Повістка

від 11.12.2024 по справі 908/2648/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/170/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 Справа № 908/2648/24

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Е ІНЖИНІРИНГ про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2648/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Е ІНЖИНІРИНГ, ідентифікаційний код юридичної особи 42503825 (вул. Перша Ливарна, буд. 48, м. Запоріжжя, 69002)

до відповідача: Комунального підприємства Запоріжринок, ідентифікаційний код юридичної особи 01559577 (вул. Рекордна, буд. 2, Запоріжжя, 69006)

про стягнення 304 538 грн 36 коп.

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд 01.10.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Е ІНЖИНІРИНГ про стягнення з Комунального підприємства Запоріжринок 304 538,36 грн заборгованості вартості фактично спожитої з липня по жовтень 2023 року, але не включеної у відповідні рахунки, електричної енергії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 справу 908/2648/24 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні з викликом сторін.

27.11.2024 судом ухвалено рішення у даній справі про задоволення позову.

29.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат з оплати професійної правничої допомоги в розмірі 18 000,00 грн.

Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2024 вказана вище заява передана на розгляд судді Науменку А.О.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

На підставі викладеного, суд прийняв до розгляду заяву та призначив судове засідання для ухвалення додаткового рішення у даній справі на 11.12.2024 об 11 год. 00 хв.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів сторін та адвокатів.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

Позивач у заяві просив розглянути заяву без виклику сторін.

За наслідками судового засідання, суд ухвалив додаткове рішення, про що було оголошено його вступну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Попередньо позивач у позові щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат зазначав наступне:

Статтею 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до статті 123 ГПК У країни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`яз ану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, право сторони, яка має намір отримати відшкодування витрат на професійн правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене, Позивач повідомляв суд, що з метою стягнення з Відповідача заборгованості за Договором в судовому порядку, окрім сплати судового збору, Позивачем було залучено фахівця в області права. З урахуванням таких факторів, як: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та значенням справи для сторони, - попередня (орієнтовна) вартість послуг вказаного фахівця на стадії подання позову та розгляду справи в суді першої інстанції складає: 1. Гонорар адвоката за вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, складання позовної заяви: 8 000,00 грн. 2. Гонорар адвоката за складання відповіді на відзив, заяв, пояснень, клопотань, інших процесуальних документів 4 000,00 грн за кожний документ, всього орієнтовно 2 документа: 8 000,00 грн. Представництво інтересів Позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції (узгоджено сторонами в твердій сумі, незалежно від кількості судових засідань та їх сумарної тривалості) 10 000,00 грн. Всього: 22 000,00 грн.

Позивач заявляє і підтверджує, що остаточний розрахунок його витрат на професійну правничу допомогу разом із всіма необхідними документами буде представлений в порядку та строки, встановлені частиною 8 статті 129 ГПК України.

04.11.2024 Позивач надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи докази на підтвердження розміру судових витрат (витрат на оплату професійної правничої допомоги), які Позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а саме: ордер, договір, акт на суму 18 000 грн 00 коп.

Позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з дотриманням п`ятиденного строку з дня ухвалення судового рішення у цій справі.

До закінчення судових дебатів у даній справі представник позивача заявив про витрати на професійну (правничу) допомогу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.11.2024 у справі № 908/2648/24 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства «Запоріжринок», ідентифікаційний код юридичної особи 01559577 (вул. Рекордна, буд. 2, Запоріжжя, 69006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е ІНЖИНІРИНГ», ідентифікаційний код юридичної особи 42503825 (вул. Перша Ливарна, буд. 48, м. Запоріжжя, 69002) 304 538 (триста чотири тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн 36 коп. заборгованості та 3 654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн 46 коп. судового збору.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 29 ГПК України судові витрати з розгляду справи покладаються на відповідача при задоволенні позову.

Як свідчать матеріали справи, 09.07.2024 між позивачем (замовником) та Адвокатським об`єднанням «Фінанси і право» в особі адвоката Ференця Олександра Євгеновича укладено Договір № 04 про надання професійної допомоги, згідно з яким. Сторони домовились про надання адвокатом юридичних послуг щодо спору між позивачем та КП «Запоріжринок» щодо оплати електричної енергії.

Згідно з п. 3.1 Договору сторони узгодили наступну оплату: за вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, складання позовної заяви: 8 000,00 грн; за складання відповіді на відзив, заяв, пояснень, клопотань, інших процесуальних документів 4 000,00 грн за кожний документ; представництво інтересів Позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції (узгоджено сторонами в твердій сумі, незалежно від кількості судових засідань та їх сумарної тривалості) 10 000,00 грн.

Оплата послуг на підставі виставленого рахунку, не пізніше 30 робочих днів з дня ухвалення рішення суду по суті спору (п. 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

За правововими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Надання правової допомоги позивачу за позовом підтверджується матеріалами справи, зокрема: поданням позову та інших документів у справі, актом надання-прийому професійних правничих послуг від 04.11.2024 на суму 18 000 грн (вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, складання позовної заяви: 8 000,00 грн; представництво інтересів Позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції: 10 000,00 грн.); ордером, свідоцтвом адвоката та протоколами судових засідань, згідно з яких вбачається участь адвоката позивача в судових засіданнях.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2685/19 від 08.04.2020.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що 8 000 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі, враховуючи у т.ч. розгляд справи з викликом сторін саме за клопотанням позивача.

З урахуванням вищевикладеного з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп.

В іншій частині заяви суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Е ІНЖИНІРИНГ про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2648/24 задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Запоріжринок», ідентифікаційний код юридичної особи 01559577 (вул. Рекордна, буд. 2, Запоріжжя, 69006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е ІНЖИНІРИНГ», ідентифікаційний код юридичної особи 42503825 (вул. Перша Ливарна, буд. 48, м. Запоріжжя, 69002) 8 (вісім тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу. Видати наказ.

3.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4.В іншій частині заяви відмовити.

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 11.12.2024.

Суддя А.О. Науменко