Постанова

від 09.12.2024 по справі 910/7750/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа№ 910/7750/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

розглянувши в письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОСТІ РІШЕННЯ»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2024

у справі №910/7750/24 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОСТІ РІШЕННЯ»

до Міністерства оборони України

про стягнення 141 452 391,11 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 клопотання Міністерства оборони України про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/7750/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8836/24.

Зупиняючи провадження суд звернув увагу на те, що у справі № 910/8836/24 судом буде вирішуватись питання щодо визнання недійсним договору факторингу №PR_F_138 від 12.06.2024, на підставі якого позивач звернувся про стягнення заборгованості у даній справі. Тобто, у разі визнання недійсним договору факторингу №PR_F_138 від 12.06.2024 відпаде правова підстава для стягнення з відповідача боргу на користь позивача у даній справі.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції зупинено провадження у справі № 910/7750/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8836/24 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОСТІ РІШЕННЯ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 про зупинення провадження у справі № 910/7750/24 та передати справу до Господарського суду міста Києва для продовження її розгляду.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт, заперечуючи наявність об`єктивної неможливості розгляду справи №910/7750/24 до розгляду справи №910/8836/24 зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, які дозволяють суду оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, скаржник вказує, що предметом у цій справі є встановлення обставин і підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №220/14/2/24/2 від 06.12.2023. Отже, встановленню підлягають саме обставини невиконання (неналежного виконання) відповідачем зобов`язань щодо оплати поставлених йому комплектів продуктів харчування і передання права грошової вимоги до відповідача за такими зобов`язаннями від ТОВ «Трейд Лайне Рітейл» до позивача.

При цьому, зазначає, що розгляд вимог Міністерства оборони України у справі №910/8836/24 про визнання недійсним договору факторингу №PR_F_138 від 12.06.2024 не може свідчити про неможливість розгляду цієї справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст. 204 ЦК України.

Крім того, апелянт вважає, що судом при постановленні ухвали неправильно застосовано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також на те, що в господарському судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування процесу.

Апелянт також звертає увагу суду, що відповідач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору факторингу після подання позову позивачем у даній справі, тому, на його думку, якщо відповідач мав самостійні вимоги щодо предмета спору, він мав право подати позов до спільного розгляду з первісним позовом позивача у межах даної справи. Зазначене сприяло б дотриманню процесуальної економії при розгляді спірних правовідносин.

Також скаржник зауважує, що відповідач не є стороною договору факторингу та не зрозуміло у якій спосіб договір факторингу може порушувати його права.

Також апелянт посилається на практику Верховного Суду щодо застосування норми ст. 227 ГПК України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Міністерство оборони України у своєму відзиві, наданому до суду 31.10.2024, зазначає, що ухвала суду прийнята при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм процесуального права, без її порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та ухвалу слід залишити без змін.

Крім того, відповідач вказує, що розгляд справи №910/8836/24 про визнання договору недійсним, унеможливлює розгляд спору у справі №910/7750/24, оскільки задоволення вимог про стягнення коштів за договором залежить від результатів вирішення наявного спору про визнання договору недійсною, а результати вирішення спору у справі №910/8836/24 можуть вплинути на оцінку доказів у справі №910/7750/24, зокрема, встановлення господарським судом наявності або відсутності у позивача права вимоги та захисту порушеного права та інтересу позивача у справі №910/7750/24..

Отже, відповідач вважає, що оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі до вирішення іншої пов`язаної справи № 910/8836/24 відповідає приписам процесуального закону, оскільки саме предметом позовних вимог у пов`язаній справі є спір про обставини, які матимуть преюдиційне значення для спірних правовідносин у даній справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОСТІ РІШЕННЯ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/7750/24 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 витребувано невідкладно у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7750/24.

07.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7750/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 задоволено заяву про самовідвід судді Суліма В.В, від розгляду справи №910/7750/24. Справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 у зв`язку із задоволенням самовідводу судді Суліму В.В., справу №910/7750/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/7750/24 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОСТІ РІШЕННЯ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення 141 452 391,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором на закупівлю №220/14/2/24/24 від 06.12.2023, у частині своєчасної оплати отриманого товару, право вимоги за яким отримано позивачем на підставі договору факторингу №PR_F_138 від 12.06.2024.

31.07.2024 до Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8836/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 клопотання Міністерства оборони України про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/7750/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8836/24.

Зупиняючи провадження суд звернув увагу на те, що у справі № 910/8836/24 судом буде вирішуватись питання щодо визнання недійсним договору факторингу №PR_F_138 від 12.06.2024, на підставі якого позивач звернувся про стягнення заборгованості у даній справі. Тобто, у разі визнання недійсним договору факторингу №PR_F_138 від 12.06.2024 відпаде правова підстава для стягнення з відповідача боргу на користь позивача у даній справі.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції зупинено провадження у справі № 910/7750/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8836/24 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з данним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Зупинення провадження у справі - це перерва у розгляді справи на невизначений строк. У разі зупинення провадження у справі припиняється здійснення процесуальних дій у такій справі.

Статтею 227 Господарського процесуального кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За наведеною нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення (частина четверта статті 75 ГПК України). Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

В контексті наведеного, колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, яку викладено у постанові від 22.01.2024 у справі №904/1282/22, згідно якої, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення судом іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

Отже, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення, то за обставин застосування вказаної норми, суди мають належним чином обґрунтувати висновки, яких дійшов суд при постановленні ухвали (повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали).

Місцевий господарський суд, зупиняючи провадження у справі 910/7750/24, вказав, що розгляд даної справи є неможливим до розгляду справи №910/8836/24, оскільки результати вирішення вказаної справи можуть вплинути на подальший розгляд справи №910/7750/24.

Так, суд першої інстанції встановив, що предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 141 452 391, 11 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором на закупівлю №220/14/2/24/24 від 06.12.2023, в частині своєчасної оплати отриманого товару, право вимоги за яким отримано позивачем на підставі договору факторингу №PR_F_138 від 12.06.2024.

Водночас, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/8836/24 за позовом Міністерства оборони України до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прості рішення», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд лайне рітейл» про визнання недійсним договору факторингу від 12.06.2024 № PR_F_138, що укладений між відповідачами про відступлення майнового права грошової вимоги до позивача за договором № 220/14/2/24/2 від 06.12.2023 в розмірі 141 452 391,11 грн.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що даному випадку в межах справи №910/8836/24 судом буде вирішуватись питання щодо визнання недійсним договору факторингу, на підставі якого позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у даній справі. Тобто, у разі визнання недійсним договору факторингу відпаде правова підстава для стягнення з відповідача боргу на користь позивача в даній справі. Наведене свідчить про взаєпов`язаність справ та неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №910/8836/24, а тому провадження в даній справі підлягає зупиненню.

При цьому, вказані обставини не можуть бути встановлені судом самостійно в даній справі, оскільки суд обмежений імперативними приписами ст.14 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, в той час, як вирішення питання недійсності договору факторингу від 12.06.2024 № PR_F_138 не є предметом розгляду даної справи.

Крім того, слід зауважити, що у вирішені питання наявності/відсутності підстав для зупинення провадження у справі не слід обмежуватися лише аналізом та співставленням змісту заявлених вимог та обставин справ, а й необхідно враховувати предмет судового розгляду у справах (питання, які розглядаються судом) та у разі оскарження судових рішень - також, зважати на об`єкт оскарження (судові рішення, що оскаржуються). Лише детальний аналіз наведених елементів надає можливість вирішити питання про зупинення провадження у справі. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.

Таким чином, слід звернути увагу, що в умовах воєнного стану стягнення коштів з Міноборони в розмірі 141 452 391,11 грн має досліджуватися судом з ретельним врахуванням та дослідженням всіх обставин, оскільки у випадку передчасного стягнення відповідних коштів (якщо договір факторингу буде визнано недійсним), це спричинить необхідність здійснювати перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що призведе того, що кошти Міноборони своєчасно не зможуть бути направлені на фінансування Збройних Сил України,

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розгляд справи №910/8836/24 про визнання договору недійсним, унеможливлює розгляд спору у справі №910/7750/24, оскільки задоволення вимог про стягнення коштів за договором залежить від результатів вирішення наявного спору про визнання договору недійсною, а результати вирішення спору у справі №910/8836/24 можуть вплинути на оцінку доказів у справі №910/7750/24, зокрема, встановлення господарським судом наявності або відсутності у позивача права вимоги та захисту порушеного права та інтересу у справі №910/7750/24.

Варто зауважити, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, зокрема, щоб остаточне вирішення судом спору не ставилося під сумнів.

У рішенні від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України" Європейський суд зазначив, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду остаточного та обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючсь на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз?яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У свою чергу, скасування ухвали про зупинення провадження з підстав порушення встановленої Конвенцією вимоги про швидкий розгляд справи протягом розумного строку фактично ставить під загрозу іншу встановлену тією ж статтею Конвенції умову про забезпечення ефективності розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, з урахуванням наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8836/24.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОСТІ РІШЕННЯ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/7750/24 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/7750/24 слід залишити без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОСТІ РІШЕННЯ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/7750/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/7750/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/7750/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню згідно зі статтею 255, пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун