Рішення

від 09.12.2024 по справі 916/3117/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3117/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/3117/24 за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Малого проектно-виробничого підприємства по товарам народного споживання "Товнарп" (65029, м. Одеса, вул. Преображенська, 17, код ЄДРПОУ 13883461)

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення

Представники:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Малого проектно-виробничого підприємства по товарам народного споживання "Товнарп" про розірвання договору оренди, виселення та стягнення.

В обґрунтовані позовних вимог, заявник посилається на неналежне виконання відповідачем договору оренди № 19/р від 14.03.2005р.

Ухвалою від 15.07.2024р. прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 12.08.2024р.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Зі змісту ст.165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч.4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 12.08.2024р. відкладено підготовче засідання на 17.09.2024р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.10.2024р.

Ухвалою суду від 14.10.2024р. відкладено розгляд справи по суті на 05.11.2024р.

Ухвалою суду від 05.11.2024р. відкладено розгляд справи по суті на 09.12.2024р.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Малому проектно-виробничому підприємству по товарам народного споживання "Товнарп" (далі - Орендар) згідно з договором оренди від 14 березня 2005 р. № 19/р (далі - Договір), укладеним з Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради надано у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею, 152,98 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 15.

Згідно з п. 1.3. Договору, термін дії договору оренди в новій редакції визначено до 01.07.2005 року.

За умовами п. 2.2. договору за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору місяць 983,13 грн. (без урахування податку на додану вартість) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 2.4. Договору, Орендар зобов?язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Приймаючи до уваги, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом Договору: належить до комунальної власності, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Додатком погодженням від 14.03.2005 змінено площу орендованого приміщення з « 152,65 кв. м» на « 152,9 кв. м» на підставі технічного паспорту ОМБТІ та РОН від 11.01.2005 року.

Додатковим погодженням від 16.08.2005р. термін дії договору продовжено до 01.06.2006 р.

Додатковим погодженням від 10.04.2007 року термін дії договору продовжено до 10.10.2007 року.

Додатковим погодженням від 15.10.2007 року термін дії договору продовжено до 15.04.2008 року.

Додатковим погодженням від 23.04.2008 термін дії договору продовжено до 23.10.2008 року, пункт 4.2 розділу 4 «Права і обов?язки Орендаря» доповнено пунктом «м».

Додатковим погодженням від 24.10.2008 року термін дії договору продовжено до 24.04.2009 року.

Додатковим погодженням від 29.12.2008 року термін дії договору продовжено до 29.12.2011 року та внесено зміни до договору оренди у частинні розрахунку орендної плати за місяць.

Додатковим погодженням від 12.01.2012 року було змінено назву Орендодавця з «Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради», термін дії договору продовжено до 10.01.2015 року та внесено зміни до договору оренди у частинні розрахунку орендної плати за місяць.

Додатковим погодженням від 22.01.2015 року термін дії договору продовжено до 01.01.2018 року та внесено зміни до договору оренди у частинні розрахунку орендної плати за місяць.

Додатковим погодженням від 16.12.2017 року термін дії договору продовжено до 16.11.2020 року та внесено зміни до договору оренди у частинні розрахунку орендної плати за місяць.

Додатковим погодженням від 11.12.2019 року термін дії договору продовжено до 11.11.2022 року та внесено зміни до договору оренди у частинні розрахунку орендної плати за місяць, а саме, за орендоване приміщення Орендар зобов?язується сплачувати орендну плату з 11.12.2019 року, що становить 4528,74 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27 травня 2022 року № 6345 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уовноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Таким чином, договір оренди від 15.03.2005 року № 19/р вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Позивач зазначає, що Орендар не виконує належним чином взяті на себе зобов?язання у частині сплати орендної плати, що є порушенням умов договору оренди визначених у п.п. 2.2, 2.4 (щодо сплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі).

Відповідно до розрахунку заборгованості від 13.09.2023 за порушення істотної умови договору оренди щодо сплати орендної плати вчасно та у повному обсязі за користування об?єктом оренди, утворилась заборгованість по орендній платі, яка у період з 01.09.2023 по 30.04.2024 становить 33 170,98 грн.

