Рішення

від 09.12.2024 по справі 922/3279/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3279/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

позовної заяви Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23; ідент. код 38076191)

до фізичної особи - підприємця Сушкова Владислава Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

про стягнення 269358,24 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця Сушкова Владислава Володимировича, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Сушкова Владислава Володимировича на свою користь 269 358,24 грн заборгованості, яка складається з: суми основного боргу у розмірі 215 475,38 грн, пені у розмірі 29 523,41 грн, 3 % річних у розмірі 10 219,00 грн та інфляційних втрати у розмірі 14 140,45 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 щодо оплати вартості спожитої теплової енергії у період з 01.11.2022 по 27.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.10.2024 позовну заяву КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3279/24, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.10.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.10.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 64602, Харківської обл., м. Лозова, пров. Каштановий, буд. 1, кв. 10. Але, судова кореспонденція адресована відповідачу (штріх. код 0600296264471) була повернута 16.10.2024 поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3279/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Фізичній особі-підприємцю Сушкову Владиславу Володимировичу (відповідач) на праві власності належить нежитлове приміщення № 1 в житловому багатоквартирному будинку за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Соборна, буд. 21, загальною площею 303,4 кв.м. та нежитлове приміщення № 1 в житловому багатоквартирному будинку за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 22, загальною площею 228,2 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційні номери майна: 597733763110 та 598913663110 відповідно.

Згідно позову позивач вказує, що вищезазначені нежитлові приміщення розташовані в будинках оснащених централізованою системою теплопостачання, яка під`єднана до магістральних мереж КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради. Мережа систем теплопостачання нежитлових приміщень відповідача є невід`ємною частиною централізованих систем надання послуги з постачання теплової енергії житлових будинків в цілому.

Житлові будинки обладнані приладами обліку споживання теплової енергії, тому розподіл обсягів спожитої у будівлях теплової енергії та розрахунки вартості спожитої співвласниками послуги з постачання теплової енергії здійснюються згідно їх показань.

Факт подачі теплової енергії до будинку в цілому та, відповідно, отримання та споживання відповідачем послуги з постачання теплової енергії підтверджується:

- актами про підключення до подачі теплової енергії від 01.11.2022;

- актами про відключення від подачі теплової енергії від 24.03.2023;

- актами про підключення до подачі теплової енергії від 19.10.2023;

- актами про відключення від подачі теплової енергії від 27.03.2024 (Додаток 8);

- інформацією по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту.

Підключення до подачі теплової енергії та відключення від подачі здійснювались на виконання рішень Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про початок та закінчення опалювального сезону (Додаток 10): - опалювальний сезон 2022-2023 - від 11.10.2022 № 658 та від 21.03.2023 № 223; - опалювальний сезон 2023-2024 - від 10.10.2023 № 1078 та від 26.03.2024 № 611.

На підставі частини 5 статті 13 та ч. 7 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. N 830, на офіційному сайті Лозівської міської ради lozovarada.gov.ua в розділі «Оголошення» від 01.11.2021 та на веб-сторінці КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради, яка розміщена на веб-сайті "Лозівський комунальний портал", за посиланням: lkp.kh.ua/uk/info/pidpriemstva/kp-teploenergo, в розділі «Повідомлення» від 01.11.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі Договір). Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року. Даний договір укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 4 договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема: надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток); сплата рахунка за надану послуги; факт отримання послуги.

У даному разі приєднанням відповідача до умов договору (акцептування) є фактичне отримання ним, як споживачем, послуги з постачання теплової енергії в період з 01.11.2022 року по 27.03.2024 року, яку позивач постачав до житлових будинків, тим самим, відповідно, надавав послугу з постачання теплової енергії, на підставі Договору протягом опалювальних сезонів 2022-2023 років та 2023-2024 років.

Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2022-2023, 2023-2024 р.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач забезпечував безперебійне надання послуги з постачання теплової енергії, розподіл обсягів спожитої послуги та здійснення нарахувань (включно зі всіма складовими, такими як нарахування плати за місця загального користування; нарахування плати на загальнобудинкові потреби; втрати від транзиту) мешканцям будинків № 21 по вул. Соборній, № 22 на мікрорайоні 1 та відповідачу, як власнику нежитлових приміщень № 1 у цих будинках.

Претензій чи скарг з боку відповідача в даний період не надходило, Акти-претензії щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості в порядку, визначеному ст. 27 Закону № 2189, з відповідачем не складались, та складені ним самостійно за участю інших споживачів не надходили.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з: плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрі України.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю, за період з 01.11.2022 року по 27.03.2024 року надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії, що підтверджується даними будинкових приладів обліку теплової енергії відповідно до Інформації по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту.

Відповідно до умов п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахованого відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Згідно з приписами п. 19 Правил № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 24 Правил № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для категорії «Населення» здійснюють власники/ користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно з такою метою, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для «Інших споживачів».

Нарахування здійснювались згідно з площею нежитлового приміщення відповідача на підставі тарифів, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області для категорії «Інші споживачі»: від 25.01.2022 № 55, від 10.10.2023 № 1127, від 13.02.2024 № 259.

Відповідно до п. 5 договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

За умовами п. 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається: з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Відповідно до п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Згідно з п. 33 договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Відповідно до п. 34 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу

Відповідно до п. 34 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 за період з 01.11.2022 по 27.03.2024 у сумі 215475,38 грн.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, враховуючи розрахунки позивача, відсутність доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі основного боргу обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені 3% річні за загальний період прострочення з 01.01.2023 по 31.07.2024 в сумі 10 219,00 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2023 по липень 2024 в сумі 14 140,45 грн.

З наданого позивачем розрахунку вказаних нарахувань вбачається, що при нарахуванні 3% річних позивач здійснив такі розрахунки на всю суму заборгованості без врахування періоду виникнення прострочення, тобто суми прострочення, які виникли після 01.01.2023 були враховані, як суми прострочення яких виникло з 01.01.2023, що не відповідає дійсним обставинам справи. Таким же чином, ймовірно, були здійснені розрахунки й інфляційних втрат, проте при такому розрахунку і заявленому періоді до липня 2024 року, позивачем реально наведено розрахунок інфляційних по квітень 2024 року.

Судом було здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням заявленого позивачем періоду з 01.01.2023 по 31.07.2024 та встановлених судом помилок під час нарахування (вищевикладених) окремо по кожному періоду виникнення заборгованості за допомогою відповідної програми та встановлено, що за період наявності заборгованості з 01.01.2023 р. по 31.07.2024 р. сума 3% річних дорівнює 6772,84 грн., сума інфляційних втрат дорівнює 13997,50 грн, а отже, вказані суми підлягають до примусового стягнення з відповідача.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 45 спірного договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Так, згідно з наданим позивачем розрахунком сума пені за загальний період прострочення з 16.02.2024 по 15.08.2024 складає 29523,41 грн.

Розрахунок пені позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, вказана у ньому сума підлягає до примусового стягнення з відповідача.

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 ч. 1, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі, а саме у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Сушкова Владислава Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 , відомості щодо дати народження в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23; ідент. код 38076191) 215475,38 грн основного боргу, 29 523,41 грн пені, 13997,50 грн інфляційних збитків, 6772,84 грн 3% річних та 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити у задоволенні позову.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "09" грудня 2024 р.

СуддяМ.І. Шатерніков