Постанова
від 04.12.2024 по справі 904/1907/24
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1907/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Коновал Д.О.

представники сторін:

від прокурора: Деркач І.П. - прокурор, посвідчення № 069936 від 01.03.2023р.

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024р. (суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 22.08.2024р.)

у справі

за позовом Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури, м.Кривий Ріг Дніпропетровська область в інтересах держави в особі Позивача: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Відповідача-1: Комунального підприємства "МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ", м.Київ

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів, у загальному розмірі 1 533 416,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, до Відповідача-1 - Комунального підприємства "МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС" та Відповідача-2 -Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ", в якому просив визнати недійсними додаткові угоди до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №309КП від 29.12.2021, укладені між КП "МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС" та ТОВ "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ": №6 від 30.09.2022, №8 від 28.10.2022, №10 від 29.11.2022 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ" на користь Криворізької міської ради грошові кошти у розмірі 1 533 416,25 грн.

Позов обґрунтований тим, що ціна товару за спірним договором була збільшена Відповідачами за відсутності обґрунтованих підстав, а надані постачальником документи не відображають змін на ринку електроенергії, які могли б вплинути на договірні відносини між сторонами.

На думку Прокурора, зазначені додаткові угоди до договору про закупівлю товару №309КП від 29.12.2021 є недійсними, оскільки укладені з порушенням вимог ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Також Прокурор вказав, що споживач оплатив за постачання електричної енергії в вересні-листопаді 2022 року (за умовами Додаткових угод №№6, 8, 10) 10 241 284,40 грн. з ПДВ за рахунок бюджетних коштів загального фонду міського бюджету, отримавши за вказані кошти 2255 894 кВт*год електричної енергії.

Недійсність додаткових угод №№6, 8, 10 означатиме, що зобов`язання сторін щодо ціни за одиницю товару регулюватимуться умовами Додаткової угоди №2. За ціною встановленою цією угодою. За ту саму кількість електричної енергії, Позивач мав сплатити 8 707 868,15 грн., тобто різниця з фактично сплаченими коштами становить 1 533 416,25 грн.

Оскільки Додаткові угоди № 6 від 30.09.2022, № 8 від 28.10.2022, № 10 від 29.11.2022 до договору про закупівлю товару № 309КП від 29.12.2021, якими збільшено вартість електричної енергії, що постачається, мають бути визнані судом недійсними, надмірно сплачені Позивачем грошові кошти у розмірі 1 533 416,25 грн. набуті Відповідачем-2 безпідставно. А тому мають бути повернуті Позивачу, як розпоряднику бюджетних коштів.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024р. у справі №904/1907/24 відмовлено у задоволенні: клопотання Комунального підприємства "МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС" про залучення третьої особи; заяви Комунального підприємства "МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС" про залишення позову без розгляду; заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ» про залишення позову без розгляду. Позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди до Договору №309КП від 29.12.2021, укладену між Комунальним підприємством «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ»: №6 від 30.09.2022 , №8 від 28.10.2022, №10 від 29.11.2022. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ» на користь Криворізької міської ради грошові кошти у розмірі 1 533 416,25 грн., а також стягнуто з Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ» та Криворізької міської ради на користь Дніпропетровської обласної прокуратури по 8 556,06 грн. судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що Прокурор у позовній заяві безпідставно визначив Позивачем Криворізьку міську раду, посилаючись саме на порушення суспільного інтересу територіальної громади у раціональному використанні коштів бюджету. Натомість за обставинами цієї справи та з огляду на законодавчо визначені обсяги компетенцій державних органів зі здійснення контролю у цій сфері, захист вказаних інтересів держави у спірних правовідносинах покладено на Держаудитслужбу. Таким чином, прокурор у своєму позові неправильно визначив Позивача. При цьому установлення після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України

За твердженням Апелянта, п. 7.2 Додатку №4 до Договору містить формулу для розрахунку нової зміненої ціни за одиницю електричної енергії. Індикативом зміни ціни є середньозважена ціна на РДН за відповідний місяць у порівняні з попереднім періодом. При цьому висновок суду про те, що ціна електричної енергії на РДН не є безумовним підтвердженням коливання ціни електричної енергії, оскільки постачальником у пропозиціях щодо зміни договірної ціни не надано документів, що підтверджують закупівлю ним електричної енергії саме на РДН є необґрунтованим, оскільки зміна цін на електричну енергію на інших сегментах ринку не може бути підставою для збільшення або зменшення ціни постачання електричної енергії за Договором незалежно від рівня цін на цих ринках та обсягів закупівлі постачальником.

Скаржник вважає, відсутніми підстави для стягнення коштів з Відповідача 2 на користь Криворізької міської ради (до загального фонду місцевого бюджету), посилаючись на положення ст.ст.652, 653 ЦК України.

У скарзі йдеться про те, що сторонами неодноразово вносилися зміни до п.4.1 Договору. У підсумку, відповідно до Додаткової угоди №10 від 29.11.2022, сторонами визначено, що попри незмінну загальну вартість Договору, оплата за ним здійснюється частково за кошти загального фонду місцевого бюджету у сумі 49 894 942,45 грн. та за рахунок власних коштів підприємства у сумі 7 438 135,34 грн. Відповідно, відсутні підстави для стягнення коштів на користь Криворізької міської ради у розмірі, який визначений судом. Зазначена обставина не була досліджена та не врахована судом при визначенні суми, що підлягає стягненню з ТОВ "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ".

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Прокурор у відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що не можуть вплинути на вирішення спору по суті.

Прокурор зазначає, що Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним є звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах ВС від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18..

За твердженням Прокурора, ним правомірно визначено у цьому спорі в якості Позивача Криворізьку міську раду, оскільки у даному випадку орган Держаудитслужби не наділено повноваженнями для звернення до суду з позовом за захистом інтересів держави за відсутності проведених заходів державного фінансового контролю.

Повноваженнями щодо захисту інтересів територіальної громади в даному спорі наділений орган місцевого самоврядування, як представницький орган громади міста, розпорядник коштів та майна територіальної громади, який зобов`язаний забезпечувати їх ефективне використання. Прокурор обґрунтовано звернувся з позовом до суду саме в інтересах міської ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади міста. З огляду на викладене, твердження апелянта про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді та невірне визначення прокурором у позові органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах є безпідставними.

При цьому прокурором дотримано процедуру, передбачену ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: попередньо, до звернення до позовом, листом від 02.01.2024 повідомлено уповноважений орган (Криворізьку міську раду) про порушення інтересів держави та територіальної громади, чим фактично надано цьому органу можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави.

Щодо суті спору Прокурор вказує на те, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Сторона договору розпоряджалася не власними коштами, а коштами держави, коштами платників податків. І суд погодився з доводами Прокурора, що таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та всіх платників податків до бюджету з порушенням норм Закону "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).

За доводами Прокурора, враховуючи, що Додаткова угода №2 укладена на підставі п. 7, а не п.2 ч. 5 ст. 41 Закону (зміна регульованих тарифів, а не коливання ціни на ринку), відсоток підвищення за Додатковими угодами №№4, 6, 7 обрахований порівняно з Додатковою угодою №2.

Також у відзиві йдеться про те, що вже Додатковою угодою №6 було перевищено максимальний ліміт щодо збільшення ціни на електроенергію та складало 11,2%, при максимально можливому до 10%. Кожна подальша Додаткова угода містила фіксовану ціну за електроенергію, яка щоразу підвищувалася та перевищувала ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором. За сукупністю укладених на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону Додаткових угод № №6, 8, 10 зростання ціни електроенергії як товару порівняно з Додатковою угодою №2 без урахування незмінного тарифу на послуги з передачі відбулося на 24,5%, що перевищує максимально допустиме обмеження підвищення вартості товару незалежно від кількості додаткових угод. Нормами Закону такого права сторонам не надано, що підтверджується висновками ВП ВС від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Крім того, на думку Прокурора, має принципове значення на якому сегменті ринку та за якою ціною ТОВ купувало електричну енергію для подальшого постачання Споживачу, оскільки сторони погодили, що підвищуватимуть ціни відповідно до РДН.

Прокурор стверджує, що при укладенні Додаткових угод №№6, 8, 10 не було доведено, що коливання цін на РДН зробило для Постачальника виконання Договору зі споживачем невигідним (збитковим) та, що Постачальником взагалі закуповувалася електроенергія для споживача на РДН, у зв`язку з чим Додаткові угоди на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Стосовно доводів скарги про те, що кошти не мають бути стягнуті в повному обсязі на користь Криворізької міської ради (оскільки окремими додатковими угодами була передбачена також можливість оплати за рахунок коштів Підприємства) Прокурор вказав , що умовами як тендеру, так і Договору джерелом фінансування закупівлі визначено кошти місцевого бюджету за КЕКВ: 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям). Дійсно, окремими додатковими угодами сторони визначали, що другим джерелом фінансування закупівлі є кошти підприємства. Проте, за умовами оскаржуваних Додаткових угод за вересень-листопад 2022 року 10 241 284,20 грн. КП «Міський тролейбус» здійснював оплати повністю за рахунок коштів місцевого бюджету, отриманих ним як одержувачем бюджетних коштів в якості субсидії з міського бюджету згідно з Бюджетним кодексом України на відповідний казначейський рахунок. В усіх доданих до позову платіжних дорученнях КП «Міський тролейбус» зазначено банк платника - Держказначейська служба України, м. Київ та номер казначейського рахунку КП «Міський тролейбус», з якого ним сплачуються кошти, отримані з бюджету.