Згідно з п.3.3. Договору, Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов`язків, передбачених договором оренди, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

Пунктом 5.5. Договору передбачено право Орендодавця вимагати дострокового розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством за невиконання або ненележне виконання Орендарем обов`язків.

Згідно з п.4.7. Договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Отже позивач наголошує, що Договір оренди підлягає розірванню, оскільки Відповідачем систематично істотно порушуються умови Договору, зокрема у зв`язку з невнесенням Відповідачем орендної плати.

Позивач наголошує, що враховуючи обґрунтованість вимог щодо розірвання договору оренди № 19/р від 14.03.2005 року та відсутність правових підстав для використання відповідачем неждитловим підвальним приміщенням розташованим за адресою: м. Одеса, вул. вул. Преображенська, 15, який є об`єктом оренди за вказаним договорам, останній зобов`язаний його звільнити.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, Малому проектно-виробничому підприємству по товарам народного споживання "Товнарп" згідно з договором оренди від 14 березня 2005 р. №19/р, укладеним з Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради надано у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею, 152,98 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 15.

Згідно з п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 152,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 15.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами п. 2.2. договору за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору місяць 983,13 грн. (без урахування податку на додану вартість) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 2.4. Договору, Орендар зобов?язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 13.09.2023 за порушення істотної умови договору оренди щодо сплати орендної плати вчасно та у повному обсязі за користування об?єктом оренди, утворилась заборгованість по орендній платі, яка у період з 01.09.2023 по 30.04.2024 становить 33 170,98 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орнедної плати в сумі 33 170, 98 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з п. 5.2. Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3 120,12 грн. підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частино 2 ст. 651 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна, серед основних обов`язків орендаря визначено зобов`язання вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Аналізуючи умови договору оренди нежилого приміщення № 19/р від 14.03.2005 року, суд вважає що фактичне невиконання даних положень є істотним порушенням умов діючого договору, а тому вимога позивача про розірвання договору є цілком законною.

Приймаючи до уваги невнесення відповідачем орендної плати, суд приходить до висновку щодо наявності у Департаменту комунальної власності Одеської міської ради законних підстав для розірвання договору у порядку визначеному ч.2 ст. 651 Цивільного Кодексу України, з урахуванням чого вимога про розірвання договору оренди нежилого приміщення №19/р від 14.03.2005 року підлягає судом задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Положеннями ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до положень ст. 785 Цивільного Кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 4.7. Договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Як наслідок, заявлені Департаментом комунальної власності Одеської міської ради вимоги про виселення відповідача зі спірного приміщення після розірвання договору є реалізацією права позивача як органу, що здійснює управління нерухомим майном комунальної власності, тому відповідна вимога підлягає задоволенню.

Статтею 793 ЦК України (в редакції, станом на 17.12.2008) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Департамента комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності, підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595) до Малого проектно-виробничого підприємства по товарам народного споживання "Товнарп" (65029, м.Одеса, вул. Преображенська,17, код ЄДРПОУ 13883461) задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 14.03.2005 року за № 19/р, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) та Малим проектно-виробничим підприємством по товарам народного споживання "Товнарп" (65029, м.Одеса, вул. Преображенська, 7, код ЄДРПОУ 13883461).

3. Виселити Мале проектно-виробниче підприємство по товарам народного споживання "Товнарп" (65029, м.Одеса, вул. Преображенська, 17, код ЄДРПОУ 13883461) з нежитлового підвального приміщення, загальною площею 152,98 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 15 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).

4. Стягнути з Малого проектно-виробниче підприємство по товарам народного споживання "Товнарп" (65029, м.Одеса, вул. Преображенська, 17, код ЄДРПОУ 13883461) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 33 170 (Тридцять три тисячі сто сімдесят) грн. 98 коп., пеню в сумі 3 120 (Три тисячі сто двадцять) грн. 12 коп. та судовий збір в сумі 9 084 (Дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду,або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 грудня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна