Окрема думка

від 27.11.2024 по справі 911/826/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 911/826/23

судді Верховного Суду Студенця В.І.

за результатом касаційного провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" та Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024

(суддя Бабкіна В.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024

(колегія суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.)

у справі № 911/826/23

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Київської міської ради,

2) Комунальної організації "Київмедспецтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром"

про стягнення 20 985 821,90 грн за договором від 02.11.2022 №333-к про закупівлю автомобілів швидкої медичної допомоги, у тому числі 14 310 000,00 грн штрафу, 6 675 821,90 грн пені.

І. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. Із постановою Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №911/826/23, якою рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №911/826/23 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позовну заяву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Комунальної організації "Київмедспецтранс" (далі - КО "Київмедспецтранс") залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а позовну заяву Прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - КМР) залишено без задоволення, не погоджуюся в частині залишення позову Прокурора в інтересах держави в особі КМР без задоволення, вважаю, що слід було оскаржувані судові рішення у цій частині залишити без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ІІ. ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Зміст позовної заяви

2. Прокурор в інтересах держави в особі КМР та КО "Київмедспецтранс" звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" (далі - ТОВ "Автоспецпром") на користь територіальної громади міста Києва в особі КО "Київмедспецтранс" 20 985 821,90 грн за договором про закупівлю автомобілів швидкої медичної допомоги від 02.11.2022 №333-к (далі - Договір), зокрема, 14 310 000,00 грн штрафу та 6 675 821,90 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Автоспецпром" зобов`язань за Договором, що полягає в поставці товару неналежної якості та невиконанні зобов`язання в строк, встановлений Договором, щодо поставки 21 одиниці товару.

(2) Короткий зміст рішень суду першої й апеляційної інстанцій, а також мотиви з яких суди виходили при ухваленні судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 07.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024, у справі №911/826/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Автоспецпром" на користь територіальної громади міста Києва в особі КО "Київмедспецтранс" 6 675 821,90 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій вихолодили з такого:

1) щодо представництва інтересів держави прокурором:

- визначення позивачем КМР - органу місцевого самоврядування, що є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, узгоджується з підставами та предметом позову у цій справі;

- прокуратура виконала вимоги, передбачені статтею 23 Закону "Про прокуратуру", що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва інтересів держави в суді;

2) щодо суті спору:

- товар має відповідати вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару відповідно до умов договору, і тільки в цьому випадку вважається, що продавець належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі товару у власність;

- поняття "асортимент", "комплектність", "кількість", "якість" не є тотожними, різняться за юридичним змістом, правовою природою, а також за обсягом прав покупця;

- пунктом 8.5 Договору сторони погодили умову про те, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань щодо якості поставленого товару ТОВ "Автоспецпром" сплачує на вимогу КО "Київмедспецтранс" штраф у розмірі 10% від вартості товару. Водночас цей пункт Договору не стосується невиконання або неналежного виконання ТОВ "Автоспецпром" зобов`язань саме щодо комплектності поставленого товару, недоліки якого були встановлені актами про виявлені недоліки щодо комплектності товару;

- зміст Договору не свідчить, що сторони погодили умову про відповідальність ТОВ "Автоспецпром" та сплату штрафних санкцій за невиконання зобов`язань щодо комплектності поставленого товару;

- доводи ТОВ "Автоспецпром", що прострочення постачання ним 21 одиниці товару спричинене неналежним виконанням зобов`язань КО "Київмедспецтранс", є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи;

- пеня, нарахована за період з 10.12.2022 по 10.03.2023, складає суму в розмірі 2 973 082,18 грн, а пеня, нарахована за період з 16.12.2022 по 10.03.2023, складає суму в розмірі 3 702 739,72 грн, у зв`язку з цим позовна вимога про стягнення з ТОВ "Автоспецпром" пені з підстави затримки поставки товару в розмірі 6 675 821,90 грн, що заявлений КО "Київмедспецтранс", є обґрунтованою.

(3) Позиція Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги Фонду

4. Верховний Суд постановою від 27.11.2024 касаційну скаргу ТОВ "Автоспецпром" задовольнив частково. Рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №911/826/23 скасував та ухвалив нове рішення, яким позовну заяву Прокурора в інтересах держави в особі КО "Київмедспецтранс" залишив без розгляду, а позовну заяву Прокурора в інтересах держави в особі КМР залишив без задоволення. Касаційну скаргу Прокурора залишив без задоволення.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та ухвалюючи нове рішення, Верховний Суд виходив з такого:

(1) щодо представництва комунальної організації:

- в цій справі відсутні підстави для представництва Прокурором інтересів держави в особі КО "Київмедспецтранс", оскільки вона не є головним розпорядником бюджетних коштів, виступає у спірних правовідносинах не як суб`єкт владних повноважень, а як суб`єкт господарювання - сторона у зобов`язальних відносинах.

Комунальне підприємство є самостійним суб`єктом права у приватноправових відносинах і не є суб`єктом владних повноважень, тому звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі комунального підприємства є безпідставним, адже держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні, комунальні підприємства (заклади) чи підприємства об`єднань громадян, які не мають статусу суб`єкта владних повноважень;

- у разі встановлення відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. У такому разі виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України;

- рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині позову Прокурора в інтересах держави в особі КО "Київмедспецтранс" підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України;

(2) щодо представництва міської ради:

- Верховний Суд погоджується з висновками судів, що визначення Прокурором позивача - КМР, як органу місцевого самоврядування, що уповноважений на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, є обґрунтованим. Міська рада може бути позивачем у цій справі;

- оскільки сторонами Договору є КО "Київмедспецтранс" (покупець) і ТОВ "Автоспецпром" (постачальник), зобов`язання щодо сплати неустойки, встановлене Договором, також виникає між цими суб`єктами. Суди не встановили, що спірний Договір є тристороннім та / або містить обов`язки перерахування неустойки на користь третіх осіб, що не є сторонами Договору, зокрема КМР;

- Верховний Суд зауважує, що стягнення неустойки в разі порушення контрагентом комунальної організації своїх зобов`язань за договором відбувається на користь такої організації; неустойка не є тими фінансами, що повертаються в бюджет, тобто контролюються міською радою;

- за обставинами цієї справи розрахунок за Договором не відбувся; бюджетні кошти не сплачувалися; вимога Прокурора спрямована на стягнення неустойки;

- неможливо відновити права та інтереси держави в особі відповідного органу, стягуючи при цьому неустойку на користь юридичної особи, яка не є суб`єктом владних повноважень (комунальна організація), а є самостійним суб`єктом господарювання, оскільки в такому разі позовна вимога пред`являється прокурором поза відносинами представництва інтересів держави, тобто всупереч положенням чинного процесуального законодавства;

- позовна заява Прокурора в особі КМР, зважаючи на формулювання позовної вимоги у співвідношенні з фактичними обставинами цієї справи, підлягає залишенню без задоволення.

7. Відповідно до статті 34 ГПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів, головуючий голосує останнім.

При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

У цьому випадку вважаю за необхідне викласти окрему думку, оскільки вважаю, що суду касаційної інстанції слід було оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі КМР залишити без змін, а касаційні скарги у цій частині - без задоволення.

ІІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

(1) Щодо позову Прокурора в інтересах держави в особі КМР

5. Ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, вважаю, що висновки судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі КМР засновані на законі.

При цьому відзначаю таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 названого Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо Прокурор визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій встановили, що Прокурор обґрунтовано та правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі КМР, як органу місцевого самоврядування, що уповноважений на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних, зокрема із належним забезпеченням населення (територіальної громади) якісною, безоплатною та доступною медичною допомогою.

Суди відзначили, що укладаючи Договір, КО "Київмедспецтранс" розраховувала на отримання автомобілів швидкої медичної допомоги з метою задоволення потреб територіальної громади. Водночас ТОВ "Автоспецпром" зазначені умови не виконало, що свідчить про порушення не лише інтересів комунального закладу як сторони правочину, а й інтересів територіальної громади міста Києва загалом.

