Рішення

від 11.12.2024 по справі 922/3689/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3689/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" доСлобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області простягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Слобожанської селищної ради, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані комунальні послуги в розмірі 7.060,02 грн, а також судові витрати.

Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо оплати наданих позивачем комунальних послуг (послуг з централізованого опалення) за період з червня 2022 до червня 2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2024 з урахуванням малозначності справи №922/3689/24 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

21.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26411/24), в якому останній зазначає, що відповідач набув у власність квартиру №142 в будинку №16 по вул. Спортивній у смт Слобожанське Чугуївського району Харківської області 03.01.2024, тобто з моменту її державної реєстрації. Проте, позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, водовідведення та водопостачання за період з червня 2022 до червня 2024, тобто до набуття відповідачем права власності. Крім того, останній зазначає, по-перше, що йому не було відомо про наявну заборгованість., по-друге ані ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО", ані її відокремленим структурним підрозділом Зміївською ТЕЦ не були заявлені кредиторські вимоги у справі №621/3013/23.

23.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №26718/24), в якій зазначає, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. У зв`язку з чим, твердження відповідача про те, що набуття ним права власності на квартиру відбулося з моменту державної реєстрації (03.01.2024) не відповідає ані нормам діючого, ані фактичним обставинам справи. При цьому обов`язок власника квартири щодо оплати житлово-комунальних послуг, виникає з моменту прийняття спадщини, а не з моменту реєстрації права власності.

24.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення (вх. №26862/24), в яких зазначає, що спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою.

28.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшли пояснення (вх. №27104/24), в яких зазначає, що з моменту смерті спадкодавця фактично єдиним утримувачем спірної квартири був саме відповідач, а тому він і повинен сплачувати комунальні послуги, які надавалися на це житлове приміщення у період з липня 2022 по червень 2024.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС здійснює свою господарську діяльність, одним з видів якої є надання мешканцям смт Слобожанське, Чугуївського району, Харківської області послуг з централізованого опалення водопостачання та водовідведення.

В період з червня 2022 по червень 2024 позивачем надавалися послуги з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення за особовим рахунком №3222, на якому обліковується житлове приміщення, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 13.10.2023 у справі №621/3013/23, яке набрало законної сили 14.11.2023, визнано відумерлою спадщину померлого ОСОБА_1 ; передано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , як відумерлу спадщину, у комунальну власність Слобожанської селищної територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

На підставі вказаного рішення 03.01.2024 Слобожанська селищна рада зареєструвала за собою право власності на квартиру, загальною площею: 18,1 кв. м, житлова площа: 12,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.07.2024 №386991370.

Позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою від 19.09.2024 №25/1403-4659, в якій вимагав сплатити заборгованість за надані комунальні послуги в розмірі 7.060,02 грн.

У відповідь відповідач своїм листом від 03.10.2024 №03-03/5796 повідомив позивача про необґрунтованість досудової вимоги щодо погашення заборгованості.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення квартири АДРЕСА_1 , яка визнана відумерлою спадщиною на підставі рішення суду, а відтак перейшла у власність відповідача.

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Тобто, територіальна громада, яка набуває майно у власність після визнання спадщини відумерлою, не підпадає під перелік спадкоємців, визначених частиною першою статті 1222 ЦК України.

Положеннями частини першої, другої статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Суд зазначає, що спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою.

До звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою і набрання законної сили відповідним рішенням суду у територіальної громади існує законний інтерес, заснований на правових нормах, що регулюють правовідносини щодо підстав набуття і припинення права власності після смерті особи, у якої відсутні спадкоємці. Цей інтерес (законні очікування) полягає у прагненні органу місцевого самоврядування набути право власності на відумерлу спадщину. Паралельно із цим інтересом у територіальної громади існує обов`язок звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №202/5154/21 (провадження № 61-10518св22) та від 10.01.2024 у справі №522/17859/19.

При цьому норми чинного законодавства не передбачають видачу свідоцтва про право на спадщину територіальній громаді. Рішення суду є єдиною підставою переходу майна у власність громади. Отже, територіальна громада набуває права власності на відумерле майно не в порядку права на спадкування, а на підставі судового рішення, яким воно визнано відумерлим.

Слід зазначити, що у даному випадку це не є спадкуванням територіальною громадою майна. Спадкування територіальною громадою або державою майна відбувається, якщо спадкодавець заповість їм своє майно (повністю чи частково) в установленому порядку. Внаслідок заповіту держава або територіальна громада набуває прав спадкоємця. Прийняття ними спадщини здійснюється на загальних підставах з дотриманням процедури подання заяви до нотаріальної контори та строків прийняття спадщини.

Таким чином безпідставними є посилання позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм ЦК України, які регулюють порядок прийняття спадщини спадкоємцями, оскільки відповідач, в розумінні частини першої статті 1222 ЦК України, не є спадкоємцем ОСОБА_1 та не приймав спадщину, що відкрилась після неї, тому на територіальну громаду не розповсюджуються норми законодавства, які регулюють спадкові правовідносини.

Згідно з частиною третьою статті 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається з моменту реєстрації цього права.

Зміст зазначених норм права свідчить про те, що спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц).

Суд зазначає, що спадщина на квартиру АДРЕСА_1 набула статусу відумерлої після набрання рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 13.10.2023 у справі №621/3013/23, а саме - 14.11.2023. А право власності на вказану квартиру набуто відповідачем 03.01.2024, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.07.2024 №386991370.

Таким чином, саме з 03.01.2024 у відповідача виникли й обов`язки щодо утримання майна, яке знаходиться у його власності. Тобто, за період з червня 2022 року по грудень 2023 року відповідач не набув прав на утримання майна, оскільки по- перше реєстрація права власності за останнім відбулась 03.01.2024 року, по-друге останній не був споживачем цих послуг в цей період.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що єдиним обов`язком територіальної громади в даному випадку є обов`язок звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою і аж ніяк не обов`язок задовольняти вимоги кредиторів, що існували до моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них (частина четверта статті 1277 ЦК України).

Так згідно з частинами першою, четвертою статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок, зокрема відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд зазначає, що невиконані грошові зобов`язання спадкодавця зі сплати за надані комунальні послуги не є збитками. До особи, яка набула права власності на майно у порядку визнання спадщини відумерлою, не переходить обов`язки спадкодавця (боржника у зобов`язання) зі сплати за надані послуги.

До відповідача внаслідок набуття права власності на майно у зв`язку з визнанням спадщини відумерлою не перейшов обов`язок сплатити позивачу вартість наданих комунальних послуг до моменту набуття відповідачем права власності на майно.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено відсутність правових підстав для покладення на нього обов`язку зі сплати заборгованості за надані позивачем комунальні послуги в період з червня 2022 до грудня 2023 включно по квартирі №142 в будинку №16 по вул. Спортивній у смт Слобожанське, Чугуївського району, Харківської області. А отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані комунальні послуги за період з червня 2022 до грудня 2023 у розмірі 5458,64 грн заявлені безпідставно, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Щодо решти заборгованості за період з січня 2024 до червня 2024 у розмірі 1.601,38 грн, суд зазначає наступне.

Власність зобов`язує (частина четверта статті 319 ЦК України).

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Враховуючи вищевикладені положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у відповідача, як індивідуального споживача, з моменту реєстрації права власності (03.01.2024) на квартиру №142 в будинку №16 по вул. Спортивній у смт Слобожанське, Чугуївського району, Харківської області виник обов`язок сплачувати комунальні послуги, котрі надаються позивачем.

Як свідчать матеріали справи, в період з січня 2024 до червня 2024 позивачем по квартирі №142 в будинку №16 по вул. Спортивній у смт Слобожанське, Чугуївського району, Харківської області здійснювалося нарахування наступних комунальних послуг, зокрема: опалення (січень-березень 2024) та абонентської плати з водопостачання, водовідведення, опалення, гарячої води (січень-червень 2024) на загальну суму 1.601,38 грн.

Разом з цим, суд вважає неможливим задоволення такої позовної вимоги про стягнення коштів, яка не має здатності до арифметичної (математичної) перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).

З аналізу змісту наведених статей вбачається, що доведення суми заборгованості є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення такої суми. Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків.

Відповідно до п.6,11 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". передбачено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

В даному випадку позивачем не надано до позовної заяви індивідуальних договорів про надання комунальних послуг по квартирі №142 в будинку №16 по вул. Спортивній у смт Слобожанське, Чугуївського району, Харківської області.

Крім того, ані в позовній заяві, ані в своєму розрахунку позивачем не зазначені всі вихідні дані, котрі ним використовувалися під час визначення кількості спожитої теплової енергії (опалення) в період січень-березень 2024, що унеможливлює перевірити його правильність. Також, позивачем не надані жодні документи, котрі підтверджували встановлені тарифи на опалення та абонентську плату з водопостачання, водовідведення, опалення, гарячої води. Окрім цього, матеріали справи не містять договорів щодо надання комунальних послуг, рахунків, актів тощо, котрі б виставлялися позивачем для оплати наданих комунальних послуг у період з січня 2024 до червня 2024. Разом з тим, позивачем у позовній заяві зазначається про особистий рахунок №3222, проте, як вже зазначалось останнім не надано жодного договору у відповідності до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

А отже, суд вважає неможливим задоволення такої позовної вимоги про стягнення коштів, яка не має здатності до арифметичної (математичної) перевірки. На переконання суду, якщо розмір грошової вимоги не може бути верифікований, перевірений в ході судового розгляду, вимога не може бути задоволена навіть у разі, коли загальні підстави позову видаються суду переконливими.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те що матеріали справи не містять рахунків, актів, тощо котрі б виставлялися позивачем для оплати наданих комунальних послуг у період з січня 2024 до червня 2024, та приймаючи до уваги те, що суд не може перевірити правильність нарахування, оскільки відсутні вихідні дані, котрі ним використовувалися під час нарахування оплати житлово-комунальних послуг (опалення) в період січень-червень 2024, суд дійшов висновку що вартість наданих комунальних послуг у період з січня 2024 до червня 2024, відповідно є не доведеною, у зв`язку з чим заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 1.601,38 грн задоволенню не підлягає.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2.422,40 грн залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за Публічним акціонерним товариством "ЦЕНТРЕНЕРГО".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "11" грудня 2024 р.

СуддяН.С. Добреля