Постанова

від 10.12.2024 по справі 911/416/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 911/416/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Сибіги О.М.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 10.12.2024 у справі №911/416/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Дор-Сервіс»

на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024, повний текст якого складений 26.09.2024,

у справі № 911/416/24 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Дор-Сервіс»

до Приватного підприємства «Автомагістраль»

про стягнення 1 048 063,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яку судом першої інстанції прийнято до розгляду, заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 718 283,61 грн. за надані у період з травня по листопад 2021 року за договором субпідряду № 20/04/СП1 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 107,7 км) від 20.04.2021, але неоплачені послуги, 3 % річних в сумі 56 142,94 грн. та інфляційних втрат в сумі 273 636,45 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що сума перехованих на виконання умов спірного договору коштів та вартість переданих товарно-матеріальних цінностей є більшою за вартість наданих у спірний період послуг, що свідчить про те, що заборгованість за визначений позивачем період відсутня.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2024 у справі № 911/416/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановивши, що у період з травня по листопад 2021 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 7 199 781,78 грн., у той час як наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями підтверджується факт перерахування відповідачем на рахунок позивача суми коштів в розмірі 8 253 785,33 грн., дійшов висновку про те, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем по актах за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2021 року.

При цьому суд першої інстанції зауважив на тому, що:

- позивач зараховував кошти, які надходили від відповідача таким чином, що відповідні платежі лише частково погашали заборгованість за актами, підписаними сторонами у період з 02.07.2021 по 03.12.2021. Крім того, частину платежів позивач спрямував у погашення заборгованості по актах за грудень 2021 року, вимога про стягнення заборгованості за якими в цій справі не заявлялась;

- відповідач, оплачуючи надані позивачем послуги, у платіжних інструкціях зазначав, що оплата відбувалася за субпідрядні роботи згідно з договором від 20.04.2021 № 20/04/СП1, що у свою чергу унеможливлює достеменно встановити та стверджувати, за якими саме актами здійснювалась оплата;

- враховуючи положення ст. 534 ЦК України та те, що у спірному договорі відсутні застереження про можливість позивача самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу, позивач повинен був спрямувати сплачені грошові кошти на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, з урахуванням того, що правовідносини між сторонами є сталими та триваючими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат суд першої інстанції виходив з того, що:

- п. 8.4 спірного договору обумовлено, що нарахування сум інфляційних та 3% річних не може перевищувати 1,5% від загальної суми договору;

- як вказав позивач, загальна вартість виконаних в рамках такого договору субпідряду робіт складає 12 335 217,24 грн., 1,5% від яких становить 185 028,26 грн.;

- рішенням суду у справі № 911/2409/22 стягнуто з відповідача на користь позивача 391 154,35 грн. інфляційних втрат та 60 604,79 грн. 3% річних;

- заявляючи в цій справі про стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних, з урахуванням вже стягнутих рішенням суду у справі № 911/2409/22, позивач не зауважив на встановлене у пункті 8.4 спірного договору обмеження, та здійснив нарахування сум інфляційних і 3% річних, які перевищують 1,5% від загальної суми такого договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Дор-Сервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 у справі № 911/416/24 повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, оскільки судом першої інстанції визнано встановленими обставин, які недоведені, відповідачем, неповністю встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки, порушено норми процесуального права .

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- суд першої інстанції за відсутності підстав поновив відповідачу строк для подання додаткових документів;

- наданими позивачем документами підтверджується наявність у відповідача заборгованості в сумі 1 166 989,60 грн., в тому числі 718 283,92 грн. за спірний період (травень - листопад 2021 року) та 448 705,68 грн. - за грудень 2021 року (до стягнення у цій справі не заявлено). Так, в додатку 1 Реєстр актів загальна вартість по Актах виконаних будівельних робіт становить 12 335 217,24 грн. (гр.6 таблиці), а загальна сума оплати становить 11 171 701,98 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024, справу № 910/5570/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Станік С.Р..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у Господарського суду Київської області витребувано матеріали справи № 911/416/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/416/24.

30.10.2024 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У зв`язку з перебуванням суддів Станіка С.Р. та Тищенко О.В. у відпустці розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 09.1-08/4103/24 від 31.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/416/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Сибіга О.М., Іоннікова І.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Дор-Сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 у справі № 911/416/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Сибіга О.М., Іоннікова І.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Дор-Сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 у справі № 911/416/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.2024 о 10:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею, на підвищенні кваліфікації в НШСУ розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4396/24 від 18.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/416/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Сибіга О.М..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Дор-Сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 у справі № 911/416/24 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Сибіга О.М., розгляд апеляційної скарги призначено на 10.12.2024 об 11:45 год.

