Постанова

від 11.12.2024 по справі 910/4814/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Справа№ 910/4814/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект"

на рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2024 (повний текст рішення складено 07.10.2024)

у справі № 910/4814/24 (суддя Бабкіна В.М.)

За позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект"

про стягнення 169260,00 грн. штрафних санкцій (пені) за договором купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р., -

В С Т А Н О В И В :

У 2024 році Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект" про стягнення 169260,00 грн. штрафних санкцій (пені) за договором купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару в обумовлений договором купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р. строк, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 169260,00 грн. штрафних санкцій (пені), а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 року позовну заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект" про стягнення 169 260,00 грн, разом з доданими до неї матеріалами, передано за підсудністю на розгляд Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" 169260 грн 00 коп. пені, 2422 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується допущення відповідачем порушення умов договору про купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р. щодо своєчасної поставки товару вартістю 8 463 000,00 грн, у зв`язку з чим позивач правомірно нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 169 260, 00 грн за прострочення з 16.12.2023 р. по 04.01.2024 р. Крім того, місцевий господарський суд вказав, що відповідачем не обґрунтовано належним чином наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені та не надано суду доказів вжиття відповідних заходів щодо повідомлення позивача про неможливість виконати зобов`язання за договором в частині поставки у погоджені сторонами строки.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2024 та прийняти нове рішення у відповідній частині пені, з урахуванням клопотання про зменшення розміру пені.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевим господарським судом зроблено помилковий висновок щодо дати поставки товару 05.01.2024 року, оскільки за правилом першої події згідно з Податковим кодексом України, в дату поставки відповідачем було оформлено податкову накладну № 45 від 29.12.2023 р., у зв`язку з чим відповідач вважає датою поставки товару саме 29.12.2023. Крім того, апелянт вказує, що просив суд зменшити розмір пені обґрунтовуючи незначним простроченим терміном поставки, існуванням доведених форс-мажорних обставин та порушенням зобов`язань позивача з оплати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Скрипка І.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект" на рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2024, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №910/4814/24.

30.10.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №910/4814/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект" на рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2024 у справі №910/4814/24, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.11.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

14.11.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект", відповідача у справі, надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.10.2023 р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (на даний час - Акціонерне товариство "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ") в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною, то з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: автогідропідйомник Код ДК 424100000-3 (ДК 021:2015 - підіймально-транспортувальне обладнання).

У відповідності з п. 3.1 договору строк поставки товару - до 15.12.2023 р.

За умовами п. 3.2 договору поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок продавця на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" склад № 10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту поставки товару.

Приймання товару здійснюється на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів (п. 3.7 договору).

Згідно з п. 4.1 договору ціна товару становить 8463000,00 грн разом з ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 договору ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією(ями).

Сторони погодили, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що продавець зобов`язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та протягом строку, які визначені податковим кодексом України.

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.3 договору).

За умовами пп. 6.1.1 п. 6.1 договору покупець зобов`язаний приймати поставлений товар у відповідності до умов договору, а за умовами пп. 6.3.1 п. 6.3 договору продавець зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

У відповідності з п. 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 11.1 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.12.2024 р., а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (зазначається при наявності гарантій).

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (п. 11.3 договору).

30.10.2023 р. сторони підписали специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору), відповідно до якої відповідач зобов`язався поставити автопідйомник гідравлічний TK-HD-AGP 32 (на шасі Hyundai EX10) вартістю 8463000,00 грн.

Крім того, 30.10.2023 р. сторони підписали технічну специфікацію, яка є додатком № 2 до договору купівлі-продажу № 53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р.

Як вбачається з видаткової накладної № 135 від 29.12.2023 р. (т. 1 а.с. 45), відповідач поставив позивачу товар вартістю 8 463 000,00 грн з ПДВ, однак з порушенням обумовленого договором строку поставки. За фактом поставки товару, з урахуванням вимог п. 3.5 договору позивач 05.01.2024 р. здійснив відповідний запис на вказаній видатковій накладній, чим засвідчив факт прийняття товару.

26.01.2024 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 45-30-159/1873 (т. 1 а.с. 44), в якій просив відповідача сплатити передбачену п. 8.2 договору пеню в сумі 169 260,00 грн у зв`язку з порушенням строку поставки товару. Також позивач зазначив, що у разі незадоволення вимог цієї претензії та ненадання письмової відповіді на цю претензію, філія "ВП ХАЕС" буде змушена звернутись до господарського суду із позовною заявою про стягнення з ТОВ "ТД Техкомплект" штрафних санкцій за договором.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не сплатив позивачу пеню в сумі 169 260,00 грн, останній і звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд правильно визначив правову природу правовідносин, які склалися між сторонами, вказавши, що такі відносини мають ознаки договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із частиною 1 статті 662, статтею 663, частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 3.5. договору, датою поставки є дата підписання видаткової накладної Вантажоодержувачем.

В той же час, пунктом 3.1. договору передбачено, що строк поставки до 15.12.2023 р.

В той же час, суд апеляційної інстанції наголошує відповідачеві, що згідно з ч. 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Разом з тим, як вже зазначалося вище та підтверджується матеріалами справи, відповідач поставив позивачу товар 05.01.2024 р., у зв`язку з чим позивачем здійснено відповідний запис на вказаній видатковій накладній.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що строк поставки товару за договором купівлі-продажу №53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 рокує таким, що настав 15.12.2023 р., в свою чергу, датою поставки товару, відповідно до п. 3.1. договору є 05.01.2024 р., а не 29.12.2023 р. як про це зазначає відповідач.

З приводу доводів апелянта щодо наявності форс-мажорних осбавин, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, 16.05.2024 р. відповідач направив позивачу лист № 16/05 разом з сертифікатом № 3200-24-0938 про форс-мажорні обставини, виданим Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою 08.05.2024 р., в якому було засвідчено період дії обставин непереборної сили, а саме - з 14.12.2023 р. по 29.12.2023 р. У вказаному листі відповідач просив позивача врегулювати питання пені в договірному (позасудовому) порядку шляхом укладення відповідної угоди та вчинити дії щодо відкликання позовної заяви.

Одночасно, суд апеляційної інстанції констатує, що згідно з п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в України", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Для виконання цього договору запровадження воєнного стану указом Президента України № 64 від 24.02.2022 р. "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) не вважається форс-мажорною обставиною.

Відповідно до п. 7.2 договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно із законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом.

За змістом п. 7.3 договору сторона, що зазнала форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі невиконання/неналежного виконання стороною умов п. 7.3 договору, остання втрачає право посилатися на форс-мажорні обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/неналежне виконання при вирішення спору, що виник при виконанні договору.

Однак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що направлення листа з сертифікатом ТПП на адресу позивача лише 16.05.2024 року є порушенням умов договору, у зв`язку з чим відповідач втратив право посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з умовами договору, як вже неодноразово зазначалося, строк поставки товару до 15.12.2023 р., при цьому, договір підписано 30.10.2023 р., в той час, як обставини, які на думку відповідача позбавили його виконати належним чином умови договору, існували в період з 14.12.2023 р. по 29.12.2023 р., таким чином, колегія суддів підкреслює, що відповідач не був позбавлений можливості виконати свої зобов`язання за Договором в період до 14.12.2023 р., тобто поза строком існування означених обставин.

Крім того, колегія суддів, також звертає увагу, що відповідач був ознайомлений з текстом договору та його умовами, зокрема щодо термінів поставки товару, однак, матеріали справи не містять заперечень з боку відповідача щодо термінів поставки товару, як і не містять доказів неможливості звернення відповідача до позивача з повідомленнями про неможливість виконати зобов`язання з поставки товару в строк, визначений п. 3.1. договору.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідачем порушено умови Договору купівлі-продажу №53-124-01-23-21450 від 30.10.2023 р. щодо своєчасної поставки товару вартістю 8 463 000, 00 грн, наслідком чого є застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 8.2. Договору.

Таким чином, з урахуванням умов договору, дати поставки, погодженої сторонами договору, та враховуючи фактичну дати поставки товару відповідачем, колегія суддів погоджується з розміром пені 169 260,00 грн, нарахованій за період з 16.12.2023 р. по 04.01.2024 р. на суму 8463000,00 грн, який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Водночас, стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини першої та другої статті 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Положеннями статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 8.2. договору, за порушення строку поставки товару постачальник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) в строку Товару за кожен день прострочення.

Одночасно, відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Водночас, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження його майнового стану, складної фінансової ситуації, збитковості підприємства чи відсутності в нього коштів на рахунках, майна тощо, крім того, матеріалами справи також не підтверджується наявність виняткових обставин для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, а відтак, правові підстави для зменшення розміру пені відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 169 260, 00 грн за прострочення з 16.12.2023 р. по 04.01.2024 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2024 у справі №910/4814/24 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект" на рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2024 у справі №910/4814/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2024 у справі №910/4814/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №910/4814/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка