Рішення

від 10.12.2024 по справі 907/807/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 р.м. УжгородСправа № 907/807/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервис Транс Груп", код ЄДРПОУ - 42277488, місцезнаходження - Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Оренбурзька, будинок 110 А, поштовий індекс 49074,

до відповідача: Приватного підприємства "ТД Перемога", код ЄДРПОУ 44937240, місцезнаходження - Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Кар`єрна, будинок 25, поштовий індекс - 89412,

про стягнення заборгованості за надані послуги перевезення вантажу автомобільним транспортним відповідно до умов договору перевезення,

без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервис Транс Груп" (далі позивач) через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом від 25.09.2024 до Приватного підприємства "ТД Перемога" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 5200 грн з оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортним відповідно до умов договору перевезення згідно заявки про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №0707/1 від 07.07.2024, вартість перевезення 41000 грн., враховуючи часткову оплату відповідачем наданих послуг по перевезенню згідно з платіжними інструкціями № 2659 від 11.07.2024 та №2817 від 22.07.2024 на суми відповідно 32800 грн і 3000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем договору перевезення згідно заявки про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №0707/1 від 07.07.2024 в частині повної оплати за надані позивачем послуги перевезення.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

Ухвалою суду від 30.09.2024 позовну заяву ТОВ "Сервис Транс Груп" до ПП "ТД Перемога" від 25.09.2024 (зареєстровану вхідним номером №02.3.1-05/859/24 від 25.09.2024) залишено без руху. Встановлено позивачу строк - 8 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових та електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Після надходження 07.10.2024 через систему «Електронний суд» на адресу суду заяви позивача від 07.10.2024 про усунення недоліків позовної заяви, в якій надані відомості щодо місця знаходження оригіналів письмових та електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви, згідно з ухвалою суду від 11.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи, зокрема: запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву, оформлений згідно з вимогами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно відповідно до ухвали суду відповідачу судом роз`яснено, що відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно зі статтею 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи Заводнік проти Словенії, заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа Созонов та інші проти України, заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.

Відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі Положення про ЄСІТС).

Пунктом 3 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Офіційна електронна адреса сервіс Електронного кабінету ЄСІТС (підпункт 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС).

Підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами (пункт 8 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (в редакції Рішення Вищої ради правосуддя № 977/0/15-23 від 12.10.2023) особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно відповідей №3979340 і №3979439, сформованих на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд від 27.09.2024, встановлено, що позивач (ТОВ "Сервис Транс Груп", код ЄДРПОУ 42277488) та відповідач (ПП "ТД Перемога", код ЄДРПОУ 44937240) мають зареєстровані Електронні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, пунктів 8 і 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2024 про відкриття провадження у справі була скерована сторонам у справі 11.10.2024 в електронній формі шляхом її направлення до електронних кабінетів ТОВ "Сервис Транс Груп" та ПП "ТД Перемога".

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається, що документ в електронному вигляді: "Ухвала про відкриття провадження (спрощене провадження) (без призначення дати)" від 11.10.2024 у справі №907/807/24 (суддя Сисин С.В.) було надіслано сторонам позивачу та відповідачу в їх Електронний кабінет та документ доставлено до їх електронного кабінету - 11.10.2024 о 13:44.

Згідно положень пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їх справи у суді та мали можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Застосовуючи при розгляді справи відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України, відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав відзив на позовну заяву, а також до суду від сторін, які належним чином повідомлені про відкрите провадження у справі, не надходило інших заяв чи клопотань, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 233 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

СУТЬ СПОРУ ЗА ПОЗИЦІЄЮ ПОЗИВАЧА

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 07 липня 2024 року між ТОВ "Сервис Транс Груп" (перевізником) та ПП "ТД Перемога" (експедитором) було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортним згідно заявки про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №0707/1 від 07.07.2024. Вказана заявка була укладена шляхом її обміну сторонами в електронному вигляді через електронну пошту.

За умовами договору сторони погодили порядок та умови перевезення вантажу за маршрутом: Дніпро Ужгород, автомобілем, державний номер якого- НОМЕР_1 , з напівпричіпом з номерним знаком- НОМЕР_2 , водієм ОСОБА_1 . Зазначеним договором згідно заявки №0707/1 від 07.07.2024 було визначено дату завантаження 08.07.2024, дату розвантаження 10.07.2024, а також погоджено вартість перевезення 41000,00 грн., умови оплати: 80% - у день вивантаження та 20% - після реєстрації податкової накладної.

Згідно тверджень позивача, ним як перевізником свої зобов`язання за договором згідно заявки виконано належним чином і у відповідні строки, що підтверджено товарно-транспортною накладною №Р571 від 10.07.2024.

За результатами господарської операції 11.07.2024 року ТОВ «Сервис Транс Груп» зареєстровано податкову накладну №13.

Проте, за надані послуги перевезення вантажу відповідач повністю не розрахувався, оскільки на підставі виставленого позивачем ПП «ТД «Перемога» рахунку на оплату №13-07 від 11.07.2024 на суму 41000 грн, відповідач згідно з платіжними інструкціями № 2659 від 11.07.2024 та №2817 від 22.07.2024 на суми відповідно 32800 грн і 3000 грн сплатив лише 35800 грн. А тому в Приватного підприємства "ТД Перемога" наявна заборгованість за договором перевезення в розмірі 5200 грн з оплати за надані позивачем послуги з перевезення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5200,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення відповідно до договору перевезення згідно заявки про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №0707/1 від 07.07.2024.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Між відповідачем у справі ПП "ТД Перемога" як експедитором та позивачем ТОВ "Сервис Транс Груп" як перевізником було укладено договір перевезення згідно заявки №0707/1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2024 (далі договір перевезення).

Зокрема, згідно з умовами договору перевезення відповідно до умов заявки № 0707/1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2024 (далі заявка) сторони погодили такі умови договору:

- маршрут перевезення: Дніпропетровська область, місто Дніпро (дві точки) Закарпатська область, місто Ужгород;

- дату та час завантаження: 08.07.2024;

- термін доставки: 10.07.2024;

- умови оплати: 80% у день вивантаження, 20 % - після реєстрації податкової накладної;

- вартість перевезення і порядок розрахунків: 41000,00 грн (сорок одна тисяча гривень) з ПДВ, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача;

- нормативний простій: 12 годин на завантаження та 12 годин на вивантаження;

- марка і номер автомобіля, прізвище, ім`я та по-батькові водія, телефони: MAN НОМЕР_3 , напівпричіп - AE8119XG, водій ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_4 , зазначений його номер телефону;

У заявці сторони узгодили також інші умови:

- будь-які зміни маршруту та кінцевого пункту вивантаження товару без узгодження з експедитором заборонено (п.1 заявки);

- водію при завантаженні та розвантаженні обов`язково приймати та здавати вантаж по якості (п.2 заявки);

- простій автомобіля оплачується в сумі 100 грн за кожну добу простою (п.3 заявки);

- перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження втрату, пошкодження, псування вантажу, з моменту підписання документів про прийняття вантажу у вантажовідправника до здавання вантажу вантажоотримувачу та підпису вантажоотримувачем супровідних документів (ТТН, накладних) та зобов`язується вислати експедитору всі пов`язані із перевезенням документи поштою за власний рахунок (п.4 заявки);

- у випадку пошкодження або недостачі вантажу з вини перевізника вартість пошкодженого та втраченого вантажу відшкодовується за рахунок перевізника (п.5 заявки);

- експедитор зобов`язується розрахуватись із перевізником за надані послуги за домовленістю з моменту вивантаження, але не пізніше 5 ти календарних днів (п.6 заявки);

- даний договір - заявка вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Факсимільна копія та сканкопія договору - заявки, завірена підписами та печатками сторін має однакову юридичну силу на рівні оригіналів (п.7 заявки).

У долученій позивачем до позовної заяви копії заявки № 0707/1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2024 наявні підписи керівників позивача та відповідача та відтиски печатки ТОВ "Сервис Транс Груп" як перевізника та ПП "ТД Перемога" як експедитора.

Як зазначає позивач, за період з 08.07.2024 по 10.07.2024 ТОВ "Сервис Транс Груп" на виконання умов договору перевезення згідно заявки № 0707/1 надало відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 41000,00 грн, в той час як останнім сплачено лише 35800,00 грн.

На підтвердження виконання договору перевезення позивач до позовної заяви долучив копію товарно-транспортної накладної №Р571 від 10.07.2024, у якій зазначено про перевезення вантажу (вагою двадцять одна тонна 505 кілограм) вартістю 590767,25 грн, від пункту навантаження місто Дніпро до пункту розвантаження місто Ужгород за допомогою автомобіля (вантажного сідлового тягача-Е) марки «MAN TGX», реєстраційний номерний знак - НОМЕР_3 , напівпричіпу марки «Krone SDP», реєстраційний номерний знак - НОМЕР_5 , водієм якого є ОСОБА_1 . У товарно-транспортній накладній зазначено відомості про замовника і вантажовідправника ПП «ТД Перемога» та вантажоодержувача ОСОБА_2 , вказано про наявність супровідного документа на вантаж видаткової накладної №571 від 10.07.2024. Унизу, наприкінці товарно-транспортної накладної є рукописний запис: «Товар принят. 11.07.24», перед яким є запис, як вбачається із зазначенням прізвища (незрозумілого змісту) та ініціалів «Д.А.» та після рукописного запису «Товар принят. 11.07.24» наявний рукописний підпис.

Крім цього, на підтвердження здійснення господарської операції надання ТОВ «Сервис Транс Груп» згідно договору транспортних послуг перевезення ПП «ТД Перемога» автомобілем марки «MAN», реєстраційний номерний знак - НОМЕР_3 , за допомогою напівпричіпу, реєстраційний номерний знак - НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_1 , шляхом перевезення товару з міста Дніпро до міста Ужгород, позивачем 11.07.2024 складено податкову накладну №13 на суму 34166,67 грн, сума ПДВ -6833,334 грн. Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція про таку реєстрацію податкової накладної №42277488 від 11.07.2024.

Для оплати наданих послуг перевезень вантажу автомобільним транспортом позивачем 11.07.2024 був виписаний відповідачу рахунок на оплату № 13-07 на суму 41000 грн, в якому вказано: перевізника ТОВ "Сервис Транс Груп" та експедитора ПП "ТД Перемога", підстава оплати договір згідно заявки №0707/1 від 07.07.2024 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом. У рахунку в графі «Товари (роботи, послуги)» зазначено: «Транспорті послуги: Дніпропетровська область, місто Дніпро (2 точки) Закарпатська область, місто Ужгород MAN AE 6687MA/AE8119XG, водій ОСОБА_1 ». Рахунок виставлений на суму 34166,67 грн, ПДВ -6833,33 грн, всього із ПДВ - 41000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №2659 від 11.07.2024 підтверджено, що ПП "ТД Перемога" 11.07.2024 перерахувало ТОВ "Сервис Транс Груп" 32800,00 грн; у платіжній інструкції у графі «призначення платежу» зазначено «оплата за транспортні послуги згідно рахунку № 13-07 від 11.07.2024 у тому числі ПДВ 20% -5466,67 грн».

Відповідно до платіжної інструкції №2817 від 22.07.2024 підтверджено, що ПП "ТД Перемога" перерахувало ТОВ "Сервис Транс Груп" 3000,00 грн; у платіжній інструкції у графі «призначення платежу» зазначено «оплата за транспортні послуги згідно рахунку № 13-07 від 11.07.2024 у тому числі ПДВ 20% -500,00 грн».

Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду в порушення умов договору згідно заявки № 0707/1 від 07.07.2024, відповідач не виконав свої зобов`язання в частині повної оплати за надані позивачем послуги перевезення на суму 41000 грн, в наслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 5200,00 грн, враховуючи часткову оплату відповідачем коштів за надані послуги перевезення в сумі 35800 грн згідно платіжних інструкцій №2659 від 11.07.2024 та №2817 від 22.07.2024.

Відповідачем жодних заперечень щодо заявлених позивачем позовних вимог не було надано.

Отже, предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача 5200,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів згідно договору перевезення відповідно до заявки № 0707/1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2024.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Оцінивши подані позивачем докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, за загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до вимог ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частини 1 та 2 статті 639 ЦК України передбачають, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтями 908 Цивільного кодексу України та 306 Господарського кодексу України унормовано, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 ГК України та статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Поряд з цим, суд враховує, що у ч.4 ст.306 ГК України, яка регламентує перевезення вантажів як виду господарської діяльності, зазначено, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність". Згідно зі статтею 1 цього Закону транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Отже, транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, оскільки це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо) і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Крім того, з аналізу ч. 1 ст. 929 ЦК випливає, що за предметом договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер.

У відповідності з ч.2 ст. 916 ЦК України плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Отже, долучена позивачем до позовної заяви копія заявки № 0707/1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2024, у якій наявні підписи керівників позивача та відповідача та відтиски печаток ТОВ "Сервис Транс Груп" як перевізника та ПП "ТД Перемога" як експедитора, підтверджує укладення між сторонами договору перевезення, за умовами якого позивач як перевізник зобов`язався здійснити перевезення вантажу і доставити його до пункту призначення, а відповідач як експедитор зобов`язався здійснити оплату таких послуг перевезення на умовах договору (заявки).

Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України і частини 3 статті 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила) договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши обставини справи та представлені позивачем докази, суд встановив, що на підтвердження виконання договору перевезення згідно заявки №0707/1 від 07.07.2024 перевізником (позивачем у справі) відповідно до приписів ч.2ст.307 ГК України, ч.3ст.909 ЦК України, п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні складено товарно-транспортну накладної №Р571 від 10.07.2024, у якій зазначено про перевезення вантажу з міста Дніпро у пункт призначення у місті Ужгород вантажним сідловим тягачем-Е, марки «MAN TGX», реєстраційний номерний знак - НОМЕР_3 з напівпричіпом марки «Krone SDP», реєстраційний номерний знак - НОМЕР_5 , водієм якого є ОСОБА_1 для замовника і вантажовідправника, яким виступило ПП «ТД Перемога» і для вантажоодержувача ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів і послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

А тому суд враховує, що на підтвердження здійснення господарської операції надання ТОВ «Сервис Транс Груп» послуг перевезення ПП «ТД Перемога» згідно договору відповідно до заявки №0707/1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2024 позивачем у встановленому законом порядку складено податкову накладну №13 на суму 34166,67 грн, сума ПДВ-6833,334 грн, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної №42277488 від 11.07.2024).

