Рішення

від 12.11.2024 по справі 921/527/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2024 року м. ТернопільСправа № 921/527/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Білецька, 2А, 48500

про стягнення 190 644 грн 89 коп. 3% річних та 925 955 грн 68 коп. інфляційних втрат

За участі представників сторін та їх учасників:

Позивача: ОСОБА_2 (присутній до виходу суду в нарадчу кімнату);

Відповідача: не з`явився.

1.Суть та рух справи.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України про стягнення 190 644 грн 89 коп. 3% річних та 925 955 грн 68 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання вперше призначено на 01.10.2024.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання з підстав, зазначених в ухвалах.

У судовому засіданні 21.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.11.2024, без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

У судовому засіданні 12.11.2024 відкрито розгляд справи по суті.

У призначене судове засідання 12.11.2024 з`явився представник позивача.

Відповідач участі уповноваженого представника у призначеному судовому засіданні не забезпечив, будь яких заяв чи клопотань процесуального характеру суду не подав.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України.

У судовому засіданні 12.11.2024 суд видалився до тривалої нарадчої кімнати та після повернення з нарадчої кімнати ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2.Аргументи сторін.

2.1. Аргументація позивача.

Позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві та підтримані його представником у судових засіданнях, обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2020 у справі № 921/411/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України про стягнення збитків, завданих (втратою) нестачею зерна в сумі 1 715 616,00 грн та стягнення вартості експертизи в сумі 2 256,00 грн позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 1 715 616,00 грн збитків завданих втратою (нестачею) зерна кукурудзи З класу, 2 256,00 грн вартості оцінки втраченого (неповернутого) зерна кукурудзи З класу, 25 768,22 грн судового збору.

21.12.2020 Господарським судом Тернопільської області у справі № 921/411/20 на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2020 видано наказ про примусове виконання рішення.

26.01.2021 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження №64287955.

Однак, враховуючи, що станом на час звернення позивача із позовною заявою до господарського суду, судове рішення ухвалене у справі №921/411/20 взагалі не виконано, тому позивач із посиланням на статтю 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача, за період з часу набрання чинності рішення суду (10.12.2020) по 22.08.2020, 190 644,89 грн. 3% річних та 925 955,68 грн. інфляційних втрат.

На підставі зазначеного, ОСОБА_1 звернувся до суду про захист свого порушеного майнового права, шляхом стягнення з Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України 190 644,89 грн. 3% річних та 925 955,68 грн. інфляційних втрат.

2.2. Правова позиція відповідача.

Відповідач Державне підприємство Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України, незважаючи на вжитті судом заходи з повідомлення про рух справи, активної участі у розгляді справи не забезпечив, заяв чи заперечень по суті справи не подав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до статей 120, 176, 242 ГПК України.

Судова кореспонденція, надіслана відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві повернута суду із відміткою на поштових повідомленнях "адресат відсутній за вказаною адресою".

Із розширенного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по відомостях щодо відповідача, місцезнаходженням відповідача - Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України, станом на час розгляду справи, значиться : Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Білецька, 2А, 48500.

А тому, в силу приписів ГПК України та Правил поштового обігу у даній справі поштова кореспонденція, а саме ухвали господарського суду з повідомленням про розгляд справ із позначкою Судова повістка були надіслані відповідачу на вказану у позовній заяві адресу, яка відповідає тій, що зазначена у ЄДР, а саме: АДРЕСА_2 .

При цьому, як свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвали-повідомлення про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення, з відмітками на довідці Укрпошти: адресат відсутній за вказаною адресою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, - ненадання відзиву, пояснень, заперечень, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі № 911/1163/17.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, враховуючи підставу повернення конверту із ухвалою суду від 24.10.2024, з урахуванням наведених приписів статті 242 ГПК України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду за зазначене та з урахуванням того, що пасивність відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

3. Фактичні обставини, встановлені судом.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2020 у справі № 921/411/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України про стягнення збитків, завданих (втратою) нестачею зерна в сумі 1 715 616,00 грн та стягнення вартості експертизи в сумі 2 256,00 грн позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 1 715 616,00 грн збитків завданих втратою (нестачею) зерна кукурудзи З класу, 2 256,00 грн вартості оцінки втраченого (неповернутого) зерна кукурудзи З класу, 25 768,22 грн судового збору.

21.12.2020 Господарським судом Тернопільської області у справі № 921/411/20 на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2020 видано наказ про примусове виконання рішення, а саме про стягнення з боржника Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 1 715 616 (один мільйон сімсот п`ятнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн 00 коп. збитків завданих втратою (нестачею) зерна кукурудзи 3 класу, 2 256 (дві тисячі двісті п`ятдесят шість) грн 00 коп. вартості оцінки втраченого (неповернутого) зерна кукурудзи 3 класу, 25 768 (двадцять п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 22 коп. судового збору.

26.01.2021 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження №64287955.

Однак, як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, зазначене судове рішення до цього часу, відповідачем не виконано.

Керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, які поширюються також і на правовідносини з невиконання судового рішення, позивач за період з 10.12.2020 по 22.08.2024 включно, нарахував та заявив до стягнення 190 644,89 грн - 3% річних та 925 955,68 грн інфляційних втрат на суму заборгованості в розмірі 1715616,00 грн, присуджену до стягнення з Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України у справі №921/527/24, за весь період невиконання відповідачем у добровільному порядку судового рішення з моменту набрання останнім законної сили.

4. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Відносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно частин 1,2 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як визначено частинами 2, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533-535 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приписами статей 173, 175 ГК України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)) вказано, таке: «Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

У постанові від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум з огляду на їх похідний характер від основного спору підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Такий висновок згодом був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17 (провадження № 14-148цс21).

Із змісту частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновки суду.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати відповідачем стягнутої за рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2020 у справі № 921/411/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України про стягнення збитків, завданих (втратою) нестачею зерна в сумі 1 715 616,00 грн та стягнення вартості експертизи в сумі 2 256,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Одночасно, суд зазначає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2020 у справі №921/411/20 не є підставою виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем умов договору №Зб-45-2016 від 19.09.2016 складського зберігання зерна, а саме не виконання обов`язку в частині повернення переданого на зберігання майна, чим завдано позивачу збитків, що виникли у ФОП ОСОБА_1 до ухвалення судового рішення щодо стягнення збитків, завданих (втратою) нестачею зерна в сумі 1 715 616,00 грн та стягнення вартості експертизи в сумі 2 256,00 грн.

При цьому, суд наголошує на тому, що однією з підстав припинення зобов`язання, в тому числі грошового, є його виконання проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином враховуючи, що грошове зобов`язання у Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України виникло до ухвалення судового рішення у справі №921/411/20 та не припинилося в наслідок набрання ним законної сили, нарахування 3% річних та інфляційних, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, правомірно здійснено позивачем на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням без урахування стягнутих цим рішенням сум вартості оцінки втраченого зерна та судового збору.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.11.2023 у справі №921/489/22, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно приписів частини 2 статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

(Аналогічної позиції дотримано Великою Палатою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №921/481/22 від 05.12.2023).

При зверненні до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період невиконання відповідачем судового рішення, позивачем проведено відповідні нарахування : 190 644 грн 89 коп. 3% річних та 925 955 грн 68 коп. інфляційних втрат за період з часу набрання чинності рішення суду (10.12.2020) по 22.08.2020.

Перевіривши за допомогою програми: «ips.ligazakon.net/calculator» наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зважаючи на доведений матеріалами справи факт невиконання відповідачем рішення суду у справі №921/411/20, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 190545,88 грн - три проценти річних від простроченої суми 1 715 616,00 грн боргу, відтак позов в цій частині є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення. В частині 99 грн 01 коп. - 3% річних суд відмовляє у позові, як надмірно нарахованих.

Також, суд, перевіривши вірність нарахування інфляційних втрат за допомогою програми: «ips.ligazakon.net/calculator», встановив що з урахуванням періоду, за який здійснено нарахування та суми боргу, на яке воно здійснено, і які визначені позивачем та відповідають обставинам справи, при обрахунку вірною є сума інфляційних втрат у розмірі 941805 грн 11 коп., а не 925955 грн 68 коп., як зазначено позивачем у своїх розрахунках.

Проте, враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 925 955 грн 68 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 10.12.2020 по 22.08.2024 вважає правомірно заявленими та такими, що підлягають до задоволення.

6. Загальний висновок.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , 190 545 (сто дев`яносто тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн 88 коп. 3% річних та 925 955 (дев`ятсот двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 68 коп. інфляційних втрат. В частині стягнення 99грн 01 коп. -3% річних, суд відмовляє у позові.

7. Судові витрати.

Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає за необхідне скористатись своїм правом визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України та покласти судовий збір повністю на відповідача у справі так як вважає, що спір у справі виник внаслідок невиконання ним наказу №921/411/20 від 21.12.2020, виданого про примусове виконання рішення від 26.10.2020, яке набрало законної сили 09.12.2020.

При поданні позовної заяви, позивачем, згідно платіжної інструкції № 2350 від 23.08.2024 сплачено 16 749 грн 00 коп. судового збору.

А тому, відповідно до вимог частини 9 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 16749 грн 00 коп. суд покладає на відповідача у справі та присуджує стягнути з Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України на користь Фізичної особи-підприємця Паламар Володимира 16749 грн 00 коп. судового збору.

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, з 74 по 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , 190 545 (сто дев`яносто тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн 88 коп. 3% річних та 925 955 (дев`ятсот двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 68 коп. інфляційних втрат.

3. В частині стягнення 99грн 01 коп. -3% річних, відмовити у позові.

4. Судові витрати покласти на відповідача у справі - Державне підприємство Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України.

5. Стягнути з Державного підприємства Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 16 749 (шістнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн 00 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) ;

Відповідач: Державне підприємство Чортківський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Білецька, 2А, 48500, (код ЄДРПОУ 00956187).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне рішення складено 09.12.2024. Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко