Рішення

від 02.12.2024 по справі 925/1236/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 рокум. Черкаси Справа № 925/1236/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від позивача: Гамарц О.С. - адвокат за ордером;

від відповідача: Білий М.М. - адвокат за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Транско" (м. Черкаси) про стягнення 703 890,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 703890,00 грн. за неправильно зазначену масу вантажу, оформленого до перевезення, в розмірі 5ти-кратної провізної плати.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач свої вимоги підтримує повністю і просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки не доведено належними і допустимими доказами правову підставу позову. За результатами вирішення спору просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000 грн.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всі документи з процесуальних питань і докази, які сторонами подано в справу на різних її стадіях розгляду, суд приєднав до справи керуючись ст. 2 ГПК України для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.

Заслухавши доводи і заперечення представників обох сторін та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Згідно із статтею 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах.

Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами.

Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо).

Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно з частиною другою статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

При зверненні до суду позивач вказав, що 22.07.2024 за накладною №44747913 (а.с. 21) зі станції Ков`яги Південної залізниці відповідачем ТОВ «Тек Транско» було відправлено вагони №№ 58546763, 95779013, 58546789, 58546243, 58510819, 58537150 з вантажем пшениця, станція призначення Чорноморськ-Порт Одеської залізниці, одержувач вантажу ТОВ «Ра-Транс».

В накладній у п. 26,28 вказано, що масу вантажу визначено на вагонних вагах 150 т і вантаж у вагони завантажено відправником, яким у п. 1 накладної вказано ТОВ "ТЕК Транско" (відповідач).

Під час заповнення зазначеної накладної, Відповідачем у розділі Відомість вагонів (оборот накладної) було зазначено масу вантажу:

у вагоні №58546763 69850 кг, у вагоні №95779013 70350 кг, у вагоні №58546789 69800 кг, у вагоні №58546243 69950 кг, у вагоні №58510819 69850 кг, у вагоні №58537150 69950 кг.

За кожен вагон провізна плата становить 23 463,00 грн.

За доводами представника позивача, під час перевезення було запідозрено невірне визначення маси вантажу у вагонах і працівниками АТ Укрзалізниця на станції Подільськ було здійснено контрольне зважування всіх зазначених вагонів та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 27.07.2024 складено комерційні акти №406802/24, №406802/25, №406802/26, №406802/27, №406802/28, №406802/29.

Так, відповідно до комерційного акту №406802/24 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні №58546763 склала 61250 кг, що менше ніж зазначено в накладній на 8600 кг, вагон прибув у технічно справному стані без ознак втрати вантажу під час перевезення, за справними ЗПП відправника.

Відповідно до комерційного акту №406802/25 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні №95779013 склала 61750 кг, що менше ніж зазначено в накладній на 8600 кг, вагон прибув у технічно справному стані без ознак втрати вантажу під час перевезення, за справними ЗПП відправника.

Відповідно до комерційного акту №406802/26 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні №58546789 склала 61350 кг, що менше ніж зазначено в накладній на 8450 кг, вагон прибув у технічно справному стані без ознак втрати вантажу під час перевезення, з неушкодженими та справними ЗПП відправника.

Відповідно до комерційного акту №406802/27 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні №58546243 склала 61250 кг, що менше ніж зазначено в накладній на 8700 кг, вагон прибув у технічно справному стані без ознак втрати вантажу під час перевезення, за справними ЗПП відправника.

Відповідно до комерційного акту №406802/28 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні №58510819 склала 61300 кг, що менше ніж зазначено в накладній на 8550 кг, вагон прибув у технічно справному стані без ознак втрати вантажу під час перевезення, за справними ЗПП відправника.

Відповідно до комерційного акту №406802/29 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні №58537150 склала 61300 кг, що менше ніж зазначено в накладній на 8650 кг, вагон прибув у технічно справному стані без ознак втрати вантажу під час перевезення, за справними ЗПП відправника.

Позивач звертає увагу, що після прибуття зазначених вагонів на станцію призначення Чорноморськ-Порт-Експорт ЦПС, масу вантажу було перевірено та остаточно встановлено, що вона по факту відповідає даним, зазначеним в комерційних актах (недостача ваги вантажу), про що зроблено відповідні відмітки в розділі Є вказаних комерційних актів.

Саме в такій фактичній кількості вантаж було передано одержувачу і позивачу відомо, що не заперечив і відповідач, що за масу вантажу, якої не вистачало, відповідач повернув кошти одержувачу товару.

З пояснень представників встановлено, що між сторонами немає спору з приводу того, що у відповідача немає претензій до АТ "Укрзалізниця" щодо втрати вантажу чи його викрадення в процесі перевезення, що могло б пояснити різницю маси вантажу при первинному та контрольному зважуванні.

Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно пп. 8 п. 6 р. 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 зі змінами (далі по тексту Правила оформлення перевізних документів) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).

Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, п. 24 Додатку 3 до цих Правил, графа «Маса вантажу, визначена відправником» заповнюється відправником. Відправник повинен вказати точну масу вантажу.

Таким чином, саме на відправника покладено обов`язок з визначення та зазначення точної маси вантажу, переданого Залізниці для відправлення.

Статутом залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ст. 24 Статуту залізниць України).

Згідно п. 1 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), які затверджені Наказом Мінтраспорту України 28.05.2002 N 334, в залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6) до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 №113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458).

Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема, що невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах (п. 2 Правил складання актів).

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 ( z0862-00 ) та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів).

Комерційні акти складаються у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем (п. 4 Правил складання актів).

Згідно п. 9, 10,11 Правил складання актів, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних.

У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

На запитання суду, представник відповідача стверджує, що в нього немає ніяких зауважень проти недотримання форми та відомостей у всіх комерційних актах та проти належності осіб, які підписали такі акти від імені АТ Укрзалізниця.

Статтею 122 Статуту залізниць України визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Зазначені норми встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу, і покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.

Визначена штрафна санкція випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов`язки і відповідальність, та не є договірною, при цьому Статутом залізниць України, зокрема п.п. 118, 122, не передбачено можливості зменшення розміру штрафу. Подібні за змістом правові висновки сформовано у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 27.03.2020 у справі №917/500/19.

За встановлене порушення (невірне визначення маси вантажу, переданого залізниці до перевезення), позивачем щодо відповідача нарахований штраф в розмірі п`ятикратної провізної плати, розрахований наступним чином:

6 вагонів х 23463(провізна плата за 1 вагон) х 5 = 703890 грн.

Заперечень проти математичної правильності розрахунку суми штрафу у відповідача немає.

Зі свого боку, заперечуючи проти позову, відповідач просить врахувати наступні обставини, що при первісному 22.07.24 року та та (контрольному) перевірочному 27.07.24 року зважуванні вантажу на ст. Ков`яги Південної залізниці та на станції Подільськ було використано ваги, які застосовують різні методики зважування вантажу (при русі та в статиці). Посилання на ЗВВТ у Комерційних актах, які складено Укрзалізницею 27 липня 2024, не містить ідентифікуючої ознаки заводського номера вагонних ваг та в паспорті на ваги немає відомостей про внесення цих вагів до Держреєстру засобів вимірювальної техніки. Контрольне переважування вантажу на станції Подільськ виявило похибки у вазі одного вагона в діпазоні 8400-8600 кг, що разюче відрізняється від похибки у 0-200 кг, яку виявила сама залізниця при вторинному переважуванні прийнятого нею до перевезення вантажу 22.07.2024 року. Тому дані контрольного переважування вантажу 27.07.2024 на ст. Подільськ відповідач вважає неналежним доказом.

З приводу цих заперечень судом було встановлено наступні обставини:

Обов`язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної «маса вантажу в кг, визначена відправником», де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: «Спосіб визначення маси», де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: «на товарних вагах», «на вагонних вагах вантажопідйомністю ... т», «на елеваторних вагах» чи інших вагах; «Навантаження засобами» зазначається «відправника», якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п. 2.6 Правил оформлення перевізних документів).

Як визначено у пункті 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

У пункті 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до положень Статуту залізниць України загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатись розрахунковим методом за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини тощо).

Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визначив масу вантажу способом зважування на 150-ти тонних вагонних вагах станції Ков`яги Південної залізниці, про що зазначено у п. 26 накладної (а.с. 58) та підтверджується представником відповідача.

В п.п. 2.1., 2.3. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012 зазначено, що засоби ваговимірювальної техніки (далі за текстом «ЗВВТ»), які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці, підлягають обліку залізницями.

Відповідач до відзиву на позов приклав копію техпаспорта засобу вимірювальної техніки на вагонні ваги ст. Ков`яги Південної залізниці, які були використані для зважування його вантажу перед його відправленням (а.с. 64).

Згідно відомостей про повірку, ваги останні рази повірені 19.02.2024 та 19.07.2024, про що внесено записи до техпаспорта.

Відповідач вказує, що він виступив експедитором для оформлення перевезення на виконання вимог договору (а.с. 52) ---- 20.05.2024 між ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» (Замовник) та ТОВ «ТЕК ТРАНСКО» (Експедитор) був укладений Договір №20/05/24 транспортно-експедиторського обслуговування.

Згідно залізничної накладної №44747913 від 22.07.2024 року ТОВ «ТЕК ТРАНСКО» було відправлено вагони №№ 58537150, 95779013, 58546763, 58546789, 58546243, 58510819 з пшеницею, станція відправлення - Ков`яги Південної залізниці, станція призначення Чорноморськ-Порт експорт ЦПС, власник вантажу - ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ», отримувач ТОВ «Ра-транс», відправник - ТОВ «ТЕК ТРАНСКО».

При цьому в залізничній накладній №44747913 від 22.07.2024 року було зазначено наступну масу вантажу: вагон №58537150 69950 кг пшениці, вагон №95779013 70350 кг пшениці, вагон №58546763 69850 кг пшениці, вагон №58546789 69800 кг пшениці, вагон №58546243 69950 кг пшениці, вагон №58510819 69850 кг пшениці.

При визначенні маси вантажу відповідач посилався на результати зважування, достовірність яких у графі 55 залізничній накладній №44747913 від 22.07.2024 року підтвердив своїм електронно-цифровим підписом менеджер з комерційної роботи ТОВ "ТЕК ТРАНСКО» ОСОБА_1 , у графі 24 такої накладної "Маса вантажу, визначена відправником" зазначено цифрами 5419750 кг та прописом чотириста дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят. У графі 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" відсутні зазначення маси вантажу у кілограмах (брутто вантажу) та загальної маси вантажу прописом.

Відповідно до п. 28 "Правил приймання вантажів до перевезення", які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони, тощо) приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагону, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до п. 7 "Правил приймання вантажів до перевезення" маса вантажів, які перевозяться навалом насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах.

Даний пункт кореспондується з "Правилами перевезення вантажів навалом і насипом", які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 п. 1.1. яких трактує вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом.

У п. 20 та 50 Накладної (а.с. 21) вказано про перевезення вантажу насипом і що такий тип перевезення узгоджено із одержувачем.

Відповідно до п. 5 "Правил приймання вантажів до перевезення" передбачено, що за домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси.

Відповідача наголошує, що сторонами в залізничній накладній №44747913 (п. 54) від 22.07.2024 року (а.с. 21) узгоджено порядок визначення маси вантажу на 150-тонних вагонних вагах.

Саме на підставі переважування на станційних вагах ст. Ков`яги було встановлено, що до перевезення залізницею відповідачем передається вантаж:

вагон №58537150 69950 кг пшениці, вагон №95779013 70350 кг пшениці, вагон №58546763 69850 кг пшениці, вагон №58546789 69800 кг пшениці, вагон №58546243 69950 кг пшениці, вагон №58510819 69850 кг пшениці згідно товарно-транспортної накладної №400 від 22.07.2024 року, товарно-транспортної накладної №403 від 22.07.2024 року, товарно-транспортної накладної №404 від 22.07.2024 року, які відповідач теж подав у справу (а.с. 61-62).

При цьому навантаження та зважування вагонів №№ 58537150, 95779013, 58546763, 58546789, 58546243, 58510819 здійснювалося на під`їзній колії №32А ТОВ «Ков`ягівське» , що примикає до станції Ков`яги Південної залізниці АТ «Укрзалізниця» на засобі ваговимірювальної техніки: вагонні ваги, тензоментричні, модифікація 150ВВС-2-1-13,5, номер під яким ЗВВТ занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки №У3336-14, виробник ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи», заводський №1014, які пройшли повірку 11.07.2024 року (протокол повірки №43638 від 11.07.2024 року).

Здійснення зважування проведено працівниками ТОВ «Ков`ягівське» і за доводами відповідача, було обумовлено тим, що на на під`їзній колії №32А ТОВ «Ков`ягівське» має власні вагонні ваги, тензометричні, модифікація 150ВВС-2-1-13,5, номер під яким ЗВВТ занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки №У3336-14, виробник ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи», заводський №1014, власник ТОВ «Ков`ягівське».

За результатами зважування ТОВ "Ков`ягівське" склало протокол зважування (а.с. 63) всіх шести вагонів, вказаних у Накладній (а.с. 21 оборот) де визначено вагу брутто, тари, нетто, різниці навантаження візочків, зміщення, вантажопід`ємність кожного вагона.

Також відповідач зауважує, що перед самим перевезенням на станції Ков`яги Південної залізниці, сама АТ «Укрзалізниця» 22 липня 2024 року співробітниками виробничого підрозділу "Служба роботи станцій" повторно переважила вагони №№ 58537150, 95779013, 58546763, 58546789, 58546243, 58510819, про що було зроблені відповідні записи в Книзі обліку контрольних переважувань вагонів (Форма ГУ-78) -- а.с. 85 з оборотом.

У довідці Служби роботи станцій АТ Укрзалізниця вказано (а.с. 85 оборот ), що за результатами переважування на вагонних вагах станції Ков`яги прийнятого до відправлення вантажу у п`яти вагонах відповідача вага вантажу (нетто) фактично становила 69900, 70 300, 69 950, 69950, 69850 кг. Різниця із вказаною вагою в документах становила 200, 250, 200, 0 та 200 кг. Вагон № 58537150 з непояснених причин не був переважений.

Суд відхиляє заперечення представника позивача про недостовірність даного документа з підстав, що у колонці дата і час зважування Книги обліку контрольних зважувань вказано, що всі п`ять вагонів були переважені 22.07.2024 о 17-25 (за одну хвилину), що, на думку представника, є технічно неможливим.

Суд при цьому враховує, що відомості у книгу обліку внесено Виробничим підрозділом "Служба роботи станцій" Південної залізниці. Відповідальність за достовірність внесених до Книги обліку відомостей несуть відповідальні працівники даного підрозділу.

Вказаний підрозділ є складовою частиною АТ "Укрзалізниці" (позивач у справі) яка має відповідально надавати свої послуги споживачам, а тому не може перекладати на них ризики недостовірності ВЛАСНИХ довідок та відомостей в них. Суду не було пояснено, яка була мета працівників станції у спотворенні відомостей про переважування вантажу, якщо це не була технічна описка щодо часу зважування вагонів.

Суд вважає, що в даному випадку, оскільки в довідку Служби роботи станцій (а.с. 85) не внесено змін, не встановлено внутрішньою службовою перевіркою порушення при формуванні відомостей до Книги обліку контрольних зважувань, то відомості про вагу вагонів після переважування, які зафіксувала Служба, слід приймати до уваги як достовірні.

Відповідач при цьому просить звернути увагу, що Служба роботи станцій фіксує похибку по вазі вагонів лише в розмірі від 0 до 250 кг, а не на 8400 - 8600 кг, як встановлено у Комерційних актах.

Така різниця у вазі (від 0 до 250 кг) є допустимою похибкою для вагів, що фіксується у їх техпаспортах.

Відповідач вказує, що згідно долучених до позовної заяви комерційних актів №406802/24/12 від 27.07.2024 року, комерційний акт №406802/24/13 від 27.07.2024 року, комерційний акт №406802/24/14 від 27.07.2024 року, комерційний акт №406802/24/15 від 27.07.2024 року, комерційний акт №406802/24/16 від 27.07.2024 року, комерційний акт №406802/24/17 від 27.07.2024 року, згідно яких ніби-то підтверджено нестачу вантажу, а саме: вагон № 58537150 мінус 8650 кг, № 95779013 мінус 8600 кг, № 58546763 мінус 8600 кг, № 58546789 мінус 8450 кг, № 58546243 мінус 8700 кг, № 58510819 мінус 8550 кг.

З розділах "Д" кожного комерційного акту вказано, що переважування вагонів відповідача здійснено на справних тензометричних статичних вагонних вагах ВВ150Є ст.Подільськ (держповірка 09.05.2024р.) і виявлено розбіжність між заявленою та фактичною вагою вантажу більше 8000 кг в кожному вагоні. При цьому відповідач звертає увагу, що з тексту Комерційних актів неможливо встановити, чи здійснювалось розчеплення вагонів, що є обов`язковою умовою при зважуванні в них вантажу насипом відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення.

Суд погоджується із доводами відповідача, що переважування вантажу на вагах ст. Подільськ не спростовує належним чином відомості про вагу вантажу нетто, яка вказана відповідачем у накладній (а.с. 21) та у Книзі обліку контрольних зважувань Служби роботи станцій Південної залізниці (а.с. 85 оборот).

В даному питанні суд виходить з таких встановлених по справі обставинах:

В справу подано паспорти на обоє вагів, які використовувалися для зважування вантажу обома сторонами:

Так, в Накладній (а.с. 21) вказано про зважування відповідачем вантажу на вагонних вагах (150 тон). Відомості про вагу вантажу кожного вагону взято із протоколу зважування від 22.07.2024 яке виконало для відповідача ТОВ "Ков`ягівське", якому належать ці станційні ваги (а.с. 63).

Згідно Технічного паспорта на вагонні ваги ст. Ков`яги Південної залізниці які розташовані на під`їзній колії № 32А (а.с. 64) використаний ЗВВТ є тензонометричними вагами модифікація 150ВВС-21-1-13,5.

Границі зважування - найменша 1 т, найбільше навантаження на ваги - 150 тон. Вказано, що під час зважування швидкість пересування на вагонних вагах має становити 0 км.

Ці ваги внесені до Держреєстру засобів вимірювальної техніки № У3336-14 та проходили крайню повірку 11.07.2024 (протокол повірки №43638 від 11.07.2024 року),(а.с. 64-65).

У Книзі обліку контрольних зважувань (а.с. 85 оборот) зазначено, що для переважування використано ваги ВТВ -1СБ (зав. № 227).

Натомість, як вказано у всіх Комерційних актах, для контрольного зважування вантажу на ст. Подільськ використані теж вагонні ваги тензометричні статичні ВВ150Є, а технічний паспорт подано на ваги модифікації ВВ150 Э-143 ( 143 це заводський номер) і такої ідентифікуючої ознаки ЗВВТ не вказано у Комерційних актах.

Відомості про внесення ЗВВТ до Держреєстру засобів вимірювальної техніки в техпаспорті відсутні (а.с. 22).

Швидкість пересування на цих вагах під час зважування - 5 км./год.

Границі зважування : найменша вага 16 т, а найбільша - 150 тон.

Крайня повірка вагів проведена 09.05.2024.