Отже, така товарно-транспортна накладна №Р571 від 10.07.2024 на суму наданих послуг в розмірі 41000 грн, складена відповідно до положень ч.2 ст. 307 ГК України, ч. 3 ст. 909 ЦК України, п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, в сукупності з податковою накладною №13 на суму 34166,67 грн, сума ПДВ-6833,334 грн, яку відповідно до вимог п.п.201.1, 201.10 ст. 201 ПК України зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, підтверджує надані ТОВ "Сервис Транс Груп» послуги перевезення ПП "ТД Перемога" згідно договору перевезення відповідно до заявки № 0707/1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2024.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, оскільки згідно договору перевезення відповідно до заявки № 0707/1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2024 передбачені умови оплати: 80% - у день вивантаження та 20 % - після реєстрації податкової накладної та передбачено, що ПП «ТД Перемога» зобов`язано розрахуватись із ТОВ «Сервис Транс Груп» за надані послуги перевезення за домовленістю з моменту вивантаження, але не пізніше 5 ти календарних днів; оскільки досліджені судом докази підтверджують виконання позивачем у повному обсязі взятих на себе зобов`язань по перевезенню вантажу згідно договору з врахуванням вартості перевезення 41000 грн, а також підтверджують, що відповідач всупереч умов договору згідно платіжних інструкцій №2659 від 11.07.2024 та №2817 від 22.07.2024 сплатив кошти за надані послуги перевезення вантажу лише в сумі 35 800 грн; враховуючи, що строк сплати коштів за договором настав 17.07.2024 (тобто по спливу 5 ти календарних днів з моменту вивантаження товару, тобто 11.07.2024), а тому такі обставини справи, які підтверджені наявними у справі доказами, свідчать про обгрунтованість позовних вимог ТОВ "Сервис Транс Груп" про стягнення з ПП "ТД Перемога" заборгованості в розмірі 5200 грн з оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортним відповідно до умов договору перевезення.

Крім цього, досліджені судом платіжні інструкції №2659 від 11.07.2024 на суму 32800,00 грн та №2817 від 22.07.2024 на суму 3000 грн, у яких чітко визначено призначення платежу «оплата за транспортні послуги згідно рахунку № 13-07 від 11.07.2024» достовірно підтверджують обізнаність відповідача про рахунок на оплату № 13-07 на суму 41000 грн, в якому вказано про надані ТОВ "Сервис Транс Груп" послуги експедитору ПП "ТД Перемога" автомобілем MAN реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричіпом з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_1 по перевезенню вантажу з міста Дніпро в місто Ужгород згідно договору відповідно до заявки №0707/1 від 07.07.2024 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Такі ж обставини справи підтверджують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову, так як відповідач всупереч умов договору перевезення відповідно до заявки № 0707/1 від 07.07.2024 не здійснив оплату в повному обсязі в сумі 41000 грн за надані позивачем послуги з перевезення вантажу на підставі рахунку на оплату № 13-07 на суму 41000 грн (який ним був отриманий, що вбачається з платіжних інструкцій №2659 від 11.07.2024 та №2817 від 22.07.2024), незважаючи на те, що строк сплати коштів за договором настав 17.07.2024.

Поряд з цим, суд враховує, що згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд у справі, не подав своїх заперечень проти позовних вимог та наведених позивачем обставин справи, не надав доказів на спростування викладених позивачем обставин, а також не надав доказів оплати спірної суми боргу. Наведене в сукупності з іншими висновками суду підтверджує висновок суду про задоволення позовних вимог повністю.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними і достовірними доказами.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 129 ГПК України).

Відтак, на відповідача покладається 2422.40 грн витрат на оплату судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно платіжної інструкції № 1523 від 25.09.2024 та квитанції про сплату № 48МВ-24ЕQ-394E від 09.08.2024.

Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ТД Перемога" (код ЄДРПОУ 44937240, місцезнаходження 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Кар`єрна, будинок 25) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервис Транс Груп" (код ЄДРПОУ - 42277488, місцезнаходження 49074, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Оренбурзька, будинок 110 А) заборгованість за договором перевезення згідно заявки про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №0707/1 від 07.07.2024 у розмірі 5200,00 грн (п`ять тисяч двісті гривень 00 копійок) та 2422.40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 10.12.2024 року

Суддя Сисин С.В.