У контексті наявності у даній справі інтересу держави відзначаю таке.

У рішенні Конституційного Суду України у справі (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Так, Державою Україна гарантовано право на безоплатну медичну допомогу, яке закріплено в частині третій статті 49 Конституції України, відповідно до якої в державних і комунальних закладах медична допомога надається безоплатно.

Це право забезпечується, зокрема, державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи КМР у 2022 році, тобто вже під час дії воєнного стану, на виконання міської цільової програми «Здоров`я киян», КО «Київмедспецтранс» виділила кошти з місцевого бюджету з метою закупівлі автомобілів екстреної (швидкої) медичної допомоги.

За наслідками проведеної публічної закупівлі за кошти місцевого бюджету КО "Київмедспецтранс" (покупець) та ТОВ "Автоспецпром" (постачальник) 02.11.2022 уклали Договір щодо поставки 54 одиниць товару. Разом з тим, ТОВ "Автоспецпром" належним чином не виконало умови спірного Договору. Зокрема, 20 одиниць товару не відповідали вимогам щодо їх комплектності, передбаченій специфікацією, про що уповноважені представники сторін склали акти про виявлені недоліки щодо комплектності товару. У свою чергу, 21 одиницю товару ТОВ "Автоспецпром" у встановлений Договором строк взагалі не поставило.

З огляду на наведене Прокурор в інтересах держави (в особі, зокрема, КМР) подав до суду позов, де відзначив, що в даному випадку інтереси держави порушено внаслідок невиконання відповідачем обов`язків щодо поставки автомобілів швидкої допомоги, що стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців територіальної громади міста Києва у життєво важливій сфері охорони здоров`я, що, окрім іншого, становить значний суспільний інтерес.

Отже, з огляду на конституційний обов`язок Держави забезпечувати належну, якісну та безоплатну медичну допомогу своїм громадянам, погоджуюсь з висновками судів попередніх інстанцій, що Прокурор, подаючи позов у даній справі в інтересах КМР, діяв правомірно та обґрунтовано. Автомобілі швидкої медичної допомоги необхідні були для задоволення потреб територіальної громади, зокрема в умовах воєнного стану, а непоставка їх у відповідності до умов Договору призвела до порушення не лише інтересів комунального закладу як сторони правочину, а й інтересів територіальної громади міста Києва загалом, що є складовою "інтересів держави".

У даному випадку не можна обмежувати/звужувати «інтереси держави» інтересами комунальної організації як сторони Договору, адже виконання умов спірного Договору в умовах воєнного стану, з огляду на предмет договору (закупівля швидких медичних допомог) становить не тільки державний, але й суспільний інтерес.

Відзначаю, що гарантовані Конституцією України права людини покладають на Державу зобов`язання, зокрема захищати та забезпечувати такі права.

Тобто в особливих умовах у межах територіального контролю держава несе позитивні зобов`язання, які, серед іншого, вимагають вживати заходів для захисту осіб від наслідків воєнних дій, забезпечувати надання якісної та швидкої медичної допомоги, гарантувати права осіб, включаючи компенсацію за завдану шкоду, тощо.

А відтак невиконання умов Договору щодо поставки швидких медичних допомог беззаперечно порушує інтереси держави, зокрема права/законні інтереси територіальної громади, що включає в себе правомірні очікування громадян на невідкладну медичну допомогу, зокрема в умовах воєнного стану, що гарантовано державою.

Ураховуючи вищенаведене, не можу погодитись з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 27.11.2024 у даній справі, що невиконання умов спірного Договору не порушило права та законні інтереси держави в особі територіальної громади міста Києва.

(2) Висновки

6. Ураховуючи наведене, вважаю, що оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі КМР слід було залишити без змін, як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційні скарги у цій частині залишити без задоволення.

Суддя Верховного Суду В. Студенець