22.11.2024 до суду від апелянта надійшли додаткові пояснення, в яких апелянт зауважив на тому, що:

- у п. 4.11 спірного договору визначено, що оплата послуг проводиться у межах одержаних асигнувань на казначейський рахунок відповідача за фактично виконані обсяги послуг згідно форми №КБ-2в та №КБ-3. Отже, факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, є моментом настання строку виконання зобов`язання за даним договором. Розпорядником бюджетних коштів є Служба автомобільних доріг у Житомирській області, а відтак, в розумінні положень чинного законодавства остання є замовником для відповідача, а відповідач є в свою чергу є генеральним підрядником для Служби автомобільних доріг у Житомирській області в Житомирській області та замовником для позивача. Відповідно до ст. 853 ЦК України, виконані роботи приймає замовник. Таким чином, в кінцевому результаті роботи приймає Служба автомобільних доріг у Житомирській області;

- 29.10.2024 позивачем було подано запит до Служби автомобільних доріг у Житомирській області (на даний час перейменовано на Службу відновлення у Житомирській області) щодо фактичної дати оплати будівельних послуг за актами виконаних будівельних робіт форми КБ-2в згідно переліку, і зі змісту отриманої відповіді слідує, що відповідачу були переховані кошти на оплату виконаних робіт, а відтак строк виконання ним обв`язку по оплаті всіх робіт вже настав.

До вказаних пояснень додано додаткові докази, а саме копії листа позивача № 210 від 29.10.2024 та листа Служби відновлення у Житомирській області № 2415/04-01 від 21.11.2024, які позивач просить долучити до матеріалів справи.

09.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на те, що:

- суд першої інстанції ґрунтовно та наддетально дослідив наявні у справі письмові докази і аргументи сторін та дійшов правильного, законного і справедливого рішення про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог;

- заявлені вимоги апелянта не ґрунтуються на законі, є необґрунтованими та не підтвердженими належними і допустимими доказами, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити у повному обсязі,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення суду першої інстанції - без змін.

09.12.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому заявник, з посиланням на участь свого представника - адвоката Корзаченко Володимира Миколайович у цей день о 13.00 годині у розгляді іншої справи Київським апеляційним судом, яка слухається ще з 2023 року, дата і час розгляду якої були заздалегідь погоджені з багатьма учасниками справи, що унеможливлює участь вказаного представника в судовому засіданні у цій справі № 911/416/24, а також на відсутність іншого представника, який би міг взяти участь у цьому судовому засіданні, просить визнати причину неявки представника відповідача поважною та відкласти розгляд справи на іншу дату.

Крім того заявник зазначив про те, що з метою уникнення подібних накладок судових засідань, просить суд не призначати судове засідання на наступні дати:

- 16, 17, 19, 23, 24 та 27 грудня 2024 року;

- 15, 17, 20, 22, 27, 28, 29 січня 2025 року;

- 03, 05, 06, 11, 12, 21, 27 лютого 2025 року.

10.12.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Порадившись на місці, колегія суддів не зійшла підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про відкладення з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 10.12.2024 у цій справі уповноваженого представника відповідача та зауважує відповідачу на тому, що за приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником відповідача є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 10.12.2024 за відсутності уповноваженого представника відповідача. Відсутність представника відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію відповідача викладено у відзиві на апеляційну скаргу, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.

Щодо наданих позивачем додаткових доказів, а саме копій листа позивача № 210 від 29.10.2024 та листа Служби відновлення у Житомирській області № 2415/04-01 від 21.11.2024, колегія суддів зазначає таке.

Враховуючи, що позивач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Позивач фактично зазначає про те, що причиною подання таких доказів є підстави, з яких суд першої інстанції відмовив йому у задоволенні позову.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Слід окремо зауважити на тому, що такі докази не існували на момент розгляду по суті судом першої інстанції цієї справи.

Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

За таких обставин, додані позивачем копії листів позивача № 210 від 29.10.2024 та лист Служби відновлення у Житомирській області № 2415/04-01 від 21.11.2024, як додаткові докази колегією суддів не приймається.

