Постанова

від 09.12.2024 по справі 910/17181/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа № 910/17181/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна Трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 (суддя Алєєва І.В.)

у справі № 910/17181/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна Тренд"

про стягнення 225 473,86 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна Тренд" (далі - ТОВ "Лагуна Тренд", відповідач) про стягнення 225 473,86 грн, у тому числі: 148 007,96 грн - заборгованість; 62 185,30 грн - інфляційні втрати; 15 280,60 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем поставлено відповідачу теплову енергію, за яку останній не розрахувався.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/17181/23 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Лагуна Тренд" на користь КП "Київтеплоенерго" основний борг у розмірі 148 007,96 грн, 3 % річних у розмірі 15 280,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 62 185,30 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 382,11 грн.

Місцевий господарський суд виходив із того, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів оплати відповідачем спожитої теплової енергії, суд першої інстанції визнав вимогу позивача про стягнення заборгованості в розмірі 148 007,96 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновків, що відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/17181/23, ТОВ "Лагуна Тренд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення і винести нове рішення, яким у позові КП "Київтеплоенерго" відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, зокрема, на таке:

- відповідач не надавав відзиву на позов, оскільки не отримував ухвали про відкриття провадження у даній справі; з початку повномасштабного вторгнення росії на територію України ТОВ "Лагуна Тренд" не здійснює господарської діяльності; засновник і кінцевий бенефіціар ОСОБА_1 перебуває в ЗСУ; офіс зачинений і не працює;

- відповідач ніколи не був споживачем послуг із централізованого опалення приміщення;

- відповідач не укладав договору на постачання теплової енергії з позивачем;

- суд першої інстанції не застосував положення ст. 640, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- позивач не надав жодного належного та допустимого доказу направлення на адресу відповідача, починаючи з 2018 року, рахунків на оплату комунальної послуги;

- у січні 2014 року позивачем було складено акт обстеження технічного стану приміщення, згідно з яким, провівши обстеження приміщення, відповідальні особи позивача встановили та в акті зафіксували, що в спірне приміщення гаряче водопостачання від мережі будинку не здійснюється, у приміщенні відсутні транзитні та магістральні трубопроводи, а також радіатори централізованого опалення, і саме опалення відсутнє, що встановлено судовими рішеннями у справі № 910/5637/14;

- таким чином, відповідач не отримував послуги централізованого теплопостачання.

До апеляційної скарги додано заяву про застосування позовної давності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 (колегія суддів у складі: ОСОБА_2 - головуючого, Ходаківської І.П., Демидової А.М.) задоволено клопотання ТОВ "Лагуна Тренд" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/17181/23 та поновлено ТОВ "Лагуна Тренд" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лагуна Тренд" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/17181/23; зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 15.08.2024.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2024 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 № 09.1-07/423/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17181/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Лагуна Тренд" у справі № 910/17181/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В., прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Лагуна Тренд" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/17181/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, планові та екстрені відключення електроенергії по місту Києву, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

Позивач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії/надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП "Київтеплоенерго".

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.02.2021, наданої позивачем, ТОВ "Лагуна Тренд" є власником нежитлових приміщень № І, з № 1 по № 32 (групи приміщень № 19) ( в літ. А) та № 1 по № 7 (групи приміщень № 29) (в літ. А) під готель з рестораном, загальною площею 416,1 кв.м, за адресою: м. Київ вул. Татарська, 32б.

24.03.2021 КП "Київтеплоенерго" листом № 30/5/3/4533 від 24.03.2021 направило ТОВ "Лагуна-Тренд" проект договору № 9377020-01 на постачання теплової енергії від 01.03.2021 (далі - Договір). Предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим Договором.

За доводами позивача, станом на дату подання позовної заяви Договір зі сторони відповідача не підписаний.

Факт постачання на об`єкт споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджуються: корінцями наряду на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, актами прийняття теплового вузла обліку, актами про готовність комерційного обліку споживача до роботи, відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 32-Б.

Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 32-Б, здійснюється за особовим рахунком: 9377020-01.

Оскільки відповідач є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 32-Б, площею 416,1 кв.м, окремий облік теплоспоживання відповідача пропорційно його опалюваній площі здійснюється за особовим рахунком 9377020-01.

Зважаючи, що система опалення приміщень відповідача не обладнана окремими засобами обліку теплової енергії та є частиною загальнобудинкової системи опалення житлового будинку за адресою: вул. Татарська, 32-Б, кількість тепла для потреб опалення нежитлових приміщень визначена розрахунковим способом згідно з приєднаним тепловим навантаженням.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал, а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом: 9377020-01.

Відповідач своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого за період із жовтня 2018 року по серпень 2023 року утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 148 007,96 грн.

На підтвердження факту надання відповідачу послуг, позивач надав суду облікові картки (табуляграми) по особовому рахунку відповідача, довідку про нарахування за теплову енергію, розрахунок основного боргу за теплову енергію.

З метою врегулювання спору 27.06.2023 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу від 26.06.2023 № 30/1/5/7213 щодо оплати заборгованості у сумі 148 007,96 грн, в якій просив відповідача вжити відповідні заходи щодо сплати заборгованості за отриману теплову енергію в розмірі 148 007,96 грн. Зазначена вимога вручена відповідачу, проте залишена останнім без відповіді та задоволення. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Як визначено п. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як передбачено ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до п. 18, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, яка була чинною до 01.05.2022, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Суд зазначає, що положеннями ст. 13, 19 та 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такі висновки, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц та від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц.

Наведеним спростовуються доводи відповідача з посиланням на відсутність укладеного між сторонами спору договору.

Споживання відповідачем теплової енергії у період із жовтня 2018 року по серпень 2023 року на загальну суму 148 007,96 грн підтверджується наданими позивачем доказами (обліковими картками), які містять інформацію про обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення, та корінцями нарядів на підключення/відключення теплової енергії до будинку за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 32Б.

Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.

З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів оплати відповідачем спожитої теплової енергії, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості в розмірі 148 007,96 грн.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат слід зазначити таке.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично правильним і таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, контррозрахунку суми позовних вимог, спростувань доводів позивача у встановленому законом порядку відповідачем не надано, у зв`язку із чим наявні правові підстави для задоволення відповідних позовних вимог у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання відповідачем відзиву на позов у зв`язку з неотриманням ухвали про відкриття провадження у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

На зацікавлену особу покладається обов`язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу.

Як свідчать матеріали справи, ухвала місцевого господарського суду від 13.11.2023 про відкриття провадження у даній справі в порядку, визначеному положеннями ГПК України, надіслана 17.11.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача - ТОВ "Лагуна Тренд": вул. Татарська, 32Б, м. Київ, 04107, яка, між іншим, зазначена відповідачем в апеляційній скарзі, який відповідачу не вручено та повернуто на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта" від 20.12.2023: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 152).

Зазначена адреса є зареєстрованим місцезнаходженням відповідача, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і не заперечується скаржником.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи положення п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення відповідачу ухвали суду від 13.11.2023 є день проставлення на поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата (відповідача) за адресою місцезнаходження - 20.12.2023.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6.

Отже, суд першої інстанції вжив усіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю шляхом надсилання на адресу місцезнаходження відповідача ухвали про відкриття провадження у справі, в якій суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів із дня вручення цієї ухвали.

З урахуванням викладеного, доводи ТОВ "Лагуна Тренд" про ненадання відзиву на позов у зв`язку необізнаністю відповідача про судовий розгляд колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, оскільки отримання ухвали про відкриття провадження у даній справі, а відтак і подання відзиву на позов, залежало від волевиявлення самого відповідача.

Щодо доводів відповідача про те, що в постанові Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2014 у справі № 910/5637/14 встановлено преюдиційні обставини, зокрема, що в січні 2014 року позивачем було складено наступний акт обстеження технічного стану приміщення, згідно з яким провівши обстеження приміщення, відповідальні особи позивача (Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району") встановили та у акті зафіксували, що у спірне приміщення (за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 32-Б) гаряче водопостачання від мережі будинку не здійснюється, у приміщенні відсутні транзитні та магістральні трубопроводи, а також радіатори централізованого опалення, і саме опалення відсутнє, колегія суддів зазначає таке.

Наведені обставини не були предметом дослідження та оцінки в суді першої інстанції, позаяк про відповідні обставини сторони не повідомляли суд в обґрунтування своєї позиції в суді.

Разом із тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що у приміщенні відсутні транзитні та магістральні трубопроводи, радіатори централізованого опалення і саме опалення у спірний період - із жовтня 2018 року по серпень 2023 року.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що у 2018-2024 роках у нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 32 Б, що належить на праві власності відповідачу, відсутнє централізоване опалення, є необґрунтованими.

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності, поданої до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою, колегія суддів зазначає таке.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом (такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, а також у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09 та постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 908/713/20 (908/1472/20), від 27.05.2021 у справі № 911/4923/14, від 04.02.2021 у справі № 5023/9521/11).

Разом із тим, відповідач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про розгляд даної справи.

Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості подання заяви про застосування позовної давності під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, однак такою можливістю не скористався.

Відтак, суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень статті 267 ЦК України, приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду заяви відповідача про застосування позовної давності під час апеляційного перегляду даної справи з огляду на порушення порядку подання такої заяви, визначеного положеннями частини третьої статті 267 ГПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов КП "Київтеплоенерго".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/17181/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна Трейд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/17181/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/17181/23.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко