Ухвала

від 10.12.2024 по справі 921/2/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/2/21(921/462/22)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАММОН"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023

у справі № 921/2/21(921/462/22)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" особі ліквідатора Шимечка А.Я.

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАММОН"

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні відповідача: 1) Кооператив "Союз",

2) ОСОБА_1

3) Приватне мале підприємство « 777»,

про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок і нерухомого майна та визнання права власності

в межах справи №921/2/21

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод"

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського Тернопільської області від 06.03.2023 в позові відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» в особі ліквідатора Шимечка А.Я. задоволено частково. Рішення Господарського Тернопільської області від 06.03.2023 у справі №921/2/21(921/462/22) скасовано в частині відмови у позові про витребування земельної ділянки. У цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» на користь Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» наступне майно: земельну ділянку, кадастровий номер: 6110100000:02:011:0051, площею 0,1104 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Нечая Д. полковника, земельна ділянка 25; земельну ділянку, кадастровий номер: 6110100000:02:011:0049, площею 0,0507 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Нечая Д. полковника, земельна ділянка 25; будівлю, виробничого корпусу №1, загальною площею 924,2 кв.м., що розташована: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Нечая Д. полковника, будинок 25а; нежитлове приміщення, виробниче приміщення, загальною площею 329,1 кв.м., що розташоване: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Нечая Д. полковника, будинок 25в. В решті оскаржуване рішення залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 472810,39 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 472810,39 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2024 касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» адвоката Ходань М.В. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/462/22), повернуто скаржнику з підстав не усунення недоліків касаційної скарги у строк встановлений ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023.

21.10.2024 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маммон» за підписом адвоката Магдич Ольги Олександрівни надійшла касаційна скарга на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/462/22), в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржуване судове рішення; рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2023 залишити в силі.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано зокрема тим, що на момент відкриття провадження у справі кінцевим бенефіціаром, єдиним керівником та єдиним власником ТОВ «Маммон» згідно даних ЄДРПОУ був зареєстрований ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Відтак, протягом усього часу розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції була відсутня особа, яка має повноваження представляти інтереси ТОВ «Маммон», вчиняти дії від імені Товариства, в т.ч. видавати довіреність на представлення інтересів у судових провадженнях. Повноваження попередніх представників відповідача ТОВ «Маммон» припинені в силу вимог пункту 6 частини 1 статті 248 Цивільного кодексу України (припинення представництва за довіреністю у разі смерті особи, яка видала довіреність).

Адвокат Бурко О.В. на підготовчій стадії справи № 921/2/21 (921/462/22) вступив у справу як представник відповідача ТОВ «Маммон». Проте дане представництво на думку скаржника є неналежним та свідчить про присвоєння повноважень на представництво, оскільки як вбачається з ордеру серії ВО №1042492 від 27.10.2022 адвокат Бурко О.В. діяв на підставі договору про надання правової допомоги №0419 від 10.09.2019, отже даний договір від імені Товариства укладав ОСОБА_1 діючи як попередній власник та керівник ТОВ «Маммон». Адвокат Бурко О.В., не міг виконувати обов`язок щодо узгодження з клієнтом правової позиції по справі, оскільки провадження у справі № 921/2/21 (921/462/22) було відкрито після смерті ОСОБА_2 .

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №IV-004/2024 від 05.04.2024 за самовільне присвоєння повноважень на представництво інтересів ТОВ «Маммон», адвоката Бурко О.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлено права на зайняття адвокатською діяльністю.

В суді першої інстанції спадкоємиця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подавала клопотання про визнання повноважень Бурка О.В. неналежними та робила спроби зупинити провадження у справі, однак оскільки ОСОБА_3 не була залучена до участі у справі як сторона, клопотання були залишені без розгляду.

Лише 16.09.2024 Тернопільською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2

19.09.2024, отримавши свідоцтво про право власності на спадкове майно від 16.09.2024 за № 2-782, спадкоємиця ОСОБА_3 , як новий одноосібний власник ТОВ «Маммон» змогла призначити з 20.09.2024 замість ОСОБА_2 нового директора Товариства - ОСОБА_5 , яка, відповідно, отримала повноваження представляти ТОВ «Маммон».

14.10.2024 року представник ТОВ «Маммон» адвокат Магдич О.О., діючи на підставі договору про надання правової допомоги укладеного з новопризначеним директором Товариства ОСОБА_5 змогла ознайомитись з 4-ма томами справи № 921/2/21 (921/462/22), підготувати та подати дану касаційну скаргу.

Спадкоємиця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 робила спроби оскаржити постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/462/22), однак ухвалою Верховного Суду від 17.04.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/462/22) було закрито, при цьому колегія суддів зауважила, що за умови вступу скаржниці у спадщину вона не позбавлена права у передбачений законом спосіб реалізувати своє право на оскарження судових рішень у справі.

Скаржник вказує, що принцип змагальності сторін не був забезпечений при розгляді справи № 921/2/21 (921/462/22), оскільки інтереси відповідача ТОВ «Маммон» не могли бути представлені до 20.09.2024, тобто до офомлення спадкових прав після єдиного власника та керівника Товариства.

До оформлення спадкових прав на ТОВ «Маммон» спадкоємицею попереднього власника, керівника та бенефіціара покійного ОСОБА_2 відповідач (ТОВ «Маммон») не мав змоги наділити повноваженнями представника, взяти участь у розгляді справи № 921/2/21 (921/462/22), довести суду свою правову позицію, забезпечити змагальність сторін та захистити свої права і інтереси. Відтак існували об`єктивні та непереборні обставини, які позбавляли відповідача можливості подати касаційну скаргу у встановленні господарським процесуальним законом строки.

28.10.2024 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі які мотивовані зокрема тим, що можливість повторного оскарження постанови суду апеляційної інстанції з будь-яких підстав (в тому числі з підстав спадкування особою частки в статутному капіталі скаржник) ГПК України не передбачена, а тому клопотання про поновлення строків касаційного оскарження не підлягає задоволенню. Крім того, скаржником не сплачено в повній мірі судовий збір за подання касаційної скарги.

01.11.2024 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" арбітражного керуючого Шимечко А.Я. надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі які мотивовані зокрема тим, що скаржником пропущено строк на касаційне оскарження, а саме касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення. Крім того, скаржником не сплачено в повній мірі судовий збір за подання касаційної скарги.

10.11.2024 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маммон» за підписом керівника Угрин Л.І. надійшла відповідь на заперечення щодо відкриття касаційного провадження у справі.

13.11.2024 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маммон» за підписом керівника Угрин Л.І. надійшли доповнення до відповіді на заперечення щодо відкриття касаційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2024 витребувано з Господарського суду Тернопільської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 921/2/21(921/462/22). Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маммон» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 до надходження до матеріалів справи № 921/2/21(921/462/22) до Верховного Суду.

До Верховного Суду з Господарського Тернопільської області надійшли матеріали справи №921/2/21(921/462/22).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши касаційну скаргу, додані до неї матеріали та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на наступне.

Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 повний текст якої складено 22.08.2023.

Однак, касаційну скаргу на оскаржуване судове рішення надіслано 21.10.2024 тобто після спливу більш ніж 1 рік після останнього дня строку на касаційне оскарження, що свідчить про пропуск процесуального строку.

Частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини 4 ст.293 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Суд зазначає, що ч. 4 ст. 293 ГПК України передбачені два випадки, за відсутності яких, суд касаційної інстанції незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Таким чином, встановлене процесуальним законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної ст.129 Конституції України.

Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення, якщо визнає причини пропуску поважними.

Однак, клопотання про поновлення процесуального строку звернення з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 921/2/21(921/462/22) не містить роз`яснення причин пропуску і підстави, подання касаційної скарги після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення тобто наявності випадків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 293 ГПК України.

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на час подачі позову, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становила 1,5 % ціни позову, але не менше 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст.163 ГПК України).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Правовий висновок щодо визначення ставки судового збору, що підлягає сплаті за розгляд майнового спору у позовному провадженні в межах справи про банкрутство боржника викладений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.04.2021 у справі № 905/1818/19.

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 630 414 грн. (21 013 794,96 *1,5%*200%).

Верховний Суд зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку. У зв`язку з цим, статтю 4 Закону України "Про судовий збір" було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, оскільки касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки становить 504 331,20 грн. (630 414 грн х 0,8).

Проте скаржником сплачено 9 924 грн. судового збору за подання касаційної скарги, що менше ніж це встановлено законом. Сума судового збору, яку необхідно доплатити заявнику, складає 494 407,20 грн.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої ст. 287 ГПК України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої ст. 287 ГПК України скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частинами першою, третьою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

У касаційній скарзі Товариством з обмеженою відповідальністю "МАММОН" викладено обставини справи та доводи, які зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішеннями суду апеляційної інстанції.

Однак, у касаційній скарзі не зазначено порушення яких саме норм матеріального та/або норм процесуального права припустився суд апеляційної інстанцій та в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом при постановленні оскаржуваного судового рішення.

Так скаржник не визначив відповідної підстави передбаченої відповідним пунктом/пунктами частини другої статті 287 ГПК України, якщо вважає, що суд при розгляді справи не врахував висновків Верховного Суду, та не вказує норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах. Також скаржник не зазначає підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що судом порушено норми процесуального права.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, статті 4,7,8 Закону України "Про судовий збір" Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАММОН" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 921/2/21(921/462/22) - залишити без руху.

2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "МАММОН" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023, з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску; доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 494 407,20 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3. Роз`яснити скаржнику у справі №921/2/21(921/462/22), що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Погребняк В.Я.