Рішення

від 11.12.2024 по справі 910/11270/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2024Справа № 910/11270/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бульвар Лесі Українки,5"

до Фонду державного майна України

про стягнення 27 730,79 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бульвар Лесі Українки,5» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фонду державного майна України про стягнення 27 730,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, як власником квартири № 64 площею 44,2 м2 у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 5.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11270/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

01.11.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

22.11.2024 представником відповідача подано додаткові письмові пояснення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням установчих зборів від 07.06.2020, оформленим Протоколом від 21.06.2020 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бульвар Лесі Українки, 5» (далі - позивач).

Рішенням зборів правління ОСББ «Бульвар Лесі Українки, 5», оформленим Протоколом зборів правління № 1 від 26.10.2020, вирішено прийняти кошторис утримання будинку за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 5, в розмірі 9,65 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення будинку.

Рішенням зборів правління ОСББ «Бульвар Лесі Українки, 5», оформленим Протоколом зборів правління № 1.2 від 30.10.2020 вирішено, що співвласники житлових приміщень зобов`язані сплачувати щомісячний внесок на утримання спільного майна та прибудинкової території, нарахований за поточний календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бульвар Лес Українки, 5» від 28.11.2020, оформленим протоколом від 12.12.2020, затверджено кошторис.

Рішенням зборів правління ОСББ «Бульвар Лесі Українки, 5», оформленим Протоколом зборів правління № 7 від 04.01.2021, вирішено внести у квитанції фактично понесені витрати, які виникли при оплатах електроенергії у місцях загального користування, тех. обслуговування ліфтів та усунення аварій з 01.09.2019 по 01.12.2020 включно для тих співвласників, які у вищевказаних оплатах не приймали участь згідно відомостей платників та платіжних документів. Отримані на розрахунковий рахунок кошти спрямуються на першочергові потреби.

Рішенням зборів правління ОСББ «Бульвар Лесі Українки, 5», оформленим Протоколом зборів правління № 10.3 від 25.06.2021, вирішено зобов`язати бухгалтерію внести в квитанціях ОСББ «Бульвар Лесі Українки, 5» з 01.07.2021 одноразовий внесок для оформлення технічної документації на землю під будинком. Внесок зробити з розрахунку 5,51 грн. х кв.м. загальної площі приміщення/квартири співвласника.

Рішенням зборів правління ОСББ «Бульвар Лесі Українки, 5», оформленим Протоколом зборів правління № 12.1 від 13.10.2021, вирішено первинний та одноразовий платіж власникам житлових приміщень в жовтні 2021 року: співвласниками, що мають одну машину - 500,00 грн., співвласники, що мають дві машини сплачують 800,00 грн., співвласники, що мають три машини - 1 000,00 грн., співвласники, що не мають машин сплачують 50,00 грн. З листопада 2021 року щомісячна оплата «внеску за технічне обслуговування шлагбауму» власниками житлових приміщень - 15,00 грн.

Рішенням зборів правління ОСББ «Бульвар Лесі Українки, 5», оформленим Протоколом зборів правління № 14.1 від 01.09.2022, вирішено зобов`язати бухгалтерію внести в квитанціях ОСББ «Бульвар Лесі Українки, 5» з 01.10.2022 одноразовий внесок для оформлення технічної документації на землю під будинком. Внесок зробити з розрахунку 2,75 х кв.м. загальної площі приміщення/квартири співвласника.

Рішенням зборів правління ОСББ «Бульвар Лесі Українки, 5», оформленим Протоколом зборів правління № 3 від 15.03.2023, вирішено додати графу «Внесок на експертизу ліфтів та закупівля дорогих запчастин для ремонту ліфтів» в квитанцію для сплати.

Рішенням зборів правління ОСББ «Бульвар Лесі Українки, 5», оформленим Протоколом зборів правління № 4 від 27.03.2023, вирішено додати графу «Внесок на капітальний ремонт спільного майна в будинку» в квитанцію для сплати.

Рішенням зборів правління ОСББ «Бульвар Лесі Українки, 5», оформленим Протоколом зборів правління № 5/1 від 05.04.2023, вирішено зобов`язати бухгалтерію в графі «Внесок на експертизу ліфтів та закупівля дорогих запчастин для ремонту ліфтів» в квитанцію для сплати з 1 по 182 за березень 2023 року встановити первинну суму 200 грн., подалі кожного місяця по 10 грн. та в графі «Внесок на капітальний ремонт спільного майна в будинку» в квитанцію для сплати в квартирах з 1 по 182 за квітень 2023 року встановити первинну суму 200 грн., подалі кожного місяця по 100 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що у неприватизованій квартирі № 64 проживає громадянка ОСОБА_1 , що підтверджується Актом про проживання від 26.08.2024, яка не сплачує внески на утримання спільного майна, а отже оскільки згідно з Актом приймання-передачі від 13.01.2023, єдиний майновий комплекс державного підприємства «Еко», у тому числі неприватизована квартира № 64 передана із сфери управління Міністерства економіки України до сфери управління Фонду державного майна України, позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без задоволення, в зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом частин 1 та 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ч.3 ст.45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Слід вказати, що наявність спору через порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими, а тому обов`язком позивача відповідно до статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачем в справі.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Згідно зі статтями 4, 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що управління багатоквартирним будинком полягає у вчиненні співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

За умовами статей 15, 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 21) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

За умовами частини 3 статті 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень )ч. 4 ст. 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України в їх системному взаємозв`язку суд вбачає, що кожний власник несе обов`язок утримання майна у відповідному відсотковому співвідношенні належних на праві приміщень до загальної площі будівлі і такий обов`язок утримання виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 ЦК України.

При цьому, витрати на утримання спільного майна розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Ордеру № 4368 від 16.08.1980, надано дозвіл на зайняття квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , та зокрема дочці - ОСОБА_1 .

Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи № 64516289 від 29.06.2021 ОСОБА_1 з 19.06.1982 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи № 64516455 від 29.06.2021 ОСОБА_3 з 16.02.1986 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

01 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Державного підприємства «Еко» із проханням оформити передачу в приватну спільну сумісну власність квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Розпорядженням Державного підприємства «Еко» «Про приватизацію квартири АДРЕСА_3 » № 35 від 08.06.2021 задоволено прохання наймача ОСОБА_1 , щодо приватизації квартири, в якій вона мешкає, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і передано квартиру в приватну спільну сумісну власність з розподілом долі власності між членами сім`ї у слідуючому співвідношенні: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в рівних долях. Уповноваженим власником квартири визначено ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 5 та ч. 7 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 08.07.2021, виданого згідно з Розпорядженням № 35 від 08.07.2021, власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частинах.

Суд враховує, що відповідно до п. 24 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» № 396 від 16.12.2009, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 р. за № 109/17404, свідоцтво про право власності підлягає обов`язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав.

Державна реєстрація прав власності на приватизоване житло проводиться відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Як встановлено судом, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Поряд з цим, суд зазначає, що відсутність державної реєстрації означеного свідоцтва не нівелює наявне у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

При цьому, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Отже, саме на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покладено обов`язок з утримання квартири АДРЕСА_1 та відповідно останні зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Натомість, визначаючи відповідачем - Фонд державного майна України, позивач посилається виключно на Лист Міністерства економіки України № 2802-12/13577-07 від 21.02.2024, яким у відповідь на адвокатський запит повідомлено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 910, згідно з актом приймання-передачі віл 13.01.2023 єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Еко», у тому числі не приватизовані квартири АДРЕСА_1 , передано зі сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна України, який не нівелює наявне згідно Свідоцтва про право власності від 08.07.2021 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Отже, Фонд державного майна України, який визначено позивачем у якості відповідача, не є ані власником квартири АДРЕСА_1 , ані особою, на яку покладено обов`язок утримання означеного майна, протилежного позивачем суду не доведено.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

З врахуванням викладеного, оскільки, як встановлено судом Фонд державного майна України не є ані власником квартири АДРЕСА_1, ані особою, на яку покладено обов`язок утримання означеного майна, Фонд державного майна України не є особою, яка повинна відповідати за даним позовом, що зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позов відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 11.12.2024

Суддя О.А. Грєхова