Згідно ст. 16 ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 05.06.2014 № 1314-VII передбачено що порядок ведення реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки встановлюється нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Згідно ст. 4 вказаного Закону - до сфер законодавчо регульованої метрології стосовно засобів вимірювальної техніки та методик виконання вимірювань поширюються на вимірювання, результати яких використовуються, зокрема, під час торговельно-комерційних операцій і розрахунків між покупцем (споживачем) і продавцем (постачальником, виробником, виконавцем), у тому числі у сферах надання транспортних, побутових, комунальних, телекомунікаційних послуг, послуг поштового зв`язку, послуг із застосуванням єдиного обліково-звітного часу.

Реєстр засобів вимірювальної техніки є електронною базою даних, що містить відомості про затверджені типи засобів вимірювальної техніки. Формування та ведення Реєстру забезпечуються науковим метрологічним центром державним підприємством "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (ДП "Укрметртестстандарт") шляхом унесення відомостей про затверджені типи ЗВТ та доповнень до них. Загальний зміст інформації в наборі даних до Реєстру вносяться такі відомості: назва та умовне позначення типу ЗВТ; найменування та місцезнаходження виробника ЗВТ; найменування та ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності, що видав сертифікат перевірки типу ЗВТ; дата видачі та строк дії сертифіката перевірки типу ЗВТ.

Виходячи із типу вагів, паспорти на які надали сторони (тензометричні) - вони використовують у своїй конструкції ваговимірювальні тензорезисторні датчики, які забезпечують точність одержуваних показань і їх сталість. Тензодатчики ваги здатні перетворювати деформаційний рівень в певні величини. Тензодатчик тиску і ваги являє собою пристрій, що здатен перетворювати механічне спотворення в електросигнал, завдяки якому, можна визначити ступінь стиснення або розтягування предмета. Отже, вимірювання проводиться таким чином - вантаж впливає на датчик, який за допомогою контрольних контактів передає сигнал на індикатор ваги. Індикатор приймає цю інформацію, яка і є результатом зважування.

В паспорті ЗВВТ, який належить ТОВ "Ков`ягівське" і наданий відповідачем (а.с. 6-4-65), перелічені відомості про 8 вимірювальних тензорезисторних датчиків з їх номерами та виробником.

Натомість в паспорті на ваги, який надав позивач, що знаходиться на ст. Подільськ, така інформація про тензорезисторні датчики в конструкції цих вагів відсутня взагалі.

Згідно положень ст. 9 вказаного Закону, про вимірювання та використання їхніх результатів -- результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань.

З даного питання суд констатує, що техпаспорт позивача відомостей про похибки вагів не містить взагалі (а.с 22-23), натомість у паспорті на ваги, які надав відповідач, є деталізована інформація про їх нормовану похибку, що залежно від діапазона ваги ( 1-25-100-150 тон) складає 50-150 кг (а.с. 64-65).

Отже, виходячи з того, що характеристики обох вагів недвозначно вказують на їх різні метричні характеристики і методику зважування (статика і рух), різні мінімальні стартові величини, які враховують ваги (1 тона і 16 тон), що впливає на точність зважування, а на додаток ваги позивача не внесені до Держреєстру засобів вимірювальної техніки і не містять відомостей про тензометричні датчики в конструкції вагів і розмір похибки при зважуванні, то суд приходить до висновку, що позивач не вправі використовувати дані по зважуванню вантажів на підставі тих вагів, які ним використані для складення Комерційних актів при контрольному (комерційному) зважуванні.

Суд відхиляє доводи представника позивача, що відповідач фактично визнав недостачу вантажу при контрольному переважуванні на ст. Подільськ, який було оформлено для перевезення, оскільки позивачу відомо, що відповідач негайно після видачі вантажу його власнику відшкодував тому ще і вартість перевезення за відсутню вагу зерна з огляду на відомості у Комерційних актах.

Суд вважає, що така обставина стосується лише взаєморозрахунків експедитора та власника зерна, ці відносини можуть бути в подальшому ними змінені після отримання інших відомостей про фактичну вагу зерна. Тобто, ця обставина лише опосередковано підтверджує доводи позивача про наявність підстав для накладення на відповідача штрафу.

Крім того, факти порушення обов`язку зазначення достовірної ваги вантажу, який передається на перевезення залізниці, мають бути підтверджені лише належними та прямими доказами, процедура отримання яких закріплена у законодавстві, що регулює залізничні перевезення. Ці докази отримують лише специфічними засобами доказування - застосуванням повірених вагів для первісного та контрольного зважування вантажу, який прийнято до перевезення залізницею.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 по справі 910/11049/17 та постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12.

У відповідності до ст. 79, 86 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З підстав викладеного, суд приходить до висновку, що для застосування до відповідача штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (703 890,00 грн.) немає належних правових підстав з огляду на неналежні докази, якими позивач обґрунтовує правомірність застосування такого штрафу.

У позові слід відмовити повністю з покладенням на позивача всіх витрат по судовому збору за подання позову.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у стягненні штрафу повністю і у випадку відмови в позові стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач, у розмірі 21000,00 грн.

Дані вимоги представник відповідача підтримав у засіданні.

Позивач подав усні заперечення проти не співмірності заявлених до стягнення адвокатських витрат зі складністю справи, затраченим часом адвоката, оцінкою зібраних доказів, Вважає обґрунтованим до стягнення лише 10 000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

З даного питання судом встановлено наступне:

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл

судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, щодо вчинених дій, спрямованих на затягування розгляду справи, вчинення стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 922/2503/20.

Інтереси відповідача у справі представляв адвокат Білий М.М. за ордером, який взяв участь у всіх засіданнях по справі та виконував всі вимоги суду що виникали в ході розгляду справи.

В справу подано укладений Договір між ТОВ «ТЕК ТРАНСКО» та адвокатом Білим М.М. про надання правової допомоги від 08.10.2024 року (а.с. 71).

За цим Договором адвокат зобов`язався надати правову допомогу при розгляді справи № 925/1236/24. Вартість наданих юридичних послуг складає 21000,00 грн. згідно розрахунку в Додатку № 1 і ці кошти повинні бути сплачені адвокату не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів з моменту виставлення адвокатом Білим М.М. рахунку (а.с. 76).

Згідно підписаного відповідачем та адвокатом Акту виконаних робіт (а.с. 75) адвокат надав послуги на виконання умов договору у вигляді вивчення доказів щодо виниклого спору, підготовки запитів для отримання доказів, вивчення законодавства, підготовка адвокатського запиту на ст. Ков`яги, яку було потім подано в справу, підготовка відзиву на позов, підготовка клопотання до суду про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Акт підписано його сторонами без зауважень.

Суд вважає, що всі перелічені види послуг, які внесено адвокатом до акту, відповідають положенням ЗУ "Про адвокатуру" та були нормально необхідними для розгляду справи.

Вбачається, що позивач скористався своїм правом згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у даній справі, подавши його усно в останньому засіданні.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р.

Суд вважає, що зібрані у справі докази є очевидними для доказування неправомірності використання АТ Укрзалізницею тих вагів, які були використані для контрольного переважування вантажу, спірне питання між сторонами має чітке і недвозначне обґрунтування у положеннях чинного законодавства, які застосував суд при прийнятті рішення. Спір вирішено у спрощеному позовному провадженні за три засідання, а тому спір не становив значної складності у роботі адвоката.

Суд вважає, що співрозмірним у такому випадку буде стягнення з позивача на користь відповідача 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок зменшення заявленого до стягнення їх розміру за рішенням суду.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код 40075815, м. Київ, вул. Є.Гедройця, 5) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Транско" (код 45047646, м. Черкаси, проспект Хіміків, 4 кім. 4) -- 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 09 грудня 2024 року

Суддя Н.М. Спаських