Постанова

від 11.12.2024 по справі 927/396/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Справа№ 927/396/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Коробенка Г.П.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 27.06.2024

у справі №927/396/24 (суддя Моцьора В.В.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Чернігівській області

до Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого

підприємства «Ніжинрайагролісництво»

про відшкодування шкоди в розмірі 115 222, 82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 Державна екологічна інспекція у Чернігівській області звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ніжинрайагролісництво» про відшкодування шкоди в розмірі 115 222, 82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною поведінкою відповідача, яка полягає у незабезпеченні ним охорони і збереження лісового фонду, що призвело до незаконної порубки дерев. Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, з останнього підлягає стягненню шкода, заподіяна незаконною вирубкою дерев, у розмірі 115 222, 82 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Акт перевірки від 30.11.2021 №77/06, який є основним і єдиним доказом позовних вимог у справі і який позивач подав на підтвердження вчинення відповідачем правопорушення, за яке нараховано шкоду, не є належним, допустимим та достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, а інших доказів протиправної поведінки відповідача позивачем не надано, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2024 у справі №927/396/24 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції відмовою у прийнятті відповіді на відзив порушив статті 116, 166 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильного дослідження та оцінки доказів, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Крім того, заявник звертає увагу на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Акт перевірки від 30.11.2021 №77/06 є основним та єдиним доказом позовних вимог у даній справі, оскільки крім вказаного акту як доказ позивачем були надані також постанова про накладення адміністративного стягнення №163/069 та розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев та претензія від 07.12.2021 №15/4262.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду суду від 31.07.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2024 у справі №927/396/24 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №927/396/24 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Палій В.В., судді Сибіга О.М., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2024 у справі №927/396/24 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Розпорядженням Керівника апарату від 24.09.2024 №09.1-07/517/24 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя ввід 19.09.2024 про звільнення Палія В.В. з посади судді Північного апеляційного господарського суду справу №927/396/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу №927/396/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 відкрито провадження у справі №927/396/24 у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Коробенка Г.П., роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 8Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до пункту 1 статуту Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ніжинрайагролісництво» ДП «Ніжинрайагролісництво» засноване на державній власності, створене в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і входить до сфери управління Управління комунального майна Чернігівської обласної ради.

Підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених цим статутом. (пункт 2.1. статуту)

Предметом діяльності підприємства є, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних вирубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу (пункт 2.2. статуту).

22.11.2021 до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області надійшов лист Чернігівської обласної державної екологічної інспекції №11-30/10409 від 19.10.2021 про перенаправлення звернення Тронь Антоніни Петрівни, яка повідомила про вирубку дерев на території біля села Дуболугівка Ніжинського району.

Наказом Державної екологічної інспекції у Чернігівській області №939 від 29.11.2021 «Про проведення заходів державного нагляду (контролю)» наказано уповноваженим особам державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу провести заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження водних та земельних ресурсів, надр, атмосферного повітря, рослинного та тваринного світу, об`єктів природно-заповідного фонду, водних живих ресурсів та поводження з відходами на території Чернігівської області у термін з 29 листопада по 03 грудня 2021 року.

30.11.2021 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області спільно з представниками Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства здійснено заходи державного нагляду (контролю) за станом охорони та використанням об`єктів рослинного світу на території Ніжинського району Чернігівської області, про що складено Акт №77/06 від 30.11.2021 про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

В результаті здійснених заходів встановлено, що в кварталі 56 виділи 20, 22 обходу №11 ДП «Ніжинрайагролісництво» виявлено незаконну (безбілетну) рубку дерев різних порід (в більшості ясен звичайний сухостійний) і категорій та розкрадання деревини невстановленими особами за різні періоди 2021 року. Вищезазначені рубки дерев здійснені з порушенням вимог ст.ст. 19,38,64,69 Лісового кодексу України, за що передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.

Комісійно проведено заміри пнів незаконно зрубаних дерев та складено польову перелікову відомість пнів №4.

