Рішення

від 04.12.2024 по справі 910/8021/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2024Справа № 910/8021/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОКЕРМАТЧ.ЮА"

про стягнення 6 312 897,50 грн.,

За участі представників

від прокуратури: Стретович М.О. за службовим посвідченням від 01.03.2023 № 070176;

від позивача: Образков В.В. (у порядку самопредставництва);

від відповідача: Безнощенко К.В. за ордером від 15.07.2024 серії СВ № 1094261.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - позивач, Комісія) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОКЕРМАТЧ.ЮА" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 6 312 897,50 грн., з яких: 6 000 000,00 грн. - заборгованість з плати за ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет, 150 322,87 грн. - інфляційні втрати, 162 575,34 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не вніс чергову плату дію ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет, у зв`язку з чим за Товариством утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат.

Ухвалою від 02.07.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8021/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 31.07.2024 року.

18.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 17.07.2024 року на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення вимог Прокурора з огляду на те, що рішенням Комісії від 25.06.2021 року № 386 Товариству видано ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет. Враховуючи наведене рішення та на виконання вимог частини 3 статті 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" (далі - Закон), 02.07.2022 року відповідач перерахував плату за перший рік дії ліцензії (виданої 05.07.2021 року). На виконання вимог частини 4 статті 49 Закону відповідач 26.05.2022 року сплатив плату за другий рік ліцензії. Таким чином Товариство, отримавши ліцензію 05.07.2021 року, платіж за перший рік ліцензії з 05.07.2021 року по 04.07.2022 року сплатило 02.07.2021 року; платіж за другий рік ліцензії з 05.07.2022 року по 04.07.2023 року сплатило 26.06.2022 року. У той же час, плата за третій рік ліцензії відповідачем не здійснювалася, оскільки відповідну ліцензію було анульовано раніше настання строку для оплати ліцензійного платежу за наступний рік дії ліцензії. За таких обставин, твердження Прокурора та позивача про неоплату відповідачем плати за другий рік ліцензії, на переконання Товариства, не відповідають дійсності.

Крім того, Прокурором належним чином не обґрунтовано наявність у нього повноважень на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, що також свідчить про відсутність правових підстав для задоволення пред`явленого ним позову.

25.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 25.07.2024 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Крім того, 25.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 24.07.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій Комісія вказала, що Товариство, отримавши ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер в мережі Інтернет, серед іншого взяло на себе зобов`язання щодо щорічної плати за кожен рік дії такої ліцензії не пізніше, ніж за тридцять днів до початку кожного наступного року дії ліцензії, а саме: за другий рік дії ліцензії - до 05.06.2022 року, за третій рік - до 05.06.2023 року відповідно. Зважаючи, що станом на дату прийняття рішення Комісії від 08.08.2023 року № 92 "Про анулювання ТОВ "ПОКЕРМАТЧ.ЮА" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер в мережі Інтернет" у відповідача була наявна заборгованість зі сплати за ліцензію за ІІІ рік дії ліцензії, позивач вказав на наявність правових підстав для задоволення позову в даній справі.

До початку призначеного підготовчого засідання 31.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 31.07.2024 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У підготовчому засіданні 31.07.2024 року суд встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 09.08.2024 року, а також без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.08.2024 року.

12.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли сформовані у цій системі 09.08.2024 року заперечення Товариства, в яких останнє вказало, що необхідність внесення плати за отримання ліцензії організатором азартних ігор не є господарським зобов`язанням в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України, а тому не може стягуватись у порядку господарського судочинства та на підставі норм цивільного і господарського законодавства. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що Товариство фактично припинило свою діяльність 14.03.2023 року, тобто ще до закінчення другого року дії ліцензії (до 04.07.2023 року), адже одними із видів санкцій, які були застосовані Рішенням РНБО від 10.03.2023 року, введеним в дію Указом Президента України від 10.03.2023 року до відповідача, є блокування всіх активів товариства, зупинення або анулювання ліцензій, припинення виконання зобов`язань. Більше того, чинне законодавство не передбачає повноваження Комісії на звернення до суду із позовами про стягнення заборгованості за ліцензійними платежами, у той час як ні позивачем, ні Прокурором у позовній заяві не наведено жодної норми, яка передбачає право Комісії звертатися до суду із позовом про стягнення оплати за ліцензію, у тому числі анульовану.

13.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 12.08.2024 року про проведення підготовчого засідання, призначеного на 14.08.2024 року, без участі уповноваженого представника Комісії.

13.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 12.08.2024 року, в якому останній просив суд закрити провадження у даній справі з огляду на те, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

До початку призначеного підготовчого засідання 14.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення Прокурора, в яких останній навів додаткові мотиви на обґрунтування пред`явлених до Товариства вимог.

У підготовчому засіданні 14.08.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/8021/24 на 30 днів, а також відклав підготовче засідання на 25.09.2024 року.

29.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Прокурора від 28.08.2024 року проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі.

05.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення Комісії від 04.09.2024 року із запереченнями проти задоволення клопотання Товариства про закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 25.09.2024 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі.

Ухвалою від 25.09.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/8021/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 23.10.2024 року.

До початку призначеного судового засідання 23.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Комісії від 22.10.2024 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судових засіданнях 23.10.2024 року, 06.11.2024 року та 27.11.2024 року оголошувалися перерви відповідно до 06.11.2024 року, до 27.11.2024 року та до 04.12.2024 року.

У судовому засіданні 04.12.2024 року Прокурор та представник позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Прокурора заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 17.07.2024 року та додаткових поясненнях від 09.08.2024 року.

У судовому засіданні 04.12.2024 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Прокурора та представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.06.2021 року Комісія прийняла рішення № 386 "Про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОКЕРМАТЧ.ЮА" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет", яким вирішила видати Товариству відповідну ліцензію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведеного рішення 05.07.2021 року відповідачу було видано ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет, що підтверджується, зокрема, відомостями з інтернет-сайту КРАІЛ (за посиланням: https://www.gc.gov.ua/files/Reestri/2023/2023/Poker_09_08.pdf).

Разом із тим, рішенням від 08.08.2023 року № 92 "Про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОКЕРМАТЧ.ЮА" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет" відповідно до пункту 9 частини 1 статті 8, частини 5 статті 45, частини 4 статті 49, пункту 6 частини 1 статті 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", частини 1 статті 2, пункту 6 частини 1 статті 4, частини 3 статті 5 Закону України "Про санкції", підпунктів 1, 31 пункту 4 Положення про Комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 891, на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10.03.2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 10.03.2023 року № 145/2023, та у зв`язку з несплатою щорічної плати за ліцензію, Комісія анулювала Товариству ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет, видану відповідно до рішення КРАІЛ від 25.06.2021 року № 386.

Оскільки відповідач всупереч вимог Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" не здійснив внесення плати за третій рік дії виданої йому ліцензії, строк внесення якої виник до моменту анулювання цієї ліцензії, Прокурор звернувся до господарського суду міста Києва з означеним позовом в інтересах держави в особі Комісії про стягнення з Товариства заборгованості з плати за ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет у розмірі 6 000 000,00 грн., а також 162 575,34 грн. 3 % річних та 150 322,87 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок прострочення відповідачем проведення відповідних розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.04.2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до змісту частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - другий частини четвертої).

У постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року в справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України);

- участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру");

- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду;

- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Отже, у наведеній справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що для підтвердження судом підстав для представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.

Суд зазначає, що за змістом пункту 51 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів, зокрема, є плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Згідно з частиною 3 статті 45 Бюджетного кодексу України органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства.

Аналогічна за змістом норма містилася у наведеній статті у попередній редакції (чинній на час виникнення спірних правовідносин), за якою органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Відповідно до частини 7 статті 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

За частиною 4 статті 6 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" (далі - Закон) органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (Уповноважений орган).

Відповідно до пунктів 9, 21 частини 1 статті 8 Закону Комісія під час реалізації державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор виконує функції органу ліцензування господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, приймає рішення про видачу та анулювання ліцензій у порядку, встановленому цим Законом, а також організовує та здійснює державний контроль за організацією та проведенням азартних ігор, зокрема контроль за додержанням цього Закону, ліцензійних умов, шляхом проведення планових, позапланових та фактичних перевірок, у тому числі методом контрольних закупок.

При зверненні з цим позовом в інтересах держави в особі Комісії, Прокурор посилався на те, що невиконання організатором азартних ігор зобов`язань щодо своєчасного внесення плати за отриману ліцензію унеможливило витрачання цих коштів на інші цілі, визначені статтею 28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", пов`язані з виконанням державою своїх функцій, зокрема, на фінансування закладів освіти щодо виконання робіт на об`єктах, пошкоджених внаслідок ракетних обстрілів під час збройної агресії російської федерації проти України, облаштування укриттів та обладнання приміщень системою оповіщення "Повітряна тривога", що беззаперечно порушує державні інтереси у спірних правовідносинах. Таким чином, звернення Прокурора з наведеним позовом спрямоване на захист і відновлення зазначених державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів з організатора азартних ігор - Товариства до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже, і зміцненню держави в умовах збройної відсічі агресору.

Суд зауважує, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99).

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Враховуючи наведені положення, а також фактичні обставини справи та наведені Прокурором обґрунтування, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

У пунктах 76, 79-80 постанови від 26.05.2020 року в справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У цій справі Прокурор звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Комісії.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 04.04.2024 року № 15/2-318вих24 Прокурор звертався до Комісії, в якому просив надати інформацію, зокрема, щодо підстав прийняття Комісією рішення від 08.08.2023 року № 92, фактичного здійснення Товариством впродовж 2022-2023 років господарської діяльності за анульованою ліцензією та його фінансові результати за означений період, а також щодо вжитих та запланованих КРАІЛ заходів щодо стягнення з Товариства відповідної заборгованості та усунення виявлених порушень (у разі їх наявності).

Листом від 03.05.2024 року № 12-9/1598 Комісія надала запитувану останнім інформацію та повідомила про те, що у зв`язку з обмеженими видатками на сплату судового збору за подання позовних заяв майнового характеру КРАІЛ позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з Товариства заборгованості з плати за ліцензію. У той же час, Комісія неодноразово зверталася до Офісу Генерального прокурора для вирішення питань щодо встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді з метою стягнення заборгованості у зв`язку з несплатою плати за ліцензії.

Судом також встановлено, що Прокурор листом від 19.06.2024 року № 15/2-658вих24 в установленому порядку повідомив позивача про звернення з означеним позовом до суду.

Враховуючи те, що Комісія не звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства заборгованості з плати за ліцензію та нарахованих компенсаційних виплат, у тому числі після отримання інформації від Прокурора про наявні порушення, суд дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи бездіяльності відповідного компетентного органу.

Отже, у даному випадку наявні підстави для представництва Прокурором інтересів держави в особі Комісії.

З огляду на вищезазначене, суд констатує наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та дотримання ним при зверненні до суду з позовом у справі № 910/8021/24 вимог, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо суті позовних вимог, суд звертає увагу на таке.

Правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, а також правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор визначені Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця.

Пунктом 34 частини 1 статті 1 Закону визначено, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду діяльності, що підлягає ліцензуванню, та/або про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на використання грального обладнання або букмекерського пункту, що передбачає отримання ліцензії.

Пунктом 39 частини 1 цієї статті Закону передбачено, що організатор азартних ігор казино в мережі Інтернет - юридична особа - резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати діяльність з організації та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет відповідно до цього Закону.

За умовами пункту 46 частини 1 статті 1 Закону покером є азартна гра в карти з неповною інформацією, результат якої визначається залежно від певної комбінації гральних карт згідно з правилами проведення відповідної азартної гри.

Згідно з частини 4, 5 статті 6 Закону органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - Уповноважений орган).

Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, та утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Діяльність Уповноваженого органу спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Уповноваженого органу обумовлюються його завданнями та повноваженнями, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в його колегіальності, особливому порядку призначення та звільнення Голови та членів Уповноваженого органу, у спеціальних засадах діяльності органу.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону в своїй діяльності організатор азартних ігор зобов`язаний зокрема, дотримуватися вимог цього Закону, ліцензійних умов, що регулюють провадження того виду господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, на який вони мають ліцензію, а також інших нормативно-правових актів України; дотримуватися правил проведення азартних ігор; проводити виключно дозволені цим Законом види азартних ігор лише після отримання ліцензії на організацію та проведення відповідного виду діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор; своєчасно вносити плату за відповідну ліцензію або ліцензії, які отримав такий організатор азартних ігор.

Згідно з частиною 1 статті 42 Закону організація та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет провадиться виключно на підставі ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет.

Пунктом 5 частини 1 статті 44 Закону передбачено видачу такого виду ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, як ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет.

