Постанова

від 02.12.2024 по справі 904/2612/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024 року м. Дніпро Справа № 904/2612/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мілєва І.В.) від 19.08.2024р. у справі № 904/2612/24

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури, Дніпропетровська область, м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста", в якій просила суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Аста" повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку площею 0,3046 га, кадастровий номер 1210100000:01:185:0144, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на проспекті Слобожанському, 31Д у м. Дніпрі;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Аста" повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку площею 0,6179 га, кадастровий номер 1210100000:01:185:0143, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на проспекті Слобожанському, 31Д у м. Дніпрі.

15.08.2024 прокурор подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Аста" (код ЄДРПОУ 32281016) вчиняти будь-які дії, пов`язані із здійсненням будівництва на земельній ділянці площею 0,6179 га з кадастровим номером 1210100000:01:185:0143, розташованій за адресою: пр-т Слобожанський, 31Д, м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2442229012101);

- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України (місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 44245840) та її структурним (територіальнимпідрозділам) вчиняти будь-які дії щодо реєстрації поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Аста" (код ЄДРПОУ 32281016) повідомлень про початок виконання підготовчих робіт, повідомлень про початок виконання будівельних робіт, видачі дозволів на виконання будівельних робіт, реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації щодо будь-яких об`єктів, розташованих на пр-ті Слобожанському, 31Д у м. Дніпрі на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:185:0143.

В заяві про забезпечення позову прокурор зазначив, що між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Аста" 14.06.2016 укладено 2 договори оренди земельних ділянок, надані по фактичному розміщенню будівель та споруд громадсько-торговельного комплексу; в подальшому за договорами купівлі-продажу право власності на земельні ділянки перейшло до відповідача у зв`язку з наявністю на них нерухомого майна відповідача. При цьому, на земельній ділянці площею 0,9225 га, кадастровий номер 1210100000:01:185:0131, розташовано майно площею лише 17 кв. м (будівлі охорони літ. В-1 та Г-1). Продаж земельної ділянки, площа якої у 542 рази перевищує площу майна, яке на ньому розташовується, вказує на неспіврозмірність площі відчуженої у власність земельної ділянки порівняно з площею будівель. Про вказане відповідачеві було відомо як на момент подання документів для продажу земельної ділянки, так і на момент укладення спірного договору купівлі-продажу. Таким чином, за доводами прокурора, отримання відповідачем у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:185:0131 відбулося з порушенням ним принципу добросовісності та на неконкурентних засадах. Після отримання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:185:0131 ТОВ "Аста" в серпні 2021 року її поділено на 2 ділянки площею 0,3046 га, кадастровий номер 1210100000:01:185:0144, та площею 0,6179 га, кадастровий номер 1210100000:01:185:0143. Після отримання земельної ділянки у власність ТОВ "Аста" у листопаді 2021 році із ТОВ "Індастріал Сіті" оформлено право оренди на земельну ділянку площею 0,3046 га, кадастровий номер 1210100000:01:185:0144, та на теперішній час на вказаній земельній ділянці розпочато будівництво багатофункціонального житлового комплексу "Indastrial". Відомості про знесення будь-якого нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, що додатково вказує на те, що ТОВ "Аста" використало пільговий порядок оформлення земельних ділянок у власність нібито під фактичним розташуванням майна, а фактично для нового будівництва. ТОВ "Аста", маючи зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки, не обмежене у праві вчинити дії щодо будівництва об`єктів нерухомого майна на вільній від забудови спірній земельній ділянці площею 0,6179 га з кадастровим номером 1210100000:01:185:0143, що у свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду. Вказане фактично зведе нанівець усі намагання захистити порушені інтереси держави та призведе до повторного звернення до суду з новим позовом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024р. у справі № 904/2612/24:

- заяву Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено;

- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Аста" (код ЄДРПОУ 32281016) вчиняти будь-які дії, пов`язані із здійсненням будівництва на земельній ділянці площею 0,6179 га з кадастровим номером 1210100000:01:185:0143, розташованій за адресою: пр-т Слобожанський, 31Д, м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2442229012101);

- заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України (місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 44245840) та її структурним (територіальним підрозділам) вчиняти будь-які дії щодо реєстрації поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Аста" (код ЄДРПОУ 32281016) повідомлень про початок виконання підготовчих робіт, повідомлень про початок виконання будівельних робіт, видачі дозволів на виконання будівельних робіт, реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації щодо будь-яких об`єктів, розташованих на пр-ті Слобожанському, 31Д у м. Дніпрі на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:185:0143.

В ухвалі суду вказано, що враховуючи характер спору, суд вважає, що наведений спосіб забезпечення позову відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності. Суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і вказаним заявником предметом спору, співмірність заходу із вказаними позивними вимогами. Вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може унеможливити виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Аста", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 у справі № 904/2612/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвалою від 23.07.2024 суд відмовив прокурору у вжитті аналогічних заходів забезпечення і така ухвала не була оскаржена прокурором у випадку непогодження з нею.

Скаржник вважає, що у разі наявності заходу забезпечення позову, можливо подання заяви про зміну заходу забезпечення позову або оскарження ухвали про забезпечення позову. Натомість, через деякий час, прокурором до суду першої інстанції подано вдруге, ще одну заяву про забезпечення позову. У цій заяві про забезпечення позову, прокурор без посилання на жодні нові обставини, та без жодного наведення обґрунтувань чи доказів необхідності вжиття таких додаткових заходів забезпечення по справі просив суд вирішити питання про вжиття ще заходів забезпечення по суті ідентичних тим, по яких судом було вже вирішено питання, й відмовлено. Суд також суд без жодних належних обґрунтувань, та майже за ідентичного тексту мотивувальної частини, постановив нову ухвалу, в котрій зазначив про необхідність задоволення такої повторної заяви прокурора про забезпечення позову у частині вимог, по яких раніше було відмовлено, а прокурором - не оскаржено.

Апелянт вважає, що процесуальне законодавство дозволяє здійснювати декілька заходів забезпечення позову, але не дозволяє переподавати заяву про вжиття заходів забезпечення в частині в котрій було відмовлено, без жодних нових доказів, чи обґрунтувань.

Крім вказаного, при розгляді такого клопотання прокурора судом не вирішено питання щодо зустрічного забезпечення, що є порушенням вимог статті 141 ГПК України.

Також звертає увагу апеляційного суду, що не допускаються вжиття заходів забезпечення позову, якими фактично вирішено судовий спір.

Прокурор та позивач своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. У судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 02.12.2024р. о 15:15.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується, зокрема: 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При зверненні до суду з вимогами немайнового характеру має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Окрім того, досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Предметом спору у даній справі є вимога про зобов`язання повернути земельні ділянки. Прокурор вважає, що земельні ділянки отримані відповідачем з порушенням принципу добросовісності та на неконкурентних засадах, а договір купівлі-продажу земельної ділянки є нікчемним. Також прокурор зазначає, що земельна ділянка, на якій розміщено нерухоме майно відповідача у багато разів перевищує площу такої забудови.

Прокурор посилається, що після отримання земельної ділянки у власність ТОВ "Аста" у листопаді 2021 році із ТОВ "Індастріал Сіті" оформлено право оренди на земельну ділянку площею 0,3046 га, кадастровий номер 1210100000:01:185:0144, та на теперішній час на вказаній земельній ділянці розпочато будівництво багатофункціонального житлового комплексу "Indastrial".

ТОВ "Аста" маючи зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки не обмежене у праві вчинити дії щодо будівництва об`єктів нерухомого майна вільній від забудови спірній земельній ділянці площею 0,6179 га з кадастровим номером 1210100000:01:185:0143, що у свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Дії з початку будівництва на спірний земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:185:0143 призведуть до неможливості повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, змінять характеристики земельної ділянки та ускладнять її повернення у разі задоволення позову, зумовлять необхідність ініціювання нових судових спорів, зокрема про знесення незаконно побудованого об`єкту тощо.

Можливість відповідача в будь-який момент вільно розпоряджатися майном, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Вказане доводиться і проведенням будівництва на іншій спірній земельній ділянці (кадастровий номер 1210100000:01:185:0144), належній відповідачу.

Обраний прокурором вид забезпечення позову безпосередньо стосується земельної ділянки, яка є предметом спору, а також не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним - вчиняти будь-які дії, пов`язані із здійсненням будівництва на земельній ділянці.

В даному випадку заходи забезпечення позову, вжиті судом, лише запровадять законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом першої інстанції позову по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що часткова відмова у задоволенні попередньо поданої прокурором заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 15.07.2024 не позбавляє права в порядку положень ст. 138 ГПК України повторно звернутися із такою заявою обґрунтувавши та довівши необхідність застосування заходів забезпечення позову. Так само суд не обмежений у праві вжити кілька заходів забезпечення позову.

При цьому, апеляційний суд не досліджує та не надає оцінку підставам відмови судом першої інстанції у задоволенні первісно поданої заяви про забезпечення позову від 15.07.2024, оскільки така ухвала від 23.07.2024 не є предметом даного апеляційного перегляду.

Крім того, помилковими є твердження скаржника про невирішення судом питання зустрічного забезпечення позову.

Частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду.

Крім цього, зважаючи на положення частини 4 статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову.

Оскільки вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення за ініціативою суду є правом суду, а не його обов`язком та зважаючи, що відповідач не заявляв клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення, підстав стверджувати про порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду заяви прокурора про забезпечення позову немає. Той факт, що суд першої інстанції не застосував зустрічного забезпечення, на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливає.

Також, апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта щодо вжиття заходів забезпечення, якими фактично вирішено судовий спір. Судом не надавалась оцінка по суті спору жодним обставинам, а вжиті заходи забезпечення не є аналогічні предмету позову.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, ефективності захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024р. у справі № 904/2612/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024р. у справі № 904/2612/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 10.12.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков