Рішення

від 04.12.2024 по справі 905/1033/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2024 Справа №905/1033/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-3000»

про стягнення 4 200 000,00 грн

Суддя Хабарова М.В.

Секретар судового засідання Сухіна В.А.

за участю представників (в режимі відеоконференції):

від позивача Жданова І.М.

від відповідача Свириденко Д.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-3000» про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 4200000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.02.2021 помилково перерахував кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-3000» у сумі 4200000,00 грн, у зв`язку з чим у серпні 2021 року звернувся до відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів. Відповідач листом від 12.09.2021 визнав факт отримання вказаних коштів від позивача та запевнив позивача щодо їх повернення. Оскільки відповідачем зазначені кошти повернуто не було, позивач просить суд стягнути з відповідача 4200000,00 грн помилково перерахованих коштів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання у справі призначено на 17.09.2024.

27.08.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що Договір про надання послуг з організації перевезення вантажу між позивачем та відповідачем не укладався, а тому грошові кошти у розмірі 4200000,00 грн перераховано позивачем на рахунок відповідача помилково.

05.09.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про визнання позову, у якій відповідач відповідно до положень ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визнає позовні вимоги у справі №905/1033/24 та просить ухвалити відповідне рішення на стадії підготовчого провадження.

У судовому засіданні 17.09.2024 оголошено перерву до 10.10.2024.

Підготовче засідання, призначене на 10.10.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Хабарової М.В. у відпустці.

Ухвалою-повідомленням від 28.10.2024 призначено підготовче засідання у справі на 13.11.2024.

29.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, до яких додано виписку з АТ «ЄПБ» щодо руху грошових коштів та довідку про укладені договори з відповідачем.

Підготовче засідання 13.11.2024 не відбулось у зв`язку з оголошенням на території м.Харків сигналу «повітряна тривога».

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.11.2024 призначено підготовче засідання у справі на 04.12.2024.

У судове засідання в режимі відеоконференції з`явились представники позивача та відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити; представник відповідача у свою чергу позов визнав та просив проголосити рішення на стадії підготовчого провадження.

У судовому засіданні 04.12.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

12.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (позивач) перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Озон-3000» (відповідач) грошові кошти у розмірі 4200000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №200 від 12.02.2021 на суму 3000000,00 грн та №201 від 12.02.2021 на суму 1200000,00 грн. У вказаних платіжних дорученнях зазначене призначення платежу «передплата за організацію перевезення вантажу з-но договору №0102-21 від 01.02.2021».

Проте, як зазначає позивач, договір з організації перевезення вантажу №0102-21 від 01.02.2021 між позивачем та відповідачем не укладався, а грошові кошти були перераховані на рахунок відповідача помилково.

З довідки щодо укладених договорів №02-59 від 25.10.2024 вбачається, що за період 12.02.2018-04.10.2024 між позивачем та відповідачем проводилися розрахунки за наступними договорами: договір постачання вугілля №ОЗ 0207-18пр від 02.07.2018, договір постачання №0411-19пк від 04.11.2019, договір постачання №ОЗ 0106-18 від 01.06.2018, договір постачання №ОЗ1101-21пр від 11.01.2021, договір про надання поворотної фінансової допомоги №0102-21п від 01.02.2021, договір постачання вугілля №ОЗ 0102-20 від 01.02.2020.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення помилково сплачених коштів №02-19/21 від 15.08.2021. Відповідач у листі №73 від 12.09.2021 повідомив, що визнає отримання грошових коштів у розмірі 4200000,00 грн та гарантує їх повернення.

Проте, як вбачається з листа Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» №4-110/600/24-от від 04.10.2024, відповідачем грошові кощти у розмірі 4200000,00 на рахунок позивача не поверталися.

Оскільки відповідач не повернув помилково перераховані кошти, позивач звернувся з позовом до суду.

Загальні підстави для виникнення зобов?язань у зв?язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом ч. 1 ст 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені Цивільного кодексу України відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Відповідно до ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, наявності між сторонами будь-яких окремих цивільних правовідносин (письмовий чи усний договір/угода чи інші обставини, передбачені ст. 11 Цивільного кодексу України), інші докази існування господарських правовідносин, суд дійшов висновку, що дані обставини свідчать про наявність порушеного права позивача та правових підстав для звернення останнього до суду з цим позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Як вже вказувалося судом, згідно платіжних доручень №200 від 12.02.2021 на суму 3000000,00 грн та №201 від 12.02.2021 на суму 1200000,00 грн позивачем було перераховано відповідачу 4200000,00 грн з призначенням платежу «передплата за організацію перевезення вантажу з-но договору №0102-21 від 01.02.2021», однак матеріали справи такого договору не містять.

За доводами позивача такий договір з відповідачем не укладався.

Наявність вказаної заборгованості відповідачем не спростована, у заяві про визнання позову заявлені позивачем позовні вимоги визнані відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд враховує, що заява про визнання позову підписана керівником відповідача Яковенко Ольгою Миколаївною, повноваження якої підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи, наведені норми законодавства та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 4200000,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами, встановленими п. 1 ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» також встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до господарського суду, тобто 31500,00 грн.

Інша ж частина судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №4975 від 26.06.2024 у розмірі 63000,00 грн, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 13, 42, 73-80, 86, 129, 185, 191, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-3000» (84320, Донецька обл., Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Леоніда Бикова, 19, кв. 159, ідентифікаційний код 34934458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (85400, Донецька обл., Покровський район, м. Селидове, вул. Миру, буд. 34, ідентифікаційний код 31714629) кошти у розмірі 4200000 (чотири мільйони двісті тисяч) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 31500 (тридцять одна тисяча п?ятсот) грн 00 коп.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (85400, Донецька обл., Покровський район, м. Селидове, вул. Миру, 34, ідентифікаційний код 31714629) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 31500,00 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №4975 від 26.06.2024.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.12.2024

Суддя М.В. Хабарова