Судом встановлено, що 25.06.2021 року Комісія прийняла рішення № 386 "Про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОКЕРМАТЧ.ЮА" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет", яким вирішила видати Товариству відповідну ліцензію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведеного рішення 05.07.2021 року відповідачу було видано ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет, що підтверджується, зокрема, відомостями з інтернет-сайту КРАІЛ (за посиланням: https://www.gc.gov.ua/files/Reestri/2023/2023/Poker_09_08.pdf).

Частинами 1-3 статті 49 Закону встановлено, що ліцензії видаються Уповноваженим органом після отримання документа, що підтверджує внесення плати за перший рік дії відповідної ліцензії згідно з цим Законом.

Документом, що підтверджує внесення плати за ліцензію, є будь-який документ, що відповідно до законодавства підтверджує оплату.

Плата за перший рік дії ліцензії сплачується не пізніше десяти робочих днів з дня отримання заявником від Уповноваженого органу повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії.

Відповідно до частини 7 цієї статті Закону розмір плати за ліцензію визначається розміром мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому приймається рішення про видачу ліцензії, та сплачується щорічно рівними частинами.

Статтею 56 Закону передбачено, що ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет видається Уповноваженим органом строком на п`ять років.

Плата за ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет становить 5 000 (п`ять тисяч) мінімальних заробітних плат.

Плата за перший рік дії ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет сплачується у строк не пізніше десяти днів з дня отримання заявником від Уповноваженого органу повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання положень частини 3 статті 49 та частини 3 статті 56 Закону, а також зважаючи на видачу Комісією відповідачу вищенаведеної ліцензії, Товариство згідно з платіжним дорученням від 02.07.2021 року № 27 (а.с. 61) у передбачений Законом строк перерахувало плату за перший рік дії цієї ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет (який тривав з 05.07.2021 року (дата видачі ліцензії) по 04.07.2022 року) у розмірі 6 000 000,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 49 Закону щорічна плата за ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор за кожен рік дії ліцензії сплачується не пізніше, ніж за тридцять днів до початку кожного наступного року дії ліцензії.

Судом встановлено, що на виконання означених приписів Закону та у передбачений статтею 49 Закону строк (не пізніше, ніж за тридцять днів до початку наступного року дії ліцензії) відповідач згідно з платіжним дорученням від 25.05.2022 року № 187 (а.с. 57) оплатив щорічну плату за другий рік дії ліцензії (з 05.07.2022 року по 04.07.2023 року) в розмірі 6 000 000,00 грн.

Обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги, Прокурор (з урахуванням пояснень від 14.08.2024 року щодо дійсного періоду невнесення Товариством плати за дію ліцензії) посилався на несплату відповідачем чергової плати за третій рік дії ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет, внаслідок чого за Товариством утворилась заборгованість у розмірі 6 000 000,00 грн. та виникли підстави для нарахування у період з 07.06.2023 року по 01.05.2024 року компенсаційних виплат, а саме: 150 322,87 грн. інфляційних втрат та 162 575,34 грн. 3 % річних.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що Товариство не вносило плату за третій рік дії ліцензії.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України від 10.03.2023 року № 145/2023 введено в дію Рішення Ради національної безпеки на оборони України від 10.03.2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Означений Указ був опублікований в газеті "Урядовий кур`єр" від 14.03.2023 року № 51 та набрав чинності 14.03.2023 року.

Пунктом 2 Рішення Ради національної безпеки на оборони України від 10.03.2023 року було застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з Додатком 2 до вказаного рішення. Відповідно до пункту 280 Додатку 2 до цього рішення РНБО до Товариства строком на 50 років застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції): блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; обмеження торговельних операцій (повне припинення); обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж (повне припинення); заборона здійснення публічних та оборонних закупівель, товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з Законом; заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з Законом (повна заборона); заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона розпоряджатись нематеріальними активами, зокрема правами на торгові знаки, доменні імена та інше; блокування інтернет-провайдерами доступу до вебресурсів/сервісів, розміщених на доменах та субдоменах https://pokermatch.ua, інших вебресурсів/сервісів, які забезпечують доступ до порталу підсанкційної особи (товарного знака, його графічного відтворення), вебресурсу/сервісу, аналогічного (ідентичного) за змістом), а також обмеження провайдерами електронних послуг (службами соціальних мереж) доступу з території України до контенту, розміщеного на вебсторінках/у каналах підсанкційного суб`єкта).

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Відтак, внаслідок застосування до Товариства вищенаведених санкцій, накладення яких відбулося до моменту виникнення у відповідача обов`язку з перерахування плати за третій рік дії ліцензії (до 04.06.2023 року), господарська діяльність Товариства була фактично припинена, адже окрім застосування санкцій щодо анулювання або зупинення дії ліцензії, до останнього були застосовані санкції у вигляді блокування активів, обмеження торговельних операцій (повне припинення); зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона розпоряджатись нематеріальними активами, зокрема правами на торгові знаки, доменні імена та інше; блокування інтернет-провайдерами доступу до вебресурсів/сервісів, розміщених на доменах та субдоменах https://pokermatch.ua, та інше.

Суд зазначає, що рішення про застосування до Товариства санкцій строком на 50 років у вигляді, зокрема, анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, повне припинення використання електронних комунікаційних мереж, а також заборони розпоряджатись нематеріальними активами, зокрема правами на торгові знаки, доменні імена та інше; блокування інтернет-провайдерами доступу до вебресурсів/сервісів, розміщених на доменах та субдоменах https://pokermatch.ua, інших вебресурсів/сервісів, які забезпечують доступ до порталу підсанкційної особи (товарного знаку, його графічного відтворення), вебресурсу/сервісу, аналогічного (ідентичного) за змістом), а також обмеження провайдерами електронних послуг (службами соціальних мереж) доступу з території України до контенту, розміщеного на вебсторінках/у каналах підсанкційного суб`єкта), було прийнято 10.03.2023 року, а відповідний Указ Президента України від 10.03.2023 року № 145/2023 набрав чинності 14.03.2023 року, тобто задовго до настання строку для оплати Товариством ліцензійного платежу за третій рік дії ліцензії (який за своєю природою фактично є попередньою оплатою за наступний рік дії ліцензії).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у Товариства обов`язку з оплати наступного (третього) року дії ліцензії не пізніше, ніж за тридцять днів до початку наступного року дії такої ліцензії, оскільки дія відповідної ліцензії не була продовжена на 2023-2024 роки, а санкції у вигляді анулювання ліцензій відповідача були введені в дію Указом Президента України від 10.03.2023 року № 145/2023, який набрав чинності ще 14.03.2023 року.

Суд звертає увагу на те, що 14.03.2023 року о 16:06 год. на офіційному вебсайті КРАІЛ було розміщене повідомлення про застосування Радою національної безпеки і оборони України вищенаведених персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), рішення про що було введено в дію Указом Президента України від 10.03.2023 року № 145/2023, до юридичних осіб, зокрема до організаторів азартних ігор, що мають чинні ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, у тому числі до Товариства. У наведеному повідомленні, крім іншого, було вказано, що Комісією будуть здійснені необхідні заходи, спрямовані на реалізацію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), щодо зазначених вище юридичних осіб (зокрема до Товариства) у вигляді анулювання або зупинення ліцензій на відповідному правомочному засіданні за наявності кворуму.

Суд також врахував, що рішенням від 08.08.2023 року № 92 "Про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОКЕРМАТЧ.ЮА" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет" відповідно до пункту 9 частини 1 статті 8, частини 5 статті 45, частини 4 статті 49, пункту 6 частини 1 статті 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", частини 1 статті 2, пункту 6 частини 1 статті 4, частини 3 статті 5 Закону України "Про санкції", підпунктів 1, 31 пункту 4 Положення про Комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 891, на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10.03.2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 10.03.2023 року № 145/2023, та у зв`язку з несплатою щорічної плати за ліцензію, Комісія анулювала Товариству ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет, видану відповідно до рішення КРАІЛ від 25.06.2021 року № 386.

Посилання Прокурора та позивача на те, що на час прийняття Комісією рішення від 08.08.2023 року № 92 "Про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОКЕРМАТЧ.ЮА" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет" у Товариства була наявна заборгованість зі сплати за ліцензію за третій рік дії ліцензії, не беруться судом до уваги, оскільки прийняття Комісією рішення № 92 "Про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОКЕРМАТЧ.ЮА" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет" зі спливом майже 5 місяців після застосування до відповідача відповідних санкцій у вигляді анулювання ліцензій не може свідчити про виникнення у Товариства обов`язку з оплати третього року дії ліцензії у встановленому порядку. Суд зауважує, що за встановлених фактичних обставин справи виникнення у відповідача такого обов`язку не може ставитися в залежність від прийняття чи неприйняття у встановлений законом строк рішення Комісії про анулювання ліцензії відповідача на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у покер у мережі Інтернет.

Слід зазначити, що однією із засад українського конституційного ладу є правовладдя, що його виражено через формулу: "В Україні визнається і діє принцип верховенства права" (частина 1 статті 8 Конституції України).

Конституційний Суд України в Рішенні від 31.03.2015 року № 1-рп/2015 вказав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Принцип юридичної визначеності означає, що „обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 року № 17-рп/2010). Для цього принцип юридичної визначеності „вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності" (абзац 6 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 року № 2-р/2017).

Органи державної влади не можуть діяти свавільно та зобов`язані дотримуватись правил, які даватимуть можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах. На підставі зазначеного особа може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат (абзац 6 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) від 23.01.2020 року № 1-р/2020).

У той же час, суд звертає увагу на те, що за умовами частини 1 статті 7 Закону Уповноважений орган як колегіальний орган утворюється у складі Голови Уповноваженого органу та шести членів Уповноваженого органу. Уповноважений орган є повноважним з моменту призначення більше половини його загального кількісного складу.

Умовами пункту 9 частини 1 статті 8 Закону унормовано, що під час реалізації державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор Уповноважений орган, зокрема, виконує функції органу ліцензування господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, приймає рішення про видачу та анулювання ліцензій у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин 19, 20 статті 7 Закону основною формою роботи Уповноваженого органу як колегіального органу є засідання, що проводяться за рішенням Голови Уповноваженого органу або за ініціативою не менше трьох членів Уповноваженого органу не рідше одного разу на місяць.

Засідання Уповноваженого органу є правомочним, якщо на ньому присутні п`ять членів Уповноваженого органу.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження неможливості проведення Комісією засідань протягом п`яти місяців у період, зокрема, з 14.03.2023 року по 08.08.2023 року, тоді як нормами Закону прямо передбачено проведення таких засідань не рідше одного разу на місяць.

Твердження Прокурора про провадження Товариством господарської діяльності після 14.03.2023 року, незважаючи на прийняття рішення Ради національної безпеки на оборони України від 10.03.2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 10.03.2023 року № 145/2023, також оцінюється судом критично, оскільки не підтверджене наявними у матеріалах справи доказами.

Слід зазначити, що у позовній заяві Прокурор також посилався на те, що у зв`язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" через військову агресію російської федерації тимчасово відстрочено внесення чергових платежів за оплату ліцензій на період воєнного стану та на три місяці з дня його припинення чи скасування.

Вказана норма передбачена підпунктом 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 року № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" (у редакції від 03.05.2022 року № 173).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 року № 173 до вказаної норми внесено зміни та встановлено, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті (крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії).

Разом із цим, пунктом 2 цієї постанови передбачено, що несплачені до дня набрання чинності цією постановою щорічні платежі за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор за кожен рік дії ліцензії сплачуються у тридцятиденний строк з дня набрання чинності цією постановою. Протягом зазначеного строку суб`єкти господарювання у сфері організації та проведення азартних ігор повинні подати Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей документи, що підтверджують внесення плати за ліцензії (норма набрала чинності 03.03.2023 року).

Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 року № 173 фактично відновлено внесення щорічних платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор за кожен рік дії ліцензії у тридцятиденний строк з дня набрання чинності зазначеною постановою.

З огляду на викладене, за твердженням Прокурора, відповідно до вимог пункту 2 постанови № 173 строк на внесення організаторами азартних ігор щорічних платежів за 2022 рік за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор закінчився 04.04.2023 року.

Однак, такі посилання Прокурора також не беруться судом до уваги, оскільки у Товариства була відсутня заборгованість з оплати дії ліцензії за перший та другий рік, що учасниками справи під час її розгляду фактично не заперечувалося, а предметом спору в цій справі є стягнення з відповідача заборгованості за третій рік дії ліцензії.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Прокурора про стягнення з Товариства заборгованості за третій рік дії ліцензії у розмірі 6 000 000,00 грн., а також похідних вимог про стягнення з відповідача 150 322,87 грн. інфляційних втрат і 162 575,34 грн. 3 % річних.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог Прокурора у даній справі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за Прокурором та компенсації останньому не підлягає.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11.12.2024 року.

Суддя В.С. Ломака