У цілому, твердження апелянта щодо можливого здійснення закупівлі не тільки за бюджетні кошти, а й частково за «кошти комунального підприємства» не тільки спростовуються вищенаведеними матеріалами справи, але й не мають правового значення та є маніпулятивними та спростовується сталою практикою Верховного Суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги носять характер оціночних суджень та не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

КП "МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС" (Відповідач 1) у відзиві зазначає, що частково підтримує доводи викладені у апеляційній скарзі ТОВ «Енерджі Маркетс Ассістант» та вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовані норми матеріального права та не з`ясовано повністю обставини, що мають значення для справи, зокрема не враховані доводи Відповідача-1 щодо правомірності представництва Прокурором інтересів держави та визнання позивача, в інтересах якого він звертається.

Так, на думку Відповідача-1, з огляду на законодавчо визначені обсяги компетенцій державних органів зі здійснення контролю у цій сфері захист вказаних інтересів держави у спірних правовідносинах покладено на Держаудитслужбу. Таким чином, Прокурор у своєму позові неправильно визначив Позивача. З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. При цьому Держаудитслужба може бути Позивачем у справі.

08.10.2024 Прокурором подані пояснення щодо відзиву Відповідача-1, в яких йдеться про те, що підприємством не обґрунтовано та не доведено причин пропуску ним строку для подання відзиву.

Також Прокурор звертає увагу, що доводи стосовно органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, є Держаудитслужба, а не Криворізька міська рада не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать висновкам Верховного Суду у аналогічних спорах. Крім того, цьому доводу неодноразово надавалося спростування Прокурором, а також надана оцінка судом першої інстанції.

За доводами Прокурора, наведеними у поясненнях, які є аналогічними з доводами покладеними в обґрунтування відзиву, органом уповноваженим державною здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинх є Криворізька міська рада. При цьому Прокурором при зверненні з позовом дотримано процедуру, передбачену ст.23 Закону України "Про прокуратуру". З огляду на викладене Прокурором правомірно визначено у даному спорі в якості Позивача Криворізьку міську раду.

29.11.2024 від Криворізької міської ради (Позивача) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому йдеться про те, що у Договорі про постачання електричної енергії споживачу №309КП від 29.12.2021, який за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, сторони обумовили усі істотні умови, а також передбачили дії сторін у разі зміни ціни на ринку у сторону збільшення вартості електроенергії.

Щодо представництва Прокурора, у відзиві зазначено, що виходячи з того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України). Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Стосовно стягнення з Криворізької міської ради на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 8 556,06 грн судового збір остання зазначила, що ч. 4 ст. 43 ГПК України у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Виходячи з аналізу пункту 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України за зловживання процесуальними правами суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Разом з тим, беручи до уваги приписи ст. 43 ГПК України та правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 05 квітня 2023 року по cправі № 922/4278/21, в діях органу місцевого самоврядування та його представників відсутні ознаки зловживання процесуальними правами.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/1907/24.

Матеріали справи № 904/1907/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у судовому засіданні на 04.12.2024.

04.12.2024 Прокурор у судовому засіданні надав пояснення по справі.

Представники Позивача та відповідачів 1, 2 у судове засідання 04.12.2024 не з`явилися.

Беручи до уваги, що неявка представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності.

У судовому засіданні 04.12.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи

За інформацією з веб-порталу публічних закупівель «Prozorro» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-11-02-004889-a) , за результатами публічної закупівлі з ідентифікатором UA-UA-2021-11-02-004889-a КП «Міський тролейбус» з ТОВ «Енерджі Маркетс ассістант» 29.12.2021 укладено договір №309КП щодо постачання електричної енергії у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 в обсязі 15 095 600 кВт*год, за ціною 3,798 грн за одиницю, в тому числі ПДВ 0,633 грн, на загальну суму 57 333 088,80 грн, в тому числі ПДВ 9 555 514,80 гривень.

За умовами договору, Постачальник (ТОВ «Енерджі Маркетс Ассістант») продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача (КП «Міський тролейбус»), а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.1). Найменування товару: Електрична енергія (код згідно Національного класифікатовар ДК 021:2015:09310000-5) (далі товар або електрична енергія).

