Рішення від 26.11.2024 по справі 910/182/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/182/24За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ярославь", м. Київ

про стягнення 1 375 194, 15 грн

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Павленко А.В. (в порядку самопредставництва);

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.01.2024 року до Господарського суду міста Києва звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (позивач) з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ярославь" (відповідач) суми неустойки в розмірі 1 375 194,15 грн, у зв`язку з простроченням відповідачем строку повернення об`єкта оренди, переданого за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №311 від 31.08.2001 року.

Відповідно до протоколу автоматизовано розподілу судової справи між суддями Господарського суду міста Києва від 03.01.2024 року матеріали справи №910/182/24 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2024.

Підготовче засідання призначене на 12.03.2024 не відбулося у зв`язку з надходженням сигналу "Повітряна тривога" у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 підготовче засідання призначено на 30.04.2024.

В підготовчому засіданні 30.04.2024 судом було оголошено перерву до 02.07.2024.

02.07.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання призначене на 02.07.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Наступне засідання призначено на 10.09.2024.

Ухвалою від 10.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024 року.

В судовому засіданні 26.11.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь» (відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №311 (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухому майно, площею 665,59 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, площа Привокзальна, 1, що знаходиться на балансі Південно-Західної Залізниці, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.07.2001 - 2792731,81 грн. Майно передається в оренду під торгівлю непродовольчими товарами - 212,29 кв.м.; торгівлю продовольчими товарами підакцизної групи - 27,84 кв.м., гральні автомати - 141,51 кв.м.; громадське харчування - 282,95 кв.м. (кафе без підакцизної групи) банкомат - 1 кв.м. (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

У пунктах 2.4., 2.5. Договору визначено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю або балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання передачі. Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні.

Зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової оплати в розмірі не менше ніж орендна плата за один місяць. Орендар сплачує авансову оплату протягом 10 днів з моменту підписання Договору та в цей же термін надає до регіонального відділення копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату. (п. 3.7. Договору).

Відповідно до п. 10.11. Договору усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються в письмовій формі додатковою угодою і вступають в силу після їх підписання сторонами.

Договір укладено строком на 5 років, що діє з 31.08.2001 до 31.08.2006, включно (п. 10.1. договору).

Відповідно до Акта приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна, 1 від 31.08.2001 Південно-західною залізницею (балансоутримувач) передано, а ТОВ «Торговий дім «Ярославь» прийнято в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 665,59 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна, 1 (залізничний район).

01.05.2002 сторонами складено Зміни до Акта приймання-передачі нерухомого майна за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1 відповідно до яких сторони погодили внести зміни до п. 1 Акта та викласти його в наступній редакції: «орендодавець, згідно з договором оренди нерухомого майна від 31.08.2001 №311 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 636,75 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1 (Солом`янський район).

Договором №311/02 від 15.01.2013 про внесення змін до Договору оренди сторони виклали окремі пункти Договору оренди в новій редакції, зокрема п.1.1, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 617,4 кв.м, розміщене за адресою: м.Київ, площа Вокзальна, 1, на 1-3 поверхах приміщення Південного вокзалу, що перебуває на балансі Вокзалу станції Київ-Пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Сторонами неодноразово продовжувалась дія Договору оренди, зокрема, 26.06.2015 між сторонами укладено Договір №311/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №311 від 31.08.2001 відповідно до умов якого договір оренди №311 від 31.08.2001 продовжено на 2 роки одинадцять місяців, що діє з 31.03.2015 по 31.02.2018.

Після закінчення терміну дії Договору оренди, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було направлено відповідачу лист №30-06/3106 від 28.03.2018 про припинення чинності договору оренди №311 від 31.08.2001 в зв`язку із закінченням строку його дії в якому позивач повідомив про відмову в продовженні строку дії договору оренди та зазначив про необхідність повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

У зв`язку з неповерненням майна з оренди Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь» про виселення, який рішенням від 02.11.2021 року було задоволено та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ярославь" з державного нерухомого майна загальною площею 617,4 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, на 1-3 поверхах приміщення Південного вокзалу, що перебуває на балансі Вокзалу станції Київ-Пасажирський ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Як зазначає позивач, оскільки орендоване майно відповідачем повернуто лише 25.02.2019 року, тобто несвоєчасно, що підтверджується підписаним сторонами актом, а Договір оренди фактично припинено 28.02.2018 року, позивачем на підставі ст. 785 ЦК України нараховано неустойку за період з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року у розмірі 1 375 194,15 грн, несплата якої відповідачем і є причиною звернення з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі (статті 759, 762 Цивільного кодексу України, статті 283, 284, 286 Господарського кодексу України), а тому обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Водночас, самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, є неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, що є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору оренди, коли користування майном стає неправомірним.

Отже, правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору оренди не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України).

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, що сформульована в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після припинення договору продовжував користуватися орендованим майном і сплатив орендної плати на суму в розмірі 20 341,27 грн.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з приписами ст. 785 ЦК України позивачем нараховано неустойку за користування річчю за час прострочення (неповернення майна з оренди після припинення дії договору) у розмірі 1 375 194,15 грн (за вирахування проведеної відповідачем сплати в розмірі 20 341,27 грн).

Враховуючи те, що Договір, є таким, що припинився 28.02.2018 р, що встановлено в рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року та відповідно до норми ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведенню знову, то нарахування позивачем неустойки у спірному періоді з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року є правомірним. Як свідчать надані позивачем розрахунки, за вказаний період сума відповідної неустойки склала 1 375 194,15 грн.

З урахуванням викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 1 375 194,15 грн. А відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту є припинення дії, яка порушує право.

Частинами першою - третьою статті 13, частиною другою статті 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір позивача, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається за відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ярославь" (ідентифікаційний код 30781935, місцезнаходження: 01032, м. Київ, площа Вокзальна, буд. 1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (ідентифікаційний код 19030825, місцезнаходження: 01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 50-Г) суму неустойки в розмірі 1 375 194,15 грн (один мільйон триста сімдесят п`ять тисяч сто дев`яносто чотири гривни 15 копійок) та суму судового збору в розмірі 20 627,91 грн (двадцять тисяч шістсот двадцять сім гривень 91 копійка).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 09.12.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