Станом на 10.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

20.04.2021 відповідач (генеральний підрядник) та позивач (субпідрядник) уклали договір субпідряду № 20/04/СП1 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 107,7 км) (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що субпідрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором надати послуги: 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видів транспорту. (Послуги експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 107,3 км), за рахунок коштів державного бюджету та в обумовлений цим договором термін, а генеральний підрядник - зобов`язався прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів, передбачених на ці цілі на його рахунок.

Субпідрядник приймає по ордеру (дозволу на право виконання робіт) від генерального підрядника автомобільні дороги загального користування, дорожні споруди на ній (разом далі об`єкт) для надання послуг з експлуатаційного утримання. Протяжність автомобільної дороги згідно з предметом даного договору становить 107,7 км. Інформація про дороги, що передаються субпідряднику для надання послуг за предметом договору, визначена Додатком № 1, що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 Договору).

Згідно із пунктом 3.1 Договору ціна цього договору є договірною і становить 1 733 854,48 грн. з ПДВ. Суми взятих генеральним підрядником зобов`язань за цим договором можуть коригуватися протягом терміну дії договору та в межах ціни договору відповідно до планів фінансування, затверджених головним розпорядником бюджетних коштів (Службою автомобільних доріг у Житомирській області), що буде визначатися додатковими угодами.

Вартість послуг визначається, як фактична вартість виконаних і прийнятих генеральним підрядником послуг (п. 3.6 Договору).

Пунктом 4.1 Договору обумовлено, що розрахунки проводяться генеральним підрядником субпідряднику після підписання сторонами «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) і «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних стандартів з ціноутворення, які складаються субпідрядником і подаються для підписання генеральному підряднику не пізніше як за 5 робочих днів до кінця звітного місяця, або поетапної оплати генеральним підрядником наданих послуг. Генеральний підрядник може здійснювати подекадно проміжні платежі за надані послуги. Представник генерального підрядника протягом п`яти робочих днів, відповідно до погодженого сторонами графіку здачі виконаних обсягів послуг, перевіряє надання послуг згідно представленого акту і підписує його в частині фактично наданих послуг, в межах виділених бюджетних асигнувань.

Відповідно до п. 11.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 20.04.2022 включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Строк дії договору може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат генерального підрядника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані у період з травня по листопад 2021 року за Договором послуги становить 718 283,61 грн., а саме: по актах за травень 2021 року 24 575,14 грн.; по актах за червень 2021 року 50 668,32 грн.; по актах за липень 2021 року 533 296,17 грн.; по актах за серпень 2021 року 32 403,31 грн.; по актах за вересень 2021 року 19 333,87 грн.; по актах за жовтень 2021 року 32 667,38 грн.; по актах за листопад 2021 року 25 339,42 грн.

Крім того позивач вважає, що за порушення термінів оплати виконаних робіт відповідач повинен також сплатити інфляційні втрати в розмірі в розмірі 273 636,45 грн. і 3% річних в розмірі 56 142,94 грн.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено вище, предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості за послуги надані у період з травня по листопад 2021 року. При цьому, з огляду на приписи чинного процесуального законодавства суд позбавлений можливості змінити позовні вимоги, тобто у спірному випадку стягнути заборгованість за інший період надання послуг.

У період з травня по листопад 2021 року субпідрядник надав, а генеральний підрядник прийняв послуги експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 107,7 км на загальну суму в розмірі 7 199 781,78 грн. з ПДВ, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в):

- від 02.07.2021 за травень 2021 року: акт на суму 646630,56 грн. з ПДВ; акт на суму 9512,98 грн. з ПДВ; акт на суму 163027,70 грн. з ПДВ;

- від 02.08.2021 за червень 2021 року: акт на суму 188802,84 грн. з ПДВ; акт на суму 218659,51 грн. з ПДВ; акт на суму 870508,58 грн. з ПДВ; акт на суму 410972,98 грн. з ПДВ;

- від 02.08.2021 за липень 2021 року: акт на суму 18020,60 грн. з ПДВ; акт на суму 120587,23 грн. з ПДВ; акт на суму 993418,25 грн. з ПДВ; акт на суму 17319,66 грн. з ПДВ;

- від 07.09.2021 за серпень 2021 року: акт на суму 97013,84 грн. з ПДВ; акт на суму 165999,42 грн. з ПДВ; акт на суму 722314,14 грн. з ПДВ; акт на суму 94782,92 грн. з ПДВ;

- від 11.10.2021 за вересень 2021 року: акт на суму 3474,34 грн. з ПДВ; акт на суму 10050,70 грн. з ПДВ; акт на суму 444838,20 грн. з ПДВ; акт на суму 38906,32 грн. з ПДВ; акт на суму 4894,39 грн. з ПДВ; акт на суму 142298,54 грн. з ПДВ;

- від 09.11.2021 за жовтень 2021 року: акт на суму 81803,16 грн. з ПДВ; акт на суму 137138,02 грн. з ПДВ; акт на суму 161905,63 грн. з ПДВ; акт на суму 67813,44 грн. з ПДВ; акт на суму 309047,20 грн. з ПДВ; акт на суму 215393,75 грн. з ПДВ;

- від 03.12.2021 за листопад 2021 року: акт на суму 29767,78 грн. з ПДВ; акт на суму 461133,67 грн. з ПДВ; акт на суму 64314,26 грн. з ПДВ; акт на суму 192324,47 грн. з ПДВ; акт на суму 97106,70 грн. з ПДВ.

Крім того сторони в рамках виконання Договору підписали довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), а саме: від 02.07.2021 за липень 2021 року на суму 819171,24 грн. з ПДВ; від 02.08.2021 за серпень 2021 року на суму 1688943,91 грн. з ПДВ; від 02.08.2021 за серпень 2021 року на суму 1149345,74 грн. з ПДВ; від 07.09.2021 за вересень 2021 року на суму 1080110,32 грн. з ПДВ; від 11.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 644462,49 грн. з ПДВ; від 09.11.2021 за листопад 2021 року на суму 973101,20 грн. з ПДВ; від 03.12.2021 за грудень 2021 року на суму 844646,88 грн. з ПДВ.

У період з 02.07.2021 по 02.02.2022 генеральний підрядник перерахував на рахунок субпідрядника 8 253 785,33 грн. згідно з платіжними інструкціями: № 8803 від 02.07.2021 на суму 794596,14 грн. (призначення платежу: «Оплата за субпідрядні роботи згідно дог. №20\04\СП1 від 20.04.2021 р.ПДВ (20%) 132 432,69 грн.»); № 10532 від 02.08.2021 на суму 1638275,59 грн (призначення платежу: «Оплата за субпідрядні роботи згідно дог. №20\04\СП1 від 20.04.2021 р.ПДВ (20%) 273 045,93 грн.»); № 11247 від 13.08.2021 на суму 616049,57 грн. (призначення платежу: «Оплата за виконані буд.роботи згідно договора № 20/04/сп/1 від 20.04.2021р. ПДВ (20%) 102674,93 грн»); № 12907 від 13.09.2021 на суму 1047707,01 грн. (призначення платежу: «Оплата за виконані роботи згідно договора№ 20/04/сп/1 від 20.04.2021р.ПДВ (20%) 174617,84 грн.»); № 15044 від 21.10.2021 на суму 625128,00 грн. (призначення платежу: «Оплата за субпідрядні роботи згідно дог. №20\04\СП1 від 20.04.2021р.ПДВ (20%) 104 188,00 грн.»); № 16606 від 23.11.2021 на суму 943908,16 грн. (призначення платежу: «Оплата за субпідрядні роботи згідно дог. №20\04\СП1 від 20.04.2021р.ПДВ (20%) 157 318,03 грн.»); № 17827 від 14.12.2021 на суму 819307,47 грн. (призначення платежу: «Оплата за субпідрядні роботи згідно дог. №20\04\СП1 від 20.04.2021р.ПДВ (20%) 136 551,25 грн.»); № 154 від 06.01.2022 на суму 234917,34 грн. (призначення платежу: «Оплата за субпідрядні роботи згідно дог. №20\04\СП1 від 20.04.2021р.ПДВ (20%) 39 152,89 грн.»); № 159 від 06.01.2022 на суму 1000000,00 грн. (призначення платежу: «Оплата за субпідрядні роботи згідно дог. №20\04\СП1 від 20.04.2021р.ПДВ (20%) 166 666,67 грн.»); № 1311 від 02.02.2022 на суму 533896,05 грн. (призначення платежу: «Оплата за субпідрядні роботи згідно дог. №20\04\СП1 від 20.04.2021р.ПДВ (20%) 88 982,68 грн.»).

Зокрема, вартість виконаних робіт згідно з актами становить:

- за травень 2021 року загалом 819 171,24 грн. (акти підписані 02.07.2021);

- за червень 2021 року загалом 1 688 943,91 грн. (акти підписані 02.08.2021);

- за липень 2021 року загалом 1 149 345,74 грн. (акти підписані 02.08.2021);

- за серпень 2021 року загалом 1 080 110,32 грн. (акти підписані 07.09.2021);

- за вересень 2021 року загалом 644 462,49 грн. (акти підписані 11.10.2021);

- за жовтень 2021 року загалом 973 101,20 грн. (акти підписані 09.11.2021);

- за листопад 2021 року загалом 844 646,88 грн. (акти підписані 03.12.2021).

До позовної заяви долучено реєстр актів приймання виконаних робіт у вигляді таблиці, в якому позивач відобразив акти приймання виконаних будівельних робіт за період з травня 2021 року по січень 2022 року, а також здійснені відповідачем оплати, з якого слідує, що:

- оплату від 02.07.2021 в сумі 794 596,10 грн. позивач зарахував в якості погашення заборгованості по актах за травень 2021 року;

- оплату від 02.08.2021 в сумі 1 638 275,59 грн. - по актах за червень 2021 року;

- оплату від 13.08.2021 в сумі 616 049,57 грн. - по актах за липень 2021 року;

- оплату від 13.09.2021 в сумі 1 047 707,01 грн. - по актах за серпень 2021 року;

- оплату від 21.10.2021 в сумі 625 128,00 грн. - по актах за вересень 2021 року;

- оплату від 23.11.2023 в сумі 943 908,16 грн. - по актах за жовтень 2021 року;

- оплату від 14.12.2021 в сумі 819 307,77 грн. - по актах за листопад 2021 року;

- оплати від 06.01.2022 в сумі 1 234 917,34 грн. та від 02.02.2022 в сумі 533 896,05 грн. - по актах за грудень 2021 року.

Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023, у справі № 911/2409/22 за позовом ТОВ «Укр-Дор-Сервіс» до ПП «Автомагістраль» про стягнення 3 369 675,66 грн. за Договором стягнуто з ПП «Автомагістраль» на користь ТОВ «Укр-Дор-Сервіс» 2 917 916,39 грн. основного боргу, 391 154,35 грн. інфляційних втрат та 60 604,79 грн. 3% річних.

Стягнута у справі № 911/2409/22 сума основного боргу в розмірі 2 917916,39 грн. виникла на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за грудень 2021 року (за період з 16.12.2021 по 31.12.2021) та за січень 2022 року (за період з 01.01.2022 по 18.01.2022).

Відповідно до платіжної інструкції № 6559 від 15.08.2023, копію якої відповідач долучив до матеріалів справи, ним перераховано на рахунок позивача 3 420 220,65 грн. із призначенням платежу «Оплата боргу, судового збору, річних, інфляційних згідно Р/С віід 07.04.2023 р. справа №911/2409/22 в т.ч..ПДВ (20%) 486319,40 грн».

При цьому вартість решти наданих у грудні 2021 року послуг, стягнення плати за які не було предметом розгляду у справі № 911/2409/22, за розрахунками позивача становить 2 217 519,07 грн., а в рахунок часткової оплати таких послуг позивач зарахував оплати від 06.01.2022 в сумі 1 234 917,34 грн. та від 02.02.2022 в сумі 533 896,05 грн.

Водночас, як встановлено вище, заборгованість по актах за грудень 2021 року не є предметом спору в цій справі.

З матеріалів справи слідує, що між сторонами існує спір щодо того, за послуги надані у який період слід зараховувати сплачені відповідачем кошти. Так, у відзиві на позов відповідач зазначає, що кошти ним переховуватись в рахунок оплати послуг, наданих у спірний період, а позивач частину з вказаних коштів зарахував в рахунок оплати послуг, наданих у грудні 2021 року.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає наступне.

У відомостях про призначення платежу платіжних інструкцій вказано, що оплата відбувалася за субпідрядні роботи згідно з договором від 20.04.2021 № 20/04/СП1, що у свою чергу унеможливлює достеменно встановити та стверджувати за якими саме актами здійснювалась оплата.

Як зазначено вище, позивач зараховував кошти, які надходили від відповідача таким чином, що відповідні платежі лише частково погашали заборгованість за актами, підписаними сторонами у період з 02.07.2021 по 03.12.2021. Крім того частину платежів позивач спрямував у погашення заборгованості по актах за грудень 2021 року, вимога про стягнення заборгованості за якими в цій справі не заявлялась.

Стаття 534 ЦК України визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому разі вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В цьому випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу.

Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила.

Можливість застосування положень ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Отже, якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу, погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг) черговість, установлена статтею 534 Кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж отримано без реквізиту «призначення платежу» чи як загальна підстава на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою правління Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, яка була чинна у період перерахування коштів, та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

У постановах від 07.09.2023 у справі № 905/1965/19, від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 Верховний Суд наголосив, що у разі, коли у графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатися одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то за наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Вказані вище висновки є усталеними в судовій практиці. Погашення вимог кредитора здійснюється у встановленій ст. 534 ЦК України послідовності, що, однак, не застосовується у разі чіткого та неоднозначного визначення боржником призначення платежу.

Як встановлено вище, у призначенні платежу платіжних інструкцій відповідач вказав лише посилання на договір від 20.04.2021 № 20/04/СП1, а отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач повинен був спрямувати сплачені грошові кошти на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, з урахуванням того, що правовідносини між сторонами є сталими та триваючими.

Аналогічна позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 916/2357/22.

При цьому, оскільки сума сплачених відповідачем в рамках виконання договору субпідряду коштів (8 253 785,33 грн.) перевищує загальну вартість виконаних робіт (7 199 781,78 грн.) за актами з травня по листопад 2021 року, заборгованість за якими є предметом спору в цій справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у відповідача відсутня заборгованість перед ТОВ «Укр-Дор-Сервіс» по актах за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2021 року та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 718 283,61 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Викладеним вище спростовується твердження апелянта про те, що у відповідача наявна заборгованість за спірний період.

При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані у грудні 2021 року за умовами Договору послуги, а відтак відмова у задоволенні цього позову не позбавляє його права на отримання плати за надані послуги.

Колегія суддів зазначає про те, що факт отримання відповідачем коштів для оплати наданих послуг не може бути підставою для задоволення позовних вимог у цій справі, з огляду на встановлені вище обставини.

Щодо позовних вимог про стягнення, нарахованих на суму основного боргу, 3 % річних в сумі 56 142,94 грн. та інфляційних втрат в сумі 273 636,45 грн., слід зазначити таке.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно із положеннями ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Пунктом 8.4 Договору обумовлено, що нарахування сум інфляційних та 3% річних не може перевищувати 1,5% від загальної суми договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, умови п. 8.4 Договору стосовно обмеження сторонами розміру нарахованих сум інфляційних та 3% річних узгоджуються із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, які є обов`язковими для виконання сторонами.

Колегія суддів зауважує і на тому, що, з огляду на приписи статті 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, п. 8.4 Договору є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.

Як зазначив позивач у реєстрі актів приймання виконаних робіт, загальна вартість виконаних в рамках Договору робіт складає 12 335 217,24 грн., 1,5% від яких становить 185 028,26 грн.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням суду у справі № 911/2409/22 з відповідача стягнуто 391 154,35 грн. інфляційних втрат та 60 604,79 грн. 3% річних у зв`язку з порушенням термінів оплати за Договором, а відтак, заявляючи в цій справі вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 56 142,94 грн. та інфляційних втрат в сумі 273 636,45 грн., позивачем не було враховано встановлене у пункті 8.4 Договору обмеження та здійснено нарахування сум інфляційних і 3% річних, які перевищують 1,5% від загальної суми Договору.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 56 142,94 грн. та інфляційних втрат в сумі 273 636,45 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції за відсутності підстав поновив відповідачу строк для подання додаткових документів колегія суддів вважає помилковими та зауважує на наступному

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Слід окремо зауважити на наступному.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

В свою чергу за змістом положень ч. 3 ст. 277 ЦК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Отже, за змістом положень чинного ГПК України не всі порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду, а лише ті, які призвели до неправильного вирішення справи або ті, які визначені ч. 3 ст. 277 ЦК України, проте поновлення процесуального строку без поважних причини не віднесено до порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, а вказане фактично не вплинуло на вірне вирішення судом першої інстанції спору сторін по суті.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2024 у справі № 911/416/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Дор-Сервіс» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Дор-Сервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 у справі № 911/416/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 у справі № 911/416/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/416/24.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 10.12.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.М. Сибіга

О.В. Тищенко