Пункт 4.2 договору передбачає, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 3,798 грн, тому числі ПДВ 0,633 грн та складається з:

- закупівельної ціни на ринку електричної енергії;

- регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку;

- тарифу (маржі) постачальника електричної енергії.

Відповідно до п. 1.5. Договору, істотними умовами Договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії Договору.

Розділом 2 договору унормовано строк (термін) поставки товару: протягом 2022 року (по 31.12.2022р.) (п 2.1.); місце постачання товару згідно з додатком 3 до цього Договору: перелік об`єктів та точок комерційного обліку Споживача (п 2.2.), та неможливість для Постачальника вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за постачання електричної енергії, крім передбаченої умовами цього Договору (п 2.3.).

У п. 4.1 Договору узгоджено, що загальна вартість цього Договору становить 57 333 088,80 грн. Джерелом фінансування закупівлі за цим Договором є: кошти місцевого бюджету, відповідно до плану використання бюджетних коштів на 2022 рік: оплата електроенергії, КЕКВ: 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)»

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема:

4.5.2. Збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

4.5.5. Погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку.

При зміні ціни Договору керуватися додатком №4 до Договору. Зміни до договору про закупівлю оформляються в такій самій формі, що й Договір про закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення Додаткової угоди до Договору. Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін Договору (п. 4.7).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.4.9 договору).

За умовами п. 7 Додатку №4 (Порядок зміни ціни Договору), істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) до 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. У цьому випадкові зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) здійснюється на таких умовах:

7.1. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України».

Таким документальним підтвердженням можуть бути: інформація з офіційного сайту оператора ринку електричної енергії.

7.2. Нову (змінену) ціну за одиницю електричної енергії розраховують за формулою:

Pm = P0 Ч (P(m-1) / P(m-2) ) + Tпер + ПДВ, де

Pm нова (змінена) ціна за одиницю електричної енергії, грн/кВт·год;

P0 ціна електричної енергії як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії згідно Договору (останньої Додаткової угоди про зміну ціни), що включає вартість послуг Постачальника, пов`язаних із постачанням електричної енергії, без урахування регульованих тарифів та ПДВ, грн/кВт·год

P(m-1) середньозважена ціна на РДН за місяць, що передує місяцю, з якого буде застосовано зміну ціни за одиницю електричної енергії, грн/МВт·год;

P(m-2) середньозважена ціна на РДН за місяць, що передує попередньому місяцю, з якого буде застосовано зміну ціни за одиницю електричної енергії, грн/МВт·год;

Tпер тариф на послуги з передачі електричної енергії, установлений НКРЕКП, грн/кВт·год;

ПДВ, 20% - податок на додану вартість.

7.3. Нову (змінену) ціну, розраховану відповідно до пункту 7.2 цього Додатка, застосовують з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишають незмінною до його завершення.

Згідно з п. 8 Додатку №4 до Договору істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовують у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, які враховані в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором.

Вартість послуги з передачі електричної енергії та маржа постачальника включається до ціни електричної енергії і оплачується Споживачем за банківськими реквізитами Постачальника, зазначених у Договорі, на підставі рахунку на оплату та акту протягом 10 банківських днів з дати встановлення рахунку/акту (п. 1-5 Комерційної пропозиції).

09.02.2022 сторони уклали Додаткову угоду №2, якою на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 4.5.8 Договору, у зв`язку з набранням чинності постановою НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії на 2022 рік», ціну за одиницю (1 кВт/год) електричної енергії збільшено до 3,860052 грн. з ПДВ (3,21671 грн. без ПДВ). Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 14 852 931 кВт*год.

30.09.2022 сторони уклали Додаткову угоду №6, якою збільшено ціну на електричну енергію до 4,2456 грн за одиницю з урахуванням ПДВ (3,538 грн. без ПДВ) та зменшено очікуваний обсяг електричної енергії до 14 262 375 кВт*год, зміни розповсюджуються на період з 01.09.2022 (охоплено період до укладення додаткової угоди).

28.10.2022 сторони уклали Додаткову угоду №8, якою збільшено ціну на електричну енергію до 4,6697 грн за одиницю з урахуванням ПДВ (3,8914 грн. без ПДВ) та зменшено очікуваний обсяг електричної енергії до 13 794 292 кВт*год, зміни розповсюджуються на період з 01.10.2022 (охоплено період до укладення додаткової угоди).

29.11.2022 сторони уклали Додаткову угоду №10, якою збільшено ціну на електричну енергію до 4,7083992 грн за одиницю з урахуванням ПДВ (3,923666 грн. без ПДВ) та зменшено очікуваний обсяг електричної енергії до 13 761 999 кВт*год, зміни розповсюджуються на період з 01.11.2022 (охоплено період до укладення додаткової угоди).

Підставами для підвищення ціни стали інформація з сайту АТ «Оператор ринку» щодо ціни РДН та експертні висновки Київської Торгово-промислової палати від 03.10.2022 та Черкаської Торгово-промислової палати від 01.11.2022.

Прокурор вважає, що оскільки Додаткові угоди № 6 від 30.09.2022, № 8 від 28.10.2022, № 10 від 29.11.2022 до Договору про закупівлю електричної енергії споживачу № 309КП від 29.12.2021, якими збільшено вартість електричної енергії, що постачається, укладені всупереч Закону України «Про публічні закупівлі», вони підлягають визнанню судом недійсними, а надмірно сплачені Позивачем грошові кошти у розмірі 1 533 416,25 грн. мають бути повернуті йому як розпоряднику бюджетних коштів.

Викладені обставини слугували підставою для звернення Прокурора з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Закон України "Про публічні закупівлі" дозволяє змінювати ціну за одиницю товару у межах 10 % та лише за умови суттєвого, документально підтвердженого, коливання ціни товару на ринку.

Надані постачальником документи не відображають змін на ринку електроенергії, які могли б вплинути на договірні відносини між сторонами.

Разом з цим, застосування нових цін у спірних додаткових угодах суперечить імперативним вимогам нормативно-правових актів, які регулюють постачання електричної енергії споживачам.

Внаслідок укладання спірних Додаткових угод ціна електроенергії зросла на 24,6% порівняно з початковою і Криворізька міська територіальна громада втратила 1 533 416,25 грн бюджетних коштів.

Таким чином, грошові кошти у вказаній сумі є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний повернути грошові кошти позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Також, суд знайшов наявними підстави для представництва Прокуратурою інтересів держави в суді.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Щодо підстав для представництва Прокурором інтересів держави суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частинами 1, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 - 5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з ч.ч. 1, 3 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Зокрема, представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Тобто прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У даній справі, на виконання ч.ч. 3 - 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор при поданні позовної заяви послався на неналежне здійснення захисту інтересів держави Позивачем та обґрунтував це тим, що сторонами закупівлі під час її проведення порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі і максимальної ефективності та економії, що спричинило безпідставне витрачання коштів Криворізької міської територіальної громади, нераціональне та неефективне їх використання.

Крім того, укладенням Додаткових угод до Договору про закупівлю електроенергії порушено державні та суспільні інтереси, оскільки, з урахуванням цих угод, замовник фактично отримав меншу кількість електроенергії, що призводить до порушення інтересів, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» у частині досягнення мети проведеної тендерної закупівлі. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, власником яких є територіальна громада, становлять суспільний інтерес, а незаконність додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Криворізька центральна окружна прокуратура направила на адресу Криворізької міської ради лист (запит) від 02.01.2024 №59-33вих-24 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування.

На вказаний запит Криворізька міська рада листом від 04.01.2024 №31/12 повідомила, що заходи, спрямовані на визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення надмірно сплачених коштів, не вживались.

З огляду на викладене, Прокурором доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави у суді та виконано приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо суті спору, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними законодавчими приписами визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та загальні підстави, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого Позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі №909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21).

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 29.08.2022 у справі № 909/635/22).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Як вже зазначалося, 29.12.2021 за результатами публічної закупівлі з ідентифікатором UA-UA-2021-11-02-004889-a КП «Міський тролейбус» з ТОВ «Енерджі Маркетс ассістант» укладено Договір №309КП про закупівлю електричної енергії споживачу.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" .

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/1009/22, від 18.07.2023 у справі №916/944/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21.

Статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/ спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Частинами 1, 4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Частиною 1 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 19.07.2022 у справі №927/568/21, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22).

Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, перелік послуг, що надаються електропостачальником (п.2); ціна електричної енергії та послуг, що надаються (п.3).

Також, згідно з ч. 9 ст. 56 Закону загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача.

З урахуванням змін, що відбулися з 01.07.2019 у структурі ринку електричної енергії, а також у взаємовідносинах між учасниками ринку електричної енергії, кінцева ціна електропостачальників як за вільними цінами, так і постачальників універсальних послуг та постачальника "останньої надії", за якою вони здійснюють постачання електричної енергії, у загальному випадку складається з таких складових:

- закупівельна ціна на електричну енергію як товар (ціна, за якою електропостачальник закупив електричну енергії на ринку електричної енергії);

- тариф на послуги з передачі електричної енергії (який у загальному випадку оплачується електропостачальником оператору системи передачі, як зазначено вище);

- тариф на послуги з розподілу електричної енергії оператора системи розподілу на підставі договору укладеного між споживачем/ електропостачальником та оператором системи розподілу, на території якого знаходяться споживачі електропостачальника;

- тариф (ціна) на послуги електропостачальника.

Вказана структура ціни для споживача наведена і в листі НКРЕКП №8312/13.1/7-19 від 08.08.2019 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v8312874-19#Text).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило би заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, для внесення змін до вже укладеного договору постачальник повинен обґрунтувати, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендерній ціні та довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічний висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За ч.2 ст.189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі. Однак ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Так, п.п. 2, 7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п.2),

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (п.7).

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 цього Закону.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: якщо відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Законодавство про публічні закупівлі, як у редакції Закону №922-VIII до 19.04.2020 (положення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону), так і у редакції цього закону після внесення змін (положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону) встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного за результатами проведення закупівлі за державні кошти та містить обмеження щодо заборони збільшення ціни за одиницю товару більш, ніж на 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п.7.50 постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду про застосування п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який викладено у постанові від 24.01.2022 у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23):

- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.88);

- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.89);

- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п.90).

В іншому випадку не досягається мета, визначена Законом України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Під час розгляду справи № 927/491/19 (постанова від 18.06.2021) Об`єднана Палата Верховного Суду дійшла висновків, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) ( пункт 124 постанови).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі (пункт 125 постанови).

У пункті 127 цієї постанови Об`єднана Палата Верховного Суду зазначила про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45% шляхом так званого "каскадного" укладення чотирьох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Таким чином, згідно з вищенаведеними висновками Верховного Суду, Закон України "Про публічні закупівлі" дозволяє змінювати ціну за одиницю товару у межах 10 % та лише за умови суттєвого, документально підтвердженого коливання ціни товару на ринку.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямими порушенням принципів процедури закупівлі.

Щодо досліджуваної справи, то застосування нових цін у спірних Додаткових угодах суперечить імперативним вимогам нормативно-правових актів, які регулюють постачання електричної енергії споживачам.

Так, внаслідок укладання Додаткових угод №6 від 30.09.2022, №8 від 28.10.2022, №10 від 29.11.2022 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №309КП від 29.11.2021 збільшено ціну за одиницю товару з 3,860052 грн за кВт*год до 4,7083992 грн за кВт*год.

Установлено, що вартість електричної енергії як товару без ПДВ з урахуванням маржі Постачальника становила:

за додатковою угодою №2: 3,21671-0,34564=2,87107 грн/кВт·год;

за додатковою угодою №6: 3,538-0,34564=3,19236 грн/кВт·год (+11,2% порівняно з ДУ№2);

за додатковою угодою №8: 3,8914-0,34564=3,54576 грн/кВт·год (+23% порівняно з ДУ№2).

за додатковою угодою №10: 3,923666-0,34564=3,578026 грн/кВт·год (+24,6% порівняно з ДУ№2).

Отже, після укладення Додаткових угод ціна за одиницю товару збільшилася на 24,6%, що є більшим, ніж передбачено Законом України "Про публічні закупівлі".

Крім того, положеннями п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 3.1.1 ПРРЕЕ передбачено обов`язок електропостачальника у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір; п. 3.2.4. ПРРЕЕ передбачено, що у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір; п. 11 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено право споживача отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення.

Таким чином, застосування нових цін у оспорюваних додаткових угодах раніше ніж через 20 днів після надходження відповідної пропозиції від постачальника про зміну умов договору є неправомірним.

Між тим, матеріали справи свідчать про те, що на адресу замовника постачальником направлялись листи від 09.09.2022 за №1033-09/2022, від 23.09.2022 за №1081-09/2022, від 07.10.2022 за №1112-10/2022, від 18.11.2022 за №1234-11/2022 щодо необхідності підвищення ціни на електричну енергію (т.1, зв.бік а.с. 55, а.с. 56, зв.бік а.с.58, а.с. 61).

Стосовно наданих Скаржником в обґрунтування коливання цін та необхідності підвищення ціни за одиницю товару споживачу експертних висновків Черкаської та Київської Торгово-промислових палат колегія суддів зазначає, що з огляду на те, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін, під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 Розділу 1 ГПК України.

Таким чином, довідки, експертні висновки Торгово-промислової палати України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Разом з тим суди, у порядку статті 86 ГПК України, повинні їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22.

У даному випадку, надані постачальником висновки Черкаської та Київської Торгово - промислових палат не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до нього у частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

За таких обставин, як правильно зазначено судом першої інстанції, саме зазначені висновки не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту коливання ціни на товар у сторону збільшення у спірний період у розумінні ст.76, 77 ГПК України.

Таким чином, надані постачальником документи не відображають змін на ринку електроенергії, які могли б вплинути на договірні відносини між сторонами.

Крім того суд врахував відповідь АТ «Оператор ринку» від 04.12.2023 за №01-31/1798, у якій зазначено про те, що ТОВ «Енерджі Маркетс Ассістант» зареєстровано учасником РДН та ВДР з 18.08.2021 та долучену інформацію в помісячному розрізі за 2022 рік щодо обсягів електричної енергії, що придбавалась Відповідачем-2 на РДН в ОЕС України, відповідно до якої у період укладення оскаржуваних додаткових угод протягом вересня - листопада 2022 року Відповідач-2 не придбавав електричну енергію на РДН в ОЕС України за договором з АТ «Оператор ринку».

У листі НКРЕКП №8312/13.1/7-19 від 08.08.2019 регулятор вказав, що ціна електричної енергії як товару формується залежно від сегменту ринку, на якому електропостачальник здійснює її закупівлю.

Згідно з аналітичними відомостями АТ «Оператор ринку» домінуючим сегментом за обсягами купівлі-продажу на оптовому ринку електричної енергії є ринок двосторонніх договорів. За опублікованими НКРЕКП відомостями протягом 2022 року РДН за обсягами торгів є значно меншим сегментом ринку, ніж придбання електроенергії за двосторонніми договорами, і не характеризує ситуацію на ринку в цілому.

Місцевий господарський суд обґрунтовано послався на те, що Постачальник не надавав доказів (договорів та актів купівлі-продажу) на підтвердження придбання електроенергії для споживача у вказані періоди саме на РДН, а не на іншому сегменті ринку або за двостороннім договором тощо, та за якою ціною. Таким чином, зміна середньозваженої ціни на ринку електричної енергії "на добу наперед" РДН не є безумовним підтвердженням коливання ціни електричної енергії, оскільки постачальником у пропозиціях щодо зміни договірної ціни не надано документів, що підтверджують закупівлю ним електричної енергії саме на РДН, а не на іншому сегменті оптового ринку, та зробило для нього виконання умов Договору вочевидь невигідним, збитковим.

При цьому Постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку пального не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. Аналогічна правова позиці викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 листопада 2023 року у cправі № 917/1009/22.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, приймаючи до уваги, що зазначені вище Додаткові угоди №6 від 30.09.2022, №8 від 28.10.2022, №10 від 29.11.2022 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №309КП від 29.11.2021 суперечать наведеним вище нормам (Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі"тощо), враховуючи недоведення Скаржником наявності у нього підстав для збільшення ціни на електричну енергію , а також тієї обставини, що невнесення змін до договору у частині збільшення ціни за електричну енергію у спірному періоді було б очевидно невигідним та збитковим для нього, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про визнання цих угод недійсними.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Приймаючи участь у відкритих торгах, пропонуючи ціну та уклавши Договір, Товариство діяло самостійно, ініціативно і на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Колегія суддів виходить з того, що укладаючи договір поставки товару на певний строк, Товариство як постачальник фактично гарантує можливість продати товар за узгодженою ціною та несе ризики зміни такої ціни.

Одночасно, згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки Додаткові угоди №6 від 30.09.2022, №8 від 28.10.2022, №10 від 29.11.2022 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №309КП від 29.12.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між КП "Міський тролейбус" та ТОВ "Енерджі Маркетс Ассістант" щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії № 309КП від 29.12.2021, мали регулюватись пунктом 1.3 додаткової угоди №2 від 09.02.2022 до Договору, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 3,860052 грн за 1 кВт/год, в тому числі ПДВ 0,643342 грн.

Відповідно до наданих до матеріалів справи актів приймання - передачі №10632209/1 від 30.09.2022, №10632209/2 від 30.09.2022 за вересень 2022 року постачальник поставив споживачу 758 578 кВт*год електричної енергії на загальну суму 3 220 618,75 грн.; №106322101 від 31.10.2022 за жовтень 2022 року - 756 623 кВт*год електричної енергії на суму 3 533 187,09 грн.; № 106322111 від 30.11.2022 за листопад 2022 року - 740 693 кВт*год електричної енергії на суму 3 487 478,33 грн.

Отже, за 2 255 894 кВт*год електричної енергії споживач мав сплатити постачальнику 8 707 867,95 грн з ПДВ.

Натомість, платіжними дорученнями № 1138 від 27.10.2022, № 1145 від 28.10.2022, № 1211 від 23.11.2022, № 1342 від 19.12.2022 споживач фактично сплатив постачальнику грошові кошти за спожиту електричну енергію у загальному розмірі 10 241 284,20 грн.

Таким чином, за Договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №309КП від 29.12.2021 Відповідачем-2 протягом вересня листопада 2022 року було поставлено 2 255 894 кВт*год електроенергії на суму 10 241 284,20 грн, хоча за ціною відповідно до умов Додаткової угоди №2 необхідно було сплатити за такий обсяг 8 707 867,95 грн, тобто переплачено 1 533 416,25 грн з ПДВ за поставлену електричну енергію.

Отже, як зазначено вище, внаслідок укладання вказаних Додаткових угод ціна електроенергії зросла на 24,6% порівняно з початковою і Криворізька міська територіальна громада втратила 1 533 416,25 грн бюджетних коштів.

З огляду на викладене, грошові кошти у сумі 1 533 416,25 грн. є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а тому ТОВ "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ" зобов`язано повернути грошові кошти Позивачу, що відповідає приписам ст.ст. 216, 1212 ЦК України (п.82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (провадження №12-57гс23).

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову й у частині стягнення грошових коштів.

Одночасно, колегія суддів погоджується з відхиленням місцевим господарським судом, з підстав, наведених в оскаржуваному рішенні, клопотання Відповідача-1 про залучення до участі у даній справі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державну аудиторську службу України в особі Східного офісу Держаудитслужби, а також клопотань Відповідача-1 та Відповідача-2 про залишення позову без розгляду у зв`язку з невірним визначенням Позивача.

Так, зокрема, щодо невірного визначення Позивача, а також органу, покликаного захищати порушені інтереси держави у спірних правовідносинах у справі місцевий господарський суд врахував наступне.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є у комунальній власності.

Сільські, селищні, міські ради відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, зокрема, коштів місцевого бюджету.

У даному випадку, потерпілою особою, за рахунок якої Постачальником збережено у себе грошові кошти, є територіальна громада м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Криворізька міська рада є представником власника - територіальної громади Кривого Рогу і виконує його функції, а відтак наділена усім колом повноважень щодо захисту права власності територіальної громади.

Оскільки засновником КП «Міський тролейбус» та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування (Криворізької міської ради), що фінансує і контролює його діяльність, а також зобов`язана контролювати законність та ефективність використання коштів за договорами про закупівлю товарів, а оплата оскаржуваних додаткових угод здійснена за кошти місцевого бюджету, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів міського бюджету.

При цьому, як встановлено вище, Прокурором дотримано процедуру, передбачену ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Криворізька міська рада не повідомляла про будь-які наміри вживати заходів, зокрема, призначити перевірку або звертатися до суду з позовом щодо усунення виявлених порушень.

Надавалася можливість відреагувати на порушення і безпосередньо Замовнику - КП «Міський тролейбус» (листи прокурора від 22.01.2024, 14.03.2024), проте жодних заходів останнім не вжито.

Слід зазначити, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за спірним договором, КП «Міський тролейбус» виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

Такий висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 23.10.2019 у справі №922/3013/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

При цьому у постанові від 09.08.2023 по справі № 924/1283/21 Верховний Суд вказав, що з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування одержувачем коштів незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади свідчить про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами на користь органу місцевого самоврядування.

Отже, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції держави у даних спірних правовідносинах є Криворізька міська рада.

З цих підстав, колегія апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором правомірно визначено у даному спорі в якості Позивача Криворізьку міську раду, при цьому орган Держаудитслужби, у цьому випадку, не наділений повноваженнями для звернення до суду з позовом за захистом інтересів держави у зв`язку з відсутністю проведених ним заходів державного фінансового контролю.

Викладене, у тому числі, спростовує відповідні доводи Скаржника.

Доводи скарги про те, що кошти не мають бути стягнуті у повному обсязі на користь Криворізької міської ради не мають під собою підґрунтя, оскільки не відповідають приписам чинного законодавства України та спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

Інші аргументи Скаржника також не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

У цій справі, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024р. у справі №904/1907/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.12.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О.Дармін

СудЦентральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення04.12.2024
Оприлюднено12.12.2024
Номер документу123672660
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —904/1907/24

Постанова від 04.12.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Ухвала від 17.09.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Ухвала від 13.09.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Рішення від 19.08.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Назаренко Наталія Григорівна

Ухвала від 04.06.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Назаренко Наталія Григорівна

Ухвала від 14.05.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Назаренко Наталія Григорівна

Ухвала від 01.05.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Назаренко Наталія Григорівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні