Постанова

від 09.12.2024 по справі 910/8807/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа№ 910/8807/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Корсака В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Диканської окружної прокуратури Полтавської області

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 про повернення позову

у справі № 910/8807/24 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Котелевської селищної ради та Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

2. Відділу освіти та молоді Котелевської селищної ради

про визнання договору недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Котелевської селищної ради (надалі - позивач-1; Рада) та Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (в подальшому - позивач; Держаудитслужба) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (скорочено - відповідач-1; ТОВ "Твій Газзбут"; Товариство) та Відділу освіти та молоді Котелевської селищної ради (нижче - відповідач-2; Відділ), в якому просив: визнати недійсним договір про постачання електричної енергії від 27 листопада 2023 року № 60В200-3083-23-b/463, укладений між Відділом та ТОВ "Твій Газзбут"; стягнути з Товариства на користь Відділу 344 965,40 грн коштів, одержаних за вищевказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 позовну заяву заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Котелевської селищної ради та Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та Відділу освіти та молоді Котелевської селищної ради про визнання договору недійсним та стягнення 344 965,40 грн з доданими до неї документами повернуто заявнику.

У оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 липня 2024 року позовну заяву Прокурора на підставі статті 174 ГПК України було залишено без руху. Цією ж ухвалою Прокурору надано п`ятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня вручення вказаної ухвали, а також роз`яснено спосіб їх усунення - шляхом подання відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та належних доказів, які підтверджують направлення позивачам та відповідачам копій всіх документів, доданих до позовної заяви, у передбаченому законом порядку.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 22 липня 2024 року була направлена та доставлена до електронного кабінету Прокурора 22 липня 2024 року (20 година 25 хвилин).

Відтак, останнім днем строку, наданого Прокурору для усунення недоліків його позовної заяви, було 29 липня 2024 року.

26 липня 2024 року через систему "Електронний суд" від Прокурора на виконання вимог вищезазначеної ухвали надійшла заява від 25 липня 2024 року. Разом із вказаною заявою Прокурор надав описи вкладення у цінні листи з відмітками календарного штемпеля оператора поштового зв`язку від 24 липня 2024 року та фіскальні чеки від вказаної дати №№: 3860023835010, 3860023834995, 3860023835029, 3860023835002.

Проте, зі змісту вищевказаних описів вбачається, що в них у порушення вимог ухвали суду від 22 липня 2024 року та пунктів 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, не вказано номеру поштового відправлення.

Враховуючи наведене, за висновками місцевого господарського суду, подання Прокурором заяви від 25 липня 2024 року з доданими до неї документами не може вважатися належним і повним виконанням вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22 липня 2024 року та не може бути прийнято в якості належного усунення відповідних недоліків поданої позовної заяви.

Докази направлення до електронних кабінетів відповідачів копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами в електронній формі через електронний кабінет Прокурора з використанням функціоналу підсистеми "Електронний суд" у матеріалах справи також відсутні.

Тому, оскільки Прокурор у встановлений спосіб та строк не усунув усі недоліки позовної заяви, суд 1-ої інстанції дійшов висновку про її повернення вказаній особі.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Диканська окружна прокуратура Полтавської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: 1) скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі № 910/8807/24 про повернення позову заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Котелевської селищної ради та Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області до ТОВ "Твій Газзбут" та Відділу освіти та молоді Котелевської селищної ради про визнання договору недійсним та стягнення 344 965,40 грн і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 2) стягнути з відповідачів фактично понесені судові витрати на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) на сплату судового збору.

В апеляційній скарзі Прокурор акцентує на необґрунтованості висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Апелянт зазначає, що чинним законодавством, окрім як направлення документів листом з описом вкладення, не передбачено додаткових вимог до підтвердження відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024, апеляційна скарга Прокурора у справі № 910/8807/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Диканської окружної прокуратури відкладено до надходження матеріалів справи № 910/8807/24 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8807/24.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 справу № 910/8807/24 за апеляційною скаргою Диканської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 про повернення позову прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), судді: Шапран В.В., Корсак В.А. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Диканської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 про повернення позову у справі № 910/8807/24. Справу № 910/8807/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів останніх.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.

25.09.2024 до апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Товариство вказує, що заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області не скористався своїм правом на усунення недоліків і свідомо долучив до заяви описи, що були додані до позовної заяви, стосовно яких суд в ухвалі від 22.07.2024 чітко сформулював і зазначив про їх невідповідність вимогам ГПК України.

Як вказує відповідач-1, Прокурором у якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви надано, зокрема, оригінал опису вкладення у цінний лист на якому відсутнє зазначення номеру поштового відправлення, що не дає можливості ідентифікувати, що саме було відправлено у даному поштовому відправленні, які саме документи було вкладено до конверту та чи була це саме позовна заява з додатками чи можливо щось інше.

Окремо Товариство звернуло увагу, що сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі 910/8807/24 не є витратами пов`язаними з розглядом справи по суті, а виключно витратами, що понесені позивачем через невиконання вимог ухвали, тобто витратами, що виникли у зв`язку з бездіяльністю Прокурора, а тому такі витрати не повинні перекладатись на відповідачів.

Відзиву/письмових пояснень на апеляційну скаргу від відповідача-2 та позивачів відповідно на адресу апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В свою чергу, сформульований у статті 14 ГПК України принцип диспозитивності судового процесу означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, пред`явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

За умовами частини 5 статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності положень ст. 53 ГПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ст. 2 та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені у Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 (ст. ст. 8, 10).

Ця норма кореспондується з нормою Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що міститься в ст. 6 «Право на справедливий суд».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

В п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 174 ГПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Як вже зазначалось, мотивуючи підстави для повернення позову Прокурору, суд першої інстанції вказав, що 26 липня 2024 року через систему "Електронний суд" від Прокурора на виконання вимог вищезазначеної ухвали надійшла заява від 25 липня 2024 року. Разом із вказаною заявою Прокурор надав описи вкладення у цінні листи з відмітками календарного штемпеля оператора поштового зв`язку від 24 липня 2024 року та фіскальні чеки від вказаної дати №№: 3860023835010, 3860023834995, 3860023835029, 3860023835002.

Проте, зі змісту вищевказаних описів вбачається, що у них в порушення вимог ухвали суду від 22 липня 2024 року та пунктів 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, не вказано номеру поштового відправлення.

Колегія суддів акцентує, що постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 року № 1071 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, виклавши їх в оновленій редакції.

Відповідно до п.п. 59, 61 «Оплата послуг поштового зв`язку» Правил надання послуг поштового зв`язку (у редакції, чинній на час звернення Прокурором до господарського суду) послуги поштового зв`язку оплачуються під час їх замовлення відправником або під час вручення адресатом (одержувачем), якщо інше не передбачено відповідним договором про надання послуг поштового зв`язку у національній валюті за діючими тарифами. Просту письмову кореспонденцію оплачує тільки відправник. Послуги поштового зв`язку для реєстрованих поштових відправлень з позначкою "Адміністративна послуга" оплачуються суб`єктом звернення під час їх замовлення або під час отримання в поштовому відділенні чи за визначеною суб`єктом звернення адресою в порядку, визначеному оператором поштового зв`язку.

У межах України безоплатно пересилаються: прості листи масою, визначеною законодавством, і поштові картки, відправниками та адресатами (одержувачами) яких є військовослужбовці строкової служби; посилки з одягом військовослужбовців строкової служби, що відправляються в установленому порядку військовими частинами; відправлення для сліпих (крім тих, що перевозяться авіатранспортом). Оплата послуг з пересилання у межах України простих листів масою, визначеною законодавством, та поштових карток, відправниками та адресатами (одержувачами) яких є військовослужбовці строкової служби, а також посилок з одягом військовослужбовців строкової служби, здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, передбачених на утримання відповідних бюджетних установ.

Тобто, вимог про зазначення працівником поштового зв`язку на примірнику опису, що видається відправникові, номеру поштового відправлення, вказані Правила з 14.10.2023 (дата набрання чинності постановою № 1071) не містять.

За наведеного, судова колегія вважає необґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що надані Прокурором описи вкладення у цінні листи з відмітками календарного штемпеля оператора поштового зв`язку від 24 липня 2024 року не відповідають вимогам пунктів 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, через відсутність в них номеру поштового відправлення.

Згідно матеріалів справи, Прокурором надіслано на адресу позивачів та відповідачів додаток № 18 до позовної заяви - платіжну інструкцію про сплату судового збору № 1716 від 26.06.2024.

Тому, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви Прокурору, за переконанням колегії суддів, є передчасними.

В свою чергу, викладені апелянтом доводи у вказаній частині приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, як вмотивовані.

Щодо вимог апелянта про стягнення з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури фактично понесених судових витрат на сплату судового збору, колегія суддів зазначає, що за ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1 - 4 ст. 129 ГПК України).

Отже, в силу зазначених процесуальних приписів, судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, мають бути вирішені судом першої інстанції, за результатами розгляду справи.

Відтак, окреслені вище вимоги Прокурора задоволенню не підлягають.

В свою чергу, слушними є заперечення відповідача-1 у вказаних межах.

Частиною 3 статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Прокурора підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі № 910/8807/24 про повернення позову підлягає скасуванню з подальшою передачею цієї справи для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 280, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Котелевської селищної ради та Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі № 910/8807/24 про повернення позову - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі № 910/8807/24 про повернення позову - скасувати.

3. Справу № 910/8807/24 направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

4. В задоволенні іншої частини апеляційної скарги - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

В.А. Корсак