Ухвала

від 10.12.2024 по справі 914/3011/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10.12.2024 р. Справа № 914/3011/24

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м. Київ

до відповідача Приватного підприємства «Львівкульттовари», м. Львів

про відшкодування шкоди в порядку суброгації у сумі 61950,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного підприємства «Львівкульттовари» про відшкодування шкоди в порядку суброгації у сумі 61950,45грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024, справу №914/3011/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 5, 8 ч. 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, частинами 2, 4 та 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відтак, позивач скерував до суду позовну заяву, де зазначив у тексті позовної заяви про наявність укладеного договору добровільного страхування наземного транспорту №FO-01089016 та про те, що між сторонами було здійснено досудове врегулювання спору, шляхом надіслання відповідачу претензії. Проте, позивач зазначив лише, що позбавлений можливості надати суду докази надіслання такої претензії, адже вона скеровувалась на адресу відповідача простим листом.

З огляду на викладене, суд зобов`язує позивача надати докази, на які останній покликається у своїй позовній заяві. а саме: договір добровільного страхування наземного транспорту №FO-01089016 та претензію, що скеровувалась позивачем на адресу відповідача як досудове врегулювання спору. Разом з тим, суд також наголошує позивачу на тому, що останній повинен повідомити про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, або зазначити про їх відсутність.

Крім того, пунктом 7 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява також повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Проте, позивач не зазначено відповідної інформації на виконання п. 7 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви: майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» було визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року дорівнював 3028,00 грн.

Позивач у попередньому розрахунку зазначив про те, що такі витрати становлять 3028,00 грн, тобто за сплату судового збору. Однак, у матеріалах позовної заяви, що подана до суду, відсутні докази про сплату судового збору за подання такої заяви у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивачем не дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України, а саме: не долучено договір добровільного страхування та квитанцію про сплату судового збору. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву залишити без руху.

2.Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Суддя Гоменюк З.П.