Рішення

від 22.11.2024 по справі 352/2637/24

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2637/24

Провадження № 2/352/887/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Кузьменка С.В.,

за участю

секретаря судового засідання Гребінника В.М.

представника позивача Жируна Р.М.

розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства зобмеженою відповідальністю«ЛЕКСНАВІГАТОР»,

державного нотаріуса Тисменицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Колтун Стефанії Володимирівни

про скасування рішення про реєстрацію обтяження, -

ВСТАНОВИВ:

І. Рух провадження та процесуальні рішення

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (даліПозивач) до ТОВ «ЛЕКСНАВІГАТОР» ( далі Відповідач 1), державного нотаріуса Тисменицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Колтун Стефанії Володимирівни ( далі Відповідач 2) про скасування рішення про реєстрацію обтяження та розгляд справи призначено на 04 листопада 2024 року.

04 листопада 2024 року розгляд справи відкладений на 22 листопада 2024 року в зв`язку із неявкою Відповідачів, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

22 листопада 2024 року в судове засідання з`явився представник Позивача.

Відповідачі в судові засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що Відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились без повідомлення причин та не подали відзив, а Позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, 22 листопада 2024 року Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

ІІ. Стислий виклад позиції сторін

Позивач зазначає, 16 грудня 1993 року між Акціонерним комерційним банком ІФ «Україна» в особі директора банку в Івано-Франківській області Данилківим І.М. та Позивачем був укладений кредитний договір №7. За умовами договору, банк надає позичальнику позику в сумі 36 мільйонів карбованців на будівництво житлового будинку терміном на 25 років, повне погашення позики провести до 31 грудня 2018 року.

Позивач стверджує, що виконала умови кредитного договору №7 від 16 грудня 1993 року, та сплачено усі передбачені ним платежі.

На даний час, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, накладено заборону відчуження на все майно Позивача в тому числі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для встановлення обтяження є повідомлення АКБ ІФ «Україна» від 22 грудня 1994 року.

18 вересня 2024 року Позивач звернувся до нотаріуса щодо зняття (скасування) вище вказаної заборони відчуження, однак рішенням нотаріуса відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, яке аргументовано відсутністю повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту) про погашення позики (кредиту).

Позивач звернувся до Національного банку України, згідно із відповіддю якого активи банку «Україна», які не були продані під час процедури його ліквідації, передані на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 26 лютого 2021 року №102891 в управління ТОВ «ЛЕКСНАВІГАТОР». Одночасно Національний банк України повідомив , що кредитна заборгованість Позивача перед банком «Україна» відсутня, а кредитна справа за укладеним нею договором ліквідатором банку «Україна» на архівне збереження до НБУ не передавалась.

Позивач посилається на вимоги статей 2,4, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та просить скасувати рішення про державну реєстрацію та припинити обтяження на її нерухоме майно, накладене на підставі

повідомлення АКБ ІФ «Україна» від 22 грудня 1994 року.

Відповідачі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились та відзив не надали.

ІІІ. Докази, досліджені судом

1.Кредитний договір №7 від 16 грудня 1993 року, згідно із яким якого банк «Україна» надає позику Позивачеві в сумі 36 мільйонів карбованців на будівництво власного житлового будинку площею 133.8 квадратних метрів терміном на 25 років із сплатою за користування кредитом 15 % річних.

2.Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24 вересня 2024 року, згідно із якою на Позивача накладено заборону, реєстраційний номер обтяження: 6599156, зареєстровано 15 лютого 2008 року, реєстратор: Тисменицька районна державна нотаріальна контора, підстава обтяження: повідомлення 3Б-1, 22 грудня 1994 року, АКБ, ІФ «Україна», об?єкт обтяження: невизначене майно, не вказане, Івано-Франківська область, Тисменицький район, місто Тисмениця, село Чукалівка.

3.Постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18 вересня 2024 року, якої нотаріус відмовив Позивачу у знятті накладеної заборони в зв`язку із відсутністю повідомлення банку про погашення позики.

4.Відповідь Національного банку України від 25 липня 2024 року, згідно із якою активи банку «Україна», які не були продані під час процедури його ліквідації, передані на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 26 лютого 2021 року №102891 в управління ТОВ «ЛЕКСНАВІГАТОР». Кредитна заборгованість Позивача перед банком «Україна» відсутня у переліку непроданих активів банку «Україна», переданих в управління товариству на підставі договору. В описах архівних справ банку «Україна» кредитна справа Позивача не значиться та на архівне зберігання до НБУ ліквідатором банку «Україна» не передавалась.

5.Копії паспортута картифізичної особи-платникаподатків Позивача

IV. Фактичні обставини, встановлені судом

В ході судового розгляду встановлено, що 16 грудня 1993 року між Позивачем та Акціонерним комерційним банком ІФ «Україна» укладений кредитний договір №7, відповідно до якого банк надає позику в сумі 36 мільйонів карбованців на будівництво власного житлового будинку площею 133.8 квадратних метрів терміном на 25 років із сплатою за користування кредитом 15 % річних, що підтверджується договором ( пункт ІІІ.1 Рішення).

15 лютого 2008 року до Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено заборону на відчуження невизначеного майна, що належить Позивачеві на підставі архівного запису, який виник 18 січня 1995 року в зв`язку із повідомленням АКБ ІФ «Україна» від 22 грудня 1994 року, що підтверджується Інформаційною довідкою ( пункт ІІІ.2 цього Рішення).

18 лютого 2009 року комісією Національного банку України ухвалено звіт ліквідатора АКБ АБ «Україна», а 13 квітня 2009 року прийнято рішення про виключення АКБ АБ «Україна» з Державного реєстру банків. Активи банку «Україна», які не були продані під час процедури ліквідації, передані в управління Відповідачеві-1.

Кредитна заборгованість Позивача перед банком «Україна» відсутня в переліку непроданих активів банку «Україна», переданих в управління Відповідачеві-1.

В описах архівних справ банку «Україна» кредитна справа Позивача (кредитний договір, договір застави та інші документи/листування) не значиться та на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором АКБ «Україна» не передавалась.

В додатку «Акт прийому-передачі кредитної заборгованості фізичних осіб, кредитних справ та звітів про оцінку» до звіту ліквідатора банку «Україна» інформація щодо кредитної заборгованості Позивача перед банком «Україна» відсутня.

Вказані обставини підтверджуються відповіддю Національного Банку України (пункт ІІІ.4 Рішення).

18 вересня 2024 року державним нотаріусом Тисменицької державної нотаріальної контори відмовлено Позивачеві у знятті накладеної заборони в зв`язку із відсутністю повідомлення установи банку про погашення позики (кредиту).

Станом на 24 вересня 2024 року заборона на відчуження невизначеного майна, що належить Позивачеві міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою ( пункт ІІІ.2 цього Рішення).

V. Висновки Суду

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Предметом спору в цій справі є заборона на відчуження нерухомого майна Позивача, накладена на підставі повідомлення АКБ ІФ «Україна» від 22 грудня 1994 року.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховний Суд у справі № 914/2350/18 в постанові Великої Палати від 21 грудня 2022 року дійшов наступних висновків:

У статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Якщо позивач вважає порушеними свої права на предмет іпотеки він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

В цій конкретній справі Судом встановлено, що рішення про обтяження прийнято 15 лютого 2008 року на підставі повідомлення АКБ ІФ «Україна» від 22 грудня 1994 року. При цьому під час ліквідації обтяжувача АКБ ІФ «Україна» кредитну заборгованість Позивача не передано в управління Відповідачеві-1, в описах архівних справ банку «Україна» кредитна справа Позивача (кредитний договір, договір застави та інші документи/листування) не значиться та на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором АКБ «Україна» не передавалась, що свідчить про порушення прав Позивача.

Доказів наявності такої заборгованості на час прийняття рішення про обтяження Відповідачами не надано та у справі такі докази відсутні

В зв`язку із викладеним, зважаючи на обставини цієї справи, , для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідаєспособу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

У вищевказаній справі № 914/2350/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами ЦК України та ГК України) суперечить завданню господарського судочинства, яким єсправедливе,неупереджене тасвоєчасне вирішення судом спорів,пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду,з метою ефективного захиступорушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті. Позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги наявністю у нього права власності на спірне нерухоме майно та протиправністю дій відповідача щодо позбавлення позивача такого права (звернення стягнення на предмет іпотеки поза межами провадження у справі про банкрутство). Суди встановили порушення прав позивача відповідачем. У цьому разі відмова у позові виключно з причини відсутності посилання на певний спосіб захисту, передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, не відповідає завданню господарського судочинства (зокрема, щодо справедливого та своєчасного вирішення судом спорів), визначеному у частині першій статті 3 ГПК України.

Щодо застосування частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV

В абзаці третьому частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом), зокрема, встановлювалося, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускаєтьсявиключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що зазначене положення закону обумовлено тим, щосуд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

Під час розгляду справ цієї категорії суд повинен надати оцінку всім обставинам, які мали місце при зверненні стягнення на іпотечне майно. Тим самим суд визначає: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).

Вказані висновки здійснені під час розгляду справи в порядку господарського судочинства, однак за своєю суттю та тлумаченням принципів, на думку Суду, вони є ідентичними до обставин, що склались в конкретній справі за позовом ОСОБА_1 , до ТОВ «Лекснавігатор» та державного нотаріуса, в зв`язку із чим Суд бере їх до уваги та застосовує під час розгляду цієї справи.

В ході розгляду справи встановлено, що

-у Позивача відсутня заборгованість перед Відповідачем-1, якому передані в управління активи що не були продані підчас процедуриліквідації АКБ ІФ «Україна», що виступив обтяжувачем у спірних відносинах та який наразі ліквідований;

-відсутність доказів наявності правових підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію обтяження,

-вказані дії не могли призвести до набуття АКБ ІФ «Україна» (який є обтяжувачем та активи) права власності,

-право власності на майно залишається за Позивачем та не перейшло ані до АКБ ІФ «Україна», ані до Відповідача-1.

В зв`язку із викладеним, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

VI. Щодо судового збору

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем сплачено судовий збір, однак в позовній заяві не поставлено питання щодо покладення його на Відповідачів.

В зв`язку із викладеним, Суд не вирішує питання щодо судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 133, 141, 258, 259, 265, 268, 280-282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доТовариства зобмеженоювідповідальністю«ЛЕКСНАВІГАТОР»,державного нотаріусаТисменицької державноїнотаріальної конториІвано-Франківськоїобласті КолтунСтефанії Володимирівнипро скасуваннярішення прореєстрацію обтяження- задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію та припинити обтяження реєстраційний номер 6599156, зареєстрований 15 лютого 2008 року, реєстратор: Тисменицька районна державна нотаріальна контора, підстава обтяження: повідомлення 3Б-1, 22 грудня 1994 року, АКБ, ІФ «Україна», об`єкт обтяження: невизначене майно, не вказане, Івано-Франківська область, Тисменицький район, місто Тисмениця, село Чукалівка, архівний номер: 20629801VFRANKOVSK1301, архівна дата: 19 грудня 2000 рік, дата виникнення: 18 січня 1995 рік, № реєстра: 112229-1413, внутр. № 20185342DF 150307F4F, коментарій: реєстр ТисмРДНК.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

ВІДПОВІДАЧ 1: Товариство зобмеженоювідповідальністю«ЛЕКСНАВІГАТОР», місцезнаходження: 01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 97, квартира 37, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32957269.

ВІДПОВІДАЧ 2: Державний нотаріус Тисменицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Колтун Стефанія Володимирівна, місцезнаходження: 77400, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, місто Тисмениця, вулиця Галицька, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02891670.

Дата складення повного судового рішення 02 грудня 2024 року.

Суддя Сергій КУЗЬМЕНКО