30.11.2021 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Юрковим А.С. на посадову особу ДП «Ніжинрайагролісництво» - лісника обходу № 11 ОСОБА_2, складено протокол про адміністративне правопорушення №001413 за ст. 64 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №163/06.

03.12.2021 штраф сплачено у добровільному порядку.

За наслідками виявлених порушень було виконано розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев різних порід (ясен, клен, в`яз, липа, вільха) та різних категорій відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665 (додаток № 1).

Сума шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев навколишньому природному середовищу, з урахуванням індексації за попередні роки, становить 115 222, 82 грн.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 07.12.2021 №15/4262, яку отримано адресатом 09.12.2021 (повідомлення про вручення поштового відправлення 1401707270223), яка залишена останнім без задоволення.

Відповідач у добровільному порядку заподіяну шкоду, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки рубки дерев, у розмірі 115 222, 82 грн не відшкодував, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Відповідачем, на спростування викладених позивачем у позові обставин, надано суду копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі №927/443/22 за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Вертіїівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ніжинрайагролісництво» про стягнення 670 504, 24 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України).

Згідно зі статтями 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону природного навколишнього середовища» завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів,пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (стаття 2 вказаного Закону).

В силу статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 2 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Таким чином, норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.

Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до частин. 1, 2 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (стаття 90 Лісового кодексу України).

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 Лісового кодексу України).

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.

Згідно з пунктом е частини 1 статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Так, судом встановлено, що Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2022 у справі №927/443/23 позовні вимоги першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Вертіїівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ніжинрайагролісництво» про стягнення 670504,24 грн задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що як слідує з матеріалів справи, кримінальне правопорушення щодо незаконної вирубки дерев було вчинено на території лісу, що розташований на території Вертіївської ТГ, а саме на земельній ділянці з кадастровим номером 7423384000:04:001:0004, яка передана у постійне користування ДП «Ніжинське райагролісництво», що підтверджується Відомостями з Державногореєстру речових правна нерухоме майно. Отже, Державне підприємство «Ніжинрайагролісництво», як постійний лісокористувач, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів від незаконних порубок на підвідомчій лісовому господарству території, несе відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ДП «Ніжинарйаголісництво» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2022 у справі №927/443/22 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Підставою для скасування вказаного рішення відповідачем зазначено, зокрема, неправомірність дій представників Державної екологічної інспекції в Чернігівській області під час проведення 30.11.2021 перевірки, за результатами якої було складено акт про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства за №77/06.

Дослідивши акт перевірки №77/06 від 30.11.2021, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що екземпляр акту у встановленому порядку представникам ДП «Ніжинрайагролісництво» не вручався та навіть не виготовлявся, що підтверджує прочерк у графі « 2-й примірник акту», а сам акт перевірки складено в 1-му примірнику.

Крім того, відсутні докази направлення Акту перевірки на адресу відповідача після його складення, а також докази повідомлення про проведення перевірки та ознайомлення відповідача з відповідним актом.

У акті перевірки не зазначено, чи є проведені заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території ДП «Ніжинрайагролісництво» плановими чи позаплановими.

Стаття 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» містить імперативну вказівку на те, що в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Однак, вищезазначений акт перевірки підписали лише держінспектори з ОПИС Чернігівської області, представник Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства та представник Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство»; підписи інших осіб (в т.ч. від ДП «Ніжинрайагролісництво») у акті перевірки відсутні.

Наведені обставини свідчать, що проведена перевірка здійснена з порушенням прав Відповідача, а неповідомлення про перевірку та ненадання акту перевірки відповідачу фактично унеможливило оскарження законності дій та рішень прийнятих в межах проведеної перевірки.

Проте акт перевірки №77/06 від 30.11.2021 було складено в одному примірнику, докази його вручення відповідачеві у той чи інший спосіб у матеріали справи не надано. Відсутні у акті перевірки і відомості про відмову відповідача його підписання, а також відсутні докази повідомлення відповідача про сам факт проведення перевірки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погодилася з доводами ДП «Ніжинрайагролісництво», що акт перевірки №77/06 від 30.11.2021 не може вважатись належним, допустимим та достатнім доказом вини та протиправної поведінки відповідача.

Крім того, судом апеляційної інстанції було враховано, що 17.06.2022 Постановою начальника відділення СВ ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області закрито кримінальне провадження щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за незаконну вирубку дерев у зв`язку з відсутністю складу злочину.

З огляду на наведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що матеріали справи №927/443/22 не містять належних та допустимих доказів на підставі яких можливо було б встановити наявність протиправної поведінки відповідача, а також розмір збитків, які заявлено до стягнення прокурором, відповідачем доведено наявність порушень при проведенні перевірки та складенні акту, наслідком яких є неможливість прийняття акту перевірки від 30.11.2021 №77/06 як належного та допустимого доказу наявності в діях відповідача порушення, яке б могло бути підставою до притягнення його до відповідальності шляхом стягнення збитків, а тому у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2022 у справі №927/443/22 скасовано з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд зазначає, що частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського проуесуальнгоо кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 902/608/19).

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», № 24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», № 3236/03 від 03.04.2008).

Враховуючи вищевикладене, постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 у справі №927/443/22, що набрала законної сили, не може бути поставлена під сумнів, а обставини, встановлені цією постановою суду, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт перевірки від 30.11.2021 №77/06, який є основним доказом позовних вимог у справі і який позивач подав на підтвердження вчинення відповідачем правопорушення, за яке нараховано шкоду, не є належним, допустимим та достатнім доказом протиправної поведінки відповідача. Відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо доводів скаржника про неповне дослідження доказів судом першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Складений протокол про адміністративне правопорушення №001418 від 30.11.2021 та постанова про накладення адміністративного стягнення №163/06 від 30.11.2021 стосовно посадової особи ДП «Ніжинрайагролісництво» лісника обходу №11 ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.64 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (добровільно сплаченого), в яких вказано про незабезпечення належної охорони ввіреної території, що призвело до розкрадання вітровальної деревини різних порід не приймаються судом до уваги, оскільки факт накладення такого штрафу не є достатнім доказом заподіяння відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу.

Таким чином, доводи позивача, в тому числі щодо притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності та сплата ним штрафу не є, в даному випадку, підставою для притягнення юридичної особи - відповідача до відшкодування майнової шкоди за незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду, що призвело до незаконної порубки дерев.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази в їх сукупності не доводять повного складу правопорушення, а саме наявності шкоди, а також не доводять розміру завданої шкоди, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні (Постанова Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/31/22 від 27.12.2022).

Щодо доводів скаржника про відмову суду першої інстанції у прийнятті відповіді на відзив, колегія суддів зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду Чернінгівської області від 29.04.2024, зокрема, встановлено позивачу строк, а саме протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву: надіслати (надати) до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу, а докази надсилання надати суду.

Відповідачем направлено позивачу відзив на позов 09.05.2024 (накладна Укрпошти №1660008109048 від 09.05.2024) та отримано останнім 13.05.2024 (трекінг відправлення №1660008109048 з сайту Укрпошти), що не заперечується позивачем.

Відтак, з огляду на вищевказане, позивач мав право подати відповідь на відзив у строк до 18.05.2024 (включно).

22.05.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до частини 1 статті 116Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами частини 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є

Враховуючи, що 18.05.2024 припадає на вихідний день, а позивачем було направлено відповідь на відзив 20.05.2024, тобто у перший після вихідного робочий день, а відтак в межах встановленого ухвалою суду першої інстанції строк.

Таким чином, оскільки відповідем було направлено відповідь на відзив 20.05.2024, тобто у межах строку встановлених ухвалою Господарського суду Чернінгівської області від 29.04.2024, колегія приходить до висновку, що суд першої істранції помилково дійшов до висновку про залишення без розгляду відповіді на відзив.

Разом з тим, дослідивши вищевказану відповідь на відзив, колегія суддів зазначає, що обставини, викладені в останній, не мають значення для вирішення спору по суті.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2024 у справі № 927/396/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2024 у справі №927/396/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2024 у справі №927/396/24 залишити без змін.

Матеріали справи №927/396/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Г.П. Коробенко