490 змусило позивачку звертатися до суду за захистом невизнаного права про встановлення факту переходу до неї права користування цією земельною ділянкою від ОСОБА_6 в порядку позовного провадження. Додає, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 21.01.2015 р. по справі № 6-40401св14 скасовуючи рішення Рівненського міського суду від 29.11.2012 р. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 03.10.2014 р., якими було встановлено факт переходу до ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0290 га з кадастровим номером 5610100000:01:028:0490 залишив її заяву без розгляду та роз`яснив їй право на подачу позову на загальних підставах. Відтак цей позов спрямований на захист права позивачки ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою площею 0,0290 га з кадастровим номером 5610100000:01:028:0490, на якій розташований належний їй об`єкт нерухомого майна частина житлового будинку на АДРЕСА_4 у складі приміщень кварти АДРЕСА_5 . Заперечує висновок суду про те, що позивачкою не надано доказів, які вказують на винні дії відповідачів та перешкоджання позивачці у вільному володінню власністю та користування прибудинковою територією та пояснює, що суду були надані докази, що відповідачами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 переходу до ОСОБА_1 не визнається факт переходу до ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою 0,0290 га з кадастровим номером 5610100000:01:028:0490, хоча у п.1 Договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27.06.2012 р. передбачено, що квартира розміщується на земельній ділянці, виділена частина якої площею 0,0290 га призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 5610100000:01:028:0490. Вказує, що місцевий суд при ухваленні рішення помилково вважав, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 290 кв.м. скасовано в судовому порядку, земельна ділянка площею 722 кв.м., на якій розташований триквартирний житловий будинок АДРЕСА_7 , інженерні мережі життєзабезпечення, приміщення загального користування житлового будинку фактично перебувають у спільній сумісній власності, тому в силу положень ст. 382

ЦК України вимога щодо виділення кв. АДРЕСА_5 в об`єкт самостійної власності ОСОБА_1 суперечить нормам діючого законодавства, а відтак така вимога не може бути задоволена. Наголошує, що ст. 382 ЦК України не містить такої заборони як вказав суд, натомість судом

встановлено наявність технічної можливості такого виділення, що підтверджено належними доказами, зокрема, Будівельним паспортом забудови земельної ділянки, Повідомленням про початок будівництва від 05.02.2014 р., відповіддю Управління містобудування та архітектури від 06.01.2023 р. № 01/11/10, Висновком експерта №200224/1_30 від 10.03.2020 р., якими підтверджується, що може існувати належна ОСОБА_1 на праві приватної власності окрема ізольована квартира АДРЕСА_1 , як окремо визначене будинковолодіння (житловий будинок садибного типу). При цьому, за наявності дозвільних документів ОСОБА_1 не може реалізувати своє конституційне право на реконструкцію та добудову житла для створення належних житлових умов своїй сім`ї. Наголошує, що факт користування позивачкою всією земельною ділянкою житлового будинку в судовому порядку не встановлений, і його необхідно встановити в на загальних підставах шляхом подачі позову, як це роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 21.01.2015 р. по справі № 6-40401св14. Додає, що саме з таким позовом і такою вимогою звернулась ОСОБА_1 до суду. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Договору купівлі-продажу від 27.06.2012 року придбала квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до п.1 Договору купівлі-продажу від 27.06.2012 року передбачено, що квартира розташована у будинку, який розміщується на земельній ділянці, виділеначастина якої площею 0,0290 гектарів, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за кадастровим номером 5610100000:01:028:0490, правовий статус якої визначений у довідці, виданій 27.06.2012 р. Управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у Рівненській області при Державному комітеті України із земельних ресурсів, за вихідним №01-538. Відповідно до Довідки управління Держкомзему у місті Рівному від 24.08.2011 р. згідно земельно-облікових документів земельна ділянка площею 0,0290 га обліковується за ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 29.11.2012 р. по справі № 1715/20307/12, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 03.10.2014 р., було встановлено факт переходу права користування присадибною земельною ділянкою площею 0,0290 га на АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5610100000:01:028:0490 до ОСОБА_1 в межах, відображених на геодезичному плані земельної ділянки, виготовленому ПП «Геопростір», а саме визначеними розмірами в метрах по периметру земельної ділянки 13,82-19,08-2,66-11,00- 3,00-1,26-2,28-3,75-1,90-1,00-1,80-2,30-1,50-2,30-3,70-0,27-6,18.

Проте постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.01.2015 р. по справі № 6-40401св 14 рішення Рівненського міського суду від 29.11.2012 р. та ухвала апеляційного суду Рівненської області від 03.10.2014 р. скасовані, заява ОСОБА_1 залишена без розгляду, роз`яснено право на подачу позову на загальних підставах. Зазначені судові рішення суд не приймає як доказ, оскільки рішення суду за яким визнавалося право користування ОСОБА_8 спірною земельною ділянкою, скасоване.

Рішенням Рівненського міського суду від 02.02.2017 р. по справі № 569/16944/15-ц скасовано рішення Рівненської міської ради від 16.09.2013 р. № 3301 та скасовано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.12.2013 р., скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. Вказане рішення набрало законної сили.

Наказом Управління містобудування та архітектури від 13.12.2013 р. №269 земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:028:0490 було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_6 .

Згідно листа Головного управління статистики у Рівненській області від 16.09.2016 р. №03-05/813 Єдиний реєстр підприємств та організацій України не містить відомостей щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 .

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25.07.2019 р. по справі № 569/23537/19 ОСОБА_1 заборонено подальше будівництво та реконструкцію квартири АДРЕСА_8 , що розташована на земельній ділянці, яка перебуває у спільному користуванні.

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Рівненської області №128/08-27 від 11.09.2018 р. вбачається, що у реєстрі власників нерухомого майна м. Рівне за 1935-1937 роки значиться ОСОБА_9 , як власник земельної ділянки загальною площею 1126 кв.м. та одноповерхового дерев`яного будинку з п`яти житлових кімнат та двох господарських приміщень, розташованого на розі АДРЕСА_6 .

Із Довідки Ровенського обласного бюро технічної інвентаризації №8243 від 22.08.2018 р. вбачається, що будинок на АДРЕСА_4 за первинною реєстрацією станом на 21.02.1945 р., рік побудови 1933, власник ОСОБА_10 , станом на 09.12.1949 р. - будинок двоквартирний, станом на 23.11.1959 року - будинок триквартирний.

Рішенням виконкому Ровенської міської ради депутатів трудящих №354 від 26.01.1953 року зареєстроване право користування земельною ділянкою за будинком на АДРЕСА_4 площею 1064, 5 кв.м.

Рішенням виконкому Ровенської міської ради депутатів трудящих №38/18 від 09.03.1962 року було відведено земельну ділянку для будівництва 2-поверхового житлового будинку, в тому числі 400 кв.м. - за рахунок комунальної садиби на АДРЕСА_4 .

Відповідно до Висновку експерта №200224/1_30 від 10.03.2020 р. може існувати належна ОСОБА_1 на праві приватної власності окрема ізольована квартира АДРЕСА_1 , як окремо визначене будинковолодіння (житловий будинок садибного типу) з врахуванням фактично встановленого порядку користування земельною ділянкою між співвласниками квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 за вказаною адресою.

Наказом № 128 від 19.10.2020 р. Управлінням містобудування та архітектури ВК Рівненської міської ради анульовано адресу (поштову адресу) АДРЕСА_6 , про що ОСОБА_1 належним чином була повідомлена.

18.03.2020р. проведена реєстрація юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Островського, 24».

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не визнається факт переходу до неї, ОСОБА_1 , права користування земельною ділянкою 0,0290 га з кадастровим номером 5610100000:01:028:0490, хоча у п.1 Договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27.06.2012 р. передбачено, що квартира розміщується на земельній ділянці, виділена частина якої площею 0,0290 га призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.42, п. г) ч.2, ч.3 ст.89, ч.4 ст.120, ч.ч.1, 2 ст.198 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Право приватної власності на земельну ділянку площею 290 кв.м гр. ОСОБА_1 скасовано згідно витягу з Державного реєстру речових прав індексний номер витягу 87068794 від 15.05.2017р.

Рішенням Рівненського міського суду від 20 травня 2019 року у справі №569/7291/18 залишеним в силі Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі відмовлено. Рішенням встановлено, що твердження позивача про те, що порушень вимог земельного законодавства вона не допускала та в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, не відповідає дійсності та спростовується вищенаведеними доводами та матеріалами перевірки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 підтверджувала своє право власності Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Так, згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно 34525077 від 18.06.2012 року квартира АДРЕСА_1 , двокімнатна, розмір житлової площі 28,9 кв.м, загальна площа 41,7 кв.м., належить ОСОБА_1 .. Разом з тим, із відповідей КП «Рівненське міське БТІ» № вих. 597 від 29.12.2021р., №вих. 1292 від 01.12.2022р. встановлено, що інформація про зміну технічних умов та поділу на самостійні об`єкти квартири АДРЕСА_1 відсутня інформація у КП «РМБТІ».

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що спірні правовідносини між ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо нерухомого майна, яке перебуває у спільному користуванні співвласників житлового будинку за адресою АДРЕСА_4 , вирішувалися судовими рішеннями: рішенням Рівненського міського суду від 02.02.2017р., ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 20.04.2017р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 жовтня 2017р..

За результатами цих судових рішень (які набрали законної сили), право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 290 кв.м. скасовано (Витяг з Державного реєстру речових прав індексний номер витягу 87068794 від 15.05.2017р), земельна ділянка площею 722 кв.м., на якій розташований триквартирний житловий будинок АДРЕСА_4 , інженерні мережі життєзабезпечення, приміщення загального користування житлового будинку АДРЕСА_4 фактично перебувають у спільній сумісній власності сторін.

З огляду на наведене та в силу положень ст. 382 ЦК України вимога щодо виділення квартири АДРЕСА_5 в об`єкт самостійної власності ОСОБА_1 суперечить нормам діючого законодавства, а відтак не може бути задоволена.

Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також враховує, що позивачка ОСОБА_1 безперешкодно користується прибудинковою територією житлового будинку АДРЕСА_4 , де знаходиться її квартира, тобто її права власника не порушені.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності з нормами закону, що їх регулюють, враховуючи судові рішення, які набрали законної сили, і предметом розгляду яких були спірні правовідносини між сторонами, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність належних та достовірних доказів винних дій відповідачів у перешкоджанні позивачці щодо вільного володіння її власністю та користування прибудинковою земельною ділянкою 0,029 з визначеними розмірами, оскільки факт користування позивачкою всією земельною ділянкою житлового будинку встановлено рішенням суду, а виділення частки у цій земельній ділянці відноситься до виключної компетенції міських рад.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом

на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином,апеляційний судприходить довисновку,що судомпершої інстанції булиправильно,всебічно іповно встановлені обставинисправи,характер правовідносин,які виниклиміж сторонамита застосованоправові норми,які підлягализастосуванню привирішенні даногоспору,в зв`язкуіз чимрішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Курганської Олени Вікторівни залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2024 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Шимків С. С.