Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/18744/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/18744/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєсвес"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-люкс"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода Олександр Миколайович

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - державний реєстратор Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Ушацька Наталія Валеріївна

про визнання недійсним договору, скасування реєстраційної дії, визначення розміру статутного капіталу

за зустрічним позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-люкс"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_3

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_4

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_5

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_6

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_7

третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_8

третя особа-8, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_9

третя особа-9, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_10

третя особа-10, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_11

третя особа-11, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лєсвес"

про визнання недійсним пункту статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-люкс

за участю представників:

від ОСОБА_1 : Сергєєв П.О.

від ОСОБА_2 : не з`явився

від ТОВ "Лєсвес": не з`явився

від ТОВ "Комфорт-люкс": Сергєєв П.О.

від приватного нотаріуса: не з`явився

від державного реєстратора: не з`явився

від ОСОБА_3 : не з`явився

від ОСОБА_4 : не з`явився

від ОСОБА_5 : не з`явився

від ОСОБА_6 : не з`явився

від ОСОБА_7 : не з`явився

від ОСОБА_8 : не з`явився

від ОСОБА_9 : не з`явився

від ОСОБА_10 : не з`явився

від ОСОБА_11 : не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави первісних позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєсвєс" про визнання недійсним договору дарування від 07.11.2023 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-люкс", укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЄСВЕС" та скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, а cаме: "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 10.11.2023 10:40:15, 1000661070022002573, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_12 , Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація".

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що договір дарування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс» від 07.11.202, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС», з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», п. 9.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс».

Короткий зміст і підстави зустрічних позовних вимог

17.09.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс» про визнання недійсним пункт 9.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс», затвердженого протоколом загальних зборів від 30 січня 2014 року.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Статут ТОВ «Комфорт-люкс» у редакції від 2014 року з внесеними змінами щодо п.9.2. Статуту є не узгодженими усіма учасниками Товариства, протирічить діючим вимогам ч.2 ст.21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», жодних загальних зборів по затвердженню даного положення та внесення змін до складу учасників не проводилось, відтак відповідні обмеження в п.9.2. Статуту ТОВ «Комфорт-люкс» є незаконними.

Процесуальні дії у справі

Разом з позовом ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

18.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18744/23, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 31.01.2024.

30.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі.

У судовому засіданні 31.01.2024 представник позивача підтримав клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Проте, позивачем не наведено належних обґрунтувань, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки зазначених осіб. Обставин, з яких вбачається, що внаслідок прийняття судового рішення у даній справі на осіб буде покладено нові обов`язки та виникнуть нові права, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

У підготовчому засіданні 31.01.2024 суд, керуючись ст. 119 ГПК України, поновив відповідачу-1 строк на подачу відзиву та відклав підготовче засідання на 13.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2024 залучено до участі у справі як третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-люкс".

12.02.2024 через канцелярію суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 910/18744/23 на 27.02.2024, клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів від 07.12.2023 задоволено частково:

витребувано у Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації належним чином завірену копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс»;

залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоду Олександра Миколайовича, державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Ушацьку Наталію Валеріївну як третю особу-3;

витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича, ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєсвес": оригінал (для огляду) та належним чином завірену копію договору дарування частки в статутному капіталі ТОВ "Комфорт-Люкс" від 07.11.2023, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лєсвес»; копію Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-Люкс» від 07.11.2023, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лєсвес»;

витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Люкс» документи в підтвердження внесення чи не внесення (внесення в повному чи не в повному обсязі) ОСОБА_2 свого внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Люкс».

22.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.02.2024 через канцелярію суду від ТОВ «Комфорт-люкс» надійшли пояснення по справі на виконання ухвали суду від 13.02.2024.

У підготовчому засіданні 27.02.2024 відповідач-1 надав суду клопотання про витребування у ГУ ДПС у м. Києві річну фінансову звітність ТОВ «Комфорт-люкс».

Розглянувши вказане вище клопотання відповідача-1 про витребування доказів, суд відмовив в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у клопотанні позивача має бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відповідачем-1 не обґрунтовано у своєму клопотанні обставини, які можуть підтвердити докази, або аргументи, які вони можуть спростувати.

З огляду на необґрунтованість клопотання відповідача-1 про витребування доказів, суд відмовив у його задоволенні.

У підготовчому засіданні 27.02.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 19.03.2024.

29.02.2024 через канцелярію суду від третьої особи-3 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

19.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів по справі.

У підготовчому засіданні 19.03.2024 відповідач-1 повторно надав суду клопотання про витребування у ГУ ДПС у м. Києві річну фінансову звітність ТОВ «Комфорт-люкс».

У підготовчому засіданні 19.03.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідача-1 про витребування доказів, зазначив, що буде постановлено відповідну ухвалу та відклав підготовче засідання у справі на 10.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 задоволено клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів, витребувано у Головного управління ДПС у місті Києві належним чином завірені копії річної фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-люкс", яка включає звіт про власний капітал форма №4 за 2018-2019 роки, повторно витребувано у Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації належним чином завірену копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-люкс", повторно витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича, ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєсвес": оригінал (для огляду) та належним чином завірену копію договору дарування частки в статутному капіталі ТОВ "Комфорт-Люкс" від 07.11.2023, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лєсвес"; копію Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Комфорт-Люкс" від 07.11.2023, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лєсвес".

21.03.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи-2 надійшла інформація на виконання ухвали суду від 13.02.2024.

02.04.2024 через канцелярію суду від третьої особи-3 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

08.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 13.02.2024 та 20.03.2024 про долучення до матеріалів справи копії договору дарування від 07.11.2023 та Акту прийому передачі від 07.11.2023.

10.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про:

-тимчасове вилучення у Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-люкс";

- тимчасове вилучення у ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєсвес" оригіналу договору дарування частки в статутному капіталі ТОВ "Комфорт-Люкс" від 07.11.2023 та оригіналу Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Комфорт-Люкс" від 07.11.2023;

- накладення на Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєсвес" штраф у розмірі до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- зупинення провадження у даній справі до виконання ухвали про витребування.

У підготовчому засіданні 10.04.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 21.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 повторно витребувано у Головного управління ДПС у місті Києві належним чином завірені копії річної фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-люкс", яка включає звіт про власний капітал форма №4 за 2018-2019; повторно витребувано у Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації належним чином завірену копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-люкс".

15.04.2024 через канцелярію суду від Головного управління ДПС в м. Києві надійшли документи на виконання ухвали суду від 20.03.2024.

10.05.2024 через канцелярію суду від Деснянської районної в місті Києві адміністрації надійшли копії реєстраційної справи ТОВ «Комфорт-люкс».

21.05.2024 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов.

У підготовчому засіданні 21.05.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 02.07.2024.

28.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про витребування доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 призначено підготовче засідання по справі № 910/18744/23 на 16.07.2024.

16.07.2024 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 16.07.2024 суд розглянувши клопотання позивача про витребування доказів від 28.06.2024, відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 81 ГПК України).

У відповідності до частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У клопотанні позивач просить витребувати у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та у Державної прикордонної служби України інформацію щодо фактів перетинання державного кордону України у напрямках «виїзд» та «в`їзд» ОСОБА_2 за період з 24.02.2022 по 11.06.2024.

Враховуючи наведене, з огляду на характер спору у даній справі, з заявленого позивачем клопотання не вбачається, що визначені заявником документи можуть вплинути на встановлення обставин, що входять до предмету спору у даній справі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів слід відмовити.

29.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про:

- зобов`язання ОСОБА_2 надати до суду докази вчинення ним дій щодо видачі/оформлення ним довіреності від 24.10.2023 в Польщі № в Реєстрі 6240/2023) та наявності такої події як виїзд ним за кордон для оформлення довіреності від 24.10.2023 в Польщі.

- витребування у ОСОБА_2 для огляду в судовому засіданні оригінали наступних доказів: довіреності від 24.10.2023 виданої ОСОБА_2 в Польщі № в Реєстрі 6240/2023; договору дарування корпоративних прав (частки) в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-Люкс» від 07.11.2023; Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-Люкс» від 07.11.2023 посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 6042-6043 26.07.2024.

30.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання позивача.

У підготовчому засіданні 30.07.2024 розглянувши клопотання позивача від 29.07.2024, суд частково відмовив в задоволені клопотання про витребування доказів, а саме в частині зобов`язання ОСОБА_2 надати до суду докази вчинення ним дій щодо видачі/ оформлення ним довіреності від 24.10.2023 в Польщі № в Реєстрі 6240/2023 та наявності такої події, як виїзд ним за кордон для оформлення довіреності від 24.10.2023 в Польщі.

У підготовчому засіданні 30.07.2024 суд відклав підготовче засідання на 03.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково, витребувано у ОСОБА_2 належним чином завірену копію та оригінал для огляду в судовому засіданні довіреності від 24.10.2023, виданої ОСОБА_2 в Польщі № в Реєстрі 6240/2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 призначено підготовче засідання по справі №910/18744/23 на 17.09.2024.

17.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів по справі на виконання ухвали суду від 01.08.2024.

17.09.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс» про визнання недійсним пункту 9.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс», затвердженого протоколом загальних зборів від 30 січня 2014 року.

У підготовчому засіданні 17.09.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 01.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 поновлено ОСОБА_2 строк на подання зустрічного позову, прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс» про визнання недійсним пункту статуту, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, постановлено підготовче засідання за зустрічним позовом провести разом з первісним позовом 01.10.2024.

25.09.2024 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 та ТОВ «Комфорт-Люкс» надійшов відзив на зустрічний позов.

26.09.2024 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 та ТОВ «Комфорт-Люкс» надійшло клопотання про об`єднання справи за № 910/11097/24 в одне провадження зі справою № 910/18744/23 та здійснити їх спільний розгляд.

26.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення позовних вимог.

01.10.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 за первісним позовом надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог від 25.09.2024.

У підготовчому засіданні 01.10.2024 суд відклав розгляд заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-люкс" від 25.09.2024 про об`єднання справ та заяву позивача за первісним позовом від 25.09.2024 про збільшення позовних вимог, оголосив про відкладення підготовчого засідання на 15.10.2024.

У підготовчому засіданні 15.10.2024 розглянувши клопотання ОСОБА_1 та ТОВ «Комфорт-Люкс» про об`єднання справи за № 910/11097/24 в одне провадження зі справою № 910/18744/23, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, з огляду на наступне.

Згідно статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Частиною 3 статті 173 ГПК України встановлено, що об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Частиною 8 та 9 статті 173 ГПК України передбачено, що справи, що перебувають у провадженні господарського суду, в разі об`єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.

Проте, з огляду на те, що у справі №910/18744/23, станом на час розгляду клопотання про об`єднання справ в одне провадження, підготовче засідання вже розпочалось, суд відмовив у задоволенні клопотання про об`єднання справ № 910/11097/24, № 910/18744/23 в одне провадження, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

У підготовчому засіданні 15.10.2024 розглянувши заяву позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог від 25.09.2024, суд зазначає наступне.

У своїй заяві позивач за первісним позовом просить суд визнати недійсним договір дарування від 07.11.2023 частки статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс», укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС»;

- скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі, а саме: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 10.11.2023 10:40:15, 1000661070022002573, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_13 , Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація»;

- визначити розмір статутного капіталу ТОВ «Комфорт-Люкс» у розмірі 7 816 500,00 грн. та визначити склад учасників ТОВ «Комфорт-Люкс» та розмір часток учасників ТОВ «Комфорт-Люкс» наступним: ОСОБА_14 - Розмір внеску до статутного фонду: 3 361 095,00 грн., Частка (%): 43,00%, ОСОБА_15 - Розмір внеску до статутного фонду: 2 579 445,00 грн., Частка (%): 33,00%, ОСОБА_16 - Розмір внеску до статутного фонду: 1 094 310,00 грн., Частка (%): 14,00%, ОСОБА_17 - Розмір внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн., Частка (%): 2,00%, ОСОБА_18 - Розмір внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн, Частка (%): 2,00%, ОСОБА_19 - Розмір внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн., Частка (%): 2,00%, ОСОБА_20 , Розмір внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн, Частка (%): 2,00%, ОСОБА_21 - Розмір внеску до статутного фонду: 39 082,50 грн., Частка (%): 0,5000%, ОСОБА_22 - Розмір внеску до статутного фонду: 39 082,50 грн., Частка (%): 0,5000%, ОСОБА_23 - Розмір внеску до статутного фонду: 39 082,50 грн., Частка (%): 0,5000%, ОСОБА_24 - Розмір внеску до статутного фонду: 39 082,50 грн., Частка (%): 0,5000%.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Подана заява позивача за первісним позовом від 25.09.2024 по своїй суті є заявою про зміну предмету позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У підготовчому засіданні 15.10.2024 судом розглянуто заяву позивача про збільшення позовних вимог, яка фактично є заява про зміну предмета позову, та встановлено, що дана заява відповідає приписам ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмета позову та подальший розгляд справи постановив здійснювати з урахуванням даної заяви.

У підготовчому засіданні 15.10.2024 суд прийняв до розгляду клопотання відповідача за зустрічним позовом про залучення учасників ТОВ "Комфорт Люкс" в якості третіх осіб на стороні відповідача, повідомив, що буде постановлено відповідну ухвалу, оголосив про відкладення підготовчого засідання на 29.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-ЛЮКС", залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Лєсвес".

25.10.2024 через канцелярію суду від третьої особи-3 за первісним позовом надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

29.10.2024 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

29.10.2024 через канцелярію суду від третьої особи-3 за первісним позовом надійшов відзив на первісний позов.

У підготовчому засіданні 29.10.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 05.11.2024.

04.11.2024 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

04.11.2024 через канцелярію суду від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 05.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

18.11.2024 через канцелярію суду від ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення по справі.

25.11.2024 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по справі.

25.11.2024 через канцелярію суду від ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення по справі.

26.11.2024 через канцелярію суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по справі.

У судове засідання 26.11.2024 представник позивача за зустрічним позовом (відповідач-2 за первісним позовом), відповідач-2 за первісним позовом та треті особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи по суті не подали.

Представник позивача за зустрічним позовом (відповідач-2 за первісним позовом), відповідач-2 за первісним позовом про розгляд справи по суті повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 05.11.2024 про розгляд справи 26.11.2024.

Треті особи про розгляд справи по суті повідомлені ухвалою суду від 05.11.2024.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача за первісним позовом та третя особа-3 за зустрічним позовом в судовому засіданні 26.11.2024 вимоги за первісним позовом підтримав, проти зустрічного позову заперечив.

Представник третьої особи-1 за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні 26.11.2024 вимоги за первісним позовом підтримав, проти зустрічного позову заперечив.

У судовому засіданні 26.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача за первісним позовом

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є одним із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Люкс» з розміром внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн. (Частка (%): 2,00%).

Позивачу стало відомо, що між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС» укладено договір дарування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс» від 07.11.2023 та Акт приймання-передачі частки від 07.11.2023, яким учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Люкс» ОСОБА_2 відчужив належну йому частку в статутному капіталі Товариства (Розмір внеску до статутного фонду мав бути - 2 579 445,00 грн., (Частка (%): 33,00%) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС».

За доводами позивача, відчуження ОСОБА_2 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс» було здійснено в супереч вимогам ст. 203 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також п. 9.2. Статуту Товариства, оскільки позивач ОСОБА_1 як учасник ТОВ «Комфорт-люкс» не надавав згоди відповідачу-1 на відчуження належної йому частки, відповідач-1 з відповідним повідомленням до позивача не звертався.

Позивач посилається на те, що існують сумніви щодо реальності здійсненого між відповідачами оскаржуваного правочину та його спрямованість на настання реальних наслідків, оскільки відповідач-1 фактично міг не вносити в повному розмірі свій внесок до статутного капіталу Товариства, відтак не мав право на його відчуження.

Також позивач зазначив, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «Комфорт-Люкс», тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей щодо ТОВ «Комфорт-Люкс».

Крім того, посилаючись на судову практику Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю, позивач зазначає, що зважаючи на правову природу спірних правовідносин у цій справі, позовна вимога про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників ТОВ "Комфорт-Люкс" надасть змогу захистити порушене право позивача належним та ефективним способом захисту.

Відтак, позивач за первісним позовом звернувся за захистом порушених корпоративних права шляхом:

-визнання недійсним договору дарування від 07.11.2023 частки статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс», укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС»;

- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, а саме: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 10.11.2023 10:40:15, 1000661070022002573, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_13 , Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація»;

- визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Комфорт-Люкс» у розмірі 7 816 500,00 грн. та визначити склад учасників ТОВ «Комфорт-Люкс» та розмір часток учасників ТОВ «Комфорт-Люкс» наступним: ОСОБА_14 - Розмір внеску до статутного фонду: 3 361 095,00 грн., Частка (%): 43,00%, ОСОБА_15 - Розмір внеску до статутного фонду: 2 579 445,00 грн., Частка (%): 33,00%, ОСОБА_16 - Розмір внеску до статутного фонду: 1 094 310,00 грн., Частка (%): 14,00%, ОСОБА_17 - Розмір внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн., Частка (%): 2,00%, ОСОБА_18 - Розмір внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн, Частка (%): 2,00%, ОСОБА_19 - Розмір внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн., Частка (%): 2,00%, ОСОБА_20 , Розмір внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн, Частка (%): 2,00%, ОСОБА_21 - Розмір внеску до статутного фонду: 39 082,50 грн., Частка (%): 0,5000%, ОСОБА_22 - Розмір внеску до статутного фонду: 39 082,50 грн., Частка (%): 0,5000%, ОСОБА_23 - Розмір внеску до статутного фонду: 39 082,50 грн., Частка (%): 0,5000%, ОСОБА_24 - Розмір внеску до статутного фонду: 39 082,50 грн., Частка (%): 0,5000%.

Позиція відповідача-1 за первісним позовом

У відзиві на первісний позов ОСОБА_2 заперечив проти задоволення первісних позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_2 посилається на те, що Статут ТОВ «Комфорт-Люкс» передбачає обов`язковість отримання дозволу інших учасників у питаннях відчуження частки лише при її продажу, на що абз.2 п.9 Статуту і дає переважне право учасника на її купівлю. Проте, за доводами відповідача-1, останній не продавав свою частку, а подарив своїм дітям як родичам першої спорідненості шляхом передачі Товариству, власниками та кінцевими бенефіціарами якого вони є.

Відповідач-1 за первісним позовом вважає, що Статут Товариства не містить обов`язкової вимоги отримання дозволу усіх учасників у випадку дарування своєї частки одним із учасників, тому застосування абз.2 п.9 Статуту щодо преважного права учасника на купівлю частки у правочинах з даруванням є неможливим.

Також відповідач посилається на те, що вимоги Статуту передбачають переважне право лише на купівлю частки і лише в частині пропорційній до розміру частки учасника, що бажає здійснити викуп. Відтак, оскільки позивач є власником 2% частки ТОВ «Комфорт-Люкс», у позивача відсутнє переважне право на купівлю частки.

Відповідач-1 вважає, що права позивача не були порушенні з огляду на те, що розмір його частки не пропорційний частці, що передавалась, а також позивач не був стороною договору дарування.

Крім того, відповідач-1 посилався на те, що передача 33% частки Статутного капіталу ТОВ «Комфорт-Люкс» відбулось по договору дарування, що не є договором купівлі-продажу, оскільки не є взаємним, консенсуальним та відплатним, а тому дарування частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-Люкс» не суперечать Статуту Товариства та нормам статей 20, 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Позиція відповідача-2 за первісним позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєсвес» заперечило проти вимог позивача за первісним позовом, посилаючись на те, що доводи позивача про відсутність відомостей про внесення ОСОБА_25 вкладу у статутний капітал ТОВ «КОМФОРТ-ЛЮКС» є безпідставними та суперечать фактичним обставинам, що містяться в матеріалах справи, оскільки факт наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про збільшення статутного капіталу ТОВ «КОМФОРТ-ЛЮКС» свідчить про те, що усі учасники ТОВ «КОМФОРТ-ЛЮКС» вносили свої внески в статутний капітал Товариства.

За доводами відповідача-2 за первісним позовом, згідно первинної документації, ОСОБА_2 дарував ТОВ «ЛЄСВЕС» частку у статутному капіталі ТОВ «КОМФОРТ-ЛЮКС», яка була в повному обсязі внесена учасниками даного Товариства.

Крім того, відповідач-2 зазначив, що правові відносини з питання внесення дарувальником вкладу у статутний капітал ТОВ «КОМФОРТ-ЛЮКС» перед відчуженням своєї частки обдарованому не порушують права та законні інтереси іншого учасника ТОВ «КОМФОРТ-ЛЮКС», а саме позивача за первісним позовом, оскільки після укладення оскаржуваного договору дарування ОСОБА_1 не зазнав жодних змін у своєму правовому та/або майновому становищі, не набув жодних прав та обов`язків.

У відзиві на позов відповідач-2 вказав, що згідно Статуту ТОВ «КОМФОРТ-ЛЮКС» та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасники ТОВ «КОМФОРТ-ЛЮКС» не мають переважного права отримувати за договором дарування частку іншого учасника у статутному капіталі ТОВ «КОМФОРТ-ЛЮКС».

Позиція третьої особи-1 за первісним позовом

У своїх поясненнях третя особа-1 - ТОВ «Комфорт-люкс» підтримало первісні позовні вимоги в повному обсязі.

Позиція третьої особи-2 за первісним позовом

Третя особа-2 письмових пояснень у порядку ст. 168 ГПК України щодо позову або відзиву не надала.

Позиція третьої особи-3 за первісним позовом

У письмових поясненнях третя особа-3 - державний реєстратор Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Ушацька Наталія Валеріївна, просила розглядати справу без участі останньої, у вирішенні справи покладається на думку суду.

Посилаючись на вимоги ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», третя особа-3 зазначила, що за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації 10.11.2023 державним реєстратором було проведено реєстраційну дію: «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, номер запису 1000661070022002573.

Позиція позивача за зустрічним позовом

ОСОБА_2 в обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на те, що положення Статуту ТОВ «КОМФОРТ-ЛЮКС» протирічить вимогам ч.2 ст.21 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальних зборів по затвердженню даного положення та внесення змін до складу учасників не проводилось, відтак обмеження передбачені п.9.2. Статуту «КОМФОРТ-ЛЮКС» є недійсними.

Позивач за зустрічним позовом посилається не те, що згідно протоколу Загальних Зборів Учасників від 30 січня 2014 року учасниками Товариства ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ) не встановлювалось та не обговорювалось обмеження щодо відчуження частки за погодженням інших учасників передбачених п.9.2. Статуту.

Отже, за доводами позивача за зустрічним позовом, Статут Товариства у редакції від 2014 року з внесеними змінами щодо п.9.2. Статуту є не узгодженими усіма учасниками, а тому відповідні обмеження є незаконними.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що процедура затвердження п.9.2. Статут Товариства в редакції від 30.01.2014 містить не відповідність його вимогам ст.10, ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», ст.167 ГК України, прийнятий з істотним порушенням прав позивача за зустрічним позовом.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом вважає, що його корпоративне право, передбачене ч.5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» та ст.167 ГК України, було порушено з огляду на не ознайомлення учасників Товариства з документами внесених до порядку денного під час голосування, що призвели до обмеження прав позивача за зустрічним позовом у реалізації права на розпорядження своєю часткою в статутному капіталі Товариства.

Також ОСОБА_2 посилаючись на Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», зазначив, що зміни до Статуту щодо зміни складу учасників та приведення статуту у відповідність до законодавства не здійснювалось.

На підставі викладеного ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 9.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс», затвердженого протоколом загальних зборів від 30 січня 2014 року.

Позиція відповідача та третьої особи-3 за зустрічним позовом

У відзиві на зустрічний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс» та третя особа-3 ОСОБА_1 заперечили проти зустрічних позовних вимог посилаючись на те, що не порушували права позивача за зустрічним позовом, а оскаржуваний пункт Статуту, є таким, що повністю відповідає вимогам закону.

Відповідач за зустрічним позовом та третя особа-3 звернули увагу на те, що положення про можливість відчуження учасником своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-Люкс» за згодою інших учасників мало місце в Установчому договорі про створення та діяльність ТОВ «Комфорт-Люкс» від 16.12.2002 (п. 5.3., абз. 7 п. 6.1), в Статуті в редакції від 28.10.2005 (п. 9.1., п. 9.2., абз. 4 п. 10.1.), в Статуті в редакції від 04.02.2006 (п. 9.1., п. 9.2., абз. 4 п. 10.1.), в Статуті в редакції від 22.09.2011 (п. 9.1., п. 9.2., підпункту з) п. 10.1.), а тому твердження позивача за зустрічним позовом, що у вказаній редакції Статуту 2011 року даного положення не було, не відповідає дійсності.

За доводами відповідача за зустрічним позовом та третьої особи-3, Протокол загальних зборів учасників від 30.01.2014, яким було затверджено нову редакцію Статуту не оскаржувався, є чинним і відповідно підстави для визнання недійсним затвердженої нової редакції статуту, в тому числі п. 9.2., відсутні.

Відповідач за зустрічним позовом та третя особа-3 зазначають, що статути ТОВ «Комфорт-Люкс» у всіх його редакціях особисто підписані всіма учасниками Товариства, підписи яких нотаріально посвідчені, чітко висловлюють позицію його учасників про можливість відчуження учасником своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-Люкс» виключно за згодою інших учасників.

Також відповідачем за зустрічним позовом та третьою особою-3 заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та відмову в задоволенні заявлених позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності, оскільки про порушення свого права ОСОБА_2 дізнався в 2014 році, затверджуючи та підписуючи нову редакцію статуту, а отже позивачем за зустрічним позовом був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним пункту 9.2. Статуту ТОВ «Комфорт-люкс», затвердженого протоколом загальних зборів від 30 січня 2014 року.

Позиції третіх осіб за зустрічним позовом

У письмових поясненнях треті особи 1-2, 4-10 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 зазначили про необґрунтованість зустрічних позовних вимог та просили суд в задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою відмовити в повному обсязі, оскільки чинна редакція Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс», в тому числі його п. 9.2., повністю відповідає вимогам закону та волі його учасників і відсутні будь-які законні підстави, для визнання його положень недійсними.

Водночас, у письмових поясненнях треті особи зазначили про те, що договір дарування від 07.11.2023 вчинений не у відповідності до вимог Закону та за відсутності на це необхідного обсягу права у ОСОБА_2 .

Позиції третьої особи-11 за зустрічним позовом

Третя особа-11 письмових пояснень у порядку ст. 168 ГПК України щодо зустрічного позову або відзиву не надала.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ТОВ «Комфорт-люкс» (реєстраційний номер 32246123) (надалі - Товариство, третя особа-1 за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.12.2002, номер запису: 10661200000002573, місцезнаходження: 02217, Україна, місто Київ, вулиця Електротехнічна, будинок, 2а.

Згідно із матеріалами справи, 30.01.2014 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Комфорт-люкс», на яких були присутні учасники, що володіють 100 % голосів.

30.01.2014 рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Комфорт-люкс», оформленого Протоколом від 30.01.2014, прийнято рішення про: передачу учасником Товариства ОСОБА_2 (надалі - відповідач-1 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) частини частки у статному капіталі Товариства, що становить 43% та складала 3 361 095,00 грн, на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_26 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства; затвердження Статуту Товариства у новій редакції з урахуванням змін; проведення державної реєстрації Статуту та внесених змін.

Відповідно до п. 7.1. нової редакції Статуту, затвердженої загальними зборами учасників ТОВ «Комфорт-люкс» від 30.01.2014, за рахунок грошових внесків учасників статутний капітал Товариства становить 7 816 500,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства, учасниками товариства визначено: ОСОБА_3 (третя особа-1 за зустрічним позовом) з корпоративною часткою у розмірі 43,00%, вартістю 3 361 095,00 грн., ОСОБА_2 з корпоративною часткою у розмірі 33,00%, вартістю 2 579 445,00 грн., ОСОБА_4 (третя особа-2 за зустрічним позовом) з корпоративною часткою у розмірі 14,00%, вартістю 3 1 094 310,00 грн., ОСОБА_5 (третя особа-4 за зустрічним позовом) з корпоративною часткою у розмірі 2,00%, вартістю 156 330,00 грн., ОСОБА_26 з корпоративною часткою у розмірі 2,00%, вартістю 156 330,00 грн., ОСОБА_1 (надалі - позивач за первісним позовом, третя особа-3 за зустрічним позовом) з корпоративною часткою у розмірі 2,00%, вартістю 156 330,00 грн., ОСОБА_6 (третя особа-5 за зустрічним позовом) з корпоративною часткою у розмірі 2,00%, вартістю 156 330,00 грн., ОСОБА_7 (третя особа-6 за зустрічним позовом) з корпоративною часткою у розмірі 2,00%, вартістю 156 330,00 грн.

Статутний капітал створений для забезпечення діяльності Товариства та формується за рахунок грошових внесків учасників (п. 7.2. Статуту).

Пунктом 9.1. Статуту, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Комфорт-люкс» від 30.01.2014, учасник Товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього Товариства. При передачі частки (її частини) відбувається одночасний перехід прав та обов`язків, що належали учаснику, який поступився нею повністю або частково.

Згідно п. 9.2. Статуту, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Комфорт-люкс» від 30.01.2014, відчуження учасником Товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, після отримання письмової згоди інших учасників товариства.

Учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам.

Якщо учасники Товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частка учасника Товариства може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено (п. 9.3. Статуту).

Згідно із матеріалами справи та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.03.2023 відбулась зміна складу учасників ТОВ «Комфорт-люкс», відповідно до якого ОСОБА_26 виключено із складу учасників ТОВ «Комфорт-люкс», додано учасників ТОВ «Комфорт-люкс»: ОСОБА_8 (третя особа-7 за зустрічним позовом) з корпоративною часткою у розмірі 0,5000%, вартістю 39 082,50 грн., ОСОБА_9 (третя особа-8 за зустрічним позовом) з корпоративною часткою у розмірі 0,5000%, вартістю 39 082,50 грн., ОСОБА_10 (третя особа-8 за зустрічним позовом) з корпоративною часткою у розмірі 0,5000%, вартістю 39 082,50 грн., ОСОБА_11 (третя особа-10 за зустрічним позовом) з корпоративною часткою у розмірі 0,5000%, вартістю 39 082,50 грн.

10.11.2023 державним реєстратором Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_29 була проведена державна реєстрація змін у складі учасників ТОВ «Комфорт-люкс» (номер запису 1000661070022002573), відповідно до якого ОСОБА_2 виключено із складу учасників ТОВ «Комфорт-люкс», додано учасника ТОВ «ЛЄСВЕС» (відповідач-2 за первісним позовом, третя особа-11 за зустрічним позовом) з корпоративною часткою у розмірі 33,00%, вартістю 2 579 445,00 грн.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Комфорт-люкс», наданої Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією, указані зміни були вчинені на підставі акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-люкс», складеного на виконання п. 4.1. договору дарування корпоративних прав (частки) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс» від 07.11.2023, за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «ЛЄСВЕС» прийняло частку у статутному капіталі Товариства в розмірі 33%, номінальною вартістю 2 579 445 (два мільйони п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч чотириста сорок п`ять) гривень 00 копійок.

Як підтверджено матеріалами справи, 07.11.2023 між ОСОБА_2 (дарувальник) від імені якого на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Лукашем Козловські, в Седльце Польщо від 24.10.2023 зареєстрованої в реєстрі № 6240/2023 діє громадянин України ОСОБА_27 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС» (обдаровуваний) в особі директора ОСОБА_28 , яка діє на підставі Статуту, було укладено договір дарування корпоративних прав (частки) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс» (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до п. 2.1 договору предметом договору (дарунком) є майнове право на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс».

Дарунок становість 33 (тридцять три) відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс», є повністю сплаченим дарувальником Товариству і дорівнює 2 579 445 (два мільйона п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч чотириста сорок п`ять) гривень 00 копійок (п. 2.2. договору).

У відповідності до п. 4.1. договору частка буде вважатися належною обдарованому і обдарований буде вважатися учасником Товариства з моменту державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі ІООФОПГФ.

З урахуванням викладеного, відбулось відчуження частки учасника Товариства ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЛЄСВЕС», починаючи з 10.11.2023 та станом на час розгляду даної справи власником 33,00% частки, вартістю 2 579 445,00 грн., у статутному капіталі ТОВ «Комфорт-люкс» у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС».

Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, позивач за первісним позовом вказує на те, що відчуження ОСОБА_2 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс» було здійснено в супереч вимогам ст. 203 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», п. 9.2. Статуту Товариства, оскільки ОСОБА_1 , як учасник ТОВ «Комфорт-люкс», не надавав згоди ОСОБА_2 на відчуження належної йому частки в статутному капіталі Товариства та оскаржуваний правочин не спрямований на настання реальних наслідків.

З урахуванням наведеного та для відновлення становища, яке існувало до порушення прав, позивач за первісним позовом звернувся за захистом порушених права шляхом визнання недійсним договору дарування від 07.11.2023 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс», скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі та визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Комфорт-Люкс», складу учасників ТОВ «Комфорт-Люкс» та розмір часток учасників ТОВ «Комфорт-Люкс».

Заявляючи зустрічний позов ОСОБА_2 посилається на те, що рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого Протоколом від 30.01.2014, прийнято рішення про затвердження Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс» у новій редакції з урахуванням змін, в якій врегульовано питання про відчуження учасником Товариства своєї частки (її частини) третім особам (п. 9.2. Статуту).

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування заявленого позову посилається на те, що нова редакція п. 9.2. Статуту Товариства прийнята з порушенням ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки загальних зборів по затвердженню даного положення та внесення змін до складу учасників не проводилось, відтак обмеження передбачені п.9.2. Статуту є недійсними.

Враховуючи вище наведені порушення при проведенні 30.01.2014 загальних зборів учасників ТОВ «Комфорт-Люкс», позивач звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним п. 9.2. Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс», затвердженого Протоколом загальних зборів від 30 січня 2014 року.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Згідно із ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Одним із загальних способів захисту цивільного права або інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Частина друга статті 20 ГК України встановлює, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, предметом спору у справі за первісним позовом є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним договору дарування корпоративних прав (частки) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс» від 07.11.2023, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС».

Позивач за первісним позовом оспорює правочин, укладений попереднім учасником Товариства щодо розпорядження своєю часткою в статутному капіталі «Комфорт-люкс». При цьому позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного правочину.

Суд відзначає, що відповідно до статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорювати правочин законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи статус цих осіб як «заінтересовані особи».

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 зазначено, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18).

З аналізу ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України вбачається, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Близькі за змістом висновки містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Права учасників господарського товариства закріплені у ст. 116 ЦК України, відповідно до якої учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яка є спеціальною щодо учасників ТОВ.

Право брати участь в управлінні товариством як організаційно-господарське (немайнове) право нерозривно пов`язане із іншими немайновими та майново-господарськими корпоративними правомочностями учасника, утворюючи з ними внутрішньо цілісний єдиний комплекс, яку законодавець визначає як корпоративні права.

ЦК України та Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не містять норм, які б унеможливлювали захист корпоративних прав та інтересів учасника товариства шляхом визнання правочину недійсним, укладеного між одним з учасників Товариства і третьою особою, якщо цим договором порушуються корпоративні права цього учасника чи законний інтерес.

Отже, якщо правочин, укладений між учасником Товариства і третьою особою, порушує корпоративні права іншого учасника Товариства, зокрема на управління Товариством, правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом цього учасника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №902/882/21.

Водночас, позивач за первісним позовом просить визнати недійсним договір дарування корпоративних прав (частки) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс» від 07.11.2023, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС», зокрема з підстав відсутності необхідної згоди позивача за первісним позовом на його укладення, чим порушуються права останнього.

Як встановлено судом, ТОВ «Комфорт-Люкс» діє на підставі Статуту, в редакції затвердженій загальними зборами учасників ТОВ «Комфорт-люкс» від 30.01.2014, після набрання чинності Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (17 червня 2018 року) зміни та доповнення до Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс», в тому числі шляхом викладення його у новій редакції, не приймались.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Статутом товариства може встановлюватися обмеження щодо відчуження або обтяження товариством частки (частини частки) у власному статутному капіталі. Відповідне положення може бути внесене до статуту товариства, змінене або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства (ч. 7 ст. 21 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

У пункті 9.2. Статуту Товариства передбачено, що відчуження учасником Товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, після отримання письмової згоди інших учасників товариства.

Відчуження частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинення права власності на цю частку в особи, яка відчужує її, щоб певна інша особа (один учасник чи кілька учасників цього товариства або треті особи) набула право на цю частку.

Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі, зокрема до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. Відчуження відбувається на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15).

Отже, право розпорядитись своєю часткою належить власнику цієї частки (учаснику ТОВ, якому належить частка), а тому останній вправі її відчужити, зокрема шляхом укладення договору дарування частки.

Водночас, право розпорядження своєю часткою не є абсолютним і може бути обмежене, якщо про це зазначено у статуті Товариства.

За умовами пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники Товариства зобов`язані дотримуватись статуту.

Суд, проаналізувавши вказані вище вимоги Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положення Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс», вчинені позивачем та відповідачами дії, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що поняття відчуження, що передбачене Cтатутом ТОВ «Комфорт-Люкс», стосується абсолютно всіх випадків переходу права власності на часту від однією особи до іншої, і відповідно до п. 9.2. Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс», відчуження учасником Товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, після отримання згоди іншими учасниками.

Таким чином, перед укладенням оспорюваного правочину - договору дарування від 07.11.2023 частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-Люкс», відповідач-1 - ОСОБА_2 , як учасник ТОВ «Комфорт-Люкс», мав отримати письмову згоду інших учасників, як це передбачено Статутом ТОВ «Комфорт-Люкс».

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази отримання такої згоди, відсутні докази звернення відповідача-1 за первісним позовом до учасників ТОВ «Комфорт-люкс», в тому числі і до позивача за первісним позовом, за отриманням такої згоди, відтак суд приходить до висновку, що такої згоди надано не було.

З огляду на викладене, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС» договір дарування від 07.11.2023 частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-люкс», за відсутності згоди інших учасників, суперечить вимогам ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положенням п. 9.2. Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс», а також порушує право позивача за первісним позовом на управління Товариством.

З огляду на викладене, укладення спірного правочину із порушенням умов п. 9.2. Статуту Товариства, а також частини 2 статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» є підставою для визнання договору дарування від 07.11.2023 частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-люкс» недійсним.

В обґрунтування заперечень проти первісного позову відповідачі за первісним позовом посилались на відсутність порушеного права ОСОБА_1 з огляду на те, що розмір його частки (2,00%) не пропорційний частці, що передавалась (33,00%), при цьому позивач за первісним позовом не був стороною договору дарування.

Як встановлено судом, у пункті 9.2. Статуту Товариства передбачено, що відчуження учасником Товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, після отримання письмової згоди інших учасників товариства (абз. 1).

Учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам (абз. 2).

Якщо учасники Товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі (абз. 3).

Суд відзначає, що право учасника на управління Товариством, яке закріплене у абзаці 1 п. 9.2 Статуту Товариства та ч. 2 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», та переважне право учасника на придбання частки іншого учасника Товариства, яке міститься в абзацах 2 та 3 п. 9.2 Статуту Товариства та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», є різними корпоративними правами.

З урахуванням наведеного, не можуть бути взяті до уваги доводи відповідачів за первісним позовом про відсутність порушеного права позивача за первісним позовом, з огляду на те, що позивач за первісним позовом не обґрунтовував свої вимоги порушенням його переважного права на придбання частки іншого учасника товариства, а посилався на порушення його права спірним правочином на управління товариством (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Натомість, вчинені дії відповідача-1 за первісним позовом з укладення спірного договору дарування без письмової згоди учасників Товариства, в тому числі позивача за первісним позовом, порушено корпоративні права позивача за первісним позовом, та відповідно, у позивача за первісним позовом наявні правові підстави для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним такого договору.

Суд відхиляє доводи відповідачів за первісним позовом, що Статут Товариства передбачає обов`язковість отримання дозволу інших учасників у питаннях відчуження частки лише при її продажу, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Частина друга статті 718 ЦК України передбачає, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Згідно ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України відчуження власником свого майна визначається як один з законодавчо передбачених способів припинення права власності. Відчуження власником майна також є найбільш поширеною підставою набуття права власності іншою особою.

Суд відзначає, що під відчуженням корпоративних прав слід розуміти будь-який заснований на договорі їх перехід від однієї особи до іншої, який відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15.

Таким чином, відчуження (дарування) частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-люкс», за відсутності згоди інших учасників, є порушенням абзацу 1 пункту 9.2. Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс».

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача-1 за первісним позовом на висновки Верховного Суду, викладені у справах № 725/4816/19, №918/548/21, оскільки останні є неподібними до спірних правовідносин, різняться підставами та предметом позову.

Таким чином, первісні позовні вимоги в частині визнання недійним договору дарування від 07.11.2023 частки статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс», укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Поряд з тим, судом відхиляються посилання позивача за первісним позовом на ч. 3 ст. 21 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 9.3. Статуту Товариства, яким встановлено, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою, оскільки матеріалами справи, а саме фінансовою звітністю ТОВ «Комфорт-Люкс» за 2018 -2019 роки, матеріалами реєстраційної справи Товариства та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджено, що статутний капітал ТОВ «Комфорт-Люкс» складає 7 816 500,00 грн, а отже здійснення учасниками Товариства внесків до статутного капіталу Товариства у повному розмірі.

Щодо первісних позовних вимог про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Комфорт-Люкс», складу учасників ТОВ «Комфорт-Люкс» та розмір часток учасників ТОВ «Комфорт-Люкс», суд зазначає наступне.

Судом враховано, що у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача за первісним позовом у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «Комфорт-люкс», тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 зазначеного Закону, заявник - позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві.

Згідно пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей щодо розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, розмірів часток учасників такого товариства чи склад учасників товариства, стягнення з відповідача частки за заявою учасника такого товариства, чітко визначений статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" і є вичерпним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 дійшла наступних висновків:

-вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі;

- за змістом позовної заяви позивач прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення попереднього складу учасників. Позивач може мати законний інтерес у такому відновленні, оскільки участь у товаристві з обмеженою відповідальністю передбачає співпрацю у вищому органі з невеликою, як правило, кількістю учасників, а тому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю може бути не байдуже, хто саме входить до складу вищого органу;

- вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону).

У постанові від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону).

Як вбачається з наявного у справі Витягу від 04.12.2023 № 75014779212 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.11.2023 державним реєстратором Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_29 була проведена державна реєстрація змін у складі учасників ТОВ «Комфорт-люкс» (номер запису 1000661070022002573), відповідно до якого ОСОБА_2 виключено із складу учасників ТОВ «Комфорт-люкс», додано учасника ТОВ «ЛЄСВЕС».

Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача за первісним позовом в частині визнання спірного договору недійсним, в силу ст. 216 Цивільного кодексу України даний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, враховуючи задоволення первісних позовних вимог про визнання правочину недійсним, то задоволенню підлягає і похідна від нього вимога - скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, оскільки вона була наслідком оспорюваного та визнаного судом недійсним правочину, а саме договору дарування від 07.11.2023 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс», укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС».

Поряд з тим, зважаючи на зміст первісних позовних вимог, обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту про визначення розмір статутного капіталу ТОВ «Комфорт-Люкс», складу учасників та розмір часток учасників ТОВ «Комфорт-Люкс» є необхідним для відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача за первісним позовом, відтак є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За таких обставин, вимоги позивача за первісним позовом про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Комфорт-Люкс», складу учасників ТОВ «Комфорт-Люкс» та розмір часток учасників ТОВ «Комфорт-Люкс» також підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним пункту 9.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс», затвердженого протоколом загальних зборів від 30 січня 2014 року, то судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 143 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент затвердження нової редакції статуту, яка містить спірний пункт) установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Статтею 4 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції чинній на момент затвердження нової редакції статуту, яка містить спірний пункт) передбачено, що товариство з обмеженою створюється і діє на підставі статуту. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону. Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Як встановлено судом, 30.01.2014 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Комфорт-люкс», на яких були присутні учасники, що володіють 100 % голосів.

30.01.2014 рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Комфорт-люкс», оформленого Протоколом від 30.01.2014, прийнято рішення про: передачу учасником Товариства ОСОБА_2 частини частки у статному капіталі Товариства, що становить 43% та складала 3 361 095,00 грн, на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_26 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства; затвердження Статуту Товариства у новій редакції з урахуванням змін; проведення державної реєстрації Статуту та внесених змін.

Відповідно до п. 9.2. нової редакції Статуту, затвердженої загальними зборами учасників ТОВ «Комфорт-люкс» від 30.01.2014, відчуження учасником Товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, після отримання письмової згоди інших учасників товариства.

Учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам.

Якщо учасники Товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

У постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №922/172/16, зазначено, що статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів.

У постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 926/365/19, зазначено, що за наявності відповідного спору окремі положення статуту акціонерних товариств, які не відповідають вимогам законодавства, та порушують права чи охоронювані законом інтереси акціонера (позивача), можуть бути визнані недійсними шляхом подання позову щодо недійсності статуту (його окремих пунктів), а не шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів, на яких відповідні положення статуту були затверджені. У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються. При цьому задоволення позовних вимог судом не повинно порушувати прав інших осіб.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що зміст пункту 9.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс», затвердженого протоколом загальних зборів від 30 січня 2014 року, суперечить положенням статей 10, 61 Закону України «Про господарські товариства», ст.167 ГК України та діючим вимогам ч.2 ст. 21 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», прийнятий з істотним порушенням прав позивача за зустрічним позовом, у зв`язку з чим, просив визнати вказаний пункт статуту недійсним.

За доводами позивача за зустрічним позовом, згідно Протоколу загальних зборів учасників від 30 січня 2014 року обмеження щодо відчуження частки за погодженням інших учасників, передбачених п.9.2. Статуту, учасниками Товариства не встановлювалось та не обговорювалось, при цьому голосування на зборах відбулось за передачу учасником частини своєї частки, перерозподіл часток у статутному капіталі та у зв`язку із змінами складу учасників затверджено Статут.

Відповідно до частин 1, 4 статті 145 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент затвердження нової редакції статуту, яка містить спірний пункт) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема:

- визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

- внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

- визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

-вирішення питання про придбання товариством частки учасника.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 58 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції чинній на момент затвердження нової редакції статуту, яка містить спірний пункт) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Згідно з статті 59 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції чинній на момент затвердження нової редакції статуту, яка містить спірний пункт) до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Статтею 60 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції чинній на момент затвердження нової редакції статуту, яка містить спірний пункт) передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.

Дослідивши положення редакції Статуту «Комфорт-Люкс», затвердженого протоколом загальних зборів від 30 січня 2014 року, а також попередні редакції Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс» та Установчий договір, суд зазначає, що положення: «про можливість відчуження учасником своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-Люкс» виключно за згодою інших учасників», мало місце в Установчому Договорі про створення та діяльність ТОВ «Комфорт-Люкс» від 16.12.2002р. (п. 5.3., абз. 7 п. 6.1), в Статутах ТОВ «Комфорт-Люкс» в редакції від 28.10.2005 (п. 9.1., п. 9.2., абз. 5 п. 10.1.), в редакції від 04.02.2006 (п. 9.1., п. 9.2., абз. 5 п. 10.1.), в редакції від 22.09.2011 (п. 9.1., п. 9.2., підпункт з) п. 10.1.), а тому твердження позивача за зустрічним позовом, що у редакції Статуту, яка була затверджена Протоколом №1/07 від 22.09.2011, дане положення було відсутнє, не відповідає дійсності.

Отже, аналогічні положення щодо необхідності отримання згоди учасників товариства щодо відчуження учасником своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-Люкс», були внесені також в чинну редакцію Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс» від січня 2014 року, а саме в п. 9.2. Статуту.

Таким чином, оскільки до п. 9.2. Статуту в частині відчуження учасником своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-Люкс» виключно за згодою інших учасників, не містить внесення змін, а Протокол загальних зборів від 30 січня 2014 року містить відомості про прийняття рішення щодо затвердження нової редакції Статуту, за яке учасники Товариства проголосували «за» одностайно, затвердження Статуту в частині п. 9.2. не може вважатися таким, що порушує права позивача за зустрічним позовом в частині обмеження у відчуженні частки, якими обґрунтовано зустрічні позовні вимоги.

Судом встановлено, що всі учасники ТОВ «Комфорт-люкс», станом на 2014 рік підписали (справжність підписів нотаріально засвідчено) нову редакцію Статуту, що підтверджує той факт, що учасники Товариства погодили можливість відчуження учасником своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-люкс», виключно за згодою інших учасників, відтак зазначене не суперечить вимогам закону, а тому твердження позивача за зустрічним позовом про те, що учасники не голосували за його прийняття є такими, що не відповідають дійсності.

Позивач за зустрічним позовом не заявляв будь-яких вимог ні до Товариства, ні до його учасників, не оскаржував Протокол загальних зборів учасників від 30.01.2014 та нову редакцію Статуту ТОВ «Комфорт-люкс».

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що п. 9.2 Статуту ТОВ «Комфорт-люкс», в редакції від 30.01.2014, є таким, що суперечить ст. 10, 61 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 167 ГК України, є таким, що не відповідає дійсності, з огляду на наступне.

Так, ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції чинній на момент затвердження нової редакції статуту, яка містить спірний пункт) передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Тобто, положення п. 9.2. Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс», яким передбачено, що відчуження учасником Товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, після отримання згоди іншими учасниками є таким, що повністю відповідає вимогам Закону України «Про господарські товариства» (у редакції чинній на момент затвердження нової редакції статуту, яка містить спірний пункт), а тому підстави для визнання недійсним даного положення відсутні.

За змістом ч. 1 ст. 88 ЦК України статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень тощо.

Статут містить норми, які є обов`язковими для учасників (засновників, членів) товариства (господарства, установи), його посадових осіб.

Набуття чинності з 17.06.2018 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не свідчить про автоматичну недійсність статуту чи окремих положень статуту, які приймалися відповідно до положень Закону України «Про господарські товариства» та чинного на той час законодавства.

У рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)» зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів в часі закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з гарантій правової стабільності. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Як було встановлено вище, ч. 2 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» було передбачено, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

У свою чергу, положеннями ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Статтею 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що учасники товариства зобов`язані:

1) дотримуватися статуту;

2) виконувати рішення загальних зборів учасників товариства.

Учасники можуть мати обов`язки, встановлені законом та статутом товариства.

Позивач за зустрічним позовом, як учасник Товариства, який набув права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Комфорт-Люкс», зобов`язаний дотримуватись вимог Статуту, оскільки він відповідає вимогам закону, а у випадку не згоди, ставити питання про внесення змін до його положень, згідно встановленої законом процедури.

Згідно з частиною 1 статті 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Загальні збори товариства як вищий орган останнього реалізує свою компетенцію через прийняття відповідних рішень з кола питань, віднесених статутом до виключної компетенції загальних зборів. Саме в результаті прийняття загальними зборами рішень виникають певні правові наслідки як для учасників товариства, так і безпосередньо для самого товариства. Відсутність рішень, навпаки, не породжує настання правових наслідків для учасників товариства, рівно як і для інших учасників цивільних правовідносин.

Статутом ТОВ «Комфорт-Люкс» встановлено, що органами товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Вказане кореспондується із приписами частини 2 статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якої статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників, відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства, що й було зроблено всіма його учасниками на час прийняття Статуту в січні 2014 року.

Схоже положення передбачене ч. 2 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» де було передбачено, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

За таких обставин, положення п. 9.2. чинного Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс» не суперечить Закону України «Про господарські товариства» станом на час затвердження редакції Статуту 30.01.2014, а також не суперечить вимогам Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Щодо тверджень позивача за зустрічним позовом щодо пропуску строку для проведення реєстраційної дії щодо реєстрації Статуту в редакції від 30.01.2014, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 7 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції чинній на момент затвердження нової редакції статуту, яка містить спірний пункт) зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов`язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Так, нова редакція Статут від 30.01.2014 була підписана його учасниками та нотаріально посвідчена 05.02.2014 та цього ж дня була проведена реєстраційна дія щодо внесення змін до державного реєстру, а тому суд не вбачає порушень щодо строків її вчинення.

Поряд з тим, судом враховано висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 05 липня 2016 року в справі №902/1413/15 та від 24 жовтня 2018 року в справі №925/973/17, відповідно до яких не всі порушення законодавства, допущені під час проведення загальних зборів, слугують підставами для визнання прийнятих рішень недійсними.

Розглядаючи справи про недійсність рішень загальних зборів, суд повинен проводити оцінку ймовірного впливу таких порушень на прийняття загальними зборами відповідного рішення, а також досліджувати, чи був наявним факт порушення цим рішенням прав і законних інтересів учасника товариства. Якщо в результаті розгляду справи факт порушення інтересів учасника не буде встановлено, то в господарського суду будуть відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених ОСОБА_2 зустрічних вимог про визнання п. 9.2. Статуту ТОВ «Комфорт-Люкс» недійсним.

Щодо заявленої відповідачем за зустрічним позовом заяви про застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії").

Так, оскаржуваний пункт Статуту та нова редакція Статут була затверджена Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Комфорт-Люкс» від 30.01.2014, підписи учасників Товариства на новій редакції Статуту були посвідчені Нотаріально, зокрема і підпис позивача за зустрічним позовом, а тому про порушення свого права ОСОБА_2 міг дізнатись з 30.01.2014, відтак на момент звернення з зустрічним позовом до суду - 16.09.2024, строки позовної давності минули.

Водночас, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013).

Враховуючи, що у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено з підстав його необґрунтованості, суд не застосовує при цьому позовну давність та наслідки її спливу до вимог про визнання п. 9.2. Статуту недійсним, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).

З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи було забезпечено право "бути почутими" та надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі і ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд задовольняє первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєсвес" повністю та відмовляє в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-люкс".

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідачів за первісним позовом та судовий збір за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір дарування від 07.11.2023 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-люкс», укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄСВЕС».

3. Скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі, а саме: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 10.11.2023 10:40:15, 1000661070022002573, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_13 , Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація».

4. Визначити розмір статутного капіталу ТОВ «Комфорт-Люкс» у розмірі 7 816 500,00 грн. та визначити склад учасників ТОВ «Комфорт-Люкс» та розмір часток учасників ТОВ «Комфорт-Люкс» наступним: ОСОБА_14 - Розмір внеску до статутного фонду: 3 361 095,00 грн., Частка (%): 43,00%, ОСОБА_15 - Розмір внеску до статутного фонду: 2 579 445,00 грн., Частка (%): 33,00%, ОСОБА_16 - Розмір внеску до статутного фонду: 1 094 310,00 грн., Частка (%): 14,00%, ОСОБА_17 - Розмір внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн., Частка (%): 2,00%, ОСОБА_18 - Розмір внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн, Частка (%): 2,00%, ОСОБА_19 - Розмір внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн., Частка (%): 2,00%, ОСОБА_20 , Розмір внеску до статутного фонду: 156 330,00 грн, Частка (%): 2,00%, ОСОБА_21 - Розмір внеску до статутного фонду: 39 082,50 грн., Частка (%): 0,5000%, ОСОБА_22 - Розмір внеску до статутного фонду: 39 082,50 грн., Частка (%): 0,5000%, ОСОБА_23 - Розмір внеску до статутного фонду: 39 082,50 грн., Частка (%): 0,5000%, ОСОБА_24 - Розмір внеску до статутного фонду: 39 082,50 грн., Частка (%): 0,5000%.

5. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лєсвес" (02166, місто Київ, вулиця Бальзака Оноре де, будинок 16, ідентифікаційний код 42389804) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 8396,00 грн.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

7. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.12.2024.

Суддя О.В. Гулевець